Перебуваю в Польщі. Раптом в Україну для батьків треба відправити презент. Зібрав необхідні речі, поклав у робочий рюкзак, поїхав на автовокзал. По дорозі вирішив, що передам разом із рюкзаком. На автовокзалі минув гурт балакучих людей. Загалом, атмосфера в таких місцях незмінна. Знайшов потрібний автобус і водія, який їде до рідного міста. Став у чергу за тими, хто сідає на маршрут. Трохи простояв. Коли підійшла черга, швидко і безпроблемно домовився з водієм, отже, пора віддавати "торбу". Поки з ним спілкувався, згадував свій рюкзак, як такий, що має коричневий колір (в реалі чорний із логотипом "Пума"), беру рюкзак, а він має якусь веселкову гаму кольорів (щось на зразок краплинчастих малюнків Джексона Поллока). Сумнівів, що це моя сумка не виникає. Вирішую перевірити вміст. Розкриваю і перекладаю речі. Пора вже віддавати водієві! Хочу сфотографувати зовнішній вигляд, аби батько, який отримуватиме передачу, знав її на вигляд. І тут раптом у мене з'являється ідея, що краще передати ту невелику кількість речей у звичайному пакеті, адже, в самому рюкзаку залишаються ще й мої речі, з якими їжджу на роботу. Починаю реалізовувати ідею. Хоча роблю це швидко, чомусь це забирає час: всі відїжджаючі в автобусі та водій очікують не мене, а я тут ще перекладаюсь. Поки збирався наново, доклав ще шоколадки та якусь рибну консерву (логіка, як уві сні: звідки їх взяв - невідомо, асоціативна подібність із реалом, якби їх брав із холодильника). Все! - віддаю водієві. Форма і зміст влаштовує. 0333'
Немає коментарів:
Дописати коментар