Сон 020926 "Нас не перевіряють"

Завод, але саме місце перебування більше нагадує лабораторію. Доробили роботу, яку мали виконати (працювали вдвох: я і знаймий колега - не припускав, що з'явиться у моїх снах) і замовник почав розрахуватися... Спочатку зі мною. Коли підійшов до нього, він вже активно рахував купюри. Ставши в двох метрах, зрозумів, що то не зовсім гроші. Але рахував він впевнено і поважно, наче реальні. Без сумніву, що видає якісний розрахунок, так само поважно дав жменю тонких папірців. Дивлюсь, а це акцизи, які клеють на відповідні товари (алкогольні та тютюнові вироби). Питаю його: "А що з ними робити?". Відповідь була простіше-простого: "Що хочеш!". Міркую собі: "Я ще такак не отримував". Дивлюсь на нього, а він навіть не сумнівається, що розрахувався з нами добре. Спробував перелічити ті папірці, але одразу збагнув: який в тому сенс, адже не знаю їйню вартість? Таким чином він нас штовхає лізти в чорний ринок? Шукати товари чи людей, які цим займаються? Що мені з цим робити? Наче подумки кажу йому: "Ми так не домовлялись!" На тому ж заводі чи лабораторії питаю співробітниць: "Що з цим робити?" Бачу лише дивний вираз у багатьох, адже це незаконно, хоча прямо ніхто не хоче так сказати. Деякі дівчата починають неоднозначно говорити: "Нас не перевіряють". Хоча не до кінця розумію, що хочуть запропонувати. Одна дівчина прямо почала проявляти неприродний інтерес і торкаючись мене руками, наровисто почала простягати їх у штани... Прочитую однозначне: не цікавлю я, а те, що маю у вигляді виплати: точно знає, як їх застосувати! (На чому й проснувся).

Аналіз :: Сон дивний та неочікуваний. Якщо виписати ключові слова (робота, лабораторія, замовник, розрахунок, "гроші", питання, здивування, недомовленість, руки), можна зрозуміти банальне, мова йде о праці, винагороді, що не обраховується звичним методом. Не нагадує нічого з реалу, що відбулося, хоча можу припустити, відбудеться. Колега, який приснився, не є однозначно позитивним героєм, хоча бере участь напочатку сну. Знаю, що вміє обговорювати мене "за спиною", отже, очікую якийсь підвох, але скоріше не віднього, адже зараз знаходимось на різних об'єктах. Скоріше, йде мова про еквівалент одного до іншого, зокрема моя переоцінка вартости, не так грошей, як оточуючих зараз людей. Бачу навіть певну для цього підставу.

Понтуаз - Париж, Франція 

Сон 280626 "Втеча в майбутнє"

Утікаю з кимось од переслідування. Згодом розумію, що це поляк, який вирішив мене підтримувати в нашій спільній справі. Втікаємо динамічно та наполегливо, наче маємо якусь суперсилу, аби пересуватися спритніше, аніж ті, що біжать за нами. Ми тікаємо, але нас знову візуально знаходять і от-от вже "на хвості", ми пришвидшуємось і знову повтор... Це місце, де ми знаходимось - це якийсь стратегічний об'єкт. Тут ведуться дослідження. Обладнання промислових розмірів. Чому ми тікаємо? - нам не вільно було трапити на цю територію. Ми не розуміємо чому саме. Раптом, досягнувши вершини над обладнанням, щось змінюється, але до кінця не розумію що саме... Тут до мене поляк каже:

- Przepraszam, nie chce roic ciebie, a chce roić siebie i rodzinę. (Вибачаюсь, не хочу марити тебе, а хочу марити себе і родину). - І від мене втікає.

Далі я сам і так само утікаю від переслідування, але вже якісно інакше: не в просторі, що швидко змінюється - тут я навіть перескакував з галузки на галузку дерева, з предметів грубих на інші металеві елементи, - а вже в часі (!!!). Цю зміну відчув майже на фізичному рівні. Трапляю в знайоме мені місце (протягом всього сну). Відзначаю, як все сильно змінилося. Заходять ті ж люди, які за нами бігли, але поважно супроводжують науковців. Це якась лабораторія. Знаходячись за рогом, чую, як вони спокійним тоном до себе відзначають, що щось в їхньому експерименті сьогодні змінилось, проходять ті ж знайомі мені обладання, по яких ми колись стрибали, коли втікали. Лише зараз розумію, що схожі на телескопи, а десь на гігантичні промислових розмірів обладнання творення "блискавок Тесли". Розумію, що перемістився в часі, і те, що ці люди мене можуть не впізнати. Хапаю якийсь чорний плащ, загортаю руки поперед себе і стараюсь спокійно покинути це приміщення. По дорозі зустрічаю наче знайоме обличчя професора, який мене зауважує та наче щось хоче пригадати, але не сигналізує для інших: хто я тут такий і що тут роблю? Поводжусь, наче робітник цього закладу. Іду до виходу, якби покидаючи робоче місце.

Як вчора уві сні, так і сьогодні здійснював будівельні роботи, пов'язані з фундаментом. Вчора мав додатково нанести штукатурку, але оцінив, що зроблений підмурок висох на рівний і гладкий моноліт темно-жовтого кольору, а сьогодні такі ж штукатурні роботи при такому ж високому фундаменті, але вже біля стіни, викладеної червоною цеглою.