Сон 110120 "Нова робота"

Давній колега по роботі, якого вже не бачив більше року, розповідає мені, як і колишнім колегам про нову роботу. Тепер він працює мало не в космічному агенстві. Частина його роботи пов'язана зі складанням космічних кораблів. Хлопці дивуються і питають, як він потрапив на таку рідкісну роботу. Він розповідає пройдений шлях від однієї фірми до іншої, поки його, як спеціаліста, не взяли на таку посаду.

Потрапляю на новий об'єкт. Якесь невелике будівництво, але це на мій перший погляд. Хлопці розповідають, що триває воно більше року й кінця йому, поки що, не видно. Починаю потроху вникати в суть справи, власні обов'язки. Зауважую для себе, що споруда знаходиться мало не на болоті: багато для того осушувалось, підмурки з бетонованими ямами опускалися нижче рівня землі. Сам об'єкт розкиданий різними спорудами на великій території. На якомусь етапі скидаю з себе каску і тримаю її в своїх руках. Хтось підходить і страхаючим голосом повідомляє, що на цьому об'єкті треба носити її весь час на голові, адже штраф - 1000.

Сон 140119 "Збільшення впізнавання та пригадування"

Хлопець тримає в руках збільшений в діаметрі СD-диск. Щасливий, що переписав на нього багато фільмів. Потім питає так, наче хоче пригадати: яких розмірів вони існували? Десь нарахували до п'яти. В пам'яті увиразнено побачив їхні розміри. (В реальному житті існує лише два таких види). Пригадую (в процесі сну) про салат, який має образну прив'язку до об'єму, як до розмірів на дисках. 0404'

Батьківська садиба. Навпроти лазні батько зробив на землі інсталяцію: лежить, приглиблено в ґрунт, на перекопаній ділянці каска з часів ІІ Світової війни. (Цей фрагмент бачу у сні вдруге). Вище неї розкладений перегній з компосту, наче видовжені шмати чорної тканини або шкіри (виразний образ, який важко описати словами). Я "пригадую" (не належить до відрізку мого життя), як через увесь город проходив фронтовий шлях, навіть злочинець (вже при моїй дитячій пам'яті) тікає від міліції крізь наше обійстя (зламавши огорожу до сусідів).
Заходжу на кухню, там до нас приїхали гості, наче як мені знайомі. Порядкую за столом: щось прибираю, а щось доставляю. Хтось каже про "чуть-чуть", а хтось про море, хтось третій про "дайте ложку" (для гості). Всі слова накладаються таким смішним чином, що я підсумовую: "дайте ложку, аби море брала по чуть-чуть", - викликаючи загальний сміх на кмітливий гумор навіть у тих, хто стояв біля дверей кухні. 0609'