Сон 260325 "(Не)безвихідь"

Людне місце. Озвучуються вироки: кому і за що - "па понятіям". Усе виглядає, як народний суд і всі наміри - за справедливість. Один з тих, хто отримав покарання, знадиться тут же і висить на мотузку. Він один з тих, хто зрадив клятві. Обговорюються інші злочинці... Раптом приїжджає поважний чоловік і каже, що є велика і невідкладна справа: треба їхати до однієї доволі поважної особи! Тепер усі учасники дійства в кабінеті цього чоловіка. Одразу видно, що це поліцейський при доволі високих погонах. Але є один нюанс, його лице побите до синьоти. Він поважно зачитує лист від вищого за себе керівництва, яке уповноважує когось знайти та затримати, а підпорядковуватися саме його особі. Після прочитання мені стає смішно, а тим, хто поряд, ще ні. Я комусь коментую: це вони звернулися до вас, як до крайнього методу, а завдання таке, що ті, хто співпрацювали з ним до, залишили "вдячність" за співпрацю на його обличчі... Мене це так смішить, що аж просинаюсь.

 

У магазині беремо товар і завозимо клієнтам. Перший отримав тільки одне - макарони... варені на довжину. (Чомусь саме так). Виходимо з його дому, але, аби вийти з двору, треба перелізти механічну установку, яка тільки-но зараз виявилось, що рухається. Як на неї виліз, так почала повільно рухатися по колу. Тепер навіть відчуваю животом, наскільки нагрітий метал. Подальша непередбачуваність подій дещо лякає, адже зауважую, що не так стає просто з неї зійти. Разом із тим у тій же ситуації зауважую, що не сам...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 060821 "Порозуміння"

Я в групі знайомих мені людей. (Таке переконання). Перебуваємо в якійсь невеликій кімнаті. Я за комп'ютером роблю або намагаюсь почати відеомонтаж. До нас приходить якийсь американський музикант. Я його впізнаю в обличчя, а ім'я не знаю. Інші реагують на нього нейтрально. Він же до мене з ідеями, як будемо знімати концерт, робитимемо кліп. Все це він розповідає мені англійською, а я цілком нічого не розумію, лише окремі слова. Внутрішньо потребую чиєїсь підтримки. Реально неординарна особистість. Долаючи сумніви хто він такий, він подає мені свій альбом на CD, на якому прописним шрифтом якось прочиталось щось на зразок Кріс Даркс (Моріс?). Прошу від знайомих допомогти розібратися з англійською, а вони зайняті своїми розмовами. Йдеться про те, як будуть слова узгоджуватись із відеорядом. Десь розвіюю чиїсь сумніви, адже знаю, як це зробити бездоганно. Звертаюсь конкретно до людини, яка знає англійську, аби вона мені переклала сказане. Раптом музикант збирається і йде, прихопивши з собою гітару. Озираюсь і помічаю, що він забув багато інших своїх речей. Наздоганяю. Тепер він з колегою сидить в своєму авто і планують рушати. (До останнього колега проявляв нейтральність, а зараз, на диво, активність). Я ж прошу, аби він краще довідався про наміри та ідеї музиканта, аби я міг втілити їх у відео. Авто рушає, виникає переконання, що це лише такий жест. Завтра музикант повернеться до нас і ми продовжимо. Тепер я чомусь заходжу до бібліотеки (незнайома архітектура). Якимось дивним входом, згори вниз, сходинками до верхнього поверху. По дорозі щось зачіплюю і воно летить під ноги співробітникам, які раптом проходять міжкімнатними дверима. "Що це таке?" - питає одна. Краєм ока помітив, що це згорнутий клубок скотчу та паперу, от і відповідаю сходу: "Сміття! Якраз збирався прибрати!"... (Просинаюсь і вкотре констатую: наскільки далекий світ снів від реальности).

Заїжджаю машиною в с. Левків. По дорозі начебто вишукуючи якесь підприємство. Не розібравшись у вулицях, зупинився в центрі міста, на площі з роздоріжжям. Заходжу в сільраду, а там сидить групка працівників. Знайомлюсь, щось слухаю і долучаюсь до розмови, почавши презентацію себе: "Є видавцем. Як автор-упорядник готую книги, наприклад, про історію сіл, селищ. (Відчуваю з боку слухачів певну недовіру). Продовжую в іншому ключі: "Ваше село славиться багатьма іменами, такими, як Михайло (і всі в один голос) Клименко. По правді, зі слів мого діда, я є далеким його родичем. (Тепер бачу певну прихильність). Можу підготувати книгу про відомих людей, уроджених у Левкові... (Асоціація (роздуми, не вголос) перенеслась до школи, згадалась Немильня, що таку ідею висловлював один історик із Житомира, з наміром написати й про те село. Про те, що портрети таких людей висітимуть рядочком на стіні, а дітям показуватимуть, як приклад для наслідування. Далі роздуми проводять паралель, що діти вважатимуть, щоб стати людиною з великою букви, то треба обов'язково звідси кудись поїхати, а так і вимирають потроху села...). (Просинаюсь).

Сон 200521 "Вигідна зустріч"

Відвідую з дружиною одного видавця. Маю з ним залагодити якісь свої питання. Сидячи в його кабінеті, весь час спілкуюсь я, а дружина лише слухає нашу розмову, по завершенню якої, видавцеві стало цікаво познайомитися ближче з моєю половиною, зокрема дізнатися більших подробиць з її професійної біографії. Під кінець розмови запропонував їй співпрацю, наголосивши на своєму авторитеті та важливих зв'язках із впливовими людьми, які можуть дати для неї непогані замовлення. Коли ж я вийшов з дружиною на вулицю, поділився з нею позитивними враженнями від такої зустрічі та важливій її присутности під час неї. 0440'

Сон 010521 "Умови проживання"

Приїжджаю з дружиною в якийсь хостел. У кожній кімнаті мешкає більше ніж п'ятеро людей. Враження негативні. Як зрозумів, більшість людей працює на сусідній фабриці. Мені від того захотілося вийти на вулицю і закурити. Але нічого з того не вийшло, повернувся до дружини. Вона ж попросила в мене дізнатися за кращі умови проживання. Тепер я спілкуюсь з якоюсь чиновницею, яка розповідає, навіть "сватає" оформитись на сусідньому заводі і претендувати на безкоштовне від них житло, показавши на сусідній приватний будинок, що стояв за дорогою, навпроти її вікна. Іду до дружини, аби поділитися привабливою пропозицією. Міркуючи, збагнув, що вона певного роду сумнівна: "Чи не єдиним нам говорить подібні слова?"

Сон 041020 "Мистецтво фінансів"

Я в художньому ліцеї своєї доньки. Маю підписати додаткові документи. Як і першого разу, коли я знайомився з навчальним закладом, у кабінеті присутній директор і його заступниця. Перш ніж братися за папери, вирішив висловити свою думку з приводу практичних завдань на юбілерстві. Про те, що на днях, для виконання завдання, мені довелось купити для доньки художніх матеріалів на 200 зл (очевидне, з реального життя), а готові роботи учнів, як не дивно, стають виставковою власністю навчального закладу, хоча і за нашої згоди. Чи не міг навчальний заклад виділяти додаткові гроші на подібні реалізації проєктів? Отже, як помітив, цим питанням директор зацікавився і, продовживши розмову, спробував глибше вникнути в тему, але резюмував на тому, що додатково має над тим поміркувати.

Сон 220220 "Виконуване 》《 Виконане"

Я на батьківських зборах, що проходять на вулиці. Це зрозумілий формат, адже син ходить на спортивну секцію. Збори проводить тренерка. По завершенню, оновлює для себе номера телефонів батьків, підходить до мене і поміж всім цим питає: чи актуальна її пропозиція висловлена дружині? Я ж кажу, що вона нічого мені не говорила, хоча завжди про все розповідає. Тренерка каже, що, можливо, вона їй і забула розказати. Наче пропозиція прозвучала для багатьох батьків, чиї діти ходять на секцію, а ми в той час були відсутні на зборах. По-суті, мова йде про те, що може організувати нам "помолвку". Я це зрозумів у значенні "вінчання". Іншими словами: незалежно від роботи з дітьми, організувати приватне свято для батьків. Я ж від себе висловив небажання і думку, що моя дружина від організації такого "відпочинку" так само не буде в захваті. 0404'

Їм сиров'ялену сосиску. Спочатку дивуюсь, що її такою можна їсти, адже виникає підозра в можливій свіжості такого м'яса, а потім дивуюсь тому факту, що це взагалі "сосиска". Вирішую наступним разом її однозначно відварити.

У робочому колективі звучить фраза: "здійснюємо виконувані роботи". А хтось каже: "А ти знаєш, що не всі викóнувані роботи можуть бути "вúконані?" За сказаним рефлексує наступна думка: "За таке можна і по шапці отримати! Тому краще зайву ініціативу не проявляти!" 0500'

Сон 120220 "Отак!.. Старість"

Я з батьками десь на виїзді оглядаємо нове житло. Після виходу на пенсію, вони вирішили переселитися в нову хату, але з таких, які були в ужитку, щоб зробити косметичний ремонт і жити в покращених умовах. Так от, на нове житло спочатку я дивлюсь перспективою з космосу, а потім із наближенням зуму: доволі красиве, як і решта будинків цього району. Тепер ми у дворі цього дому. Звертаю увагу, як нерівно під ногами лежить червона бруківка, що від року в рік уже здулася та частково полопала від підняття ґрунту. Обходимо дім, а там покинутий сад з сухою водоймою, більше схожою на покинутий басейн, але й те неповне визначення. Видно раніше ця "водойма" була окрасою тильної частини дому. Десь, по інший бік від нас, сидять поміж кущів чужі діти, схоже, з найближчих будинків. Вони гралися між деревами в піжмурки, а тепер споглядають за нами. Проходжу півколом над тим "озером" вперед, вирішую: що це не те, що батькам треба, ще й хата неймовірно велика! Повертаюсь назад і западаю в яму, порослу гострими кущами (асоціація з дикою трояндою). Мати йде за мною, частково допомагає піднятись. Вибираюсь, вказую, аби й вона була акуратна. Висловлюю батькам остаточне судження, що на старість немає потреби у великому будинку, в якому треба буде весь час робити якісь покращення, достатньо невеликої, скромної хатини. Тепер я у дворі батьківського дому, заходжу в дім баби Марії (померлої). Батьки якраз переселились зі своєї частини дому в цю половину. Заходжу, а там практично нічого не змінилось, лише пробиті колись на двір двері, вже замуровані, і на тому місці красива наштукатурена шуба. Зауважив, що при вході, веранда не перефарбована (має, як і колись, ексклюзивний блакитно-зелений колір); висять якісь давні короткі шторки, аж під саму стелю, окремо від вікна; в кутку кімнати, над кладовкою, примітив дерев'яні ножиці, як давній символ від часів будівництва дому. Запитуюсь: "Чому я раніше їх не помічав? Добре було б сфотографувати якось! Доволі ориганальна річ". Мати готує їсти. Дивлюсь, як вона це робить: до смаженої картоплі з цибулею додає сметану, перемішує в пательні, потім накладає мені у велику білу тарілку, але не трапляє: частина страви випадає поза неї. Я поправляю і спокійно вказую на те, що залишилось на столі: "А це?..". На що мати знизує плечима і каже: "Отак!" Наче вибачаючись і за випадок, і за свою старість. Цієї миті я помічаю, наскільки вона від старости слаба! (Образ "старости" вже зустрічався за тиждень уві сні). Я міркую собі, що мені з сестрою, може трапитися так, як з батьками, доведеться жити в одній хаті. Як то ми будемо давати собі раду, коли будемо такими старими, як наші батьки? 0415'

Сон 170419 "Старе в минулому, несподіване в новому"

У старому одноповерховому будинку збирається громадська організація, до якої я вперше завітав у гості. Раніше я вже був у цьому будинку. Ще від тоді знаю, що вона стояла пусткою, а її планували знести із-за аварійності. Надійшли пропозиції, аби я започаткував там якусь свою справу. Оцінивши побачене і відомі мені обставини, прийшов до простого висновку: там будь-який бізнесмен не створить власний офіс і, як химера, навіть не розмістить сейф. Виходячи з цього та заглядаючи в майбутнє: наявна там ГО не відчує більшого розвою, аніж є зараз. Споруда в моїй пам'яті так і залишиться умовно (на словах) "знесеною", тому навряд чи очікувати в ній повноцінного життя.

Я біля якогось будинку. Мені кажуть: "Дивись, там лев! Швидко біжимо від нього! Там двері!" Двоє людей біжать швидше за мене, а я не встигаю. Чомусь від початку оцінив, що це левиця і не має ворожого до нас наміру. Але побіг, як не побіг. А левиця, повелась дивно: якби не бігли, стояла б на своєму звичному місці. А як побігли: то й вона за нами. Тут вона мене доганяє, стрибає від переду на плечі, я падаю і розумію, що вона просить гратися. Шерсть на дотик м'яка, приємна. Геть не відчуваю бодай найменшої небезпеки. 0500'

Сон 111218 "Невідповідність до ситуації"

Я приходжу в ресторан, щоб зустрітися з директором і запропонувати свої послуги з продажу товарів групи хорека, зокрема серветок. Мене попросили зачекати. Таке враження, що я був не сам, а з якимось асистентом. Заходить заступник (адміністратор), а з ним і директор цього ресторану. Вітаюсь, починаю свою розмову з віддаленої теми, щоб приступити до суті викладення пропозиції. Директор впізнає мене з першого погляду, адже свого часу я мав з ним контакт, як із багатьма іншими його статусу, з пропозиціями співпраці по установці та обслуговуванню кліматичного і вентиляційного обладнання. Розумію делікатну ситуацію, що сталась, і подумки починаю шукати варіанти грамотної розмови: колись я торгував промисловим обладнанням, а нині торгую "серветками"... Він актуалізує нашу давню розмову з приводу кліматичної техніки та його монтажу, а я все думаю, як йому надати нову пропозицію? Ув'язую давню розмову із  хорекою, пояснюючи, що фірма розширила свою діяльність, і нині також цікава його думка щодо нової пропозиції. Він каже, що вже давно співпрацює з фірмою, яка виключно спеціалізується на цій темі. Пригадую директора тієї фірми, який зайняв цю нішу на ринку доволі давно і "вичавити" його з ринку буде важко і мені з пропозиціями треба постаратися. Підсумовую нашу розмову тим, що зроблю ексклюзивну пропозицію на згадані "серветки". Цієї ж миті помічаю, що стою за святковим столом цього ресторану, де хтось каже комусь тост чи промову, а я своєю розмовою їм заважаю. Дивлюсь на людей, а вони, кожен окремо, характерної зовнішності. Всі сидять за одним великим столом, разом їх десь до двадцяти осіб. Вони прості, негаласливі й терплячі в очікуваннях. Принаймні так було щодо мене. Склалося миттєве враження, що прийшли когось пом'янути, хоча сам ресторан спеціалізується на святкових темах. Я вмовкаю, тихо перепрошую і на тому прощаюсь до наступної зустрічі з директором.

Якась жінка показує на мапу України. Звідти йдуть яблука. Відбувається технологічний процес переробки їх у сік. (Сон запам'ятався доволі сюрреалістично). 0545'