Дивлюсь на діда Григорія (в реалі: давно померлий), а він себе слабо почуває. Подумалось за тиск і серце. Розумію, що треба запросити лікаря. Телефоную... Тепер опиняюсь у іншому сюжеті сну (конкретика відсутня, але дещо пов'язане з виробництвом). Дивлюсь у вікно десь із другого-третього поверху і бачу, як до багатоквартирного дому, в якому перебуваю, під'їхала легковим авто швидка, з якої вийшов високий чоловік у рожевому костюмі. Доволі стильний та незвичний образ. Дістав якийсь чемоданчик, почав заправляти шприца якимсь розчином. Хоч і здивував той образ, але подумалося однозначно: лікар. (Тепер, переходячи з кімнати в кімнату, повертаюсь у попередній сон). Приходить він до нашої квартири (конкретика відсутня), я його впускаю і веду в кімнату до діда. Виходжу, а там стоїть якась покоївка і прибирає речі. Дивлюсь на ліжко, на якому мав бути дід, а воно закидане деяким одягом. Питаю в неї: де дід? А вона: та тут же! - показуючи на ліжко. Видно, дід мене чує і з-під укритої постілі та накиданих на неї речей починає ворушитися зі словами: "тут я, тут!"
P.S. Вже другий день і ніч підниває головний біль.
Немає коментарів:
Дописати коментар