Лісова дорога. Я в пошуках на ній золота. Довго йшов тією дорогою, а де - обабіч неї. Шукав, опустивши очі додолу, уважно вдивляючись у землю в пошуках золотого блиску. Земля - суха, на шляху - місця колишніх калюж, наявна колія від минулих тут машин. У лісі - мало зеленого, листя якесь зжовкле: або рання весна, або пізнє літо... У мене відчуття, що золото все одно знайду, як на початку пошуку (дороги), але "з часом" приходить усвідомлення, що дорога, як і все навколо, топтане-перетоптане, і сенсу шукати далі немає, а зжовклість - то лиш від безлічі людей, що пройшлись цією дорогою, цим лісом.
Я відриваю капустяний листок і виявляю невідь-звідки узятий ґандж...
На одному листку капусти вирізана наскрізь якась фіґурка, але ориґінальним є те, що сам листок прикріплений до самої капусти. Отже, фізично відітнути посередині та в самій капусті, начебто, і неможливо...
Немає коментарів:
Дописати коментар