Сон 291125 "Пошук сумнівів"

Шукаю довго бажану адресу, переїжджаю машиною з одного місяця на другий.

Виходжу з авта, шукаю, сідаю і знову переїжджаю в межах кварталу. Минаю один-два будинки і знову так само. Для кожної зупинки - пошук паркування. Якось, вийшовши з машини, помічаю місце з їжею для всіх бажаючих простонеба. Спочатку мене це не зацікавило. Тепер бачу, як якась жінка бере з того "відкритого столу" великий чебурек, дивиться на нього, і навіть від того щаслива. Чомусь мені це приємно запам'ятовується. Десь тут же проходять якісь студенти, які так само беруть доступну їжу. Зустрічаю давнього знайомого Андрія (колись, на початку двотисячних із ним вчився в училищі культури, хоча він його так і не завершив - не пригадую, щоб снився мені коли-небудь раніше), хоча (уві сні) називаю його Віталієм (схоже на певну асоціацію з колегою з сучасної реалії). Він - військовий, прийшов з учебки, що поряд, зі своїми сослуживцями. Не покидаючи пошук адреси, заходжу в під'їзд і піднімаюсь на кілька поверхів вгору. Бажаної адреси знову не знаходжу. Ще не так було переконливо, як піднімався сходами, як - опускаючись вниз: деякі прольоти сходів настільки були відсутні, що довелось стрімко стрибати вниз, долаючи поверхи. Питається: як я взагалі піднявся? Як тут узагалі живуть люди? Тепер той же стіл, що я бачив на вулиці, знаходиться в цьому під'їзді. Міркую: якщо є стільки бажаючих з нього поїсти, варто було б спробувати й мені. Вже наперед пригадав, що бачив на ньому лаваш із карпом. Хоча й розібрали зі столу страви, такий лаваш якраз залишився. Беру його в руки та їм. Відчуваю, наскільки реально смачний карп. (Схоже на спогад з реалу, коли хотів цю рибу в магазині, а її вже не було).

Шукаю авто, яке поставив на паркінг. Обходжу будинок за будинком і не можу його знайти. Чи я помилився паркінгом? Скільки вже їздив і виходив нон-стоп. Може вже й в голові поплуталось? Наче вже й знайшов знайоме місце. Відкинув усі сумніви: машина має бути тут! А її немає...

Невже її забрали? Обходжу знаки, аби зрозуміти: чи паркінг лише для мешканців? - і нічого сумнівного не знаходжу. Бачу якусь сторожеву будку, наче для платного паркування, хоча в стороні, думаю: варто там запитати, що могло б тут трапитись?

Село. Якісь народні збори, де люди зустрілися для того, аби обговорити наболілі проблеми: більш соціальні з натяком на політику. Хтось каже, що повстав народний рух під назвою "Коаліція урбанська проти Орбана". Розумію, що Урбанська - це лідерка цього руху. Виникли підозри, що на цих зборах вона присутня. Чую виключно румунську мову. (Цікаво, що уві сні виникає сумнів: Орбан все ж таки угорець!). Приходить якийсь прихильник і приносить подарунок у вигляді різносортової та різноформеної картоплі, навіть дещо смішної на вигляд. Якраз лідерка, що весь час промовляла, дивлячись на неї, каже: "Що на вигляд вона така, як люди з народу, що її підтримують".

Сон 070425 "Наближення зарплати"

Високий промисловий будинок, який має в собі кілька поверхів, що можна оцінити лише зсередини. Знаю, що постачання води зроблено, а тепер треба - вентиляцію і чомусь на все (приплив-відплив) по дві труби. (Не вникав у логіку: чому не збільшити об'єм самих труб?). Будинок ізсередини виглядає з округлими стінами, понад якими висить багато великої риби. Ходимо по солоній воді десь до пів метра висотою. Знаю, що має бути залита аж по вінця на висоту вивішених риб. (Чомусь така логіка). Пам'ятаю, як її солили. (Забутий, але доволі яскравий сон. Навіть уві сні пригадався фрагмент того сну, а зокрема первинно густе соління). Тепер приходить інспекція і роздивляється, як ми це будемо робити. Зокрема виникають труднощі, коли стик труб випадає на рівень підлоги... Риба усюди, навіть у бочках, і раптом мені захотілось її попробувати, але не можна! Є місце, де лежать креветки. Підходжу до них, та бачу, як хтось вже тут не раз їх їв. Беру одненьку з розкритої упаковки і божественно смакую...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 240225 "Чистота і порядок"

Готусь в незнайомій сім'ї виховувати чужу дитину, але разом із тим вирішую написати дитячу книжку про Кицю Портоптиху. Навіть починаю на ходу складати віршики: 

"Яке б не трапилося лихо,

На поміч прийде Портоптиха..."

Просинаюсь і дивуюсь такому імені для котячої героїні. Одразу намагаюсь вловити логіку словотворення: найближче відповідає слову портки (буквально - полотняні штани); можливо, з натяком на прибирання і прання та певний "котячий" протест.

Хлопець їсть чіпси. Дієтологи цікавляться: 

- Скільки ти їх з'їдаєш? 

- Багато, друже багато!

- День, два?..

На що він усміхається, що навіть цифра в днях доволі занижена. Таке враження, що це його основний продукт - він все їсть з чіпсами!

Його здоров'я, а зокрема зашлакованість організму, ілюструє його свідомість: його кімната, в якій живе, виглядає так само засмічено.

Хтось робить зауваження щодо чистоти його помешкання. У відповідь він наголошує на тому, що це його територія. Хоча дім, в якому ми тимчасово живемо, винайнятий на період нашої роботи і сприймається нами, як дещо чуже, а окрема кімната - як певна приватна територія... вже не витримую та гостро виправляю цього хлопця: "Наш дім!!! Ми живемо!!! Адже - це (будь-де і якими є) наша країна!!!".

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 310824 "Продовження від вражень"

Після сьогоднішніх відвідин музеїв сучасного мистецтва у французькому місті Арль, перед сном почали з'являтись короткі образи, більшою мірою пов'язані з побаченим на виставках: "ленінська і сталінська пропаганда "світлого комуністичного майбутнього", перемішана з образами балету, де герої і маси є лише інструментами в руках більшовиків: ножицями до металу, рупорами, людьми без облич тощо", "стін з бетонних блоків, газетних стосів, за якими не видно змісту: за бетоном - художніх полотен, за газетами - іншого тексту тощо", "фоторобіт з усього світу та різних часів, де лейтмотивом були стовпи, перекладини, вікна"...

Отож, уривки зі сну:

- Лікар в масці;

- Око в темряві, можливо, ящірки;

- Дівчина, що сходить з мистецького стенду, що виконаний в сірих кольорах зі стовпами;

- Символіка вигнутів хрестів, що нагадали образи бичих голів із вигнутими рогами;

- Ряд деконструктивних образів, як продовження побаченої вдень виставки: біле балетне платтячко на шиї, картонні куби на головах у групи осіб, рупори, квадрати та лінії, подібні до кубізму;

- Посеред ночі сниться так само фрагментом двоюрідний брат. Знаю, що воює на фронті, але, схоже зараз має відпустку, тому він тут (образ хати, в якій він живе - дідова хата по матері). Знаю (з реалу), що він поранений був у руку. Хочу побачити шрам, але того не помічаю;

- Просинаюсь на сон, в якому щось їм ложкою з великою кількістю сметани.

Арль (Arles), Франція

Сон 301023 "Зелений плід"

Сон нагадав той, що мав на днях.

Отже, десь напередодні: їв зелені плоди, що віддалено нагадують аґрус, але не смугасті, рівнозелені та більш видовженні. Усередині мають такі ж продовгуваті зернятка, які, як я знаю не є цілком ними, а маленькими гусінями, які ще не стали такими буквально. Отже, на вигляд - зернятка, а насправді знаю, що це живі тваринки, але так би мовити, ще не визрілі. Їм ці плоди і мені вони чимось смакують. Відчуваю на зубах хрумкіт і це мені подобається.

Нині: подібний сон, але ті зернятка, коли розкрив плід і подивився у нього, почали поволі оживати. Хочу нагадати собі смак того плоду, навіть не гидую для того. Також їм і відчуваю на зубах хрумкіт. Показую сестрі, зі словами, що воно їстівне, але коли просинаюсь, відчуваю стан нудоти. Певний дискомфорт у шлунку виник у зв'язку з уживанням таблетки від головного болю, звідки і буквально походить те збірне відчуття: дискомфорт - нудота.

P.S. Навіть, згадуючи образ тієї ягоди вдень, виникало відчуття нудоти. Головний біль ще не пропав і відчуття у шлунку так і залишаються неоднозначними, хоча на апетит не вплинуло.

Сон 150123 "Дорогі прикраси"

З дружиною потрапляю в багатий палац на кілька поверхів, переобладнаний на дорогі магазини, але не так, щоб клієнта захопити кількістю товарів, а ексклюзивом. Жодного натяку на сучасні гіпермаркети: все виконано в полакованому дереві, дорогих меблях, під ногами - килими, на стінах - мистецькі картини, так, наче ти й не в комплексі маркетів, а в музеї. Підходжу з дружиною до одного з бутиків, а до нього черга. Там продають золото, якісь інші дорогі і в той же час ексклюзивні речі. Спочатку дружина дивиться на золото крізь скляну шибу, уважно розглядає та інформує, що вибрала, який буде брати. Якось непомітно для мене (швидко) купує об'ємні круглі сережки, хоча й на вигляд повітряні, але зроблені, наче павутинкою. Схоже, що в усередині був камінчик, наближений за кольором до золота, наприклад: бурштин, - але не стверджуватиму. Подорожуючи з дружиною від бутика до бутика, у руках опиняються якісь плаття на плечиках, а ще - дві пластмасові коробочки, наче з-під морозива, наповнені виробленими делікатесами у вигляді дитячих желейок абощо. Хоча я й не пам'ятаю, щоб їх пробував, дружина каже: "зенеси плаття на місце, їх не купуватиму, та придумай щось із тими солодощами зробити, нащо їх взагалі було брати?" Десь заношу та залишаю плаття, а "желейки" вирішую купити. Виглядає так, що купити можу або безпосередньо в бутику, або, так міркую, на виході з "гіпермаркету". Ходжу солідними сходами, широкими коридорами, на якійсь своїй філософії сідаю на вільному стільчику недалеко від двох працівниць, які мені більше нагадують музейних обсерваторів, і продовжуючи міркувати над чимось своїм, непомітно для себе з'їдаю усі солодощі. На рештках "жельок" розумію, наскільки "далеко відлетів", що наче й немає за що розраховуватися...

P.S. Уві сні присутні деякі асоціації з вечірньої поїздки в магазин. Певною мірою дружина висловила своє невдоволення, але дещо підсвідоме "приберегла на потім". Вранці, після спільного міркування над її сном, зробила остаточні висновки. (Мої сни не обговорюються). Для себе зрозумів контекст однозначно.

Сон 010822 "Між вибором"

У якийсь нічний час відбувається навчання. Ось підійшла велика перерва і ми можемо кудись піти і щось перекусити. Я виходжу на вулицю і відчуваю нічну прохолоду. Йду в знайому мені ресторацію. (Переконання знайомости лише уві сні). Знаю, що там можу спокійно посидіти та попити чай. Заходжу, одразу віє теплом зігрітого приміщення, якийсь столик підготовлений до прийняття гостей: стоять тарілки та бокали, аксесорія, але без страв. Гостей немає, офіціантів так само. Підходжу до барної стійки аби замовити чай і якесь тістечко. Але мені відповідають, що нічого не мають, взагалі. Отже, я виходжу безрезультатно на вулицю, знову віє прохолодою, переді мною відкрита пуста нічна дорога, освітлена ліхтарями обабіч на проїжджу частину. Йду прямо по ній, міркую: може, прям-таки додому?! Несподівано на собі, під курткою відчуваю якусь незручність, шорхаю і раптом з-під неї випадає пас страховки для праці на висоті, і вдаряє карабіном об асфальт. Дивуюсь, що під курткою маю шельки. Тепер співставляю філософське: що краще: робота чи навчання? Краще заробляти гроші чи все-таки продовжувати вчитися? Йти зараз додому чи посеред ночі повертатися в навчальний заклад? (Проснувся. Відчув, як серце схвильовано калатає. Дружина встала і прикрила вікно, хоча буквально холодно ще не було). 0130'

Сон 050422 "Хлібне місце"

Я з дружиною маємо потрапити на якийсь секретний об'єкт у вигляді замку, який знаходиться доволі далеко. Добираємося до нього певний час... Потаємний вхід до замку виглядає через якусь водну артерію, яка наповнена небезпечною рідиною, що обпікає шкіру. Виходимо до цієї "води" і бачимо, що у резервуарі доступу до нашого таємного входу майже повністю відсутня рідина. Тим самим вхід до цього об'єкту ускладнюється. Але ми долаємо труднощі і досягаємо бажаного входу. Пригадую, як було не раз, видно, за незрозуміло яким забутим сном, прокладав у цьому замку два шляхи. Один із них мені видається більш небезпечним, той, що вправо. Вже всередині замку пошепки питаю дружину: "Куди ми йдемо: вліво чи вправо?.." Дружина впевнено рушає право. Жестами хочу показати, що туди йти більш небезпечно і що не до кінця можу знати весь той маршрут, але ми пішли... Недалеко відійшовши, побачили якусь людину, яка віддалася від нас на інвалідній колясці. Вирішили пробігти ту ділянку швидко, аби він нас не помітив. У результаті він нас і примітив, і якось раптово "побіг" за нами. Ми сховалися за першими, які побачили дверима, а це виявилась пекарня. Той чоловік забігає за нами і відзначає, що дуже сильно пахне хлібними виробами, що лежать усюди. Звертається до нас несподівано лагідно, і очікує від нас якийсь знак, адже хліб, який він випікає на замовлення свого власника, колись роздавав людям, а зараз цей хліб просто лежить і вони змушені з невідомих причин тримати його в себе і нікому не роздавати. Він подумав на нас, що ми і є тими людьми, які прийшли по цей хліб. Ми ж мовчки вирішили погодитися з його тезою, адже хто скаже, що ми тут опинились зовсім іншої причини?

Ідучи вулицею, біля будинків "ДОС" (спогад з дитинства), заходжу на якийсь незнайомий мені город. Там порається дівчина, яка нагадує незнайомку, образ який пару раз зустрічав у рідному місті й певною мірою подобається, навіть кілька дівчат із таким типом обличчя). (Уві сні його б назвав збірним). Дівчина в гарно приготовлений ґрунт садить та сіє на якусь майбутню зелену поживність. Чомусь вирішую тут собі поїсти. Переступаю акуратно між рядками і "зіщулююсь" в якомусь куточку, де дістаю готові макарони швидкого приготування і починаю їх їсти.

Сон 120222 "Краса, а не хліб всьому голова"

Перебуваю в нічний час у цеху, ще й без його суцільного освітлення. (Деякі асоціації зі свіжою реальністю). Територія цього цеху доволі велика. За атмосферою шумів все вказує на те, що робота закінчена. В якомусь кутку зали лунає музика, а згодом починається розповідь якогось диктора. Тема розповіді доволі філософська, такі речі справді нетипові в форматі радіо. Вирішую піти в сторону того долинаючого звуку. На якомусь етапі почалась оповідь трагічної історії про одну відому жінку. Присутній певній натяк на військову тематику. Спочатку наблизився до того радіо, а згодом відійшов дещо побачити. [Фіксую за собою змішане відчуття: сню, хоча не відрефлектовую, що це сон, і в той же час пробую поворухнутися, а сил на це - немає, хоча сюжет, в якому беру участь, триває далі.] (Як спав, то лежав на спині. Відчуття доволі глибокого сну - характерне важким просинанням). Вирішую повернутися до працюючого радіо, а там вже розповідається про чоловіка, який переживає трагедію втрати згаданої жінки. Підходжу до того місця, де працює радіо, і бачу того чоловіка, який перебуває в глибокій депресії. Аби вирішити проблему свого горя раз і назавжди, бере двома руками пістолет і, стоячи перед дзеркалом, довго не роздумучи, стріляє собі прямо в голову: з маківки в центр тіла. (Такий підхід до самогубства бачу вперше). Дивуюсь: чи насправді це ефективно? Тілом скочується в сторону і падає. По радіо аргументують цей вчинок. 2330'

З дітьми готую чергову солодку страву. Цього разу - торт. Сприйняття учасників процесу, наче мультяшних героїв, зокрема й результату нашої випічки, крему та ягідок на ньому. Діти знімають, по свіжих слідах пробу і виявляють, що ягідки калини не смакують на тому кремові. Сам тортик залишається непорізаним. Дознімали пробу настільки, що виїли разом усі ягідки. Я вже хотів внести пропозицію: прикрасити іншими інгредієнтами! - але діти зібралися й пішли. Тортик так і залишився нерозпробуваним з якости випічки, але сильно поколупаним згори - до накриво голого крему. 0730'

Сон 210122 "Застільні розмови"

Організовується святковий стіл. Навіть два - паралельно один до одного. Місце події викликає певні асоціації з вітальнею дому баби Марії, але на початку прив'язки такої не виникає. За столом присутні незнайомі люди, але якимось чином вони до нього мають якесь логічне відношення. Присутні чиїсь діти, які за певний час, як поїли, пішли кудись гратися. Я ж, як і всі, їм різні страви. Ось уже наклав собі нову порцію - з нарізки тушеної курочки. Цієї миті до столу приходить баба Марія (давно померла). Приїхала від якихось далеких гостей. Я ж пропоную сісти, вишукуючи підходяще місце. З одного боку, якщо діти повернуться, то вже не буде де їм тут присісти, отже, треба йти за другий стіл, а якщо ж там - буде сама. Сама ж б.М. доволі повнувата, отже займатиме майже два місця: наприклад, де сиділи діти. Практично так і вирішили. Трохи попересували тарілки, я ж перемістився на нове місце, щоб доїсти свою курочку: залишалось у руках крильце. Вже за столом б.М. почала розповідати за свою поїздку і перебування в тій родині, про яку я нічого-таки не знаю. Почала наводити перші враження, які її вразили, щось пов'язане із їхніми дітьми... Історії торкались більш морально-виховних традиції тієї сім'ї, аніж якихось пригод.

Сон 280921 "Голова-трансформер"

Дивлюсь на обличчя якогось героя і розумію, що переді мною стоїть персонаж, який міняє свою зовнішність (дивлюсь лише на обличчя) в залежности від моїх внутрішніх переконань і сумнівів. Якби я не ставив собі питань, аби піддавати певні твердження інтерпретаціям, а був би консервативним у поглядах і завжди бачив би речі однобоко, не побачив би цього, а тут-таки навпаки, рівнозначно змінному настрою. Просто таки хамелеон-трансформер зовнішности! Фіксую, як на моїх очах міниться його обличчя, схоже більше на фантастичного персонажа, аніж на звичну людину.

Начебто наловили (ми) риби, а я весь час так поводжусь, як все знаю, що робити далі. Кажу матері: будемо її їсти! А сам знаю не більше, як колись бачив: хтось їв виключно зміїні голови (забутий сон), а іншим разом голови риб. То чому б їх не їсти і нам? Беру першу рибу і показую, як тіло відрізаю від голови і починаю по шматочках кусати голову і її розжовувати. По ходу роздивляюсь уважніше, а вона на диво якась по-риб'ячому волохата. До мене долучається мати. Але в недовгому часі поїдання першої голови зробив про себе висновок: не смачно і навіть якщо відварити: буде то само. 0415'

Сон 100921 "На перших і других..."

Відбувається якийсь великий захід. Вирішую у ньому якість організаційні справи. Тепер усі мають обідній стіл. Я з іще кимось прийшов перший. Насипали першу страву, другу. Поставив собі на стіл у перших рядах, хтось другий десь у рядах середніх. Отже, у їдальні нас поки що двоє. Уже було сів, але вирішую докласти до рисового супу масло. Встаю й іду десь наперед, до головного столу, аби взяти масло. Кладу собі і пропоную згаданому учаснику. Він погоджується і я несу до нього масло на грубому ножі. По ходу масло поволі тане (асоціація з реальністю, коли робив тісто, яке тануло в каструлі). Хоча й доніс, але шматочка залишилось мало. Вибачився і приніс масло в упаковці: так надійніше! Тепер відволікаюсь на якісь інші справи, залишаючи за столом свою їжу. Видно, що відійшов далеко, бо, повертаючись назад до кухні, зустрів по дорозі смішну процесію виходу з храму якогось священника, за одягом схожого на ксьондза. Так, наче його несуть на святкових носилках, як колись шейхів. Дивлюсь уважніше, а зовні це виглядає як бутафорія: хоча носилки несуть і він нібито в них сидить, але йде власним ходом короткими кроками. Раптом хтось мене з цієї процесії зачіпає пальцем у спину і йде далі. Лише встиг озирнутися і припустити хто то був. Тепер я знаю, що хтось шукав якийсь інструмент (уві сні образ був конкретизований), я його знайшов, але він виявився не таким, як треба, хоча вже знайшли інший. В процесі пошуку побачив пінцет із тонкими але зігнутими кінчиками. Згадав про доньку, яка має замовити подібний. Чи підійде?.. Навіть і не зачіпав. (Асоціація з реальністю). Повертаюсь до свого столу: а в мене переставлені тарілки. З третього ряду на другий. Хтось пояснює причину, адже сідали в тому місці гуртом. За тим же столом дивлюсь обласну газету (на початку професійної діяльности працював у ній оглядачем), а там кольорові світлини працівників з коректорського відділу. Так, наче вони приймають із хлібом і сіллю якихось шанованих гостей. Святково вдягнені, але, як на мене, мають смішний вигляд облич. Отже, дали ж згоду на розміщення! Дивлюсь на іншу сторінку, а там обличчя давньої колеги по роботі (більше за місцем роботи, аніж за обов'язками, причетної до театру) - (давно померла). Навіть ім'я не згадаю, мала характерний для неї південно-поліський акцент, зокрема у вимові "ть". Щоб пригадати, читаю ім'я (буква.) і прізвище Фурса, яке спочатку прочиталося, як Фукса.

Сон 271220 "Комфортний матеріал"

Я знаходжусь в якомусь регіоні з теплим кліматом. Із двома чоловіками на човні пливемо екзотичною річкою. Допливаємо до такого місця, де вже кілька днів перебуває у воді жінка одного з цих чоловіків. На якомусь етапі вони зупиняються, а мені видається, що вона пливе до нас назустріч. Це розтягується так у часі, що вирішую їй допомогти. Пливу до неї. На місці виявилось інше: бачу її у воді такою, що стоїть зануреною з головою у воду з мікрофоном на стійці та співає. Я дещо зрозумів, адже чув цей спів ще тоді, як ми пливли до цього місця. Скільки не дивлюсь на неї, якось так, перебуваючи над поверхнею води, дивуюсь: вона геть не перешкоджає їй дихати, набирати повні груди для співу. Якось перепитую: скільки вона співає? Виявляється, вже не перший день. Тепер я в якійсь гардеробній розглядаю національний одяг мешканців цього регіону (чомусь асоціації з Амазонією та індіанцями, які зазнали впливу цивілізації). Дивлюсь на жовту жіночу сукню з дивною вставкою на спині. Хтось поряд (колега-незнайомець) почав розглядати першим і трохи його надрізав, а я продовжив, аби зрозуміти матеріал із якого виготовлена та вставка. В розмові з ним та в роздумах про цей матеріал, мене переносить у якісь джунглі, до екзотичного дерева. Спочатку з коричневою присерцевинною корою, а згодом до дерева з суцільною білою серцевиною, яку, як і попередню, можна навіть їсти. Що я і зробив як у першому, так в другому випадку. З білою корою мені сподобалось більше: нагадало заварний крем, але трохи підсушений, наче бізе, та, властиво до дерева, трохи твердуватий, хоча легкий, як коркове дерево. Тепер із кимось ділюсь міркуванням, щодо гідропоглинальних властивостей такого дерева. Раціональністю використання такого матеріалу в одязі в спекотному регіоні, де тіло, зокрема спина, постійно пітніють, а таке дерево в одязі дозволяє спині мати постійний комфорт. 0900'

Сон 141020 "Стинати голови"

Їм чуже волосся... (Повтор фрагменту забутого сну). От і цього разу сиджу в громадському транспорті, через прохід - дружина, а переді мною якась жіночка. Я не стритримуюсь і зрізаю незначну частину її хвістика до 10 см, що складений був під резинку наприкінці невеликої косички, й одразу кидаю в рот і розжовую. У смакових якостях мене нічого не дивує: хрускотить, як солодка вата. Єдине: занепокоїла нерівність відрізаного: пару косок залишились задовгими, а так непогано. Не наважився підрівнювати ножицями вдруге, аби цоком відстригання не звернути на себе увагу остаточно.

Я з батьками та ще кимось їдемо повільно лісом. Побачивши знайому ділянку, раптом пропоную: "А давайте подивимось: чи є гриби?" - і перший рушаю в ліс. Пройшовши певну галявину безгриб'я, помічаю знайоме місце, біля якого колись росли білі гриби. (Спогад із далекого сну). Наблизившись, побачив пару молоденьких, почав стинати пальцями та класти в руку, а там ще і ще такі ж... а місця куди б класти - немає. Хоча б знайти якийсь пакет у лісі? Та раптом, недалеко від себе бачу дитяче пластикове відерко з лопаткою. Виливаю з нього дощову воду, трохи в процесі виполіскуючи, і кладу гриби в нього. Відзначив, що ізсередини відерко було трохи зажирене. Для себе зауважую: як добре, що поряд із цим лісом розташовані дачні ділянки! От і діти якісь грались, переносячи пісок, так і забули свої іграшки! 0110'

Приїхали гості з Криму, а я без подарунків. Вирішили розміститися в домі баби Марії. Я ж виходжу в місто і міркую з чим прийти за стіл, а грошей то - катма - так, щоб нормально виглядало - не вийде. Знайшов якийсь подарунок із землею (вазон? - образ затертий), але забракував його, довелось мити руку в калюжі. Звернув увагу на дворових собак, як вони лежать і мило відпочивають під сонячними променями після нещодавньої зливи. (Можливо, прив'язка до реальности: цієї ночі за вікном шурхотів густий дощ). У результаті повернувся так би мовити: з нічим. Щось було в кишені, але так, щоб привітати когось із днем народження. Зокрема знайшов аркуш із вітальним віршем, написаним сьогодні для власної доньки, але ж для гостей такий подарунок явно не пасуватиме. Приходжу до б. Марії (врп) на кухню. Її частина дому поділена так, що у великих кімнатах гості, а ми тут - на кухні. Б.М. спілкується по мобільному телефону. Дивлюсь на годинник: трохи більше 12 дня, а гості приїхали о 10. Я ж знаю, що зараз має про себе нагадати батько, адже всі нас зачекалися. От і лунає тел. дзвінок стаціонарного телефону. Я відповідаю. Так і є: батько. Натякаю б.М., що треба завершувати. Б.М. по кількох хвилинах встає і йде готуватися, а я дивлюсь на неї, а вона худорлява, геть фігурою не схожа на себе. Міркую: от що значить на місяць поїхати на відпочинок до моєї двоюрідної сестри Л. (її внучки)! 0245'-0303'

Повтор якогось давнього сну, в якому злочинці потрапили в дім б.М. та батьків. Застосовуючи різні хитрі засоби, я їх ліквідував. Останній фрагмент "поєдинку" був у ванній кімнаті, в якій засів невідомий чоловік, доголюючи налисо свою голову. "Поєдинок" завершили на мовчазній згоді: я його побив, сліди нападу на голові присутні, розбито о підлогу пару тарілок... Кажу йому: "Тепер сиди тихо і жди кінцевої роз'язки!", - адже все це у мене з ним "малою кров'ю" і він це знає. Виходжу з дому батьків і йду в другу половину (б.М.), а там у прихожій стоять родичі С. (чоловік і жінка) і розповідають моїй матері, бабі Марії та тітці Л., що вони виграли довгоочікувану стипендію і їдуть на три дні на гастролі. 0415'

Сон 240520 "Як чоловіки реагують на жіночу активність?"

Маємо кудись їхати. Я ж вирішую, що лише проведу тих, хто від'їжджатиме. Сідаю до водія в машину, приїжджаємо до місця зустрічі. Ніч, а біля зупинки, у вигляді спеціального заїзду для транспорту, догорає будинок. Поряд стоять М.Ч. (літературознавиця зі Львова) та Р.З. (поет і журналіст із Житомира). Кажуть, що вогонь трапився на їхніх очах. Прозвучало так трагедійно, наче вони стали не просто свідками, а мало не учасниками, перебуваючи поряд. Я ж відходжу в сторону і вирішую зробити кілька світлин, як решти вогню поєднуються з чорними рамами відсутніх вікон. Р.З. запалює цигарку і починає з М.Ч. вносити ясність того, що тут сталося.
- У цьому садочку загинула дитина! Вона була самою слабенькою. Причиною стало те, що в паніці один огрядний хлопець, її ж віку, коли біг, впав на неї і вона "зламалася". (Подібно, що асоціативний образ узятий із новин про кришталеву дівчинку). В уяві з'являється картинка, як ця дівчина стоїть біля стіни, ближче до вікна, і простягує руки вгору, спираючись на неї. Виглядає це якось жалісно. Разом із тим приходить усвідомлення, що ця картинка "спогадів" належить часові, що передувала трагедії.
Тієї миті вирішую змінити думку і поїхати з тими, кого проводжаю. Хоча десь у глибині серця оцінюю, що рішення виглядає як спонтанне і трохи відірване від холодного раціо.

Із двома знайомими (уві сні) хлопцями приходжу на річку. Тепле сонечко, водичка. Поки хлопці розкладаються на березі, вирішую покупатися. Заходжу в воду, трохи пропливаю вперед, як раптом із води виринає голова слона, піднімає хобіт, розкриває рота... а перед нею друга, а перед нею ще одна... ще... Перша голова ковтає другу, друга - третю, третя черверту і це виглядає настільки вражаюче, хоча за логікою дій - ірреальним (за послідовністю), хоча тієї миті "картинка" здається мені зрозумілою. У паніці вибігаю на берег, дивлюсь на "самопожираючі голови", розумію, що слони мають тим самим опинитися на березі, але видовище стоїть на одному місці. Хтось зі спини коментує: "Це такий тест, як чоловіки реагують на жіночу активність!". Обертаю голову, аби побачити: хто сказав? - а на цій галявині розклалися, окрім знайомих, із якими прийшов, ще з десятеро мені не знайомих людей, загалом - молодого колективу, серед яких були як хлопці, так і дівчата, можливо, навіть парами. Розумію, що коментар був від однієї з тих дівчат, навіть фіксую яка (світлокоса, обличчя овальне, нічим не оригінальне), і раптом згадую, що щось подібне вже траплялося зі мною на цьому ж місці. Починаю розповідати: "Якось, коли купався..." - але чиясь розмова обриває початок моєї оповіді і я вже про себе допригадую: "... у воді сплив жіночий тампон...". Цікаво, що тоді так само кимось вивчалась зі сторони чоловіча реакція: "Як чоловіки реагують на жіночу активність?". 0400'

Сон із повторенням. Я йду по рідному місту, в напрямку водонапірної вежі. Знаю, що в кінці вулиці є паперова фабрика. (В реалії це не так). У мене неймовірно хороший настрій: йду, підтанцьовуючи під незнайому музику, яка грає десь на вулиці. Недалеко від себе бачу гурт людей, які так само, незалежно від мене, підтанцьовують у своїй ході, будучи в тому по-своєму гармонійні. Тут я вирішую підлетіти, адже пам'ятаю, що раніше з цього місця і далі мій маршрут пролягав у повітрі. Пару рухів руками і я лечу. 0550'

Гуляю по другому поверху батьківського дому. Залажу в заначки, аби щось своє знайти, але трапляю на батькові: якісь чеки по оплаті послуг тощо. Поліз у тумбочку, адже знаю, що там точно щось лежить: відкриваю, а вона - пуста. Так своє і не знайшов.

Приїхав в Україну, і в зв'язку з коронавірусом зрозумів, що треба шукати роботу. Найбільш панічним видався вечір, коли не знав, що робити далі. Домовився за стару роботу. (В реальному житті фірма ліквідувала свою діяльність). Отже, ранок і я в офісі. Зідзвонююсь з клієнтами і домовляюсь про укладання договорів. Ось завершую вже розмову із фірмою, яка має назву, приблизно "Манджаре-трейд". Дівчині, з якою спілкуюсь, кажу: "А я знаю, що таке "манджаре"!". На що чую у відповідь здивування, адже для неї це була лише така назва. І починаю по телефону розповідати історію, яку неволею одного приміщення чують мої колеги (Л., В., О.).
- Манджаре - то обід! Коли я працював у Польщі, був румун, який весь час говорив "mangiare". Якось запитав його: чи то так дійсно румунською? На що він каже: Italano! А румунською дещо подібно: "mâncare" (манкаре). (Переповідана мною уві сні оповідь - з реального життя).
Дивлюсь, а колеги, проявивши до розмови інтерес, здивовані життєвій історії і тому, як вона поєднується з назвою тієї фірми.
Дивлюсь на стіл, а окрім підписаних договорів, згадую, що ще не готові до них специфікації, а це важлива частина, яка фіксує ціну. (Цікаво, що думка про "специфікацію" належить у реалі до роботи на заводі). 0808'

Сон 050520 "Яблуні посеред лісу"

Дивлюсь на якусь мапу місцевости з позначками і поясненнями до них: якщо дерево з червоною цяточкою, то - плодове, якщо "ні" - звичайне, хоча схематично всі позначені однотипно у вигляді ялинок. До останнього вивчаю схему, але, як вийшов на дорогу, побачив ті дерева: три - врядок, інші - посеред лісу, але недалеко від основної дороги. Все так, як було намальовано на мапі. Майнула думка, так, наче я нею вже володів, що на нинішній час неймовірно важливо, а саме: розуміння кількости плодових дерев у співвідношенні до звичайних. На деяких уже були перші яблука. Вирішив покуштувати: на одному дереві виявились - солодкими, на другому - трохи твердішими, але також смачними. Вирішив вилізти на друге дерево, щоб вручну дознімати плоди. Скидаю на землю, а хтось з моїх дітей підбирає їх і складає у картонну коробку. Зліз і бачу, що дитина позбирала все підряд: і хороші, і гнилі. Повчально питаю: "Як ти будеш їх їсти?" - і відкидаю гнилі з коробки на землю. 0700'

Сон 180320 "Облущування сну до м'язів сутности"

Розповідаю власний сон дружині про І.Х. (Спільна знайома, спочатку, ще зі студентських років, для дружини, а по них - колега для мене). Тільки-но доходжу в розповіді до неї: кажу її ім'я та прізвище, як усвідомлюю, що, за мить до сказаного, почув її голос, який з'явився десь із-за дверей, що за спиною. Обертаюсь, а це і є І.Х. в "реальному" житті. Вітаюсь, кажу до неї: "А ти мені сьогодні снилась!" - Чим викликаю упереджений інтерес. Продовжую: "А знаєш як?" Бачу зацікавлення і пробую їй змалювати сюжет сну в кількох словах, аби все виглядало "з кращої сторони". Але скоро мусимо розходитись, моя оповідь коротка і не потребує зайвого часу. Прощаємось. Продовжуючи йти з дружиною, пригадую подальші деталі цього сну і продовжую їх переповідати. 0035'

Їм морозиво у великих міжвафельних листках маленькою ложечкою. Хтось повертає борг у ~10 зл монетами по 1 зл. Я ж повертаю свій, близько 1 грн двома монетами по 25 та 78 коп. Про себе зауважую щодо дивного номіналу останньої. 0350'

Чищу свіжу рибу, вішаю сушитися на тараню. Беру готові, обдираю шкірку та їм. 0500'

Сон 141119 "Свято у стисненому просторі"

Із якоюсь культурною програмою (схоже на весілля, але не переконливо) потрапляю в дім, в якому був доволі давно. При вході в нього все доволі гарно й красиво, квітучий сад, розбитий цікавими стежками по ходу до приватного будинку. В ньому живуть як старі, так і молоді. Я ж тут знаходжусь разом із колегами-чоловіками (образи не конкретизовані). Цей дім мені знайомий не просто так, у ньому живуть якісь віддалені родичі моєї дружини. Я у них вже якось гостював і цього разу сподіваюсь, що вони мене не впізнають. Заходимо в дім, трохи розходимось по кімнатах. Потрапляю, але не одразу, в приміщення, де живе старенька бабуся. Обстановка не викликала захвату: живе одна, з огляду на розкидані речі - неприбрано, тісно, хоча по-сільському: з піччю і різним кухонним начинням, що стоїть навіть на підлозі. Подумалось: от що значить старість, вона у всіх однакова. У неї є подруга, її ж віку. Цю бабуську я знаю, а вона від останньої зустрічі так і не пригадала мене, я й не робив натяків: почати з того, що я їх знаю і з якої причини. Спитав, як вийти на вулицю, бо в тих кімнатах трохи заблукав. Трохи розговорилися. Пригадав, що вона спілкується виключно польською, тому перейшов у розмові на неї. З одного боку вона хотіла мені показати вихід, з іншого я прагнув знайти, де сидять мої колеги, аби потрапити до них. На якомусь етапі мене почала проводити до виходу жіночка середніх років: худорлява, з неприємною, як на мене, кількаденною немитістю волосся. Йдучи з нею, на якомусь етапі вже сам, потрапив у невеликий храм. Там сиділа в одному місці пара, а в іншому якась жіночка. Побувши трохи, став свідком сцени, як та пара спіцефічно з'ясовувала між собою стосунки: вона термосила свого п'яного чоловіка й казала, що треба йти, а він, знесилений від алкоголю, знаходив лише поодинокі слова і пручався на її ініціативи. Жіночка, яка сиділа окремо, на них дражливо реагувала, але залишалась незрушною. Зрештою вони пішли. Пішов укотре шукати своїх і я. Знову та ж жіночка з немитим волоссям мене супроводжує до виходу. Йдемо так, що врешті-решт потрапляю на очікуване свято, на яке сюди й ішли. Заходжу в кімнату: тісно, нема де яблуку впасти. Великий стіл, за столом гості. Одразу бачу своїх колег, із ким приїхав. Вони вже сидять за столом і їдять. Є пару вільних стільців. Мене запрошують сісти. Я сідаю. Починаю спостерігати, як господарями дому організована для нас культурна програма. Всі сидять, дивляться і в той же час їдять. Спочатку мені не захотілося якось те все поєднувати, як то зробили колеги: слухати та їсти, але передумав. Підтягнув до себе відварені фаршировані яйця, але почав їсти оселедець. 0020'

Сон 081119 "Із варіаціями пішим ходом"

Вирішую піти в місто, когось попередньо попередивши телефонним дзвінком. Залишив машину під деревами, трохи далі від п'ятиповерхового дому, до якого направився. Біля нього вирішую пішки "зрізати" маленьку ділянку дороги між високими кущами. Натрапляю на дерево, з плодами більше схожими на щось середнє між аличею та аґрусом. Починаю пробувати та смакувати. Трохи кислуваті, але смачні. Із-за куща підбігає мешканець цього дому і починає завалювати мене якимсь віником, просто з-поміж кущів. Коли я впав, він помітив хто це і почав сильно вибачатися. Іронія в тому, що я йшов саме до нього. Не маючи відчуття злости й образи, заспокоїв його у скоєному: слабкості неволодіння поривами власних емоцій. 0036'
P.S. Пригадується останній сон, в якому також було дерево, на якому смакував абрикоси.

Знайомий (таке переконання вві сні) питає: "Де можна випити кави у давньої знайомої?" Я ж називаю адресу, доволі від нас віддалену. Тим часом спустились із ним до озера понад яким проходить прогулянкова доріжка (асоціація з Мронгово). Питає: "А хіба ближче немає попити кави?". Відповідаю: "Звісно ж, у центрі міста!" Тим часом він вказує на свої гумові чоботи, які варто було б помити від незначного бруду. Пропоную пройтись понад згаданим озером: помиються самі. 0500'

Сон 041112 "До визрівання ~ півтора місяці"

На території заводу, на якій колись працював (асоціація з реальністю), зустрічаю знайому (таке переконання уві сні). Спілкуємось про людей, які там ще працюють. Раптом цікавлюсь про відділ, в якому вона нині є. Каже, що нині "в продажах" - тому самому, в якому свого часу працював і я. Питаю за успіхи. Каже, що поки важко щось сказати, після виходу з декрету, адже це в неї другий чи третій день роботи. Згадую, що років два чи три тому зустрів у місті колегу з планового відділу. Вона також пішла у відділ продажів. Роблю висновок, згадуючи про себе ще одну колегу, на той час передпенсійного віку: "То тепер там у вас жіночій колектив?.." Тепер із думками про діючий завод і техніку переношусь у двір, на якому росте дерево.
Його гілля "обліпили" діти, куштуючи плоди. Залажу і я. Дивлюсь, а на ньому ростуть різні фрукти, переважно яблука, ще й відмінних сортів. Плоди великі, хоча ще зелені. Міркую, що зріти їм залишилось ще з місяць-півтора. Звернув увагу, що на кожній гілці, де був той чи інший сорт, не зриваючи з дерева, надкушені по кілька яблук. Цей факт, щодо дітей, мене розвеселив. Вирішую піднятися вище, поки дозволяла дерев'яна драбина. На самому вершечку помітив гілку з абрикосами, яких залишилось небагато: зо два десятка. Вони були спілими, якраз по-сезону. Почав їх пробувати і смакувати. Сподобалось. Ще побачив одну врожайну гілку з незнайомим мені плодом, схожим на папаю. Подумав, що треба буде до неї дістатися. Роздається гуркіт. Дивлюсь на небо, а там посеред темної та розлогої хмари, що певний час наближалась, з'являються і більшають блискавки. Ще на мить затримуюсь на дереві, як тут, мало не за віддаленою огорожею бачу попереджувально-сповіщувальну поліцію, яка намагається великою спецмашиною із розсувними колесами проїхати біля одного з цехів заводу, який згадувався напочатку. У нього це не зовсім виходить: прохід на повороті виявився замалим. Але він поспішає всіх поінформувати, що йде буревій. Це попередження торкається й мене. Всі злазять із дерева і я в тому ж числі. Заходжу в дім, але бачу, що треба набрати воду. Беру відро, іду до криниці. Набираю. Видається, що тече спочатку мутна вода: з піском. Але перше міркую так: що таке може бути. Чомусь припустив, що причина від наближення грози та, по-друге, від того, що поліція на спецмашині зачепила серйозне обладнання, так, що струсанулась промислова установка, розміром мало не в цех. Виливаю воду, споліскую відро, набираю поновно. Тепер схоже, що вода побігла краща. 0001'