Ми приїхали в село на весілля. (У слово "ми" вкладаю значення всіх тих, хто був у машині). Заїжджали в нього прямою вулицею, їхали мало не до його кінця. По дорозі проїжджали якесь невелике виробництво, прямо в центрі села, пов'язане з деревиною (тартак). З нами був мій рідний дід Григорій (нині покійний). Питаю в нього про його причетність до цього села, яку я до кінця не розумію. Відповідає, що свого часу працював у ньому, зокрема на столярці. Про себе зауважую, що саме на тому підприємстві. По приїзді, нас зустріли і ми потрапили в чисельне коло людей, які займалися підготовкою до свята. Хтось просто ходив, видно, такі ж гості, як ми, хтось метушився, накриваючи стіл. Дивлюсь на людей і зауважую для себе, що в деяких селян обличчя доволі смугляве, я б сказав циганкувате, може, татари? - хоча жодного натяку на ромів абощо не існувало, звичне українське село. У поле зору потрапили пару хлопців характерної зовнішності. Тут я згадав жінчину знайому Валентину Т., яка колись розповідала, що в своїй крові має далеких циган. Й одразу вві сні запитав у неї, це при тому, що від загалу тих, хто приїхав з нами, її наче й не було: чи має вона якесь родинне відношення до цього села?
Великий свіжозбудований будинок. Скоро має приїхати керівництво і оцінити його готовність до початку введення в експлуатацію. Іду коридором, маю забрати верхній одяг, зокрема свою нову куртку, що висіла в спеціально відведеній кімнаті для робітників. Споглядаючи на все незалежним поглядом, оцінюю так, наче я був би на місці інспекторів: зроблено гарно, красиво, багато білого, лише залишилось поприбирати легку запилюженість, що осіла за останні дні на підлозі.
Немає коментарів:
Дописати коментар