Сон 280425 "Шарварок поселення"

Приїзд на нове помешканя, пов'язане з роботою. Розселяємося по кімнатах. Без проблем займаємо першу - на пару ліжок, ближчу до виходу. В якийсь момент бригадир говорить про гроші, які мали у нього бути, а він їх не знаходить. Більше схоже на розкладання речей так, що виникає певний шарварок. Я на то дивлюсь, як на проблему, яка має вирішитися лише з уважности до своїх речей. Раптом прибувають нові колеги, а більшість з них я знаю по інших об'єктах. Знову виникає розгардіяш з вибором ліжок і кімнат для поселення. Міркую, чи не переміститися в іншу кімнату, в якій стоїть навіть невелике, мало не дитяче ліжко. Хтось каже, що це акурат для Арнольда. Спочатку не розумію про про кого мова, але раптом приходить (з реалу) колишній власник помешкання, у якого винаймав для родини дім, той самий Арнольд, але якийсь нижчий зростом, зігнутий і незрозуміло чому ушербний в тілі (десь такий, як для розміру згаданого ліжка) і так само чемно й уважно (як в реалі) починає консультувати щодо розселення працівників. Дивлюсь на його міміку, а вуста якісь перекошені, якби після інсульту. Це мене печально дивує і викликає внутрішнє співчуття, знаючи цю людину в кращому стані. В контрасті з приємною розмовою це справляє гнітюче враження. Тепер опиняюсь якби в такому ж помешканні, але новому, до якого ще заїхали нові колеги. І знову ж таки: більшість з них я знаю. Кажу, наче до бригадира: "За такою кількістю людей, логіка така, що має у нас бути доволі великий об'єкт!"

P.S. Явно присутня асоціація, пов'язана з вибором квартири для купівлі, коли розглядались різні пропозиції на ринку нерухомости.

Сон 050322 "Звуки та тріск змін"

Опиняюсь у великому багатоповерховому будинку, схожому на недобудовану школу. Маємо якусь свою роботу, але перший день ходжу між поверхами і зауважую, що цей будинок видає дивні звуки. Намагаюсь локалізувати їхнє походження. І ось я знаходжу якесь перекриття, недалеко від сходових поворотів із поверху на поверх, яке на третину не лежить нормально в стіні. Дивлюсь і розумію, що таких ґанджів із бетоном у цьому місці багато. Подумалось, що на якомусь етапі будівництво стояло просто неба і всі ці стіни вимило із часом погодніми умовами, а згодом, десь так, за років двадцять, нагнали зверху ще не один поверх, а тепер все під вагою тріщить. Підходить якийсь будівельник і так само зазначає на тій стрьомній конструкції, так, що все насправді може завалитися, а тут всі працюють. Тепер на цьому ж об'єкті я з якимось іншим молодим колегою (незнайомий в реалі) підходжу до неогородженого широкого балкону. Дивимось униз, а там до нього приїхали його батьки з братом і сестрою. Я ж розумію, що не просто так. В Україні війна, а вони біженці. Питаю, чи знайшли житло? Ще ні! Вирішую кинути усі сили на вирішення цього питання. Спілкуюсь з його мамою і пропоную варіанти. Заторкую тему пошуку для неї роботи. 0750'

Сон 041018 "Священна вада"

Я на десятому поверсі багатоповерхового будинку. Підходжу до вікна і дивлюсь з нього на великий історичний будинок. Хтось зі сторони, а, можливо, так чується в голові, каже про цю споруду, як про бібліотеку, яка переживає ряд криз, пов'язаних зі збереженням книжкового фонду та якихось історичних артефактів. Дах цього будинку прикрашений фігурами апостолів, але завершуються вони, по праву сторону від мене, білою фігурою священника, виконаного в камені нижче решти фігур і під склом, у ніші тієї споруди. (Цей фрагмент мені вже знайомий з якогось давнішого сну). Так як ця фігура, виконана в завсім іншому стилі від решти, невимушено привертає додаткову увагу. Придивляюсь уважніше до сусідніх вікон від неї. В одному з них побачив чоловіка в білому одязі, який стоїть завмерлою фігурою біля дверей, відмінною від згаданої статуї. Руки має якось дивно простягнуті в сторони. У правій руці тримає щось на зразок лабораторної колби. До нього звучить голос із-за дверей. Він їх відчиняє. Дивлячись за його жестами, я розумію, що він має ваду пов'язану з ДЦП або іншою хворобою, яка обмежує можливості тіла, що виражається надзвичайною повільністю в рухах. Зліва і майже при дверях стоїть стіл, за ним сидить священнослужитель і "медитує" над тарілкою з супом. Підійшовши до нього, цей прислужник наливає з колби, яку тримає в руці, в згадану тарілку, прозору, як вода, рідину. Священник, який мав їсти суп, дивиться, як долита рідина розчиняє всі інгредієнти (картоплю, капусту) в суцільну прозору воду. Дивлячись у свою тарілку, і погойдуючи її вміст зі сторони в сторону, з розчарування починає плакати і вити. Я розумію, що він не здатен їсти взагалі! Вдивляючись у обличчя, здивувався, адже він не був худорлявим, що зовні виказувало б якісь вади по здоров'ю.