Замешкав із дружиною в якійсь квартирі, хазяйкою якої була молода дівчина років до тридцяти. Разом із нею мешкав у квартирі котик. Все б ні чого, але з часом почали виникати піздозри про їхню емоційну нерозривність. Навіть хтось натякнув мені: аби я поспостерігав за ними. Моментами, коли хазяйці було погано, котик переживав такі ж емоції. Одного вечора, спілкуючись із дружиною, дивлюсь на котика, який був від нас недалеко, а він починає міняти колір шерсті: однорідне біле починає покриватися жовтими плямами. Варто зазначити, що хазяйка була німкенею і не все розуміла з нашої розмови, але тон і загальну картину, про що ми говоримо, могла для себе скласти. От і цього разу, надвечір, обговорюємо загадкову поведінку згаданої особи, яка лягла спати, і дивлячись на її тварину, розумію, що вона з сусідньої кімнати все чує з нашої розмови, адже з нею коїться те, що й з котом, тільки на емоційному рівні. Якоїсь миті вийшла зі своїх покоїв, а мені довелось її словесно заспокоювати.
Лягаємо спати, поки засинаю, до голови при ходить думка, якою вирішую поділитися з дружиною: ми живемо в квартирі з психічнохворою людиною. Нам треба звідси виселятися. Якоїсь ночі у неї може статися приступ і, себе не контролюючи, вона може нас поперерізати чи ще чого "доброго".
Немає коментарів:
Дописати коментар