Сон 030119 "Забуте коріння"

Дорога крізь всю Росію - із заходу на схід. Ліси, обабіч живі контури зрізаних погорбів, за якими видно, як прокладалась дорога. Давні кам'яні будови на холмистих узвищеннях, наче оглядові вежі з допоміжними спорудами, але давно без дахів, із порослими зсередини деревами. Виникає відчуття, що дотикаєшся зором якоїсь незвіданої старовини. Якесь село, на шляху якого старий цвинтар, з великими деревами, що ростуть з-поміж могил. Я навіть задивився спочатку на ті громіздкі стовбури, що від своєї ваги похилились за межі кам'яної огорожі. Деякі з них лежали так, що утворювали над дорогою коридор. Приїжджаємо на якесь підприємство. Там я маю допомогти колезі зробити якусь роботу, але в результаті чого вийшло живе інтерв'ю з його працівниками. Я з колегою і робітниками сидимо за одним столом, спілкуємось про життя, хто звідки родом. Виявилось, що вони всі говорять українською, хоча мешкають у Росії давно, вже навіть позабували звідки вони, адже це вже було друге-третє покоління емігрантів з України. Розповідають, що усі вони всі з сусіднього села і не мають пряме відношення до с. Литвинов, де знаходиться це підприємство. Називають рідне село, що нагадує українське слово, щось на зразок "Не[гай]нов". Просять зробити спільну зі мною і колегою фотографію, я чомусь тоді бачу себе майже голим у плащі. Кажу щось і перев'язую плащ на пояс, лишаючи відкритим торс. Настає обідня перерва і світлування не виходить. Всі робітники з моїм колегою йдуть в їдальню. Я залишаюсь, бо під час їхньої розмови їв яблука. Наче був ситий. Хтось приходить, каже що побуде з нашими речами, а я можу піти поїсти. Повідомляє, що всі затримались на відведений їм час і мусять вистояти в черзі. Вирішую йти в "столовку". По дорозі зустрічаю різних працівників, але жодного знайомого обличчя - з тих, хто був за столом. До їдальні ведуть уверх сходи, на яких стоять жіночки завершуючи чергу. Став і слухаю їхню розмову. Дивуюсь, що знову чую українську мову. 0448'
P.S. Початок сну походить від сюжету з польського фільму "Next-Ex", який був переглянуто увечері, де герой планує їхати в Канаду крізь Європу і всю Росію. Перед сном ставив собі питання: доля України в 2019 році? Видно, що не достатньо докладено зусиль у вирішені питань українців за кордоном.

Мені треба зайти на завод, на якому я працював рік тому, але мушу знайти поважну причину, коли бачитиму давніх колег: чому вирішив завітати? Я то знаю, що мені треба щось "від частотника". Знаю, що вже запустили нову лінію, набрали нових людей. Заходжу на підприємство по старому пропуску, беру ключ на звиклому мені місці від комірки електриків. Там багато різних електротехнічних приладів, що лежать про запас на різні позаштатні ремонти. Тримаючи у руках частотник, щось для себе з'ясував, роздивився те, що мені було треба. На виході з комірки зустрічаю мого колишнього керівника Артема Б. Зобачивши мене, раптово розцвів у приємній усмішці. Логічно, що в нього, окрім привітання, виникло питання мого тут перебування. Я відповів так, як є, навіть, коли відповідь виглядала зі сторони дивною: я тут дивився частотник... як його підключити. Вловивши його підозрілість, адже очевидно, що тут опинився нелегально, я поспішив мило розпрощатися й попрямувати до виходу з заводу. Там зайшов у новозбудовану частину, в якій працювали електронщики. За столом сиділи троє. Геть незнайомі й малопривітні: занурені в якісь поточні ремонти. Відзначив для себе багато нової автоматизації, зокрема, подачу по колу якогось обладнання, яке заходило з вулиці в приміщення.

Сон 020119 "Оригінальне печиво "Брелок""

Я на роботі. Обідній час. Стою до туалета. Доводиться ждати то одного, то другого, поки хтось вийде. Якась додаткова ускладненість, навіть коли потрапив до кабінки. Час йти до праці. Треба поспішати: вже 20 хв по обіді. Треба ж, згаяти його очікуванням! По дорозі до робочого місця, побачив на великому столі багато новорічного печива у формі чоловічків та різних геометричних фігур, доволі приємних на вигляд. Один з видів печива був зроблений, як брелок. Навіть висіло на ньому металева застібка з ланцюжком. Деякі інші печенюжки були зроблені з вушками для такого ж використання. Знаю, що печиво тут лежить не випадково: поряд працює на всю потужність пекарня. А ці вироби на столі - для таких працівників, як я. Беру пару "брелків" для своїх дітей. Ще дві для проби, навіть надкусив їх, одна з них кругленька, з кавовим смаком. Поспішаю, треба ще дійти до місця праці.
P.S. Напередодні планувалось, що треба буде зробити печиво та з дітьми використати до нього "цукрові олівці".

Снився ще один сон, в якому фігурувала велика собака. Одразу проводжу паралель з переглядом на ніч фільму "Miłość Od Pierwszego Szczeknięcia".

Сон 010119 "Спроба викриття: Нове-Старе - Вхід-Вихід"

Я завітав на фірму, в якій колись працював маркетологом. Мені пропонують очолити той самий відділ, але на кращих умовах. Сідаю за свій робочий стіл, намагаюсь вникнути в поточні справи. Виникають питання щодо певних речей. Ставлю їх по мірі певної компетенції директору, який сидить майже напроти, іншим менеджерам, хто може надати роз'яснення. Ловлю себе на тому, що з кожним наступним питанням маю якийсь дивний спротив з їхньої сторони: невже я цього не знав? Таке приховане роздратування йшло не від керівника, а від його підлеглих. В якійсь паузі в мене виникають сумніви й думка: наскільки непродумане прийнято рішення: оформитися на цю роботу. Я ж вже маю постійну працю в Польщі? Як я поєднуватиму дві роботи разом? Навіть складність - освоїтися першого дня - вказує на те, що це вже не та посада, яку готовий очолювати. Раптом в офіс заходить власник компанії (не директор) і підходить до мого столу й каже: хочете знати, про що думає людина, коли сидить за смартфоном? Бере мій телефон і гострим предметом починає нерівно здряпувати верхній шар екрану, що має матовий відтінок, аж до глянцевої поверхні. За тим шаром починають проступати малюнки у вигляді чорнобілих штрихкодів, прямокутних шильд, типографічних знаків. Я шокований від такого розвитку подій, хоча проявляю здоровий інтерес до незнаного. Міркую: добре, що на екран наклеєний захист... Я проходжу перед автівкою синього кольору, за кермом якого сидить згаданий власник фірми. Поверхня капоту авта нагадала матову поверхню мого екрану на телефоні. Подумалось: чи не подерти й тобі, аж до глянцю?

Печу добрий шмат м'яса. По приготуванню, злив з нього ропу. Якась незнайома мені жіночка робить пельмені. Між моєю і її працею якась "іншість" у формі часопросторової ями. (Важко пояснити словами). Наголошується, що "краще пельмені!"

Я в Польщі. Вирішив вийти у місто. Центр міста, але майже порожні вулиці. Вирішив купити собі морозиво, але не можу пригадати за якою ціню купував минулого разу, проходжусь від однієї кав'ярні до другої, щоб відтворити в пам'яті ціни: 3, 5, 6 - в залежності від об'єму і пропозицій. Доходжу до останньої ятки, які утворювали довжелезний коридор однієї будівлі з високою стелею плавним завертом вліво. Ця остання ятка була в напівромантичній темряві, можливо, тому я й вирішив обрати її. Підходжу до стійки. Замовляю морозиво. На видачі стоять дівчина слов'янської зовнішності та негр. Акуратно вдягнені, робочий одяг в грайливому стилі. Питаю в дівчини, поки формує морозивом вафельний стаканчик: "Чи є тут вихід?", вказуючи на зачинені двері, що йшли, як ймовірне продовження коридора, наче до чогось нового. Виникає пауза. Я розумію, що вона не втямила по-українськи, по англійськи не запитаю. Майнула думка: а чи можна за зовнішніми рисами зрозуміти, якою мовою спілкується людина? Повторюю російською: "Тут есть выход?" Вловивши на її обличчі вираз неприйнятності, врешті, зосередившись, кажу польською: "Czy jest tu wyjście?" Вона усміхається і грайливо іронізує над значеннями, що є вхід, а що є вихід: "wyjście-wejście? Czy wejście-wyjście?" Тим самим натякаючи, що я правильно подумав: вийти тими дверима зможу! Раптом вирішую повернутися тією ж дорогою, якою йшов.

Сон 311218 "Оголені відчуття" + тлумачення

Прийшов у готель, в якому проходять заняття "комп'ютерної академії". Я один з відвідувачів курсів. Міркую над тим, що навчання тепер проходить у різних місцях: навіть винаймають вільні приміщення в готелі. Сідаю за комп'ютер, починаю щось робити. У скорому часі всіх нас кличуть до їдальні (ресторану) і зо п'ять осіб ми йдемо за стіл. Починаємо їсти. Хтось натяком зі столу показує мені на моє обличчя. Я дивлюсь на руки і пальці, якими торкався свого носа, і розумію, що з нього пішла кров, на яку не зауважив. Виходжу зі столу і помічаю, що я лише в спідньому одязі. Відчуття легкої прохолоди. Але ж я в громадському місці й так у ньому не ходять!? Йду до умивальника. Вмиваюсь.
P.S. Відчуття голизни і прохолоди виникло за відсутності під час сну другої ковдри. Про "КА" міркував напередодні, зокрема про недовиконані сином завдання перед канікулами. Проблеми з носом пов'язані з сухістю в ньому, яка виникла під ранок, що перешкоджало нормально дихати. Як висновок: сон фізіологічний, який частково відсилає мене до роздумів попереднього дня.

Сон 301218 "Дивне вирішення дивних проблем"

Виявив, що в гаражі моїх батьків живе свиня, але ховається вона від ока, як щур. Раптом зловив, як вилізла вона з невидимої мені нори. Жахлива, смердюча, огидна, з натяком на гнилизну... Не одразу придумав, що зробити. Узяв миючий засіб до унітаза (уві сні слово "унітаз" не фігурувало) і зловив мить, щоб крапнути на неї, аби хоч би якось прибрати той жахливий сморід від її існування. І диво: вона одразу преобразилась у здорову тварину. Заходжу в сарай, виникає таке ж відчуття неприємного запаху й того, що тут так само може мешкати подібна тварина. Зазираю у клітки, де колись мешкали нутрії. Нічого не виявляю. Заходжу з іншої сторони будови, де колись існував бетонований вальєр для купання нутрій. Раптом із-за стіни, з неіснуючого отвору, почали нишком виходити на світло одна за одною зо п'ять свиней. Такі ж жахливі, смердючі й огидні, як перша, яку бачив у гаражі. Звернув увагу, що у всіх ратиці були геть погнилі, шкіра лисніла від невидимої гнилизни, огидний запах ширився навколо. За спиною в мене лежили під навісом складовані дрова. Видно, що свині перебігали в їхню сторону. Я схопив миючий засіб (з пластиковим носиком, який вказує, що він був для унітазу) і, як з першою свинею, почав на них з нього крапати. Як в казці, від рук чарівної феї, почали спалахувати зірочки, а свині перетворюватися в здорових тварин.
P.S. Відсутні ратиці - асоціативний образ з передвиборною агітацією В. Зеленського в форматі анонсу фільма "Президент - слуга народу". Гнилість - можливо, нічний запах із рата та пам'ять про хворобливість нутрій від занижених температур. Присутній елемент множення з одного до п'яти, як і в попередньому сні 291218 про котів.

Я маю отримати подарунок через службу кур'єрської доставки. Виникли проблеми з його пошуком: якось він передався через треті руки, але при всьому тому маршрут я знав повністю. Розумів, що подарунок загубся саме через кур'єрську службу. От я вже "дійшов" до самого директора тієї служби: маю його контакти і готовий одразу ж вийти з ним на зв'язок, аби з'ясувати з'яви неприємних обставин. Переді мною лежить електронна адреса цього директора. Я маю написати йому листа. Тут дзвонить мені дівчина-менеджер цієї кур'єрської служби і висловлює вдячність за мою небайдужість до виниклої проблеми, адже вони цінують думку таких клієнтів, як я. Називає мені свою електронку, аби я контактував до останнього лише з нею. Щоб записати, закреслюю початок електронки директора до знаку @ і готовлюсь записати поверх - її прізвище. Розумію, як безпечно поставився до знищення існуючого контакту з директором і пробую його відтворити за закресленими поверх лініями. Десь дочитую, а десь догадуюсь до кінця, що прізвище директора "piven" (Півень).

Сон 291218 "Закінчення робочого дня"

Закінчення робочого дня. Я йду до виходу, де знаходиться побутове приміщення. Навіть довелось біля нього затриматись ще на десять хвилин, до повного завершення робочого дня: хвилина в хвилину! - так заведено. Там я маю забрати якісь речі. Після того піти до будинку навпроти, що мають два входи, піднятись на другий поверх, там перевдягнутися. Побачив слід працівників, що рухались до лівих дверей того будинку. Подумалось: а я звикло користуюсь тими, що справа. На дворі похмуро і йде дрібний дощ. Заходжу в бутовку, у першій кімнаті на столі стоять тарілки з мороженою рибою, по дві-три на кожну, частина їх вже розмерзлася, інші лежали зліпленими кавалками. Їх підготували на завтрашній день. Йду в другу кімнату, аби забрати речі. Бачу середніх розмірів кота, який невідомо з яких причин опинився в цьому домі. Приймається кимось рішення винести всю рибу на поріг з першої кімнати. На виході бачу картину: "Проти чого боролись, на те й напоролись!" - мало не біля кожної тарілки з рибою сидять коти. Хтось питає: куди ставити тарілки? Я кажу: на той же стіл, де й були! Про себе міркую, що треба було не чекати кінця дня, а підготуватися й перевдягнутися завчасно.
P.S. Котик фігурував у сні напередодні. Присутній елемент множення: коти, риба.

Сон 281218 "Відчуття дріб'язкового"

Роблю якусь роботу, наче наївну, але щораз відчуваю, як на руки крапають якісь дрібні пекучі бризки. Дивлюсь на руки - візуально нічого не видно, зачинаю знову робити ту ж роботу, і знову ті самі відчуття. Спершу навіть не втямив (не відрефлектував почуття), все ж нормально!(?) Але ж ні! Травма ведеться на якомусь тонкому плані? А, може, це просто затерпли руки, як спав? Схоже, що теж: ні! Так і не втямив з'яву цих відчуттів.

Хтось мені каже, що зараз "скажено" набуває популярності незвичний музичний гурт. Показує їхні слова пісень, оформлені у вигляді віршів зі своєрідною графічною ілюстрацією: розмірами з самі вірші - квадратної форми, а малюнками у вигляді всіляких наборів вгадуваних і незрозумілих знаків і символів, від побутових речей до ієрогліфів, щось на зразок хаотично зібраних давньоєгипетських написів на стінах. Читаю вірші й згадую, що їх уже десь чув. Відзначаю для себе, що гурт дійсно набуває популярності, але доволі дивно чому? - нічого особливого в тому немає, але єдине: легко запам'ятовуються слова, щось на зразок:

Йо-хó-ха,
Йо-ху-ха,
Яка у світі
Движуха.

Сон 271218 "Згадування та нагадування про забуте"

Я заїжджаю машиною на кільцевій під міст і на виїзді з нього зупиняюсь. Там місце мого призначення: зустріч із майбутніми колегами. Спіткав п'ять осіб, серед яких один мені незнайомий, з іншими працював, а ще один - новенький (так би мовити: перший раз у Польщі) - давній знайомий Сергій М., музикант, який лікувався від наркозалежності. Трохи подивований нашій зустрічі та обраному ним фаху електрика. Ми розглядаємо житло, в якому мешкатимемо. (Продовження того ж сюжету). Дістаю керамічну качатницю (гусятницю), маю намір її помити. Разом із тим бачу залізну, трохи підуживану але надійну. Нагадую дружині (?) про стару розмову, що потріскану, яку мию, треба викинути, а користуватися тією залізною, що є. Висновок зроблений був на тому, що до останньої миті других варіантів, окрім керамічної, не існувало. 0545'

Я розглядаю книгу, яку свого часу видав для Людмили Б. Тверда біла палітурка у приємному оформленні. Від таких гарних видань я завжди отримую певне задоволення. Міркую, що авторка мріяла про таку книгу, яка називатиметься "Сто казок Людмили Б." Тут мене відвідує невеликий шок: я забув надіслати їй "частину" (решту) цього тиражу! Я не дзвоню, вона не нагадує, час іде... Треба надіслати!

Якась моя розповідь. Приміщення школи #10 з дивним переходом у "середньовічне" село, де всі речі, жаліюсь, неймовірно старі, що не розпакуємо перед роботою: рветься і сиплеться в руках.

Чому уві сні ми проявляємо активність?

Коли спиш, уявляти себе у вертикальному положенні, лежачи на ліжку, важко. Коли засинаєш, так само важко подумки поставити себе на ноги, посадити на стільчик, зробити оберт навколо себе або через голову тощо. Виникає питання: чому під час сну ми бачимо себе не в лежачому положенні? При тому, що в реальному житті у нас працює вестибулярний апарат, уві сні він не задіюється, але пам'ять про нього використовується? Так само, можливо, сон застосувує й іншу пам'ять: до кінця нами не усвідомлювану? Відповідь має критися в інших оболонках тіла, які має людина, не до кінця вивчених традиційною наукою але широко висвітленою східними філософіями: ефірне тіло, астральне (емоційне тіло), казуальне (мисленнєве тіло) тощо. Коли говориться про сон, це означає, що працює тіло емоцій. Тому й сни головно лишають у нашій пам'яті емоційні враження. Якщо ж сон є переважно інформативним, тоді задіяно тіло думок (ми ж уміємо уявляти своє тіло? - отож!). Людина досягає повної гармонії, якщо є органічною в усьому: тіло, емоція, думка. Тоді сни приходять глибинні й для них слова стають настільки мізерними, що важко ними описати побачене-відчуте-усвідомлене, вагаючись не схибити у висловлюваннях.

Сон 241218 "Очікування робочий буднів. Своє як чуже" + тлумачення

Довго очікую, як сісти в машину, якою маємо їхати до праці. Разом із водієм нас має бути четверо. Приїхала машина і виявилось, що всі місця зайняті. Таке враження, що тільки для мене й немає того місця. Почув, що їхатиме друга, тому перестав перейматися.
P.S. Відгомін минулого дня. Як сідав у автобус, куплене місце зайняв який чоловік-безквиточник, оплативши проїзд прямо водієві.

Я підходжу до двору діда й баби, де зібралося багато родичів, зокрема ідентифікував звіддаля двоюрідних братів. Чомусь маю намір запалити цигарку. Знаю, якби підійшов до них, вони мене б не впізнали, тому уникаю близької зустрічі.
P.S. Згадування про двоюрідних братів напередодні, на тему однієї букви в їхньому прізвищі при неправильному написанні з російської на українську.

Два робочих сюжети, пов'язаних із дівчиною-менеджером, яка стала керівником магазину. Якісь мої з нею діалоги і спостереження. Навіть по пробудженню посеред ночі відзначив для себе, що таких повторів забагато.
P.S. Продовження обірваної розмови з колишнім колегою, в якій згадувались давні робочі моменти.

Робоча "столовка". Я серед тих, хто взяв свою порцію і сідає їсти. Хтось заходить, хтось виходить із-за столу.
P.S. Роздуми напередодні, як фірма колись забезпечувала своїх працівників безкоштовними обідами.

Сон 231218 "У пошуках вдалого ракурсу"

Колись показував жінці старе місто, тепер показую донці. Проходимо тими ж вулицями. Ось вже бачу: робимо коло. Виходимо на площу, на якій я вже колись був. Проводжу екскурсію. Розповідаю про знайому мені архітектуру. Шукаю ракурси для фото. Підходжу ближче, відходжу... і все ніяк не можу виділити бажане. Складність полягає в тому, що в глибині площі стоїть великий храм, по центру - менший храм, який наче виконує функцію музею, біля якого є два пам'ятника: святому, можливо, духівникові та сфінксу з виразно вимальованими в біле очима з чорними цятками. Сфінкс був менших розмірів за "святого". Як не обирав ракурс: храм удалині та пам'ятник чоловікові з простягнутою рукою і витягнутим уперед пальцем, - ніяк не вдавалося уникнути того сфінкса, що щораз був "не в тему": псував бажаний кадр.
Потрапляємо на наукову конференцію, де обговорюється питання переносу того сфінкса, який давно псує овид площі. Якась жіночка бере слово й каже, що по документах він не був введений ув експлуатацію. Наче він є, а по документах - немає! Хоча вже всім уже в'ївся в очі, його треба грамотно кудись перенести, тому вирішили, що по документах він пройде, як

Напівслон!!!

Я ходжу по залу, де проходить та конференція, і шукаю ракурс для фотознімування. З'являються противники переносу. Тут якісь жінки починають "чубитися" між собою, а я ловлю кадр за кадром, намагаючись передбачити їхні дії.
P.S. У сні присутні деякі елементи з переглянутого на ніч мультфільму "Секрети домашніх тварин", зокрема очі песика, подібного до кота, перейняті в мій сон для "сфінкса".

Сприйняття появи сну за аналогією з відтворюванням почутого тексту

Сприйняття появи сну нам знайоме за відчуттям записування або набирання за кимось тексту, коли читають його з паузами по 5-7 слів. Як добираються передостанні слова, вже виникає сумнів у їх почутій правильності. Так би мовити: виникає ілюзія затухання в пам'яті. Але ж ні! Свідомість дивним чином відтворює все без помилок. Саме цей межовий стан забуття/згадування має аналогію зі сновидінням: сон наче забутий (невиразний), але, якщо увага є зібраною, він пригадуваний, наче останні слова з відтворюваного тексту.

Сон 211218 "Гнізда в гущі винолозу"

Приміщення якоїсь лікарні. (Таке враження, що в якомусь сні я там був, але заходив усередину з іншого боку). Перехід, де видно за вікном внутрішній двір із виходом на вулицю. Дві жіночки питають в мене, як вийти, я показую за вікно на той дворик. У внутрішніх переходах того будинку, як для новачка, дійсно легко заблукати. Вони дякують і йдуть. Піднімаюсь сходоми аж до самого верху. Там дві працівниці закладу збирають виноград з лози, яка обплела ґратовані елементи перил, які, для захисту, йшли на верхньому поверсі до самої стелі. Я заліз на ту конструкцію і почав допомагати їм у роботі. Виноград ширився на дах, в якому я впізнав гараж батьківського подвір'я із льохом, на якому він ріс. (Цей фрагмент нагадує деякі давні сни, пов'язані із розлогим виноградом на цьому льосі). Збираючи виноград далі і обійшовши його мало не з усіх сторін, запримітив ув одному місці багато гнізд, які йшли вряд, утворюючи напівколо. З якогось гнізда визирнула голомоза голівка маленького пташеняти. Тієї ж миті зрозумів: чому так багато горобців сідає в гущі того винолозу.
P.S. Сон доволі приємний, з двома нагадуваннями про давні сновидіння, моментами несподіваний, зокрема лікарня, вчинок лізти на висоту та збирати виноград, скупчення гнізд.

Сон 201218 "Це був такий гумор?"

Хтось дзвонить дружині і питає за навчальні заклади. З розмови зі сторони не все одразу зрозуміло, зокрема з відповідей і пояснень. Коли заходить роз'яснення за інтернатну форму навчання в школі, стає ясніше. Хтось наводить приклади. По закінченню розмови за телефоном дружина питає сина: ну що, будеш навчатися в інтетнаті? Він так: Е-е-е... З інтонацією: це був такий гумор? 0448'

Як зрозуміти сон? Спроба осягнення процесу його творення

Сон подібний до прозорої живої статуї, яку треба пофарбувати в різні барви, аби краще розгледіти її форму. Сновидець займається виключно цим "розфарбовуванням". Відповідь у розумінні сну лежить саме в її формі (наповненні), увиразнення якої, у вигляді фарб, відбувається в процесі творення різних сюжетів не відірваних від знайомої реальності. Але не виключені й винятки, коли образ не знайомий узагалі, так, наче узятий з іншої реальності. Головним у сні постає не сам сюжет, а ставленнєва сторона сновидця. Наприклад, протягом ночі приснилося три різних сюжети, яких об'єднує спільна емоція, пережита напередодні. Це може бути й думка, чужа репліка, спогад, зустріч тощо. Кожна дія викликає або протидію, або солідарність, які виражаються у формі емоції. Кожен образ-символ тягне за собою ряд наступних, які можуть множитися, в залежності від життєвого досвіду сновидця. Їх всі може об'єднувати певна єдина спільність. Отже, якщо приснилась образа, вона витворить ряд незалежних образів, пов'язаних лише однією нею. Не можливо буде розтлумачити сон за окремими фрагментами, словами, діями. До аналізу треба буде брати весь його прочитуваний зміст. Щоб показати сновидцю "образу", свідомість сновидця "витягуватиме" з близької пам'яті знайомі сюжети з життя, вказуючи певними символічними фігурами на неї. Чи вона була викрита у реальному житті чи замаскована з імовірним подальшим розвитком "прориву" такого роду емоційного "гнойовика", який можуть віднести до пророчих натяків у снах, все це залежить від індивідуального духового розвитку. Головне вчасно виявити і прочитати такий сон, аби не допустити небажаних рефлексій у реальному житті.

Сон 181218 "У пошуках ведмедя"

Зоопарк, в якому працюю, але не за гроші. Я почуваю себе на рівних з тваринами. Мало додати: ця установа схожа на підприємство, яке, якщо подивитися ззовні, наполовину занурене в землю; тваринам створені максимально комфортні умови, тому почувають себе тут, як на живій природі. Якась незрозуміла зовнішня фізична сила забрала кількох тварин, зокрема ведмедя. Я чомусь про нього найбільше думаю. Іду по його пошуки, але це більше схоже на внутрішні роздуми і виявлення кримінальної причини його зникнення. Наче розумію, чому його забрали. І починаю впливати на обставини, щоб він повернувся. Навіть тоді, коли пішли господарі, я зайшов у кімнату, де жила ця тварина, і поприбирав біля його місця сну, хоча всім уже було байдуже до того. Все ж таки я його очікую, на відміну від інших.
Я зовні цієї установи-підприємства, яке символічно схоже на хату, яка потопає в землі, я б ще назвав це "зоопарком-шахтою". (Саме слово "шахта" тієї миті зринуло в пам'яті, хоча нічого вертикального в ній не було). Якесь раптове завершення цієї пригоди: ми всі повертаємось у рідну домівку! Обставини склалися найпозитивнішим чином. Відкриваю "двері" у ведмежу кімнату. Він біжить до себе. Там йому добре, ніж деінде! 0558' - за мить до звичного дзвінка будильника.
P.S. Цього дня до дітей має прийти Святий Миколай!

Сон 171218 "Наші лаваші сильно хороші, щоб..."

Я працюю в редакції газети. Мій кабінет знаходиться за прохідним, де сидить секретар. Сьогодні на її робоче місце повернулась давня працівниця, яка пропрацювала тут мало не все життя. Заходжу за свій стіл, сідаю до роботи. У цій же кімнаті працює ще одна співробітниця, на яку цієї миті не зауважив. Її стіл стоїть осібно від мого, біля вікна. Лунає стаціонарний телефон. Беру слухавку. Дзвонить жіночка, яка почала розповідати, що при написанні статей треба уважно ставитися до перевірки поданої інформації. Розумію, що хтось зі співробітників газети допустився помилки, яка пішла в друк. Але чому ж цей дзвінок перекинули на мене? Може, мали до когось іншого? - виникають внутрішні запитання. Тон у цієї жіночки не агресивний, з пошуком порозуміння. Починає входити в деталі тієї статті, розповідаючи, що в давні часи не тільки цінували воду і нею вмивалися, а ще й хлібом. Потім починає розповідати про лаваші і як до них ставилися. Слухаючи її монолог, бачу сюрреалістичну картинку: якась жіночка бере загорнутий лаваш, пригортає його до свого обличчя і ним вмивається. Чую слова співрозмовниці: "Наші лаваші сильно хороші, щоб..."

Сон 161218 "Логіка періодичності води в забутих хвилях родоводу"

Лежать на асфальті захисні окуляри для монтажних робіт чи то водного плавання й зливаються з ним. Мимо проходять люди і їх не помічають. Майже так само в пару кроків пройшов і я, але розвернувся і їх розгледів.
P.S. Сон був розбитий в часі на два майже однакових фрагменти: в одному монтажні окуляри з жовтим відтінком скла, а в другому - для плавання.

Корабель і водна тематика.
P.S. Видно, рештки переглянутого на ніч фільму "Пірати Карибського моря: Помста Салазара" 0315'

Щоб розібратися в "хвилях" моря - певній логіці періодичності води, треба прочитати книгу, яка має внутрішній потенціал, який проявляється назовні. Працівники бібліотеки, де зберігається ця книга, знають про це, тому торкаються до неї неохоче, а видавати на руки - поготів. 0330'

Далекий родич-однофамілець, із яким пов'язаний якось по роботі, запропонував мені допомогти в організації весілля, до якого він має пряме відношення, і зацікавлений в найкращому його проведенні. Навіть прозвучала якась фінансова винагорода за мою в тому участь. Я погодився. Першого дня ми поїхали в те село, де відбувалось свято. Там я познайомився з деякими близькими йому, далекими мені родичами, які розповідали про себе. Так довідався, що якась далека гілка мого (його) роду походить від села "Ре", яке вимовлялось ними, як "Реа". Навіть був подивований такій короткій назві. Аби перевірити себе, подивився на мапу і візуально підтвердив сказане ними. Таким чином, у ході розмови познайомився трохи з ріднею. Така зустріч була теплою, тим більш невимушеною: я чув життєві історії і бачив за ними приємні сільські образи. Багато в чому спільність між нами усіма була по'язана з нашим прізвищем. Другого дня мене щось затримало на роботі і я поїхав іншою машиною, а не зі згадуваним родичем. По дорозі заїхали в якийсь сільський дім, у якому почув ще одну історію, яка ув'язалась у продовження інформації про родовід. Навіть комусь дав свій контактний телефон. Я вже вийшов до виходу, і почав шукати свій верхній одяг, наче куртку, яку не міг знайти, як тут мені хтось каже про ще одного чоловіка, який зацікавився мною, бо має до всього того, що слухаю, додатковий інтерес. Я вже не знаю, чи то я його проявляю чи вже якісь незнайомі до мене люди. Повертаюсь у ту ж кімнату, де й був. А там за столом сидить якийсь п'яничка, який "ні кує ні меле": з червоним облущеним у чорні цятки носом. Я розумію, що мені пора йти з цього дому, в якому однозначно затримався і вбив час. На виході почав шукати свої чоботи і не зміг знайти. Якась виникла цілковита недовіра до всіх тих людей, з ким я опинився сьогодні: куртки немає, чобіт немає... Повертаюсь у ту ж кімнату, де був. Кажу, що маю враження, що хтось поцупив мої речі. Як виявилось, хтось зі своїх (навіть обличчя цього чоловіка видалось мені знайомим), із благих намірів, переклав їх у інше місце, аби краще просохли, без "задньої думки" вчинити комусь неприємність. 0656'
P.S. На Житомирщині існує село Рея, хоча я до останнього часу не чув про мій з ними зв'язок. Сон нагадує ще один як паралель, а не його продовження або доповнення: https://snylogosa.blogspot.com/2018/12/021218.html?m=1

Сон як інструмент пошуку правди про себе

Є чужі думки, а є свої. Коли ми раціонально міркуємо над певними речами, нам легко послуговуватись готовими шаблонами упереджень та переконань. Уві сні таких речей не існує, там відображається реально те, що нам "болить", отже, про що найбільше думаємо, що нас буквально турбує. (Тут важко судити про хворобливий стан свідомості, коли можуть бути порушені певні ціннісні судження). Щоб дійсно довідатись про власні думки і переживання в "чистому виді", варто записувати сни, детально, з максимальною уважністю до їх змісту. Потім читати! Це єдине джерело правди про себе. Там приховані підказки, як жити органічно з собою і тими, хто поряд.

П'ять штрихів про вміння запам'ятовувати сни

Як забуваються сни?
Як події вчорашнього дня. Тільки за сьогодні вже стільки передумалось і зробилось! Так щоразу напливають нові й нові... спробуй згадати, що було не лише день-два тому, а тиждень місяць? Це особливість людської пам'яті. Тільки сон треба розглядати під іншим кутом: він лежить у зовсім іншій площині - безпам'ятства у реальному, властивістю витворювати нові й нові образи з подальшим витісненням старих.

Чи можливо пригадати сни?
Хтось може подумати, що у снах короткострокова пам'ять. А спробуйте миттю пригадати щось з дитинства? юності? найприємніші і найгірші миті? А якщо декілька? Легко? Не пригадується?.. Якщо розглядати наше життя не у відрізку часу, а в сталому накопиченні "тут і зараз", ми маємо, як і зі сном повертатися до забутого. Тут у нагоді стають такі інструменти нашої свідомості, як зустріч з чимось знайомим. Наприклад, як в реальному, так і в сні, ми можемо взяти до рук книгу і пригадати те, що з нею пов'язане, а в дотичності до інших речей - "забуте".

Чим пояснити силу пам'яті у снах?
У снах немає напівтіней. У них образи або світлі, або темні, навіть з елементами крайнощів, або нейтральні (безсюжетні) - такі, що легко забуваються, або ж не мають смислових навантажень. Саме тому яскраве або жахливе легко врізається в пам'ять, впливаючи на наші емоції, а нецікаве (безформне), як у повсякденні - буденне, те, що робиться "на автоматі" - забувається, як нецікаве. На відміну від фізичного тіла, у снах працює тіло емоцій (астрал), активна робота якого дозволяє зберегти в пам'яті сюжети, завдяки зв'язкам з упізнаваним переживанням.

Як у снах не загубити деталі?
Коли доводиться записувати (відтворювати) сон, ловиш себе на тому, що "чорт заритий у деталях". Цей вислів не вказує на те, що в деталях має бути щось негативне, а те, що ймовірний негатив можна непомітити в узахальнених рисах зображуваного у письмі сну. Тому важливо максимально навчитися "бачити" ("відзначати") не лише "гору", але й "мишу", яку вона "породила". Наявність деталізації напряму залежить від сумлінності та бажання (часу, терпіння) максимально точно зберегти сновидіння.

У чому полягає тлумачення сну?
Ми більше уваги приділяємо розумінню змістової частини сну, а в стороні залишаємо або ж забуваємо говорити про емоційну. Насправді, навіть за коротким сном, ми можемо собі розповісти про враження. Уві сні існують зовсім інші категорії світосприйняття: за оболонкою ми завжди можемо розгледіти душу. Ті предмети, до яких ми дотикаємось уві сні, або нас наповнюють, або виснажують. Ми завжди знаємо: чи прокинулись після сну втомленими чи бадьорими?! Так само ми знаємо, яку емоцію залишив нам сон. У реальному житті це можна співвіднести з післясмаком: от щось з'їв, і коли вже в роті нічого не залишилось, свідомість і рецептори вказують: чи було це смачно? Чи хотіло б вже тіло в реальному житті пережити цю емоцію наново? Таким чином у свідомості з'являється прагнення повторити пережите і починає воно працювати на втілення. Звідси виникає пророче ставлення до сну. Бажане здійснюється, а людина завжди може знайти собі будь-які пояснення, навіть у снах, зі словами: "от я передчував, що це так буде!"