Я з іще кимось маємо потрапити у в'язницю, яка нагадує закритий промисловий об'єкт. Наша задача зірвати металеві двері, що нагадують криву решітку з різнорідних труб. Ті, хто зі мною, йдуть на чиюсь допомогу, а я наважуюсь сам довести намір до кінця і мені це частково вдається: половина решітки відхиляється із долу вгору та вбік. Міркую собі, як здивую тих, хто прийде. Найцікавіше те, що в той же час голю своє обличчя, відволікаючись на двері. Із в'язниці звільняю лише двох людей: чоловіка і жінку. Чоловік одягнений у військову форму, або подібність до неї. Чомусь своєю поведінкою викликає в мені підозру. Питаю себе: чи тих, чи всіх звільнено? Тепер спостерігаю за чоловіком, який жонглює ножами. На його обличчі боком лежить металевий обруч. Як зрозумів: він є одним із інструментів майбутнього жонглювання, а зараз є в ролі захисту. Самі ножі великі, грубі та неймовірно красиві, стилізовані на самому металі візерунками під бароко. Я дивлюсь на його гру такими ножами та зачаровуюсь нею.
Немає коментарів:
Дописати коментар