Сон 210424 "Інкогніто та впізнаваність"

Я з дружиною у вечірньому місті. Кудись без конкретики йдемо, наче від когось тікаємо, аби ні з ким не бачитись, а в результаті потрапляємо на якесь святкування, на якому зустрічаємо за рядом примітних облич мало не весь батьківський колектив тієї школи, в якій вчилась донька мало не п'ять років тому. Нас упізнають, вітаються. Отже, те прагнення: десь піти так, аби бути непримітними, - поки не вдався: оперативно покидаємо це місце і йдемо далі вуличками міста. Дружина проявляє бажання щось перекусити. Знаходимо в приміщенні іншого великого будинку кав'ярню. Бариста очікує від нас гарного замовлення, а в результаті дружина так і не може визначитись, схоже за браком певного асортименту, який насправді для себе хоче. Я ж замовив каву. (Без уточнення: собі, їй - у реальному житті можу зробити для себе, а віддати, якщо просить). Ціна 20. Без конкретики: яка саме валюта. Дістаю гаманець і вирішую: аби не розмінювати купюри, віддати увесь дріб'язок. Спочатку вишукую в кишені гаманця, потім висипаю на стіл баристи і починаю рахувати. Разом із монетами бачу пару ексклюзивних, про які дещо й забув, що ношу з собою: якась унікальна прямокутна монета на 20 гривень, але з дефектом: явно механічно вигнута. Таку б я не віддав, унікальні - колекціоную. Ще пару незвичних - з інших країн походження, а решта - жовтяки, які він відмовився брати, хоча до суми ще бракувало з 1,5. Поки рахував, бариста дивиться на дружину і каже, що він її знає, лише не може пригадати звідки. Уже наголошує на тому, що йому і так вистачає тієї суми, що дав, а я ще не можу заспокоїтись, аби її зібрати повною. От навіть і тут: хотіли б бути інкогніто, але до кінця не вийшло.

Опиняюсь біля будинку, де колись виконував деякі роботи, або ж був свідком їх перебігу. (Таке переконання уві сні). Тепер там викопали трактором велику яму, аж до бетону підмурка, на цілий поверх в землю. (Можу провести певні асоціації зі свіжою реальністю, опосередковано пов'язану з роботою). Виникає питання: що ж вони тут будуть робити? Заливати новий бетон? Пригадую, як колись тут робили інші роботи і це місце вже було раз перекопане. Тепер проходжу город біля цього будинку, а там також стаю свідком методу "глибокого занурення", аби посадити або пересадити якусь городину...

На якомусь підприємстві виконую з малою групою колег монтажні роботи, але в якийсь момент починають бракнути деякі матеріали. Дійшло до того, що я почав вишукувати будь-які болти діаметром вісім, навіть на місцях праці робітників цього заводу. ... І справді познаходив, але всі вони якісь різні та з дивними шапочками. В процесі нашої роботи, як було зрозуміло, контроль за виконанням праці був покладений на якогось англомовного чоловіка. Він з'являвся рідко, без лишніх коментарів, але був у курсі того, що ми робимо. (Знайомий стиль роботи з австрійцями, коли дають роботу працівникам, відаючим, що роблять). На початках праці, слухаючи його, навіть почав актуалізовувати слова з англійської мови, але згодом почув, як він говорить дещо польською, врешті-решт, коли настав той момент, коли не було чим робити, а він з'ясував для себе причини браку матеріалів, то видав фразу вже російською: "Я виріс в Америці на православ'ї і разом із тим не можу зрозуміти організацію цієї роботи".

P.S. Образи та ідеї уві сні - це виключно продукт нашого досвіду. На прикладі цього сну, мені не могла снитися інша мова світу, якщо я її не чув і не можу її розпізнати, як таку.

Виспаний, але ще можу спати так, щоб відслідкувати початок появи образів уві сні.

Велика довга квітуча алея, зроблена у вигляді арки. Я йду по ній і помічаю перед собою групу монашок, які організовано йдуть попереду, у тому ж напрямку, що я. Вирішую пришвидшитись, аби перевірити одразу. І дійсно, "влітаючи" в їхні фігури, переконуюсь, що вони були міражем. Можливо, я того вже хотів, тому це так сталося.

Цікаве спостереження, що уві сні я рідко усвідомлюю, що в мене є ноги та руки, адже їх фактично не бачу, якщо про них буквально не думаю.

Сон денний.

Якась міжпланетна місія. Ніби не симуляція потрапляння на чужу планету, а заразом велика правдоподібність у тому. Виключно чоловічий колектив. Мета: наблизитись до центру планети. Як і у книзі "Земля Саннікова", експедиція вирушила на Полюс. Мені ще поки не ясна практична складова: як? - але так виглядає, що цей збір людей - це фанатики своєї ідеї. При перших труднощах наближення до Полюсу виявилось, що серед цих людей є ще й фанатик заволодіння всесвітом. У важкий момент прийняття рішення, він офіційно висловив свій намір і ідею, що досягши центру землі, він здобуде унікальний камінь, завдяки якому він покорить собі весь світ. Найстрашніше, що цією людиною виявився старший групою. Він дав завдання пройти фізично нереальний маршрут, тим більш розійтись меншими групами, аби трапити до місця призначення максимально стовідсотково. З цієї миті ситуація починає виглядати більш фантастично. Відчуття, що все відбувається на іншій планеті, загострюються. Якогось святкового дня у чоловічому колективі з'явилась група жіночок. Хтось висловив думку, що навіть у складних умовах усе можна знайти та купити за гроші. Ситуація розпаду колективу почала набирати стрімких темпів. Усе заразом почало виглядати, як звичайне випробування...