Сни 22-251125 "Смак сцени"

Свіжоспечений хліб на роботі при електричних лотках. Хтось із співробітників нюхає і куштує цей хліб та дає незвичну оцінку, подібну на неологізм: "Пшенок", якби виділяючи "Ок" (за логікою до української мови мало б прозвучати "ПшонОк"). (Схоже, що така комбінація виникла під слуховим впливом двох мов російської та польської від колег із якими працюю, а також за часом події: приготування розсольника, в рецепті якого було пшоно (pęczak)).

22.11.25

Музейна тема: росіяни повертають предмети культури не більше ніж певна вага (невеликі за розмірами), а великі чомусь не хочуть.

Знову історична тема: плитка (кахлі) під живицею (схоже, що спогад з реалу, як росіяни ще віддавна крали у нас артефети з минулого, зокрема дотичних до Києва, Криму абощо - історично належне історії України).

-//-

Виникла фраза "Комплекс Меркель", яку почали уживати до тих, хто має серед політиків залежність від росії.

23.11.25

Після роботи: театр, де я серед інших учасників треную на сцені ушу. На наступний день колега мені розповідає, що є фото і стаття про те дійство.

24.11.25

Після мого виступу на сцені залишилось зачекати, як оголосять результати. Сиджу в глядацькій залі, навіть не звертаю увагу на сцену, але щось роблю руками... Подібне робив на сцені, закривши очі, та не звертаючи уваги на інших, хто на ній був. Тепер запрошують і хвалять мене, як переможця.

-//-

Ресторація для багатих. Хтось запрошує до столу поїсти. На столах лежать якісь невеличкі комплекти. Я дивлюсь: але нічого їстівного в тому не бачу. Тепер розумію, що ті комплекти - це тоненькі дольки, подібні до шоколаду. Мені пояснюють, що це незвичний ресторан: "тут їдять вітамінки". (Цікаво, що цей образ уві сні вже колись у мене був). За "вітамінками" розумію збалансоване харчування із супліментів дієти. Виникла думка: саме так харчуються багаті у вишуканих ресторанах. Далі спілкуюсь з якоюсь дівчиною, образ якої мені знайомий. Подібний тип обличчя зустрічав ув Україні та раз у Польщі, доволі рідкісний і милий образ.

25.11.25

Сон 281025 "Анкетовані страви"

Мене з дружиною запрошують у ресторан, де вартістю страви буде заповнення анкети. Приходимо в доволі пристойне місце. Враження доволі позитівні. Чудова атмостфера. Зібралася група людей, таких, як ми. Всім запрошеним офіціанти винесли гарно оформлені страви (чомусь конкретика відсутня, що саме). (Як їли також відсутній образ, окрім того, що мило сиділи за столом). По завершенню трапези всіх попросили оцінити блюда і сервіс цього ресторану. З нашого боку ніщо не викликало сумнівів, що підхід і сервіс був на високому рівні. Поряд якийсь чоловік, виповнюючи на завершення анкету, вголос почав коментувати те, що пише. Почув лише уривок із його монологу: "А за це я поставлю два". Цікаво, що образ офіціанта був непорушно усміхнемим і милим. Така оцінка дуже сильно контрастувала з його образом: ситий, впевнений в собі, такий собі "Баба Яга проти", при тому, що все зі сторони ресторану було організовано чудово. Що ж, подумав я, у кожного свої смаки, навіть до одних і тих самих страв!

(Інший уривок сну).

Якась страва з тіста, на зразок пиріжків, але розмірами з пельмені, на яких було вибито однотипне схематичне зображення, що чомусь мені нагадало око (дещо схоже на спогад з фільму "1670"), хоча буквально і близько не було на нього схоже.

Сон 180224 "Наведення ладу"

Напередодні уві сні батько готував каву з мелених зерен у незвичний спосіб, що полягав у вживанні незвичних посудин... (Можливо, відгомін з реалу, коли в магазині зі сучасним електрообладнанням побачив незвичний кавник для заварювання на гарячому піску).

Так випадає, що я вирішую хазяйці допомогти в її ресторації протерти вхідні двері, випадково зауваживши на їх непрозорому вигляді. (Щось подібне зауважив у реалі, як дивний недогляд з боку маркетингу). При цій же нагоді маю гумові латексні рукавиці, які під завершення ще й вивертаю на внутрішню сторону, аби зробити усе максимально чисто, після чого вирішию їх помити. Тут вже й хазяйка сама вирішила долучившись і довести скло до повної прозорости. Там же в ресторації заходжу в приміщення, подібне до окремої їдальні, щоб там, маючи окремий кран з водою, умити руки та рукавиці. Чомусь так само, з наміром навести чистоту, сідаю до одного столика, аби навести блиск на його поверхні, а заразом зауважую, що за ним сидить якась француженка... Тепер зауважую, що на цьому столі закінчились серветки, а ця дівчина якось передбачувано мала їх узяти так, що ця раптовість виявилась зрозумілою мені в секундах. Оперативно встаю і з іншого столика перекладаю серветки до цього, але не всю коробку, а певний пучечок з кількох на раз. Верхня серветка якось кумедно зіжмакується, бо ж я хотів її розрівняти, та з поспіхом - не вийшло. Ця поведінка читалась дещо смішно, наче добрий намір навмисно дотриматися етикету. Коментую з тим же гумором: "Сервіс!..", - адже розумію, що по-французськи мені не вдасться сказати більше. У відповідь дівчина посміхається і пробує щось відповісти французською, але наприкінці чую пару польських слів: "Niebieskie Mazury". Тут вже я після здивування повноцінно долучаюсь зі своїм знанням польської... За усмішкою бачу, що їй такий несподіваний оберт подій подобається. Питає: звідки я? Відповідаю... На що здивовано перепитує: "О, istnieją niebieskie Gliwice?..". Якщо в порівнянні з Мазурами, то я заперечую, не до кінця розуміючи підтекст того "niebieskiego" ("синього"). Додаю, що Шльонськ має свою неповторну оригінальність, але її розуміють лише ті, хто закоханий в промисловість цього регіону.

Накриваю святковий стіл, перед цим готую різні страви. У мене з кимось для приготування окремий стіл, від якого переносяться блюда на головний. Приходять гості. (Якась напівконкретна асоціація з батьковим домом і його колом спілкування. Суттєва відмінність: уві сні себе почуваю ані дитиною, ані підлітком). Ще трохи і майже всі блюда за новим столом. Я ще міг би затриматися у приготуванні ще кількох страв, але мене вже запрошують до святкового столу. Вмикають світло, а його немає... Здогадуюсь, що треба закрутити лампочки, які наполовину виручені з патронів. Отже, справа зроблена, але світла все одно мало. В трьох місцях, де мали бути по три лампочки, фактично було по одній. Тим більш, одна з наявних трьох - виявилась несправна. Подумки: а були ж часи, коли батько любив за столом, спеціально для гостей, багато світла!

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 140323 "Музей-ресторація"

Аби не замерзнути узимку в домі, де живе баба Марія, знімаю розміри з незвичного елемента котла. Переконання, що бабуся десь на виїзді. (В реалі - давно померла). Тепер монтую цей елемент. Знайомий сприяє трохи у монтажі. Зробили швидко. Поки відраховував гроші, аби розрахуватися за поміч, колега пішов до машини. Тієї миті біля виїзду з двору, на вулиці відбулось замішання авт: одні приїхали, інші від'їжджають. Поки з'ясували хто і як стане та розминеться з іншим, колеги вже не було. Заходить у дім баба Марія, а я ще не встигаю пояснити, чому в хаті холодно, хоча котел чути, що вже працює. Але ж, поки її не було, скільки пророблено роботи! - подумки відзначаю для себе.

Проводжу екскурсії та організовую зустрічі в мультимедійному музеї-ресторації. (В реалі ніколи такого не бачив, уві сні такий образ наче вперше). Виставка починається з примітивних елементів, що знайомлять відвідувачів із різного роду світлом, далі - першими на ринку телевізорами, з другого поверху концепція змінюється кардинально - техніка осучаснюється, ускладнюючись до третього поверху аж до гаджетів. На кожному поверсі стоїть стіл. Можна принести з собою, або купити по дорозі сюди якісь екзотичні страви. Сьогодні гості повертаються у музей-ресторацію вдруге, і цього разу вони куштуватимуть коньяк "Арарат", якусь екзотичну мішанку у вигляді шашлика - нанизану на шомполи та м'ясо молодої акули. Так як ніхто не знав, як до неї підступитися, довірили мені її почистити. Акуратно здираючи шкірку, зауважив для себе на ніжно-червоному відтінку м'яса (насправді, не маю уявлення, яким воно є в реальності). Деякі страви можна зготувати безпосередньо на місці. Деякі страви залишились зготаваними від попереднього дня. Без зайвих слів, оцінюючи їхню свіжість, повикидав зайве у смітник: краще їсти краще! Деякі страви нагадали про мою матір та її нездоровий інтерес до екзотичних дивацтв, чим і являвся сьогоднішній стіл. Дружина, яку раніше поряд не зауважував, тепер підходить до мене і каже: "От і не варто (на ці теми) спілкуватись з бабою Людою!". 0300'

P.S. Фінал нагадав статтю-сповідь, прочитану мною перед сном, де дівчина, яка виросла у релігійній родині розчарувалась у ній геть і змінила своє життя на прийняття самостійних рішень, а не догм, прописаних Церквою, Святим письмом, а найпечальніше, переосмислене "під себе" батьками, які, як виявилось для дитини, не є ідеальним образом того, яким має бути християнин.

Сон 210219 "М'ясний стіл"

Заїжджаю з колишнім директором і однією колегою з тієї ж роботи в ресторан. Піднімаємось на другий поверх. Там маємо підготуватися для проведення корпоративу. За першими дверима, як ми знаємо, проходитиме один, а за другими - наш. Там же заходимо на кухню. Якраз розбирають різне м'ясо. Дивлюсь на всю ту кількість і питаю в згаданої колеги: чи воно свіже? Вона настільки перейнята якимсь відрізанням шматків, що як нічого й не почула, і питання зависає в повітрі. Підходжу до столу, нюхаю його сам: нічого підозрілого. Кажу, що варто долучитися у приготуванні: забагато м'ясних страв! Чую у відповідь якусь фразу, якою зі мною погоджується. 0352'

Сон 111218 "Невідповідність до ситуації"

Я приходжу в ресторан, щоб зустрітися з директором і запропонувати свої послуги з продажу товарів групи хорека, зокрема серветок. Мене попросили зачекати. Таке враження, що я був не сам, а з якимось асистентом. Заходить заступник (адміністратор), а з ним і директор цього ресторану. Вітаюсь, починаю свою розмову з віддаленої теми, щоб приступити до суті викладення пропозиції. Директор впізнає мене з першого погляду, адже свого часу я мав з ним контакт, як із багатьма іншими його статусу, з пропозиціями співпраці по установці та обслуговуванню кліматичного і вентиляційного обладнання. Розумію делікатну ситуацію, що сталась, і подумки починаю шукати варіанти грамотної розмови: колись я торгував промисловим обладнанням, а нині торгую "серветками"... Він актуалізує нашу давню розмову з приводу кліматичної техніки та його монтажу, а я все думаю, як йому надати нову пропозицію? Ув'язую давню розмову із  хорекою, пояснюючи, що фірма розширила свою діяльність, і нині також цікава його думка щодо нової пропозиції. Він каже, що вже давно співпрацює з фірмою, яка виключно спеціалізується на цій темі. Пригадую директора тієї фірми, який зайняв цю нішу на ринку доволі давно і "вичавити" його з ринку буде важко і мені з пропозиціями треба постаратися. Підсумовую нашу розмову тим, що зроблю ексклюзивну пропозицію на згадані "серветки". Цієї ж миті помічаю, що стою за святковим столом цього ресторану, де хтось каже комусь тост чи промову, а я своєю розмовою їм заважаю. Дивлюсь на людей, а вони, кожен окремо, характерної зовнішності. Всі сидять за одним великим столом, разом їх десь до двадцяти осіб. Вони прості, негаласливі й терплячі в очікуваннях. Принаймні так було щодо мене. Склалося миттєве враження, що прийшли когось пом'янути, хоча сам ресторан спеціалізується на святкових темах. Я вмовкаю, тихо перепрошую і на тому прощаюсь до наступної зустрічі з директором.

Якась жінка показує на мапу України. Звідти йдуть яблука. Відбувається технологічний процес переробки їх у сік. (Сон запам'ятався доволі сюрреалістично). 0545'

Сон 200918 "Безжурна іншість"

Ресторан. Якесь велике застілля. Разом із тим - це прохідний двір для військових. Під час пізніх світських заходів, час від часу певні працівники закладу дістають срібні прикраси аби потішити гостей, а потім вішають на кухні на цвяшок. Думаю: так їх легко хтось може вкрасти! Що за безпечність? Хтось так висловився про фуршети, які організовують тут: "житти для того, щоб їсти чи їсти, щоб жити?" Пробігає один військовий біля другого, вітається, але видно, що не знають один одного. Дивлюсь, а той, хто пробігав, має на плечі російський триколор. Той, що вітався, звернувся українською, той, що пробігав - промовчав, але зробив якийсь невиразний жест. Заходжу в туалет. Малі за висотою кабінки фарбовані в зелений чи синій колір. Чую, як там хтось голосно починає говорити за консерваторів. Аби не вплутуватись у політичний діалог, я присідаю прямо в кабінці й розумію, що не взяв папір з сусідньої, що навпроти. Сиджу і згадую, що маю його з собою в сумці. 0515'

Сон 150818 "Ресторан-двір"

Я проходжу центральною вулицею міста, від якої ідуть завороти до внутрішніх дворів будинків. Усе на тій вулиці монументальне. Що не внутрішній двір - ресторан. Отже, виходить так, що ресторан - це не конкретні двері, а ряд парадних входів у будинку. Я заходжу то в один двір, то в другий. Почуваю себе якимсь ревізором. На одному з поворотів у двір заїждає карета, і сприймаючи це за певний знак, вирішую завітати туди, аби щось замовити поїсти. Проходжусь у глиб двору, вирішую в які двері зайти. Деякі відвідувачі сидять як у залах, так і на вулиці. Повертаюсь до початку того двору і заходжу в середину, де сідаю за один зі столиків, що біля вікна. Дивлюсь в гаманець: на скільки можу розраховувати, а він повний-повнюсінький. Сиджу і вивчаю меню. До мене ще ніхто не підходить. Я встаю і відходжу від столика. Як тут з'являється хлопець, який доставляє до моєї тарілки свою, і я розумію, що він буде моїм загадковим сусідом по столу. Помічаю, що хлопець має на спині мало виражений горб. За ним заходить до зали якийсь старший чоловік і виходить. Дивлячись на них, я розумію, що це обслуговуючий персонал. Начебто вже щось принесли "однотипне" і я можу "з чогось" починати їсти. Заводжу розмову з цим хлопцем, так і не їм - очікую решту страв.