Зустрічаю давню знайому Г.К., яка розповідає про смерть своєї доньки В.К., яку знаю так само, адже колись часто приходив до їхньої родини в гості. Зокрема нас раніше єднали спільні творчі інтереси. Ще на початку зустрічі, якби вже знаю, що вона померла, але вислуховую і розділяю мамин жаль і сум за донькою. Та раптом мені стає так сердечно боляче від осягнення такої раптової трагедії, що навіть не знаю, як ще більше розділити всю ту печаль.
P.S. Змінилась погода: стало холодно. Від зміни тиску почала боліти голова. Вже знаю, що за пару днів випаде сніг. Отож, і сняться померлі.
Немає коментарів:
Дописати коментар