Сон 160420 "Час, конспірологія, геополітика"

Приходить у гості до баби Марії дв. сестра, а на вигляд - це зовсім незнайома мені людина - чужа, із дивним шрамом на носі, наче вирвано шматок шкіри. Ведеться розмова ні про що, ініціатором якої виступає вона, я ж зайнятий якимись хатніми справами. По ходу розмови виймає паяльник на два жала, щось починає мені про них говорити, вмикає, вони гріються і трохи піддимлюють. Час від часу я обриваю подібний діалог, який перетікає лише в її спіч.
- Знаю, як він працює! - кажу.
- Ти не знаєш, де вони застосовуються! - стверджуючи з притиском. І тему розмови переводить на якийсь збочений інтим.
Дивлюсь уважніше на її шрам на носі, який, видно, був залишений подібним паяльником. Знову обривою монолог:
- Тобі це подобається?
Без відповіді розумію, що "так" і додаю:
- Мені це не цікаво! Прошу піти і більше з таким до мене не підходити!
Вона йде. Дивлюсь на годинник і розумію, що пора буде прибратися, адже скоро прийдуть "свої", а цю половину хати краще - до приходу б.М. Поле діяльности: дві кімнати і кухня. Знаходжу в кутку вітальні, за шафою, в'язку бананів, загорнуту в пакет, але в значенні: рівно зв'язаних із колись розрізаних половинок. Пробую рукою, а вони всі з'їжені (пусті зсередини), а разом із ними записка: "Нехай буде зв'язаний, як я зв'язала вас, той, хто дав мені ці банани". І я пригадую, що ними свого часу пригощала моя сестра (бабина онучка). Дивуюсь б.М., як вона могла піти на таке чародійство? (Пригадування торкається якогось фрагменту забутого сну). Зіжмакую ті рештки, які, як на диво, виглядали доволі свіжими, хоча, за логікою часу, таке не можливе, і залишаю лежати з тією ж запискою в пакеті, у тому ж кутку кімнати. Прибираю на швейній машинці нитки з голками, дрібні рештки від тканин, переставляю на свої місця інші малі й великі предмети, зокрема стільці, з яких тільки-но виявив, було пару поламаних. Максимально ставлю все так, як було, а місцями навіть краще. Зіпсуті стільці відставляю убік від столу. Дивлюсь у вікно, бачу, як хтось із малою дитиною вже повертається додому, іде до воріт і вже їх відчиняє. Я наводжу останні штрихи. А в голові гуляють фрази: "Час, аби все встигнути", "Теорія змови - теорія позиційної руки". 0101'
P.S. Поняття "Теорія змови" (конспірологія) фігурує вже у кількох снах підряд, день за днем. "Теорія позиційної руки" співзвучна з іншим терміном, який постфактум знайшов у інтернеті: «Збігнєв Бжезінський сказав дуже цікаву фразу: "Геополітика – це теорія позиційної гри, яка відбувається на світовій шахівниці"». Отже, залишаються основні слова: "час", "конспірологія" та "геополітика".

Сон 051219 "Алогічний вчинок"

У мене важлива поїздка, мета якої: подати документи. Завчасно куплений квиток на 9 годину ранку. Зараз на годиннику: за п'ятнадцять восьма. Я ж стою на зупинці й очікую на міський тролейбус, яким маю доїхати на автовокзал. Під'їжджають два транспортних засоби. З одного виходить водій і в розмові з кимось каже, що до кінцевої він доїжджає на 45 хв. Дивлюсь на годинник і розумію, що встигатиму. Озираюсь на другий тролейбус, що під'їхав першим, зокрема, його номер, розумію, що треба сідати на той, яким знаю точно, що доїду. В салон сідає останній пасажир, а я розумію, що моя сумка, що має бути на плечі, стоїть на зупинці, ближче до першого тролейбуса. Розумію, що не встигатиму її забрати і тролейбус вже рушатиме, роблю алогічний крок: заскочую з думкою про час, адже мені треба встигнути доїхати! Транспорт починає їхати й у салоні починаю розуміти всю трагічність ситуації: в тій сумці в мене документи, квиток на очікувану годину, ще й нічим розрахуватися, як до мене підійде кондуктор. Тролейбус завертає вліво, до приватного сектору (зміна маршруту: об'їжджає міст, на якому ремонт), а я вже думаю, як мені зійти, аби забрати сумку. Тисну на кнопку виклику до водія, але розумію, що зараз він іде на спуск і не зупиниться. За спуском короткий поворот, ще поворот... Якщо зійду, скільки ж ітиму пішки? Треба доїхати до першої зупинки і пересісти на зустрічний. У транспорті тісно, як у консервній банці. Я стою спиною до якоїсь дівчини середнього зросту. Відчуваю на спині її руки, якими вона витримує дистанцію до себе. Далі відчуваю щось незвичне: руки розпрямляються і огортають мене за талію. Цієї миті проходить кондуктор, якому хочу пояснити ситуацію, що не маю грошей, адже забув сумку на зупинці. Кондуктор, проштовхуючись між людьми, нічого не каже, навіть не дивиться на мене, рухаючись далі й розраховуючи тих, хто подає гроші. Я ж пробую розвернутися, аби побачити: що за незнайомка пробує до мене прихилитися, але мені так і не вдається. Опускаю її руки, аби пролізти вперед до виходу. По ту сторону дороги бачу зупинку у зворотньому напрямку. Отже, десь зараз буду вже сходити. 0250'

Я на курсах, де в паузі між роботою нас навчають робити монтаж. Колеги стали в чергу. Кожен має пройти практику за 10-15 хвилин. Стоїть кілька видів обладнання, яке треба буде спробувати зібрати. Я трохи запізнився, тому мені пару колег з черги кажуть, що я заслужив стати ближче до початку черги. Я йду і стаю. Хтось пробує обуритися, але йому наводять залізний аргумент, щось на зразок того, що я заслужив! Після чого обурення мовкає. Вчитель-практик для мене вигадує свій варіант роботи з тим обладнанням. Потім я іду з ним до іншого об'єкту, на цьому ж підприємстві. Сидимо й розмовляємо про роботу, навчання, чи бачив він на цьому заводі увесь виробничий процес?.. Відповів, що був лише у двух спорудах. Цікава мить: під час всіх тих подій відчув приємний запах парфумів, аж захотілося спитати: яка їх назва? - але не було в кого. Простий повів повітря. 0500'