Якогось дня дружина знайомиться з чоловіком, який у своєму житті пережив клінічну смерть, але про це вона довідується не одразу. Між ними виникають на диво теплі та приязні стосунки. Свої емоції вона приносить із собою додому і ділиться своїми враженнями. Я ж починаю потроху ревнувати. Починаю більше довідуватися про цю людину. Знаходжу, що мене з ним об'єднує не просто приязнь до однієї жінки, а життєвий перелом, який на диво відбувся доволі давно десь в один і той самий час. Розмови моєї дружини з тим чоловіком у вечірній час мене починають неабияк дратувати. Від неї ж і довідуюсь, що він, як любитель, вивчає астрономію, знається на зірках, але такі речі з його біографії мене менш за все обходять і відпочатку просто пропускаю крізь вуха. Якогось дня дивлюсь на зорі в нічне чисте небо і бачу як цятки вибиті в моїх очах (фізична вада, набута мною невідь звідки, але яку бачу лише я сам (таке переконання уві сні нагадує про це знання з якогось іншого забутого сну)) співпадають за формою із сузір'ями. Деякі трохи зміщені, але цю невідповідність списую на зміну пір року, а разом із тим розташуванням зірок на небі. Раптом мене осяває думка, що моє тіло належало колись тому чоловікові. Це було перше кохання моєї жінки. Тіло він втратив, але відтоді я починаю пам'ятати про початок мого життя. Він опинився в образі нового тіла, так, що моя дружина вже його не вгадає, але на диво: відчула! Підходжу до нього і питаю за це: "Це те, що я думаю?" Він дивиться на мене, і з усміхненим обличчям киває головою: "Так". 0250'
Немає коментарів:
Дописати коментар