Сон 300923 "Одяг для "Дами з горностаєм""

Цілий місяць не було повноцінно сюжетних снів. Логіка дій уві сні полягала в тому, що я кудись їхав, щось прибирав, готував на кухні, мив, чистив, наводив лад (дещо пов'язано з роботою в цьому місяці) - і все без логічного початку і завершення. Настільки снилось неконкретне, що навіть не докладав зусиль цей "потік" відтворити на письмі.

Сьогодні майже було то само. Лише під ранок наснилось трохи оригінального: 

Дерев'яна коробка у вигляді великої шкатулки (за розмірами нагадує плетений кошик до полуниць - є стандартними як в Україні, так і в Польщі). До неї зсередини приміряюсь, як буду вішати якісь дрібні речі. Принаймні було з однієї сторони два проріза, на які можна було б зачепити пласкі гачки. Згодом у цій коробці опиняється хлібна випічка з рельєфними написами-візерунками. Якоїсь миті подумалось, що такі ж рельєфні форми були на внутрішніх стінах цієї "скриньки". Тепер ця рельєфність поверхонь мені нагадує "одяг" до ікони Божої Матері з немовлям. Тепер майже просинаюсь, фіксуючи образ золотистої, можливо, мідної чеканки до ікони, образу якої ще немає. (Видно, певна асоціація з вчорашнім днем, коли я в художньому ліцеї оглядав мідну біжутерію ХХ рр., м. Катовіце та два тижні тому побував у музеї на виставці "Сатирикон" у Лєґніцах). Тієї ж миті приходить ідея ("осяєння"), що цей образ можна використати ширше. Наприклад, примірявши готовий образ "одягу" не до ікони, а до іншої художньої праці, приміром - "Дама з горностаєм" Леонарда да Вінчі.

Сон 240923 "Подорож за відповіддю"

Беру участь за якимсь великим столом, до якого люди підходять і їдять. Все виглядає на "общепіт". Після їжі, кожен має за собою поприбирати і залишити чисто. Наче сідаю щось їсти (конкретно, щоб їв - не зауважую). Тепер пробую прибрати за собою і трохи більше. За моїми рухами прибирання совається скатертина і падає якийсь фужер із недопитим зеленим напоєм, що більш схожий на желатин. На столі залишається присохлий слід зеленого, який варто було б стерти. З-за далекого кінця столу, а вірніше, за окремим невеликим столом, як завершення одного довгого, роздається незадоволений тон: "Хто це дозволив собі перекинути мій напій?". Мене це вкрай зачіпає і я не лінуюсь піти в кінець столу і вилити всю свою лють: "Ах ти ж сука..." (подумки: це вже в мене було, але нічого, згодиться і в друге)... - і далі почав його, замість преамбули до головної думки, покривати жахливими словами, завершуючи: "Ти не можеш за собою поприбирати?" - і далі щось в цьому дусі про чистоту і акуратність. (Цей мій гнів нагадує інший сон, де я також сильно лютився). Той чоловік якось все це вислуховує, вскипає і замість відповіді тільки й видає: "Все, я пішов щось собі робити!" - якби натякаючи тим самим на суїцид. (Цей фрагмент маніпуляції нагадує якийсь призабутий сон). Тепер цей чоловік на дворі і виглядає цілком інакше як зовнішністю, так і вбранням, одягнувши на себе біле. В руці тримає гітару, на якій, тримаючись за деко, починає злітати. Я ж схоплююсь за гриф тієї ж гітари. Дивлюсь уважніше вправо, а з нами по другу сторону гітари висить ще одна людина, так, наче гітара має другий гриф у іншу сторону. (Для досвіду щось ірреальне). Летимо бозна куди. В руках відчувається оніміння, тримаючи їх догори. Цей чоловік летить у конкретне місце незвіданого нами. Це місце сповнене містикою і відповідями на усі питання. Починають з'являтися образи художніх картин, що змінюють одна одну. Ось воно, ось... - наче очікую на готову відповідь. Але все не те. Дві картини були написані в стилі Босха - образи без тіней. Хоча мимохідь, але доволі оригінальні. Летимо ще трохи, поки не з'являється якесь велике полотно-сцена. Підходимо ближче і бачимо живу картину (буквально), де герої рухаються і живуть своїм життям. Через цю картину можна дивитися в минуле, ставити до героїв питання і черпати звідти інформацію та відповіді. На питання розв'язання проблеми, озвученої героєм зі згаданого столу, відповідь торкалась третього чоловіка, який прилетів разом із нами. (Як виявилось - це мій колега по роботі - туркмен). Відповідь адресовувалась до нього, зокрема - його сина: "Проблема вирішиться тоді, коли твій син одружиться!". (Цікаво, що його старший син ще ходить у п'ятий клас, хоча одружуються там рано). Туркмен погоджується з такою відповіддю, щось звично притакує. Мені з його схвалення нічого не ясно, але у мене з ним таке вже бувало. Отже, питання закрито! Герой "зі столу" не наклав на себе руки, хоча на себе вже не схожий - відбулось якесь преображення. Тепер вирушаємо з поверненням. 0000'

Сон 230923 "Важливе у житті"

Зібрався з родиною летіти в Ізраїль на відпочинок. Якусь частину речей зібрав я, а другу - дружина. Приїхали в аеропорт, зайшли на перший поверх. Чомусь виникла потреба розпакувати і перерахувати деякі речі й перекласти в інші торби. Тієї миті виявилось, що у нас є нове залізне оцинковане відро та торба з порожніми пляшками (певні асоціації з реалу: питною водою у скляній тарі). Починаю їх перекладати із пакета в сумку, поки не розуміємо: навіщо воно нам там, як туристам? Проблема: де непотрібне залишити в аеропорту? Навіть хтось, проходячи мимо, на питання про багаж, зауважив, що платяться чималі гроші. Вирішуємо лишнє залишити просто так при стіні і рушати на другий поверх, ближче до пропускного пункту. Зауважую, що маємо пів години, адже може бути черга на огляд і контроль. 0330'

Працюю на якомусь підприємстві. Ходжу коридорами. Потім приходжу на обід в столову. Сідаю за один стіл разом зі своїми дітьми. Подумки відзначаю: як несподівано для всіх і добре вийшло, що опинились ув одному місці і наші різні праці знайшли себе тут! (В реалі: діти ще вчаться і ні про яку їхню зайнятість не йде мова).

Трапляю в місце, де люди накладають собі різні страви. Я ж вирішую сильно не шикувати, а взяти один великий дерун (порції поштучно реально великі). (Певною мірою ситуація сама спонукала мене до апетиту. Якби не опинився в цьому місці, навряд чи щось і брав). Хоча все ж мені для першого разу не зрозуміло: куди йти, де і як розраховуватися? - хтось, дивлячись на мене, каже: "То ви до Дональда Трампа? То це в ту сторону!" - вказуючи, куди йдуть усі люди для розрахунку та їсти. (Схоже, що асоціація узята з реалу: побачив відео, де Дональд Трамп роздає своїм прихильникам піцу. Хтось з українців підписав "І в кого він поцупив цей "лайфхак"?). 0530'

P.S. Вчора було сонячне рівнодення.

Сон 120923 "Подумай - скажи"

Проходжу якусь відпочинкову зону, де люди в один ряд прибирають довге приміщення, виливаючи воду на зовні з низьких вікон. Характерною рисою цього дивного приміщення були якби рекламні вивіски, розміщені над вікнами: "Подумай - скажи", "Подумай - зроби", "Скажи, зроби - понти".

Сон 030923 "Політ янгола"

Гуляю великим містом і все в якійсь справі. Якоїсь миті виникає переконання, що я знаходжусь у Франції. Заходжу, як турист, у один доволі красивий і великий храм. Взагалі не відзначаю тут якоїсь маси людей. Проходжу зали храму, архітектурно побудовані на зразок традиційних українських (не візантійського стилю) - "вагончиком", але в рази більші за розмірами. Минувши першу залу, потрапляю у другу, в якій олтар для молитви знаходиться по ліву сторону входу. Біля наступних дверей на стіні намальоване одиноке зображення янгола у людський зріст, який наче летить у повітрі з сурмою в руці, лицем до олтаря. На вигляд, малюнок зроблений наче у доволі давні часи, бо не був написаний професійною рукою художника, а щось у стилі примітивізму. У наступній (третій залі) - більший олтар, а там вже присутні біля нього люди в молитві. Я підходжу до тих людей і вже сприймаю так, що знаходжусь в Україні, адже біля мене стоять два чоловіки - українці. Вони приходять сюди часто, але в кожного своя мотивація. Один з них починає розмову: чи немає тут при храмі духовних зборів "за інтересами". Другий чоловік відповідає так, що він тут з іншої причини і не належить до жодних місцевих громад. Чомусь я знаю ту причину: він є батьком дівчини, яка померла прямо тут, біля цього олтаря. Він приходить сюди лише з цієї причини. Приносить квіти, наводить при них лад.

Тепер, продовжуючи подорож містом, я опиняюсь на залізничному вокзалі. По дорозі бачу кінематографічний образ, може поринаю у спогад, як дівчина танцює з манекеном. Його лице доволі реалістичне і подібне на живу людину, кольору волосся блонд. Переїжджаю з вокзалу одного міста на вокзал іншого. Образ про дівчину з манекеном повторюється так, наче вона з ним усюди. Чомусь цей образ мені нагадує кліп, або короткі відеоролики, які проріджують наше життя відвертанням нашої уваги. Спочатку вона з ним танцює, потім сидить на якійсь каруселі, який їх крутить по колу, як у тому ж танці. Тепер вони танцюють наче в повітрі. (Після пробудження чомусь нагадав образ намальованого янгола в храмі. Уві сні майнула думка, що в чеській мові дівчина-модель називається "манекенка"). Тепер наче показують, як цей "кліп" знімався на відео "в реалі": показують двох чоловіків, менший з них раз похожий на образ дівчини, а другим - того манекена. Дивлюсь уважніше, але справді - це не дівчина, а якийсь смуглявий хлопець. Здивувало й те, як справно вони в парі танцювали. Раптово той хлопець припиняє танець і йде геть.

Сон 310823 "Трапити у "нові" обставини..."

Сон нагадав той, який був на днях, але як завжди, начебто забув. Вкотре переконуюсь, що сон має цілковито іншу пам'ять. 

У клітку до хом'яка досадили двох великих іншої породи. (Так приснилося раніше). Цього разу до клітки досаджують менших хом'яків, на зразок того, який був від початку. (Подібний живе у нас удома в реалі). Пригадую, що раніше були розмови: "Добре, що хом'як один", - а тепер, дивлячись на їхню кількість, я жартую: "От тепер вони будуть розмножуватись!"

Так, наче виконуючи службові обов'язки, в процесі праці підшукую для себе нову роботу. Таким чином потрапляю в офіс, де директором тієї фірми є знайома мені людина. (Таке переконання уві сні). Я знаю, що ця людина має доволі специфічний характер. Разом із тим, використовуючи певні словесні маніпуляції і обіцянки робить мені пропозицію нової роботи. З наступного візиту, цікавлячись у нього наступними деталями своєї праці, видається, що моя з ним співпраця також є доволі непевною і нечіткою, хоча разом із тим є мотивація, яку суттєво починають долати сумніви. Зі своєї сторони, оцінюючи ситуацію, так само починаю використовувати словесну гру. Це мені нагадує життєвий досвід роботи менеджером, де у своїй праці доводилось бути доволі гнучким у спілкуванні з клієнтом. Наперед знаю, що досвід цей мені знайомий і вдруге не "підписуватимусь" на таку роботу.