Сон 240919 "Вказування на наявні огріхи"

Тележурналіст готує матеріал про людей "зі соціального дна". Кадр у потязі, в якому сидить "в дупель" п'яний чоловік, а біля нього неохайна жіночка, начебто легкої поведінки, від якої шириться запах немитости та задавненої сечі. Він дивиться коротким поглядом на неї і розуміє, що не просто не може, він її не хоче, і якщо така ситуація триватиме ще трохи, його від тих запахів просто знудить. Тому відвів голову і сидить, не в силах набрати в груди чистого повітря і прогнати її від себе. (За кадром тележурналіст робить власну інтерпретацію тієї сцени).

Потрапляю в знайомий мені офіс на співбесіду. З резюме та розмови зі мною дізнаються, що свого часу робив одній авторці збірку віршів, яку вони підтримали власним коштом. Так, як штат працівників змінився, і вони мене особисто не знають, аби детальніше відати про саму книгу та успішність її видання, довелось підняти свої архіви. Директорка дала секретарці завдання проаналізувати наявність інформації з приводу цього видання. За деякий проміжок часу озвучується пропозиція: видати їм ще одну книгу. Питає: чи я знаю які мають бути зміни в тексті за сучасним правописом? Перепитую: "проєкт" замість "проект"? Отримую схвальну думку. Але, після перегляду наявного архіву, робляться ще додаткові побажання. Від початку показують медійний огляд згаданої збірки. Так, наче для власного архіву все, що замовляється на стороні, обробляється незалежною експертизою і робиться з того комп'ютеризоване відео. Конкретніше: мені на екрані показується огляд виданої збірки. Наявні огріхи під час верстки, пару одруківок. Деякі з них представляли в кінці одного рядка інший кегель, або ж відсутність на кількох словах, по відношенню до всього вірша, жирність. У підсумку озвучується прохання не допустити такого в наступному виданні. Тепер я продовжую з ними спілкуватися не в їхньому офісі, а в міському тролейбусі. Ще трохи і маю сходити. Тому намагаюсь пояснити певні огріхи з технічної сторони. Про те, що з автором вичитується книжка декілька разів, перш ніж піде в друк. У порівнянні з конкурентами на ринку, які в своєму штаті мають і коректорів, і редакторів, і ще бозна-які філологічні одиниці, які так само вичитують книги, помилки трапляються у нас рівнозначно. Мої слова підтверджує один знайомий автор Ю.М., який видавав у них не одну збірку. Десь тут вже бачу, що мені пора сходити, водій вже зачиняє двері, перепрошую і сходжу на вул. Олега Ольжича. 0445'

Сон 150819 "Несподівані фотовідбитки"

Маю роздрукувати мною зроблені світлини, дещо пов'язані з донькою, але з доволі творчою тематикою: конструкції та схеми. Йду в майстерню (подібна до батьківської в реалі), роблю фотовідбитки. Даю їх якійсь близькій людині, яка має "дати їм хід". Кажу, як гарно вони вийшли, а та людина дивиться і каже: "так це ж інші фотографії!" Дивлюсь уважніше і відзначаю, що десь третина з них узагалі не з того альбому.

Сон 020719 "Ні в сих, ні в тих"

Дзвоню колезі по перу, яка вже кілька років тому виїхала в Канаду. Так, наче й причини дзвонити немає, але знаю, що ще недавно хотів із нею поговорити про один видавничий проєкт, яким вона займалась, і запитати про ті видання, які свого часу так і не потрапили до моїх рук. Під час дзвінка і першого її голосу дивлюсь у вікно і бачу навпроти багатоповерховий житловий будинок, де, у одному з вікон, орієнтовно п'ятого поверху, якась жінка перехилилась так, що вирішила зчинити самогубство і за мить впала на землю. Впавши долу якось незграбно і вклякнувши в безрухомість, за мить помітив ознаки життя, якщо ті рухи не виглядали, як судоми. Жалкую, що мій дзвінок співпав із такою неприємною подією, що збіглися в часі. Десь від початку розмови, по невільній паузі, щось коментую з приводу побаченого за вікном, і "ні в сих, ні в тих" не розумію, чи продовжувати діалог далі. 0425'

Сон 190519 "Мистецтво, вирване з контексту"

Мені кажуть, що в дружини вийшла друком художня робота (живопис) в одному закордонному часописі. Чомусь уявив собі, що в Канаді. Також розповіли, що там відбувся захід, де представили її роботу. З нагоди ряду подій і цієї приємної новини, вирішили провести аналогічний захід в Україні. Прив'язали його до приїзду із-за кордону ряду творчих осіб, у тому ж числі знайомої мені по літературних колах М.Х. Приходжу на захід, слухаю виступи. На якомусь етапі за попередньою домовленістю беру сам собі слово і по наданій мені фотографії роблю усну презентацію проведеного там заходу, дофантазовуючи в уяві, як то воно було. Стою біля трибуни в незнайомій мені залі перед чималою аудиторією. П'ятихвилинний виступ прикрашаю цікавими висловлюваннями і доброзичливим гумором. Логічного завершення, як такого, який би від себе сподобався, так і не вдалось здійснити. Подякував за виступ, на чому всі почали збиратися зі своїх місць аби вже йти, з чого зрозумів, що моє слово на ньому було останнім. На сам кінець додаю побажання "натхнення, творчості та самореалізації". Хоча ці слова і прозвучали гарно, але вже сприймались вирваними з контексту. Тієї ж миті сповнив себе очікуванням, що присутні зацікавляться згаданим журналом, який, на мою думку, був привезений закордонними гостями, і підійдуть до столика з розкладкою книг. Подумав: чи маю якісь свої книги на добрий замін. Підходжу до згаданої М.Х. і прошу показати мені надруковану картину. Вона дістає вирваний шматок журнальної сторінки незвично великого формату, який в оригіналі цілої сторінки мав би виглядати приблизно в А2, у розгорнутому (для друку) - А1. Я ще такого не бачив! - подумки відзначаю про себе. Пояснює: це все, що має з того мистецького часопису. Дивлюсь на художню роботу, виконану переважно в зелених кольорах, десь у стилі примітивізму, як належить підписаний: назва, ім'я авторки. Єдине було прикрим: нижній правий край чверті того журнального аркушу, від нерівності відривання, пошкодив цілісність роботи. Отже, як не візьми: навіть дивно було б її сфотографувати, аби десь виставити на показ, наприклад, ілюструючи проведений захід. Запитав за вихідні дані часопису - нема. Навіть номер сторінки, який мав би бути, і той, видно, знаходиться десь знизу - на відірваній частині. Тримаючи в руках той великий формат аркушу, звернув увагу, що край, який іде під скобу, має характерний надлишок проклеювання, який буває на останній сторінці книг. Друга сторона того аркушу була біла. Отже, як можна здогадатися: ця художня робота завершувала весь випуск. 0530'