Сон 131218 "Подорож у знайомі місця"

Хтось чистить рибу. Наче знаю, що вона морська, а дивлюсь - карась. У мене в тому контексті виникає мовна гра з прийменниками (чомусь запам'яталося саме з акцентом на них), щось на зразок: через карася, з (морською) рибою.

Я з двоюрідним братом гуляю по місту Донецьку. Він проводить мене різними вуличками і парковими зонами. Ось сходи, де треба перейти до якогось будинку, основа якого стоїть нижче нашого рівня. Він думає, що я йтиму перший, і руками показує на сходи, що йдуть донизу із заворотом вправо, але даю зрозуміти, що дороги не знаю, то нехай як вів, так веде й далі. По спуску і маленькому підйому починаю впізнавати знайомі місця: я це вже десь бачив! Зокрема гаражі вибудувані скупчено з білої цегли з заїздом із різних сторін. Кажу брату, що колись я вже тут був. Можливо, навіть подумалось, що уві сні, але ж той сон і що в ньому було пригадав майже весь! Десь закроїлась думка: як же я перетнув лінію розмежування із зоною АТО (ООС)? Мені хочеться подивитися на той гараж, біля якого я був минулого разу. Піднімаємось на бетонований дах усіх гаражів. Кажу брату, що я тут був уві сні. Над гаражами надбудова: стоїть сарай, двері в ньому лише прикриті, не замкнені. Відхиливши їх і зайшовши всередину, побачили купу дощок, закладену між ними косу, що визирала кінчиком леза, якісь предмети для прибирання двору, але усе здалось мені трохи забільшим, ніж звиклі для нас речі, так, наче "прибиральником" був якийсь чоловік-велетень. Перед сараєм побачили два своєрідних столика, зроблених на витяжних трубах, на яких у чудернацьких коробках були приховані перука кольору пісочний блонд та рожевий капелюх. Приходить дружина, я показую який прикольний капелюх, тримаючи його в руках, а вона каже: "І нащо воно тобі? Поклади на місце!" Розглядаю уважніше: доволі важезний, повстяний, широкі криси обшиті якоюсь дрібною світлою смужкою хутра. Ставлю в ту ж чудернацьку коробку, з якої дістав.
P.S. Сон, в якому бачив знайомі гаражі: https://snylogosa.blogspot.com/2018/05/070518.html?m=1

Польща. Я з дружиною заїжджаємо автобусом в центр міста, яке схоже на Вроцлав. Гуляємо його вулицями, розглядаємо архітектуру, переходимо з однієї великої площі на іншу. Якась з них являє собою замкнений простір. Маємо повернутися на автовокзал. Впізнаю давню архітектуру, яку бачив ще "рік тому", кажу, що тут має бути стоянка автобусів. Вмикаю GPRS навігацію, в google-зображеннях дивлюсь на ту будову, біля якої ми проходимо, лише стоїми зі зворотнього боку. Знаю, що ось тут (показую на знімок) мають вони бути, а їх там немає, хоча сьогодні там були.

Сім причин, чому я записую сни?

1) зрозуміти себе;
2) досягти внутрішньої гармонії з реальністю, яка мене оточує;
3) не губити любов до письма;
4) мати можливість повертатись до написаного;
5) розкрити в собі вміння тлумачити власні сни;
6) зрозуміти механізм сну задля пізнання нового;
7) скласти "мапу" внутрішнього світу, в якому живе моя душа.

Сон 111218 "Невідповідність до ситуації"

Я приходжу в ресторан, щоб зустрітися з директором і запропонувати свої послуги з продажу товарів групи хорека, зокрема серветок. Мене попросили зачекати. Таке враження, що я був не сам, а з якимось асистентом. Заходить заступник (адміністратор), а з ним і директор цього ресторану. Вітаюсь, починаю свою розмову з віддаленої теми, щоб приступити до суті викладення пропозиції. Директор впізнає мене з першого погляду, адже свого часу я мав з ним контакт, як із багатьма іншими його статусу, з пропозиціями співпраці по установці та обслуговуванню кліматичного і вентиляційного обладнання. Розумію делікатну ситуацію, що сталась, і подумки починаю шукати варіанти грамотної розмови: колись я торгував промисловим обладнанням, а нині торгую "серветками"... Він актуалізує нашу давню розмову з приводу кліматичної техніки та його монтажу, а я все думаю, як йому надати нову пропозицію? Ув'язую давню розмову із  хорекою, пояснюючи, що фірма розширила свою діяльність, і нині також цікава його думка щодо нової пропозиції. Він каже, що вже давно співпрацює з фірмою, яка виключно спеціалізується на цій темі. Пригадую директора тієї фірми, який зайняв цю нішу на ринку доволі давно і "вичавити" його з ринку буде важко і мені з пропозиціями треба постаратися. Підсумовую нашу розмову тим, що зроблю ексклюзивну пропозицію на згадані "серветки". Цієї ж миті помічаю, що стою за святковим столом цього ресторану, де хтось каже комусь тост чи промову, а я своєю розмовою їм заважаю. Дивлюсь на людей, а вони, кожен окремо, характерної зовнішності. Всі сидять за одним великим столом, разом їх десь до двадцяти осіб. Вони прості, негаласливі й терплячі в очікуваннях. Принаймні так було щодо мене. Склалося миттєве враження, що прийшли когось пом'янути, хоча сам ресторан спеціалізується на святкових темах. Я вмовкаю, тихо перепрошую і на тому прощаюсь до наступної зустрічі з директором.

Якась жінка показує на мапу України. Звідти йдуть яблука. Відбувається технологічний процес переробки їх у сік. (Сон запам'ятався доволі сюрреалістично). 0545'

Сон 101218 "Творчі люди на дорозі"

Приїжджаємо машиною до вітрового млина, що знаходиться на красивому лоні природи, але прямої практичної функції не виконує. Це щось схоже на ресторан з натяком на лазню. Звертаю увагу на художньо викладені дрова. Мені подобається "картинка" з ними, зокрема гра світла і тіней, що простягаються від мене вглиб будови. Такий ефект утворюється завдяки якогось сяйва, що знаходиться за моєю спиною. Я відходжу так, аби сфотографувати ті дрова, щоб не падала моя тінь. Потім оцінюю красу власної тіні, що простягається до них, також фотографую і свою тінь. Потім фотографую тьмаво впізнаваних акторів. Серед яких один чоловік, що просить показати дорогу до Житомира. Розглядаюсь, а з ним ще двоє на своїх машинах. Просять показати дорогу. Ми дивимось по GPRS і їдемо, вони за нами. Мають поспішити, адже наш водій цієї миті виявився нетерплячим: швидко набирає швидкість і жене по трасі. 0446'

Їдемо всією родиною на якесь свято: я, дружина і діти. Під'їхали до головної дороги, зупинились, аби пройшли люди та проїхали машини. Тут я бачу давнього житомирського знайомого, поета та історика Юрія М., який іде з дитячою коляскою і дружиною по тій дорозі, на яку ми маємо виїхати. До коляски прив'язаний великий собака. Моя дружина розмовляє з кимось по телефону і я хочу їй зауважити, що бачу Ю.М. Виїжджаємо на дорогу, а тієї миті він відходить від коляски і дружини й іде кудись у сторону. За однією собакою побачив другу - меншу. Ми вирівнюємося і я бачу, що в них в колясці не дитина, а ще дві маленькі собаки. Проїхавшись трохи вперед і зустрівшись із ними очима, крізь скло добачив, що в тій же колясці, яка вже не просто дитяча, а цілий возик, сидить усміхнена та кучерява, як пудель Юлія С. Машиною став біля довгої колії, що йде за обрій - далі асфальту немає. Це місце - натяк на залізничну станцію, яка, можливо, була нею. Свідченням тому є поряд занедбана невелика споруда. Починаю про щось до них говорити. Жінка каже: "ми сходимо і далі підемо так!"

Сон 091218 "Несподівані відкриття та знахідки"

У якомусь сні залишив на підлозі стільник напівкруглої форми від вулика, який завівся в якомусь домі, схожому на батьківський, та якомусь для мене чужому. В мене думка, яку виніс з попереднього фрагменту сну, де побачив якихось тварин у вальєрі наприкінці довгої вулиці в одному з приватних дворів: роздивитися стільник, а потім взяти його і кинути об підлогу. Що очікував від цього - неясно! Але думка так зробити була переконлива. Кинув на те ж місце, де він лежав. Стільник заворухався, але так з нього ніщо не вилетіло. Я взяв його до рук і побачив, як з внутрішньої частини тієї напівокруглої сфери стільника витікає густа липка рідина прозорого синього кольору. Вирішив покласти його на місце. (Про це місце мені відомо з попереднього сну). Це сусідня кімната невеликих розмірів. Лежав цей стільник наче на поличці, трохи вище голови.  Поклав і виникло зацікавлення роздивитися: а що за стіною, біля якої він лежить? Обходжу і бачу на тій же висоті його продовження - другу половину напівсфери, трохи більшу за попередню. Цікаво те, що жодних бджіл або ос я так і не побачив, але зрозумів, що стільник цілком повноцінний. Приймаю рішення: знищити той загадковий вулик. 0615'

Щось пов'язане з книгою. Що саме: важко згадати, але що "книга" - це точно! Потім іду рідним містом, знайомими вуличками, які розкриваються для мене по-новому, виходжу на якусь, яка мені незнайома, це при тому, що знаю майже їх всі. На тій вулиці стоїть невеликий але гарний будинок культури. Зрозумів за вивісками, що були на ньому. Спробував зосередитися: в яку сторону все ж таки пішов? Планував у напрямку дому, а вийшло? А вийшло, як і минулого разу: у зовсім іншу сторону. Навіть уявив мапу міста і своє розташування на ньому. Подумалось: нові вулички - це цікаво, але ж не так, як я хотів? Ще відійшов так, що жодних маршруток, або тролейбусів. Вирішую йти далі, подумалось: недалеко має бути базар. І від незнайомої мені вулички виходжу прямісінько на нього. З першого погляду виходить цілий ярмарок: із шашликами і розвагами. Десь по дорозі купую невелику упаковку чупа-чупсів. Одну з цукерок дістаю для себе. Недалеко від мене якась продавчиня, яка вийшла на перекур, раптово кидає цигарку і біжить до дитини, яка закричала десь справа від мене. Проходжу вглиб ярмарку і бачу знайомого Р.З., який грає в якусь гру, подібну на тир. Вітаюсь і питаю, чи не пригостить він цигаркою? З першого разу питання він не розуміє, наче не дочуває. Повторююсь і кажу, що пригощаю чупа-чупсом і простягую йому упаковку. (Коротке пробудження). Намагаюсь пригадати ту книгу, від якої почалась моя подорож у цю сторону міста: перед очима постає сторінка, на якій букви оживають і набувають нових красивих заокруглених форм. Відзначаю для себе, що такого кегля я ще не бачив, обов'язково треба буде десь його використати в майбутньому! 0940'

Сон 081218 "Початок довгої дороги" + тлумачення

Сідаю в автобус. Я готувався до цього дня доволі довго, адже дорога має бути довга і це не останній транспорт, яким їду. Заходили нові люди, пересідав з одного місця на інше, перекладав якісь клунки.
Сон повторився у видозміненій формі.
▪тлум☆чення▪
Повнота опису та деталізація: 50%
Настрій: світлий
Час і простір: день, автобус
Прагнення та емоції: цілеспрямованість (дорога), підготуватися (посадка), нічого не забути (торби)
Асоціації: схожість із недавніми снами про поїздку в тролейбусі
Ототожнення: відсутнє
Повтори: пересадка з місця на місце, з транспорта на транспорт
Висновок: очікування і емоційне програвання дорожнього настрою можливого в майбутньому.

Сон 071218 "Приховане для забуття"

Квартира, в кімнатах якої все підпорядковане правилам. Роблю копію писемної роботи на двох сторінках, яку дав мені син, десь поза межами нашого дому. Таке відчуття, що речі, на які натикаюсь, вказують про моє перебування в Китаї. При головному вході до дверей будинку бачу, як працює якась державна інспекція, щось скрупульозно перевіряє, рухаючись від одних господарів до інших. Заходжу до себе в квартиру і "кількома словами" моніторю: чи не бува в нас чогось крамольного, зокрема небажаної літератури? Кладу в синову сумку ті два аркуші. Майже "чую" цю "перевірку на чесність", як наближається до нашої квартири. 0011'

У мене в руках планшет у вигляді написаної книги. Я кажу дітям, що віддам його лише по виконанню певної умови. 0211'

Природа. Я зайнятий побутовою роботою як вдома, так і на вулиці. Розпалив вогонь у мангалі. Повернувся додому. Чимось зайнятий біля святкового столу і на кухні. Хтось приходить і каже: де наш телемайстер? Багаття на шашлик майже потухло! Інформує, що йому довелось докидати дрова, аби нагоріло по-новому. Тримаю і розглядаю золоту (?) статуетку, у вигляді китайського дракона.
P.S. По пробудженню, відчув зв'язок із попередніми снами за ніч, ув'язаними на темі Китаю.

Ліс. Цілеспрямовано ходжу по ньому і шукаю "термос" для товариша (?), який поставив його якось так, що тепер не може знайти. Чи хто взяв його чи ми не знаємо де він? - не ясно! Насправді, пошук пролягав у радіусі однієї галявини, оточеної переважно сосновими деревами. В одному місці натрапив на гурт осіб, відпочиваючих на природі, які розклалися своїм посудом так, що мені не було сенсу підходити до них і шукати загадковий "термос". Навіть не зникли сумніви: чи взагалі то був/є "термос"? - повірив на слово, адже так сказав знайомий, якого наче знаю, а в реалії, жодних натяків: хто він? Так само: що за предмет пошуку, якщо предмет, який я з ним пов'язав, такий же загадковий, як і він сам?
P.S. Можливо, в цьому сні слово "термос" за співзвуччям вказує на "томос", навколо якого розгортаються різні події протягом останніх місяців цього року.

Подібну статуетку тримав у руках уві сні. Це не дракон, а китайський носоріг. Саме за мордою і пащею він ще й нагадує традиційного дракона.

Сон 051218 "Приводжу все до ладу, намагаюсь зрозуміти: скільки ще треба буде чекати?"

Дачний будинок. Я разом із сином у кімнаті сховався під вікном, що біля дверей, і скручуємо якусь дивну "штору" в рулон. Все робимо акуратно і на повному серйозі. Син розповідає про школу і тамтешні обіди. Зовні цього дому є люди, які, як я відчуваю, налаштовані проти нас "вороже". Вони слідкують щомиті, зокрема за тим, що ми робимо. Найвиразніше для них спостерігати за тим вікном де ми сидимо: вираховувати наші наміри за порухами тіней і фіранки. 0200'

Піднімався на телевізійну вишку через приміщення. Як альтернатива: був ще один вхід нагору - зовнішній, але ним не користувались. Там мали встановити електролічильник. Існували великі вимоги до одягу. Треба обов'язково там працювати у спеціальних бутах. Тому, коли було вирішено, що "я не підніматимусь", ще від початку роботи позичив їх колезі, а згодом і самому стало цікаво: як там? Піднімаюсь "внутрішніми" сходами: спочатку по вертикальній драбині (руки-ноги), а з наступного прольоту звичним ходом - ногами. Обладнання і все до чого я торкався, було новюсіньким: перила фарбовані в свіжосинє, сходи - незатерті. На горі в приміщенні знайшов своїх колег. Директор з моєї колишньої фірми (як у реалі), в образі робітника, попросив не входити, вказавши на нерівну підлогу. Без його попередження бачу ті загострені технологічні відступи, на яких, без спеціальних бут, можна прохромити наскрізь ступні ніг. Подивився на те все і пішов. 0536'

За пару днів до виїзду дивлюсь рейси на потяг. Відзначаю собі в пам'яті час, коли мені треба буде виїхати. У відповідний день їду на залізничний вокзал. Приїжджаю і купую квиток на найближчий рейс: виїзд десь о 10-й годині вечора. Приходжу на перон і намагають надати нормального вигляду чорній торбі, що розсоталась від гори довгою плутаною стрічкою, яку закручував вітер у різні боки. Поки пораюсь і приводжу все до ладу, намагаюсь зрозуміти: скільки ще треба буде чекати? Начебто так планувалось, що мусив би виїхати десь у скорому часі? Дивлюсь на годинник: десь за півгодини шоста. Пригадую: що потяг, який мені був потрібний, відправляється о 5:35 год - час, на який "не встиг" на пару хвилин, той час, коли возився з торбою, а він, логічно, що стояв тут на пероні?!

Сон 041218 "Кінематографічні вибрики сну"

Тривала цілодобова дорога. Під кінець дня бачу, як водій утомлюється і прямо засинає за кермом. Буджу його, він знову засинає. Бачу його міцно заплющені очі в дзеркалі заднього виду. Трохи страшно: на повній швидкості, розбиваючи темряву світлом фар, їде водій, перебуваючи у глибокому сні, міцно зціпивши руками кермо. За коротку мить буджу його поновно і пропоную сісти самому на його місце. Він каже: а у тебе права якої категорії? Я про себе: "В" і розумію, що за кермо такого пасажирського буса я не сяду. День. За вікном ліси й лісостепові краєвиди. Якоїсь миті бачу вдалині великий завод.

Ми кожного дня приїжджаємо на підприємство виконувати одну й ту ж роботу, о 17:00 їдемо додому. Сьогодні я працюю з напарником осібно. Натрапляю на сценку, яка стає кінематографічною: двоє робітників закрилися в приміщенні, щоб з'ясувати між собою стосунки, й тут вони одним кадром перетворюються на двох масивних негрів, але один з них явно програвав за розмірами іншому. Вони мають битися, але першою дією у ваговитого було приємне примруження очей до свого опонента: ну, що, позмагаємось?.. виразивши ці слова в одному погляді, як стали один до одного лицем до лиця. Це означало, що другому немає чого починати. Відбувається ще одне художнє преображення: очі двох негрів у чорній-чорній кімнаті стають мультиплікаційними. Чотири мальованих білки з цяточками зіниць разом бігають у глибині чорної темряви. Дивлюсь на годинник: 17:03. Запрацювався! Видно, біля машини мене уже ждуть. Я розумію, що не встигаю покупатися, іду в туалет, вмиваюся, заходжу в кабінку, здивований, що чую жіночі голоси. У мене сумнів: невже я потрапив у жіночий туалет? Озираюсь, а там проходить дівчина. Вибачається, що вона помилково. У мене аналогічний сумнів: донедавна він був чоловічим! А тепер?.. Виходжу з дверей, а до них заходять як чоловіки, так і жінки, і всі озираються один на одного. Дивлюсь на двері й прояснюю собі та іншим: це має бути чоловічий, а там прикріплене зображення маленького жіночого сандалика! Виходжу в коридор, а там густо сидить за столом дружня група дівчат з десяток осіб. Жваво хором заучують слова, їм разом весело та радісно. Прислухаюсь, а вони кажуть поодинокі польські слова і з неправильною вимовою. Останнє з почутих мною слів: dziewięć, як дзєвєчь. 0230'

Сон 031218 "Тролейбусна з/х-у(п/ст)инка"

Їду з дружиною в тролейбусі від автовокзалу в центр міста, стоїмо біля вікна, біля неї подруга, з якою вона про щось спорадично говорить. Я опускаю руку з верхнього поручня на нижній і частково натрапляю на жінчину руку. Одразу відвожу в сторону, аби нормально себе тримати під час руху. Ситуація миттєва. Дивлюсь уважніше, а то була рука її подруги, яка, хоч і стояла за нею, але мало не всією нею "лежала" на перилі. Тому вийшла така дивна "сценка", яку, скоріш за все, тільки я й відрефлектував. Тепер та подруга, яка не асоціюється в мене з жодною знайомою людиною, пробує сама, "невимушено", зачепити мене за руку. Я вбачаю у тому її нездоровий до мене інтерес і всім видом даю зрозуміти, що вона мені не цікава. Прихиляюсь ближче до вікна і дивлюсь у вікно. Але вона виявилась "впертою": перейшла з лівої сторони від дружини на праву, аби стати ближче до мене, розташувавшись за моєю спиною. Такого нахабства я не очікував: що за стурбована особа? (Зміна кадрів). Я їду з дружиною в зворотньому напрямку: від міста до автовокзалу. Ми вдвох. На під'їзді помічаю за вікном будинок з пошкодженим фундаментом в основі кількох сполучених колон у формі арочної конструкції. (В реальному такого будинку не існує). Зупиняється тролейбус. Треба сходити. Люди зійшли, дружина ще не встала до виходу - сидить. Дивлюсь на підлогу і бачу свого носовичка, якого начебто згубив минулого разу, як їхали в місто. Піднімаю і виникає відчуття, що він не мій: схожий, але не мій. Кажу дружині, що пора виходити, тролейбус стоїть, а ми ще не зійшли. Біля дверей помічаю, що вихід перегородив якийсь бортовий транспортний засіб, але з усього всього перешкодою був борт, який треба було переступити, аби зійти на асфальт. Сходжу, подаю руку дружині. Тепер ми разом, поза тролейбусом. Цікаво, що зупинка, від якої ми від'їхали і зупинка, на якій ми зійшли, були по одну й ту ж сторону дороги, отже, однією й тією ж.

P.S. Слово "носовичок" уві сні фігурувало як "хустинка". Відпочатку, коли записував цей сон, зрозумів, що воно для більшості людей не вичерпується значенням "носовичок", тому довилось змінити одне на друге й переправити всі подальші посилання на нього з жіночого роду на чоловічий. За час-другий зрозумів, наскільки важливим є первинне значення, виражене у формі жіночого роду, адже воно напряму впливає на тлумачення. В образі цієї хустинки могла бути подруга дружини? Щодо зупинок, від якої ми від'їхали і на якій зійшли, то тут також прочитується мовна гра, пов'язана з уживанням слова в однині або множині: зупинка чи зупинки? Разом із тим виникло питання, незалежне від мого сну: люди, які спілкуються невпорядкованою мовою, наприклад, суржиком, чи мають змогу правильно тлумачити свої сни, адже в кожному слові лежить корінь із певною етимологічною прив'язкою не лише до рідної мови, але й до особистісного досвіду набутого від народження?

Сон 021218 "Весільний татартак"

Ми приїхали в село на весілля. (У слово "ми" вкладаю значення всіх тих, хто був у машині). Заїжджали в нього прямою вулицею, їхали мало не до його кінця. По дорозі проїжджали якесь невелике виробництво, прямо в центрі села, пов'язане з деревиною (тартак). З нами був мій рідний дід Григорій (нині покійний). Питаю в нього про його причетність до цього села, яку я до кінця не розумію. Відповідає, що свого часу працював у ньому, зокрема на столярці. Про себе зауважую, що саме на тому підприємстві. По приїзді, нас зустріли і ми потрапили в чисельне коло людей, які займалися підготовкою до свята. Хтось просто ходив, видно, такі ж гості, як ми, хтось метушився, накриваючи стіл. Дивлюсь на людей і зауважую для себе, що в деяких селян обличчя доволі смугляве, я б сказав циганкувате, може, татари? - хоча жодного натяку на ромів абощо не існувало, звичне українське село. У поле зору потрапили пару хлопців характерної зовнішності. Тут я згадав жінчину знайому Валентину Т., яка колись розповідала, що в своїй крові має далеких циган. Й одразу вві сні запитав у неї, це при тому, що від загалу тих, хто приїхав з нами, її наче й не було: чи має вона якесь родинне відношення до цього села?

Великий свіжозбудований будинок. Скоро має приїхати керівництво і оцінити його готовність до початку введення в експлуатацію. Іду коридором, маю забрати верхній одяг, зокрема свою нову куртку, що висіла в спеціально відведеній кімнаті для робітників. Споглядаючи на все незалежним поглядом, оцінюю так, наче я був би на місці інспекторів: зроблено гарно, красиво, багато білого, лише залишилось поприбирати легку запилюженість, що осіла за останні дні на підлозі.

Сон 011218 "Трансформація постаті: спостереження за кіновиміром"

Я в домі де знімався кінофільм зі спецефектами. З одного боку маю якусь причетність до його створення, з іншого: в одній з тих кімнат, де проходили зйомки, переглядаю стрічку, сюжет якого бачу, як уперше. Мене вразив один з фрагментів того фільму: по кімнаті легкою ходою йде (справа-наліво) дівчина, вкрита тендітною сріблуватою накидкою. Дивлюсь уважніше, а тіло під нею - прозоре. Виражаю мовчазне подивування. Дівчина, власниця дому, де проходили кінозйомки, що переглядала цей фільм разом зі мною і брала в ньому участь,  як героїня тієї сцени, в якій я її не впізнав, дістає з шафи "покривала", і жартома один кидає на мене, а другий бере собі. Дивлюсь крізь нього на себе, а тіло таке ж прозоре, як у кінострічці. Який дивовижний ефект! - відзначаю для себе.
P.S. Вранці за вікном побачив багато-багато білого снігу.

Сон 301118 "Подарунок: металеве "яйце" з солярним знаком"

Хтось мені в руку дає металевий "сурікен", розмірами зі збільшене яйце, але округле і ледь сплюснуте. Назва "сурікен" умовна: навіть важко назвати, що це таке? У реалі нічого подібного ніколи не бачив. Прикметним на ньому є рельєфний солярний знак, у вигляді трьох напівкілець серповидної форми, гострячками направленими вліво. Я міркую: чи потрібно мені приймати цей подарунок? Начебто людина, яка мені його дала, є доброзичливою? Прокинувся без відповіді.

Сон 291118 "Мені дозволено трохи шалити"

Я маю якісь знання, адже щось бачив таке, чого не бачили інші. Але це було в дитинстві. Я навіть про це й забув. Тому дозволено мені трохи шалити: показувати, що я не вірю в якісь містичні історії. Тому я, будучи в якомусь потязі, підходжу до кожного і питаю: чи вірить він у таке-то явище? Хтось каже так, а хтось - ні, хтось невиразно віднікується від відповіді, уникаючи такого роду питань. 0104'

Підготовка фаршу з м'яса та сала й подальше ліплення кульок у формі котлет.

Щось механічне, пов'язане з автомобілями і промисловістю.

Сон денний
Нарізаю продовгуватими кавалками шматок м'яса. Міркую: це треба перекрутити! Залишаючи третину: а це просто так - на потім!

Сон 281118 "Політ і хід - нормальні!"

Проходжу з чужою родиною і двома їхніми малими дітьми років п'ять-шість до своїх батьків. Їхній візит організований по рекомендації рідної сестри, аби вони могли щось побачити, відповідно до їхнього зацікавлення. Мати має знати цю родину по церкві. При зустрічі каже: ставлю [варити] картоплю?.. Я кажу, що "піду по торт" (куплю). Пізній вечір. Буквально: лечу в магазин. Відштовхнувся від землі і на висоті 1,5 - 2 м прямую вздовж дороги, оминаючи чорні силуети людей. Політ швидкий. Краще ніж минулого разу! Навіть біля магазину довелось загальмувати, створивши зворотню тягу повітрю. Хтось навіть в польоті привітався зі мною, піднявши догори великий палець👍. (Фрагмент з польотом сниться не вперше). Заходжу в магазин. Підходжу до продавця. Вона питає: "Скільки вам індиків?" Дивуюсь незрозумілій пропозиції. Кажу: "Я знаю, що мені треба!" Купую хліб. Його на прилавках дуже багато. Найбільше чорного. Все акуратно викладено одне біля другого. Купую хліб тостовий і здобний, у формі квіточки. Думаю може два здобних? А вони гарні, рум'яні, пахнючі, як у дитинстві! Але беру один. 0135'

Сусідів, яких знаю, як таких, які спілкуються російською, чую, як стараються говорити між собою по-українськи.

Свіжозбудований дім. Багато світлого: стіни з світложовтим відтінком, у вікнах сонце. Присутня легка недоприбраність у вигляді запилюженості і недомитості по введенню в експлуатацію всієї споруди. Є робочий ліфт, але чомусь ним не користуються. У тому будинку працює прибиральницею коридорів, міжкліткових площадок і сходинок круглолица молода дівчина, з певними вилицюватими рисами в обличчі. Я ходжу між поверхами по сходах, недоубезпечених перилами та перегородками. Зважаю, що на одній з них можна звалитися: має менший відступ для ноги від решти їй подібних. Тим більш: немає за що раптом втриматися, коли ступати на неї. Тому доводиться підтримувати себе дотягуванням за доступні стіни. По них зносять інваліда на колясці й спиняються перед дилемою: що робити далі? Виявляється, що останніх з п'ять сходинок першого поверху немає взагалі (відгори-донизу - наприкінці кінця). Людина з обмеженими можливостями починає нервувати і від того плаче. Я заспокоюю його батьків. Вони кудись ідуть. Пропоную йому спустити його в певний спосіб, так, що все буде добре. Кажу як. Думаю взяти коляску пасками, як хтось прийде, але справляюсь своїми силами. Отже, на той момент, коли прийшли його батьки, він уже був унизу - на рівному.
На кожному поверсі при повороті сходами є по два туалети. Хтось, як "сюрприз", залишив своє перебування в ньому на самому останньому поверсі, де людей сходить найбільше. Це розповідаю тій дівчині, яка прибирає той будинок, зокрема, як виявилось й ті туалети.
Зупинка маршрутки в центрі рідного міста, майже на розі бордового будинку. Знову спілкуюсь із цією дівчиною в товаристві якогось друга. Відчуваю себе в юнацькому віці, хлопцем, який проявляє інтерес до дівчат і не розуміє їхні наміри, але розуміє, що пора прийняти остаточне рішення у виборі супутниці життя, але цієї миті я про це ще так не думав. До останнього проявляв інтерес до дівчини, в якій почав розчаровуватися (забутий фрагмент сну, зокрема, його початок). Біля нас проходить та ("колишня") дівчина, яка проявляла до мене інтерес, але я в тому мав сумнів і не відповідав щирою взаємністю. Порухом виказує до мене грайливий і безпідставний жест, торкаючись моєї руки. Закцентувавши на ній увагу, не звернув, що стояла вона в парі з хлопцем під руку. Подивившись на її супутника, зрозумів, яка вона мені далека. Її супутник вищий за неї, худорлявий, належить до так званих "арійських" типів, але з рисами дистрофії.
Ловлю себе на тому, що мені цікава інша: дівчина, яка завжди поряд: "в горі і радості".
...Я з дівчиною, що зі "світлого будинку зі сходинками", стою біля автозаправки, на промисловій вулиці рідного міста. Дивлюсь у небо, а там летить на нас із незначною швидкістю велика ракета, щось середнє з дирижаблем. Цієї миті пригадується "давня" гра двух слів, ще від початку [забутого] сну: ліжко металістів, де друге слово якось пов'язане з однойменною назвою вулиці.

Сон 271118 "Сповнення іншістю"

Мешкаю в половині будинку, який перейшов мені у спадок, але то більше схоже на квартиру. Білі стіни, мінімум меблів.

Я біля машини в якомусь дворі багатоповерхового будинку. Ніч. Кудись від мене світиться ліхтар, якщо це світло не від фар тієї ж машини. У тій темряві й вуличній тиші ремонтую музичний центр (МЦ), прямо "на землі". Біля мене проходять чоловік з жінкою і  заходять у під'їзд. За мить він викидає щось зі свого дому, прямо в темряву ночі. А там стоїть телевізор, розкритий - променевою трубкою кінескопа догори, який я готував узяти з собою до машини. Здивувався його раптовому жесту: а раптом на сам кінескоп? Те, що він кинув, у темряві не розгледів. Узяв у руки МЦ, поки без колонок...
Зафіксував перехід між фрагментами сну. Я на тій же вулиці, йду в сторону машини, якою приїхав, тримаю у руках МЦ, натискаю на його кнопки, перевіряю як працює перемотка, тепер я в світлі кімнати.

Сновидіння.
Подали стаканчики. Хтось бере і наливає в них сік, п'є з пластикової трубочки. Якась дівчина зауважує, що вони мають прикольні пластикові крижечки, і що більше: ці скляні стаканчики колись були мінзурками для аналізів сечі. Тепер сидять якісь діти і п'ють так само з цих самих склянок пластиковими трубочками жовтий сік... на оповідане кривляться і кажуть, що не будуть пити, адже у них налита сеча.

Сновидіння.
Сидить маленька дівчина в порожній кімнаті, щось на зразок дахового приміщення, біля круглого вікна, і тримає у руках велику, як сама, ляльку ведмежика. Мій погляд слідкує як камера: поволі піднімається від низу догори і наближається до цієї дівчини.

Сон 241118 "Порцеляновий гном"

Дачна ділянка, на якій росте молоде дерево. Минув сезон, як його посадили, а виявилось, що так і не прижився: більшою частиною обсох, лише верхівка видавалась живою. Так, як листя на ньому облетіло, спробував уявити, як ростиме маківкою далі. Хтось збоку, із ким оглядали дерево, каже, що його варто зрізати під пеньок, адже корінь живий і навесні ростиме по-новому. Кажу у відповідь, що ми залишимо те, що має живі бруньки, а саме верх, а більшість галузок, що йдуть нижче і по краях ми обітнемо. Так він ростиме далі. Уявив крону цього дерева у вигляді розлогої "шапочки".
Сідаю в машину з тим, із ким я був біля дерева. За водія чоловік кавказької національності. Заїжджаємо в магазин. На якомусь етапі розмови із продавцем профігурувало польське слово "policzki". Намагався згадати переклад, навіть поліз у "гугл-трансліт", але виникла складність із очікуваним результатом - на білому полі так і не спливла відповідь. (Цікаво те, що по пробудженню, я одразу згадав переклад цього слова: "щоки"). Так, як ми заїхали в магазин по продукти, було дивно спостерігати, як наш водій із характерними рисами кавказця, почав придивлятися до товарів, які в магазині стояли як для асортименту. Підійшла продавець-консультант і запитала в нього: чи потребує він поради в пошуку бажаного товару? На що він із характерним йому спокоєм лише повів вусами і без зайвини відповів, що шукає подарунок. А який? - не ясно! Шукав неспішно та мовчки - так, як вивчають товар і не знають, що саме обрати. Й раптом виймає якусь порцеляну, я навіть подумав, що це якась ваза на диво видовженої форми. А виявилось, що це гном, мало не метрового зросту, більшою половиною якого була багряна шапочка звуженої форми. По очах було видно, що він знайшов те, що шукав. Хоча для нас його вибір видався незрозумілим. Придивляюсь до "подарунка" уважніше й зауважую, що на одязі гнома трішина, яка співпадає зі складкою одягу на ньому. Він дивиться, проводить пальцем. Я подумав, що поставить і шукатиме щось інше, а він так впевнено, що все окей і йде до каси.
Виїжджаємо машиною заднім ходом із маленького двору. Треба виїхати так, аби оминути перешкоду у вигляді каменя. Пропоную водієві випустити мене з машини і його направити.
Образ цієї машини у дворі перенісся на поле, на якому стояв свіжий кінь, повний сил до роботи (Саме "свіжий" - середніх літ і не запаханий). (Зміна кадрів). Бачу цього ж коня старим і безнадійним.
P.S. Останній фрагмент сну скорше навіяний  фінальними сценами з фільму "Марлі та я", де в образі старої собаки мені уприявнився кінь.

Сон 231118 "Ви ж знаєте, що школа!"

Я знаходжусь у товаристві Петра Порошенка. Він стоїть у приміщенні, внутрішня стіна якого виконана зі зрубу, можливо, дощок. Враження, що ми знаходимось на фермі. У притаманному йому стилі щось розповідає і доводить якусь тезу. Обстановка невимушена і неофіційна. По завершенню спічу, хтось вирішив запитати в нього: "А які Ваші страхи?" Не гаючи часу, відповів одразу: "Ви ж знаєте, що школа!"

Сон 221118 "Портал для свідків невидимого"

Я йду на скелястий пагорб, що над річкою Тетерів. У мене там стоїть залізний гараж - прямо-таки на самому схилі, частково вкопаний у кам'янисту породу. Поміж каміння йдуть стежки, ростуть невеликі дерева. По сусідству від мого гаража, на тій кам'янистій кручі, є й інші "нори", куди приходять люди. З того місця доволі красивий краєвид на річку. Бачу, як біля неї, на березі, у відносній даличині від мене, збираються поодинокі люди, але в одному місці. Раптом "відкривається портал" і вода починає світитися рівною стежкою від одного берега до іншого. Розумію, що стаю свідком загадкової події, яка трапляється доволі рідко, і про яку згадують у народі, як легенду або ж байку. Вмикаю на телефоні відеозапис. Починаю спостерігати, як по тій стежці починають іти невідомі мені "сутності", ледь торкаючись кінчиками ніг поверхні води. Їхню природу я б назвав безтілесною, контакт із якою для людини небажаний. Істоти проходять і "стежка" на воді зникає. Біля мого гаража бачу самостійну дитину років десяти, яку раніше не помічав. Вона має свою "нору" і ключі до невеликої сусідньої споруди. Скільки місця в горі за тими дверима для мене, як і для кожного - невідомо. Не можу зрозуміти до кінця: видно він так само, як і я був свідком тієї події. Біля нього починають збиратися інші хлопчаки-однолітки. Озираюсь, а круча починає "оживати" тими людьми, як розумію, які були безпосередніми учасниками того "порталу" із сутностями. Маю конспірологічну поведінку. Думаю, що робити з відео, яке записав: якщо виставлю в youtube, видам себе і те місце звідки знімував загадкове явище, якщо не покажу - не повірять на слово. Краєвид міняється: я в рідному місті, йду центральною вулицею. У ста метрах від ЦУМу згадую-бачу такий самий "портал", який проходить через проїздну частину, від однієї сторони дороги до другої. "Бачу", адже це спогад-легенда, затерта в моїй пам'яті. Насправді, по дорозі звично їдуть машини, по тротуарах неспішним ходом йдуть люди. Життя як життя, нічого дивного!

Сон 201118 "Пластика збережених образів"

Я виходжу з незнайомого дому і дивлюсь у перспективу. Бачу красивий ракурс, який надихає мене до світлування. Починаю фотографувати краєвиди. Основні елементи поєднання: осінній ліс, небо, дорога / споруда. Захоплює просторовість у поєднанні з яскравими кольорами і їх контрастами. Більше уваги починаю приділяти старому об'єкту на лоні природи. Знаходиться він на великій території, оточеній лісом. Сама споруда являє собою покинутий доволі багато років тому початок будівництва, у вигляді ансамблю залізобетонних каркасів різної форми. В тій давності пересвідчився остаточно, коли буквально виповзав з-поміж елементів тієї конструкції, натрапляючи на вимитий "часом" бетон, зіржавілу арматуру, що визирала з нього. Якийсь чоловік, з кола тих, із ким я був у домі, підходить до мене і пропонує допомогу. Дякую, але кажу, що сам! - і встаю на ноги. Задоволений від збереженої пластики побачених образів.