Сон 070626 "Надання форми"

Розкладання однотипних предметів півколом, аби не виходили певною мірою за внутрішні межі. Другим фрагментом сну: формування галузок таким чином, щоб також утворювали певне півколо в зріст людини.

Знаю що сьогодні має відбутися зустріч Мистецької гільдії "Неабищо". Іду до давньої знайомої Г.К.(М.). (давно померла). Десь думаю про її доньку, що також входить до нашого колу (в реалі: вже давно живе в США). (Явне порушення часу вві сні). Пригадую в розмові, що сьогодні має бути спільна зустріч. Але (як для мене) минуло багато часу і я не впевнений чи всі ще пам'ятають про цей день. Запитав: чи варто було б усім нагадати і особисто задзвонити, як то робив раніше? (Без конкретної відповіді). Тепер я на нашій спільній зустрічі, але не як учасник, а сторонній спостерігач із зали. Помічаю київського поета та науковця А.К. (колись давно з ним познайомився на спільному літературному семінарі в Криму від НСПУ. Нещодавно в його дім прилетіла ракета, а моя дружина вирішила фінансово підтримати їх у цій скрутній життєвій ситуації). Після завершення заходу йду з ним вулицею і спілкуємось про життя та ці складні часи. Хочу запитати: чи отримали гроші? - але якось таку акцентацію уваги на цьому також подумки вважав некоректною: багато хто допомагав, а нас виділяти в цьому було б, можливо, недоречно. Так йдучи, приходимо до його зруйнованого дому, хоча його не впізнаю, але що тут думати, коли цілий під'їзд знищили вороги України...

Сон 310526 "Музей води"

Приїжджаю до якогось великого будинку на березі моря. По ходу виявляється, що це "Музей води". Зі мною мій колега Павло (перший раз з ним познайомився і почав працювати в Нідерландах, а також мали там можливість разом сходити в "Галерію Принца Віллема V" в Гаазі. Цікава прив'язка, як для сну!). До самого музея не заходимо, проходимо повз, і що найцікавіше - це хвилі, що надходять з моря. Берег кам'янистий із великими брилами, а вода цих хвиль якась надзвичайно красива блакитно-перламутрова. Надходить великими хвилями і спадає на берег не загрозливо, а доволі лагідно. Відзначаю доволі приємні та незвичні відчуття цієї краси, зокрема кольору води та світла. Дзвонить дружина і питає: "Де є?" А я відповідаю, що "В мене особливий день". Далі сон змінюється на теми: щось пов'язане зі штанами та окремо - з дітьми.

Сон 290526 "Обірвані сходи"

Навчальний заклад. Дуже великі авдиторії. (Узагалі не схожий на той, в якому навчався). Я автономний від своєї групи. У мене своє розуміння розкладу навчання, адже коригується специфікою праці. Для мене робота - це важливіше. Навчання - не годує. Сьогодні випав той день, коли завжди прогулював лекції. Вперше маю йти на два предмети, на яких вчителі уяви не мають хто я такий, а я - хто вони є. Перший предмет - це англійська, а друга - щось пов'язане з хімією. Таке вічуття, що вони взагалі мені "не болять", але я мушу йти. Повторюю думку: я весь час змушений був пропускати ці уроки, але сьогодні обов'язково маю піти. Іду на знайомі сходи, а вони якісь інші - хиткі та складені, наче залізне риштування. Одразу зауважую, що ніхто по них не піднімається, але я знаю тут лише їх. Голову не піднімаю, аби зрозуміти: чому? Крокую вверх, перший поверх, другий... - це так для себе бачу і раптом сходи уриваються. Просто відсутній один прольот, хоча сходи йдуть і далі уверх. Переступити неможливо, аби якось йти далі. Мушу повертатися. Озираюсь навколо: окремо відзначаю великий простір холу навчального закладу. Тепер я знову знизу, з думкою, що мені по любе треба дістатися тих авдиторій. Раптом приходить бажання піти в туалет. До нього були невеликі сходи. Зайшовши в приміщення, зауважив, що одна стіна цілком дивиттся прозорим склом на людей, що ходять в тому холі. Якась жіночна ще стала, аби на мене подивитися, хоча взаємно видно нас було здалеку. Що за туалет? Роззираюсь і бачу ще одні двері, там - вже із закритим приватним простором. Заходжу туди, а в цей момент приходить дружина і каже, що їй важдивіше. "Я швидко!" Чомусь не виходжу, а відвертаюсь в другу сторону, аби її не бачити. Краєм ока помічаю її такою, якиби вона була б в душі... І в цей момент крізь глибокий сон чую якісь повторювані звуки. Розумію, що це долинає з реалу. Думаю, що в пральну машину поклали наче якийсь ремінь із металевою пряжкою... (Напівсон). За якийсь час звук припиняється. (Реал). В кімнату заходить дружина зі словами: "зроби щось із краном, який дивно працює!"

Сни 21-250526 "Повтори: рух, дія, вхід"

Фігурки чоловічків у вигляді самбреро, що крутяться навколо себе, але великий капелюх залишається на місці. Їх образи мерехтять, якби в анімації 3D, спроєктовані в простір розміром з іграшку. Ворухають руками і смішно підтанцьовують. (Образ виник на тлі однієї з прослуханої сьогодні джазової мелодії, подібної до цієї - Jimmy McGriff - All About My Girl).

21.05.26

Магазин (майже такий самий, що і в дитинстві, до якого ходив від батьківського дому на закупи). Сьогодні там зайнятий електроінсталяцією, зокрема дрібними кабелями. (Чітке переконання ще уві сні повтору цього сюжету протягом сновидіння). 

P.S. Схоже на ще несвідоме розуміння структури серіалу "Тремор" або "Остання ніч у Треморі", якого цього дня ще не додивився до фіналу, але наступного - "розкрився" подібністю до побудови повторів у снах.

24.05.26

Їду на місце праці. Спочатку машиною, потім пішки, далі - коридором. Чую дзвінок. Дивлюсь на годинник - 1 ночі. На іншому годиннику дясята ранку. Розумію некоректність. Знаю, що мені на восьму, і все це коментую по телефону. Врешті-решт чую різні голоси і бачу спини людей, вітаюсь із ними в (іншому) коридорі перед входом до фабрики (без конкретики якої, хоча з дивним переконанням, що цей вхід мені не раз знайомий, схоже, що й за іншими снами).

25.05.26

Сон 110526 "Базар абсурду"

На початку подій - базар... Якийсь хлопець нюхає кокс. Чихає, а під носом утворюється булька. Починається якийсь діалог, який чую не лише ламанням мови, слів, а ще з абсурдною логікою.

- Куда ідьош? - наче питає наркоман.

- Прирву, - відповідає хтось.

- Засідся?

- ...

- Пострися.

- Проситися...

Мама дитині робить татуювання, зокрема і на стопі. Творить легкими жестами. Малює і коментує: "А тут хай буде тьотя, що нагадуватиме янгола". Смішний малюнок, кривий, як обличчя жінки на картині Пікассо, але з крильцями. 

(Це мені ще щось нагадує, але важко пригадати, що саме).

Будівництво нових будинків, яке відбувається просто на очах. Заохочують активною участю у футбольних клубах. Будують у різних містах. Під кінець якогось будовництва я навіть в ролі ідейника.

Сон 090526 "Рух і наступ"

Якась дівчина спілкується з кимось по телефону про проблеми з машиною, зокрема з акумулятором... (Спочатку без конкретики: хто це?)... Якби такий сценарій подій, де всі учасники є в різних обставинах, але в постійному дорожньому русі. Почуваю себе не якби в фільмі чи безпосереднім учасником подій, а мимовільним, випадковим свідком. Чую по рації чужу розмову про те, що президент хоче вийти на зв'язок з Соколовою (Яніною). (Несподіваний образ, як для мого сну). Хтось відкоментує, що в неї сіла зарядка і машина стала. Якби розумію мапу подій у масштабі, де всі машини ще їдуть, а одна з них стоїть. Міркую: як вона може зупинитися, коли ворог наступає? (Трохи алогічно, так "наступає", що всі ті, кого чую, їдуть за тими, хто жене ворога з окупованої території). Раптом бачу людей посеред лісу, якби не військових і не цивільних, а в незрозумілій мені формі. Четверо людей сидять за столом. Недалеко раптовий вибух снаряда, бачу, як розлітається земля і всі вони попадають від непритомности. Один чоловік раптом завалює голову до тилу, видно було, як по листю на землі почала текти кров, але незрозуміло звідки і якої частини тіла. Мить і до цього чоловіка повертається свідомість, піднімає голову, злегка потрушує нею, розплющує очі... (Я просинаюсь, вже не перший день десь за 10-15 хвилин перед будильником).

Oudekerk ad Amstel - Amstelveen, Amsterdam, Нідерланди

Сон 07-080526 "З наближенням незвичного"

Пробігає кіт (домашній, як у реалі) зі світлої кімнати в темну, якщо не чорну. (Примішення нагадують батьківську майстерню на другому поверсі). Раптом я бачу, що в темній кімнаті живуть маленькі котенята. Якоїсь миті вони вже якось не геть маленькі, а дещо середнього зросту. Якось в уяві (після сну) домальовую, що вийшовши з темної кімнати, котенята мали б бути чорними й такими їх сприймаю. Беру одного до рук і відчуваю, що хутро в різних місцях має певні грудки. Чомусь подумалось про кліщів, хоча це не зовсім буквально та страшно виглядає. Чомусь мені це знайоме, навіть на дотик. Дещо незрозуміло і тому огидно-лячно: що це таке?.. (Пізніше після сну я згадав цей знайомий мені образ із реалу: доглядаючи в дитинстві та підлітковому віці за нутріями, зрідка на їх шкірі спостерігав певні грудки шерсті, які пізніше легко було вичесати).

P.S. Сам сон насправді справив хоча й короткочасне, але неприємне враження.

07.05.26

Аби отримати нове житло, вирішив скористатися давньою "схемою": фіктивне розлучення. Переконання, що маю куплене житло, а друге - хотів би отримати від держави... Приходжу до юриста, аби отримати консультацію. Без конкретики: до якого спеціаліста маю прийти? - а трапляю на прийом до якоїсь юристки. По ходу розмови розумію, що вона не просить від мене жодних документів і тому все це вже виглядає підозріло. Під кінець розмови починаю про себе міркувати: чи справді варто на це йти?..

(Переконання, що подальший сон є логічним продовженням попереднього).

Піднімаюсь із кимось на гору. Знаємо, що йдемо в невідоме, адже цей маршрут ніхто не знає. Піднімаємось довго, майже доходимо до вершини, і тут надходить пропозиція спуститися крутою стежкою, а що неправдоподібно - викладена вона червоною бруківкою але з доволі крутим спуском. Кажу, що це стрьомно, хоча ще сам не знаю, що буде по іншу сторону гори: чи не такий самий спуск, а мо' гірше?

P.S. Дивно, але сьогоднішній сон мав у собі щось незвично приємне на відміну від вчорашнього.

08.05.26

P.S. Завтра їхатиму до Польщі.

Oudekerk ad Amstel - Amstelveen, Amsterdam, Нідерланди

Сон 260426 "ШІ з гарячого металу"

Фантастичний сюжет (вдруге, за останні дні). Я з групою осіб спілкуюсь зі штучним інтелектом, що має фізичну форму у вигляді боввана з гарячого металу та обличчям. За яскравим червоним кольором важко описати які-небудь риси, а також яку-небудь гостроту високої температури. Певною мірою місце нагадує промисловий об'єкт, а заразом і велику кімнату будинку діда Григорія і баби Євдокії, де стояла тумбочка з дзеркалом (уві сні її не було). Ми ставимо питання ШІ, а він відповідає. Раптом приходить хлопець підліткового віку з довгим хвилястим волоссям до плечей і каже, що він вундеркінд. (Нагадує героя з фільму "Вбивство священного оленя"). Хтось каже до мене: "А постав ти йому питання!" Тоді вирішую зробити "хід конем", що питання поставлю не я, а штучний інтелект. Цього "вундеркінд" не очікував. Цікаво, що ШІ тут сприймається як буквальна постать з металу, що чує безперервно нашу розмову, отже, не треба переформульовувати почуте між нами:

"Яке б питання ти поставив цьому хлопцю?" Гарячий металевий бовван мовчки ховається за лядою в стелі... Минає кілька хвилин і мені здається, що думає він занадто довго, як для нього. Дивлюсь на стрілочний годинник на руці: 14:02 - час завершувати роботу (тут з'являється відчуття, начебто я в праці). Вирішую запитати: "Ти вже готовий?.." На мої слова ШІ "оживає", ляда зі стелі опускається і заразом він на металевих шарнірах. Тепер бачу його видозміну: так розігрівся (від думання?), що з обличчя та тіла опав майже увесь чорний нагар, що був раніше. Червоний колір його "тіла" на вигляд якби помолодшав. Ляда закривається повністю і він опиняється на першому поверсі. Каже:

О, а я думав... - не завершуючи думку.

Звертаюсь максимально виразно, чеканячи кожне слово.

- Повторюсь ще раз, надавши пояснення (якби ці два останні слова недоречні, але саме так записав після пробудження): чи міг би ти поставити питання цьому молодому чоловіку, який стверджує, що є вундеркіндом?..

Dirkshorn, Amsterdam, Нідерланди

Сон 240426 "Немезійне мислення"

Фантастичний сюжет із негативним героєм, який хоче подалати мене й тих людей, з ким я є. Тривалий час цей персонаж і головний в усій історії нас перемагає. Не буквально вбиває, а забирає силу діяти і протистояти його злу... І тут я починаю перемагати цього героя. Зрозумів його тактику і тепер застосовую нову силу. Раптом він злиться і каже вголос до себе:

- Я зрозумів у чому причина!.. Іди нахер (майже не буквально каже це до мене; насправді, ці два слова не проговорює, але невідомо як розумію їх від нього). У мене [для вас будуть] люди з немезійним плодоносним мисленням!..

P.S. Так у снах народжуються неологізми. 

Довідка: Немезіда — у давньогрецькій міфології богиня відплати, справедливості та відновлення рівноваги.

Dirkshorn, Amsterdam, Нідерланди

Сон 170426 "Прагнення до життя"

Хтось шукає діаманти, а я знаю, що вони є в мене (переконання зі забутого сну). Намагаюсь пригадати: де я поклав маленький пакетик з цим камінням? На думку приходить те, що найменші камінці висипав розсипом у гаманець. Тепер хочу їх сховати. Беру якусь землю з рештками їжі, хочу цим прикрити, але виходить так, що невдало розсипую, утворюючи мішанинку. Починаю вибирати в зворотньому напрямку, але за результатами дій розумію: щось не зовсім виходить. Міркую: фактично вийшло так, що для цього ужив лоток для кота. І цієї ж миті з'являється "пухнасте створіння"... Я про нього вже й забув, адже він загубився так в житті дому, що довгий час не виказував свого існування (вкотре якийсь забутий сон), а тут раптом приходить... мале, худе, наче кимось вилизане так, що шерсть стала засохла, а очі залиплі та сліпі, нявчить і лише кігті, що чіпляються за одяг, виказують в цьому нещасному тілі прагнення жити далі.

Комаха кусає дівчину в праве плече. Спочатку вона її не відчуває, а потім помічає та починає вичавлювати з того місця так, що це почало виглядати так, начк вся комаха впилася, наче кліщ, в її тіло. (Такий яскравий мотив, що виникає переконання: або мені вже снився, або бачив десь у кіно).

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди 

Сон 120426 "Загублене в пам'яті"

Згадав сон. Належить до перших днів перебування в регіоні Зілланд, Нідерланди. 

Виходжу на природу і, з наближенням до моря, починаю чути в просторі незвичний звук. Міркуючи щодо причин його виникнення, припускаю його утворення із-за сильного вітру. Вертаючись колом вулиць додому, заважую, що відлаляючись від моря, звук поволі починає стишуватися, а з наближенням до місця проживання, майже зникає. Зайшовши в дім, вже не чути.

Спілкуюсь із давньою знайомою С.Ш. (Г). на тему роботи. (В реалі: колись вона працювала кадровим директором на заводі, на який мене затруднювала). Маю намір змінити місце праці, тому зараз іду на співбесіду до іншої фірми. Називаю причини, чому роблю так, а не інакше. Хочу навести два аргументи. Поки висловлюю перший, другий губиться в пам'яті. Маю зосередитись, аби згадати. Цієї миті каже, що їй пора йти, прощається і прямує до офісного будинку, до якого якраз і я направлявся. Вирішую поставити свою машину на краще парковочне місце. Дивлюсь, а там всюди люди миють свої авта, зокрема як на станціях самообслуговування, так і поряд них. Дивлюсь уважніше, миють не просто так: усі авта з корою льоду, яку треба змивати теплою водою разом із брудом...

З'являється ідея, що я міг би створити біографічне відео про себе, використовуючи не так багатий відео матеріал. Почати розповідь із того, що "народився на день усіх святих 78 року минулого століття..." Розказати щось із дитинства. Далі показати шлях із перших поезій, участь у конкурсах, зокрема в обласному: "О мово моя, душа голосна України". Що журналістка з місцевого телебачення, як з переможцем, зробила зі мною цілий студійний сюжет. Що запис того відео лежить десь серед касет VHS... (Далі уві сні думки на тему власної біографії уриваються, а починаю міркувати про подальшу професійну реалізацію цієї журналістки). Згадую, що згодом бачив її на каналі УТ-1, як і надалі вела в своєму стилі молодіжні передачі, акурат з дітьми на той час мого віку. Що мала сина з певною косиною в очах, а її чоловік, як мені запам'яталось, був відеооператором. Чи дійсно змінила в подальшому професію, чи пішла вже її викладати - не знаю. Хоча для мене її творча доля так само загубилась з поля зору, як і в подальшому моя для інших.

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди

Сон 110426 "Недовершеність"

Проходжу вулицею, а через дорогу на зупинці помічаю жіночку з пов'язкою на голові, що була незвично скомбінован, як чехол для окулярів від сонця. Міркую: гарна ідея! Приходжу до дому (без конкретики) і ділюсь враженням з донькою. (Події пришвидшуються). Якось одразу продовжую рух вулицею з нею і знову через дорогу, вже на пішохідному переході помічаю ту саму жіночку з пов'язкою. Вирішую разом із донькою до неї підійти. Розмова почалась так, наче ми були вже знайомі (вдруге уві сні цікава логіка "прискорення подій"), а маю лише представити дочку. Кажу її ім'я і розтлумачую "до слова" правильність вимови та письма в транслітерації латиницею...

Приходжу з групою колег на об'єкт, а нам кажуть, що сьогодні буде для всіх нова робота. Проходимо з меншого промислового приміщення в більше, а там багато народу і не ясно до кінця: чи це свято, чи збори, чи неформальна перевірка, навчання, підготовка до чогось нового? Всі одягнені не по-робочому, а переважно цивільно. Якийсь чоловік у одязі з натяком на медпрацівника відривається від розмови з кимось, підходить до мене і робить зауваження, щось у контексті охорони праці, а я, дивлячись на нього, роблю йому зустрічне зауваження, яким нівелюю претензію до мене. Далі з тими ж колегами, з яким приїхав, йду між неформальними рядами людей і зазираємо: що нового? По ходу пробуємо додзвонитися до когось з колег: де всі є? Так одразу потрапляємо на святковий стіл, де зустрічаємо декого зі знайомих, які розповідають, що цей фуршет зроблений виключно для нас. За логікою подій: такі столи могли бути накритими десь ще для інших працівників з інших фірм. Дивлюсь на страви, і якщо спочатку їсти не хотілось, з того, що там було, вже викликало апетит. Апетит - апетитом, а чистих тарілок - немає. Добре, можна їсти з тієї, де вже надібрали салат, а де взяти чисту виделку? Міркую, взяти ужиту та протерти серветкою. Тільки-но сідати за стіл, а половина страв уже "перекочувала" на інший. Цієї ж миті приходить колега, до якого хтось пробував додзвонитися, а в мене його контакту не було, і пропонує обмінятися телефонними номерами, аби мати в подальшому зв'язок. Вже записуючи номер, пробую пригадати його ім'я та прізвище...

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди

Сон 040426 "Музей літератури"

Зорганізовую музей "з нуля". Поки без експозицій. Берусь його наповнювати...

Приходить чоловік, якому робив відео. Разом із ним ще раз переглядаю вміст. Висловлює здивування, як все це гарно в мене вийшло. Конкретика сюжетів дотичить також організації музею. (Тут логіка подій пришвидшується: не помічаю, коли музей набув виставочного вигляду. Ніби так, що перегляд згаданого відео трансформувався в реальність, таку що визнаємо під час сну). Приходять жіночки, починають оглядати експозицію. Маю переконання, зі здивуванеям до себе: я ж лише готував літературну частину, що буде представлена книжками? Деякі з них - по одному примірнику. (Тут накладається мій досвід видавничої справи). Деякі книжки навіть являють раритет, адже залишились по одному примірнику і не сказати скільки коштують. Поки ходять і роздивляються, виникає побоювання, а раптом хтось таку купить? Тепер, але до пори, я перейнятий не так виставкою, як своїм текстом, який редагую. Це нібито якийсь сценарій з діалогами, що свідомо мають "посипану логіку": слова не відображають зміст. Працюючи над цим текстом, приходять дві філософські думки, які записую окремо. Друга з них така, якби суголосся з тією, що записав напередодні ("Люди воюють за переконання в словах. Саме за ті слова, яких більше. От тварини їх не знають, отже, й не вміють вбивати один одного.

03.04.26"): "Спочатку люди придумали слова, як новітню технологію комунікації, що з часом була використана для пропаганди, аби підкоряти та вбивати. До чого призведуть ШІ-технології в майбутньому, про це тільки можна лише поціпеніти. Отже, сучасні літератори реагують завбачливо, коли пишуть текст без буквальної логіки, аби словом не зашкодити, аби слово не набуло рис однозначности та пропаганди". Тепер сюжет доповнюється: по центру найбільшого приміщення музею стіл із п'ятьма порціями різних видів пельменів, виготовлених власноручно мною. Присутні запрошуються на неформальну урочистість.

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди

Сон 300326 "Заплутані переконання"

Збіг і конфлікт двух давніх снів, змішаних зі сном сьогоднішнім і реалом. Один точно знаю, що записував доволі давно та з подробицями. Отже, після покупки квартири (в реалі; менше, як рік тому), приснилось (сьогодні), що у попередніх хазяїв хоча і розглядали квартиру, але все ж таки купили заміський дім. Про останнє вони згадали випадково, а для нас це виявилось як доволі гарна пропозиція. Дім був дещо схожий на той, про який записував раніше: дещо нагадував дачу (з реалу, в Україні), а дещо таку дерев'яну будівлю, яку варто було б зносити, адже вітер на даху там гуляв сміливо (давній сон). Заразом у іншому сні цей дім, як і сьогодні, був доволі надійним, хоча і старим, із відремонтованим горищем, де я зберігав свої речі. Так от, конфлікт полягає в тому, що уві сні я усвідомлюю, що насправді ми у них купили не дім, а квартиру, а свої речі, зокрема рукописи та матеріали для майстрування, залишив на горищі того будинку, який мали намір купити, і це стає для мене великою та непоправною втратою. Усвідомлюю, що мав би для тих речей зорганізувати місце в підвалі (так, як у реалі)... Так уперше вві сні виникло настільки хибні та заплутані переконання, що від того усвідомлення аж проснувся.

P.S. Схоже, що сон дещо навіяний з реалу, адже за день із робочою екіпою маю переїхати з квартири на квартиру, поки працюємо в Нідерландах.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 290326 "Переймання та відчуження"

Я з кимось обстукую стіни аби перевірити звукоізоляцію. Але усе почалось з того, що готується вистава, для якої пишу сценарій. Головною виконавецею є акторка (в реальному житті: літераторка та викладачка К.М., якось їй видавав окрім колективної ще й авторську поетичну збірку). Сценарій пишеться не перший день. (Пригадування забутого сну. Таке враження, що цей мотив вже снився пару днів тому, і як зараз, я так само працював над сценарієм, безпосередньо залучено до сцени). Дещо ця вистава нагадує за ідеями ту, яку робив для себе, як моновиставу: "Барикади на Хресті" за творчістю Юрка Ґудзя. Задум цього сценарію полягає в тому, що менша частина тексту читається не зі сцени, а іншими учасниками - з зали. Я також беру участь і зачитую певний уривок тексту: якби зачинаю першим апелювати до сценічного образу. На сцені переживається доля однієї жінки. Тлом стоїть певне багатоголосся інших (із зали), хто минає, бере участь, проходить повз в її житті. Працюючи над сценарієм не перший день, лише сьогодні усвідомив - цікаво, що саме в той момент, коли обстукував стіни на звукоізоляцію - що повного тексту я так і не маю, і всі учасники вистави фактично не мають на руках реплік, за якими вони б знали, коли беруть участь. Далі моя робота перетворюється на творця декорацій, якби завершення логічного продовження мого задуму. Тоді чомусь виникає необхідність вибудувати конструкцію двох зігнутих стел, що візуально мали б сприйматися якби з бетону. Для мене все це мало одне безперервне та зв'язне в єдине творення.

Знаходжусь в системі якоїсь структури, щось на зразок навчального закладу, але за віком не відчуваю себе парубком. Приходить команда, що всі ми маємо їхати на військове навчання, яке триватиме два тижні. Кожному хлопцю роздали папірці з нумерацією автобусів, якими кожен буде їхати. Наступного дня узяв свій наплічник і пішов до місця збору. Цікаво, що наснився саме Житомир, а місце - тролейбусна зупинка, що недалеко від облвійськомату, хоча за всіма іншими ознаками - це мала б бути Польща. Спостерігаю, як хлопці сідають у автобуси, як від'їжджають та під'їжджають один за одним чергові - зі системним інтервалом у часі. Спочатку уважно дивлюсь на їхню нумерацію, а згодом починаю відволікатися на інші речі, зокрема людей та їх поведінку. Так минає час, а я "пробуджуючись" з усвідомленням, що треба дивитись далі на ті автобуси. І раптом приходить усвідомлення: а чи був мій? Наступної миті приходить інше "осяяння", що я фактично не узяв необхідних речей: це ж поїздка не на один день, а на два тижні! Стою до тієї пори, поки не констатую, що людей як і автобусів більше не буде. Іду до головного, хто давав нам завдання їхати, та питаю в нього: чи був мій автобус, бо я так і не поїхав? Щось собі подивився і відповів, що начебто був, а про мене, схоже, забули. А коли буде щось відомо? Відповів:

- Jutro, rano nie będzie. 

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 280326 "Культурні розмови"

Я з кимось відвідуємо якусь бабку в її квартирі. Запрошує нас до столу. Не ясно звідки виникає підтекст, але ведеться між нами культурна розмова. Якимось моментом звертаю увагу, що її квартира незвично маленька. Найбільш здивувало, що прохід до кімнати, де ми сиділи та до туалету обок заміняє душову кімнату, зокрема в підлозі знаходився отвір для стоку, що на це вказувало. Хоча загалом усе видавалось акуратним та задбаним. Приходять її донька з чоловіком. Вже за столом помічаю, що в її зовнішності, щось віддалено говорить про південні народи, а її чоловік має оригінальну борідку зі закрученими вусами. Хоча я про себе зауважив ці риси спільної схожости, раптом в контексті розмови ця жінка цікавиться моїм походженням. Відзначаю, що бачу в спільних рисах: очі, баньки, ніс. (Схоже, що це - відбиток спостереження з реалу за однією жінкою, що працює у їдальні, куди я заходжу на обід, явно не нідерладської зовнішності). Далі ведеться побіжна розмова про родоводи. Я озвучую, які риси обличчя між нами є спільними. Поцікавився, звідки сама бабка родом і чи не з її сторони є щось подібне? Відповіла коротко і однозначно, що родом з Ленінграду. Подумки про себе: як опинилась в Україні та нині ведемо розмову в Польщі... Додаю, що і моя бабуся родом з росії, але з Ржева. Раптом вирішуємо разом виїхати в місто. Поїхали машиною згаданого чоловіка. Під'їжджаємо до входу якогось ресторану, а він щось коментує, з чого розумію, що долучався до ремонтно-будівельних робіт цього закладу. Поставив машину так, що до нього могли б виникнути претензії, а він дає нам зрозуміти, що йому буде дозволено. Всі раптом виходять із авта разом із ним, а я відчуваю, що машина поволі починає котитися вперед. Тільки-но вирішую схопитися за ручник і потягнути догори, як заскакує водій і робить це швидше за мене. Поки вийшов, усі вже розбіглися, а в масі народу важко було зрозуміти: хто де? Місце відпочинку: парк у центрі міста - культурний центр - з рядами торговців сувенірами. Чомусь пригадую, що в мене була коробочка з цукерками, які одразу не міг знайти. Облапую свою зимову куртку, оцінюю, що з приходом весни в ній справді стає гаряче. Врешті-решт знаходжу - у внутрішній кишені.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 270326 "Солодкий сон"

Пляж. На березі якісь мої знайомі. Йду до річки та стрибаю з високого берега у воду. Якось мені цього видається недостатнім і хочу показати більше, на що вмію: починаю злітати в небо на висоту найбільшого дерева. Дивлюсь, що хтось теж хотів би як я полетіти, але не вміє. Бачу, як на мене дивляться, а я все піднімаюсь та піднімаюсь. (Момент падіння у воду відсутній, хоча виникає внутрішнє відчуття здійсненого бажання). Тепер німець К. (з реалу: давній бригадир з об'єкту п'ятирічної давности) пропонує провести спільну зустріч, "як в старі добрі часи". Хтось висловлює пропозицію: в центрі міста, а найкраще - давня локація Р.З. (з реалу: давній знайомий з літературного кола). (До слова: в центрі Житомира, який наснився, Р.З. не мав такого місця, хоча за архітектурою будинків мала б бути вул. Пушкінська). Хтось пропонує мені узяти з собою І.Р. (знайома, з того ж кола). Позиціонується такою, що мене знає краще, а я її "приховую" від товариства. (Також цікаво, що уві сні це коло знайомих сприймається не зовсім як літературне, а таке, хто певною мірою знає про спільне існування). Хтось сумнівається, чи можна буде там зустрітися, адже минуло багато часу від подібної зустрічі. Весь цей час, незалежно від діалогу, який чую, я перелітаю від дерева до дерева (можливо, навіть від моменту, коли піднявся до верхівки, коли мав стрибнути у воду), знаходжу та їм солодкі абрикоси. Відзначаю для себе сонячну, незвичайно приємну погоду. Що може бути краще? Наступне, що починмю жувати, так це дольки гарбузи зі солодким білим підсушеним хлібом. Міркую, що в майбутньому, сидячи з онуками, буду пропонувати таке скуштувати, наскільки це незвично приємне та смачне. (Такий виявився "солодкий сон", що просинаюсь і відчуваю, як по моїй щоці тече слина, а підвушко під щокою мокре).

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 170326 "Оціночне судження"

Дивлюсь якийсь відеоогляд, і тут мені потрапляє сюжет, в якому розповідається про українську діаспору, яка у ХХ ст. (без значної конкретики в датах) зняла фільм про українське підпілля. Сюжет ілюструють уривком. Події відбуваються в такому місці, де все зроблено так, начебто однозначно маєш розуміти, що це сцена, але в масштабах великого павільйону. Початок сюжету починається з лісу... Багато зеленого кольору. Перше, що вражає, так це робота оператора, який працював реально цікавим рухом камери у просторі. З якогось моменту розповідається про українську дівчину, яка не здалась на відміну від російської, що виявилась чекісткою (конкрртно у сні - "кадебісткою"). І десь у тому ж контексті фільму подається інформація про них, як про акторів, зокрема їх часткова біографія. Підходжу до дружини і розповідаю, що є реально цікавий фільм, який варто було б подивитися...

Підходжу до дружини, а вона перевіряє якісь учнівські роботи. Каже мені: "Я не думала, що ти міг допустити таку помилку!..". Все подається так, наче я написав таку роботу (не ясно в якому статусі та коли) і здав її своїй дружині на перевірку з іншими. Продовжує, зачитуючи питання на тест з того зошита: "Наведіть приклад спошлення XIX століття" (уві сні звучить саме таке слово "спошлення"), - "І ти даєш відповідь: "Костюм Івана Франка"." Після цього мовчки замальовує колами таку відповідь ручкою з зеленою пастою, тим самим гостро виражаючи свій протест.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сон 09-100326 "Неочікуване ~ пошук, приховування, наслідок"

Мало бути одне, а народилось три дитини. Врешті-решт себе питаю: так я є багатодітним батьком?

09.03.26

Купив баян з дизайном коробки, оформленій кількома російськими піснями. Зокрема читалась назва "Золотоє кольцо". Дивлячись на упаковку, подумалось: явно придумане для новачків, так, якби купивши нове приладдя до кухні, до того долучається інструкція з додатком кількох пробних рецептів. Поставив той баян під стіл, навіть не розпаковуючи. Дивлюся, а там під ним вже стоять два монітори: один великий, як за 90-х - 2000-х з променевим кінескопом - сірого кольору, а інший - менший: чорний і плаский. Пригадую, як їх теж колись купив і так само залишив, не маючи наміру за ними працювати.

P.S. Колись мене розсмішила фраза, почута від колеги-білоруса: "Зачєм казє баян?". Можливо, цей сон - це іронія на той спогад?..

Зупинка. Сідаю в маршрутку, а там вже сидить моя донька. Перед цим гукав її на зупинці, як сідати. Сів позаду. На останньому сидінні побачив блокнотик, який впирається в спинку. Перепитав у дівчини, що сиділа поряд, чи не її? Далі продовжую коментувати за безпеку, зокрема для спини, адже цей блокнотик був засунутий у сидіння акурат у поперек хребта того, хто там сидітиме. (Так, наче я сам). З цим погоджуюся інша сусідка, що сиділа навпроти та все чула.

Як формується сон (приклад сновидіння) :: Стежка зроблена з бруківки. Чомусь вона зеленого кольору. Розумію, що покрита тонким мохом. Йду нею і виходжу на два великих стовбура від дерев, що корінням підпирають цю стежку по ліву сторону. Стежка вихиляється вправо й потім іде прямо... а в очах починає та бруківка мерехтіти клітинками, у короткому триванні якого напрошується якийсь новий образ.

P.S. На днях записав думку, наскільки мені було б цікаво вловлювати та розуміти переходи між образами. Так можна збагнути: звідки виникають ідеї. Зокрема, можна вивчити, чи в силах людина самостійно та дещо свідомо генерувати їх за поточними образами.

10.03.26

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 040526 "Спільне за невпізнаваністю"

Головний герой, аби його не впізнали на великому святковому заході, кардинально змінює свій вигляд: волосся фарбує в чорне, змінює стиль одягу, додає певний макіяж, але трапивши на сам захід, відбувається неочікуване... Підходить до святкового столу та помічає запитальний погляд незнайомого чоловіка, який виказує для себе певне непорозуміння того, що бачить: навпроти нього сидить така саме людина - і це все якби про одного і того ж героя, який від початку не хотів себе ви́казати, а насправді - прийшов на "зустріч" із самим собою. (Мотив абсурдальности, як для реалу, хоча уві сні - така зустріч цілком можлива). Що саме буквально виказало головного героя? - так це група світло-коричневих родинок на щоці, у формі сердечка, наче реально намальованих від руки (дещо не так, як тату): у обидвох були як "під копірку".

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди