Сон 121225 "Відповіді - немає"

Казковий сюжет. Дитина потрапила в чарівну казку, в якій панують відьми. Мама шукає дитину. Дещо їй в пошуку підказує інтуїція. Слідом йду я, наче інтегрований в сюжет цієї казки. Раптом одна відьма звітує. Її голос чути крізь притрушену землю: "Заморожено всі активи". За певний час невідомо від кого чую іншу фразу: "Йдуть сорок жаб".

Гуляю невеликим містечком, можливо, дещо схожим і на село. Є стійке переконання, що це Ґлівіце (в реалі є великим містом із повноцінною інфраструктурою). Знаю, що звідки я йду, все доволі симпатично, але раптом потрапляю в мікрорайон, який не знаю: цілі вулиці старих покинутих дерев'яних будинків із забитими наглухо вікнами, де дошками, а де бляхою, яка від часу вже встигла міцно зіржавіти. Їх стіни вже вгрузли в землю, вигляд дахів такий, що в середину сміливо має тапляти дощ. Раптом згадую одну з цих вулиць, коли їхав нею машиною в напрямку до місця проживання, але тоді вони не справили на мене такого гнітючого враження. Блукаючи тими вулицями, раптом потрапляю на весілля зорганізоване на лоні природи. Я до того дійства не підходжу, але оцінюю зі сторони: людей близько з три десятка, всі щасливі та святкові. Цей настрій навіть дещо котрастує з виглядом цих будинків. Наче краєм ока відзначаю, що відкрита зелена галявина, на якій відбувається весілля, знаходиться біля якоїсь чи то річки, чи водойми. Раптом на тлі того позитивного настрою бачу недалеко від весілля, як горять старі хати, біля яких я не ходив. Якийсь хлопчик, що підбіг до мене з тієї урочистості, починає розповідати мені про озеро біля дому, що горить.

Велике промислове підприємство. У нас є завдання виконати якісь монтажні роботи. Я питаю за неохідні матеріали для її виконання. Переїжджаємо на іншу сторону цього заводу. Виявилось, що те, що знайшли, не підійшло. Далі сюжет набуває певного абсурду: один із бородатих керівників каже: "Зараз перевіримо", - бере ніж і надрізає собі стегно. Наче шукаючи в собі якусь технічну відповідь. Далі, без виказу болю береться за обличчя: зрізає майже всю частину, відкидаючи щось більше ніж просто шкіру, прямо собі на голову, тим самим стверджуючи, що й тут її немає. Потім каже якусь несусвітність, яка мала для присутніх робітників прозвучати повчально: "Головне - зачепитися за борт!"

P.S. Можливо, треба вчитися у снах, а життя врівноважувати так, як живуть в них образи: між ними немає домінування, вони всі в одній прощині сприйняття.

Сон 110525 "Руїна 2.0"

Події відбуваються біля перекритої дамби, що забезпечує Пакистан водою (нині перекрито Індією у зв'язку з ймовірною війною між країнами). (Наснилось саме такою, якою фрагментом побачив на одному відео). Бачу біля осушеного підніжжя цієї дамби багато людей. Я десь поміж них. Мені важко зрозуміти їхню роль, але це точно не цивільні, наче й військові, але не у формі, а ближче до ролі робітників.

09.05.25

Завірусився в інтернет-мережі відеоролик, як російський священник знімав свою службу ("божу"), якого знають, як пропагандиста-шовініста "рускава міра" (таке переконанння уві сні). (Також є якесь довчасне знання уві сні, що храм, у якому він служить, є чорною дерев'яною спорудою). Стоїть він перед тим, хто його знімає на відео, а за ним високий десь триярусний підсвічник у вигляді Пізанської вежі. Раптом під час проповіді (більш не божої, а пропагандистської) той підсвічник за ним падає і починають горіти хоругви, а вони настільки займисті, що храм за короткий час починає палати мало не всюди. Це відео для мене стає таким смішним, що я просинаюсь.

В дорозі треба було з'їсти колективом велику порцію, що складалась із двох страв: рису та якогось зеленого салату і дещо була схожа на територію України. Аби не зіпсувалась, зробили навіть декілька вимушених зупинок, аби доїсти ту порцію повністю.

11.05.25

Сон 28-290325 "Дії та наслідки"

Допасковую два останніх кабеля з чотирьох, роблю кілечка на запас і підключаю. Знаю, що вони відповідають за кольори. Хтось підходить і каже: "Ті два попередніх кабеля спричинили вогонь! Загорілась трава, а сильний вітер розніс полум'я на село". Вилажу з-під незручного ковеєрного стола, піднімаю голову, адже все це ще не бачу, а лише чую і теоретично уявляю "як це?", а побачивши, офіґіваю масштабам лиха, наче в доміно: горять трава, кущі, дерева, перші будинки в село від дороги... Подумки міркую: два наступних кабеля відповідали за кольори? Вогонь і кольори...

P.S. Це як чорна іронія: непередбачувана пожежа освічуватиметься дискотечним сяйвом.. 

28.03.25

Події відбуваються в Україні (фігурують топонімічні назви українських міст), але з переконанням, що це й Польща. Хтось каже, що треба знайти чиюсь могилу і каже для цього орієнтир: "Там буде примітною могила гетьмана Чикаленка". (Скоріш за все, це спогад про видатного мецената Євгена Чикаленка, але гетьманом він не був, а от "гетьманом меценацтва" можна було б назвати). Присутнє переконання, що я знаходжусь у місті Тернополі, але заразом ми шукатимемо на польському кладовищі (навіть не знаю, чи воно там таке є). Ідемо на пошуки. (Поки з кимойсь йшов, вже й забув, що шукаємо, адже так уві сні буває, хоча головний орієнтир міцно засів у пам'яті). Вже в половині алеї на кладовищі раптом пригадую, що тут був і знаю, як буде виглядати далі: місце, яке ми шукаємо, однозначно розташовується по правій стороні. Кажу про це попутникам із непохитним переконанням. За діями бачу, що дехто мені не вірить і намагається звернути не там де треба. Доходимо до кінця кладовища, а там великий представницький стіл зі стільцями, спеціально для проведення зустрічей. Приходить якась друга делегація з польської сторони і ми всі сідаємо за той стіл. Якась дівчина від нас починає щось розповідати, пов'язане з історією, та раптом виявилось, що та делегація - це переважно журналісти, а дехто й з телевізійних медіа. Дістають камери, налаштовують, як би все це виглядало. Раптом з'являється якась бабка - відвідувачка цвинтаря, але якось так, що вона впізнає делегатів з польської сторони. Заходить коротка розмова й з нею, де вона каже, що її дівоче прізвище Герасимчук. На завершення розмови перепитую в неї: звідки вона родом? - чим дещо дивую присутніх. Чую не зовсім однозначно: Чернігів / Черкаси. Починаю говорити: звідки я родом, але увага більшости розсіюється на інші розмови і я не завершую думку, адже її інтересу в тому немає, а іншим - не цікаво слухати. Лише коротко констатую: "Нашого цвіту по всьому світу". Далі ця бабка раптом починає вилазити на драбинкову конструкцію вздовж напівкруглої стіни, по якій мають плестися якісь рослини. Тепер з'являється переконання, що це вже не цвинтар, а бібліотека. Начебто про це зайшла мова між присутніми. Переважно в діалогах чую вишукану польську мову. Заходить філософська розмова про існування такого місця, де ми знаходимось. Хотів би пожартувати, адже акурат підійшов би до теми розмови, але забув ім'я "героя". Вирішив когось запитати від нашої делегації, хто від початку сидів поряд мене: "Хто спалив у давній Греції бібліотеку?" І цій людині також важко далось пригадування. (Цікава логіка уві сні: насправді, житель Ефеса Герострат, на якого подумав, спалив не бібліотеку, а храм Артеміди). На чому тема була закрита: спритний гумор не шукає довгих роздумів! Лише неголосно довершив тій же людині обговорювану думку в намірі мого гумору: "Залишились би стіни"... Далі розмова велась між польками, де за однією зауважив, що була невиразно вагітна.

P.S. Однозначно сон виник під впливом побаченого на Ютюбі: польських жартів у форматі стендап-акторів; критичних роздумів однієї польки, із яскравими рисами українки (бачу таку розницю), яка вирішила будувати політичну кар'єру, де в одному з відеороликів критично ставилась до української влади; бібліотека - з фільму, побаченого тиждень тому; прізвище "Герасимчук" - мого наміру дописати генеалогічну гілку зі сторони матері; також бачу й інші паралелі з побаченим у житті.

29.03.25 

P.S.² Сон - це також сліди-тіні з реальности. Образи, з яких вони повстали, за відсутности часу, простору, міри абощо, можуть вільно переплітатися між собою, як у "театрі тіней", де конкретика і химера лежать ув одній площині. 

P.S.³

Уві сні не просто мінімізуються контрасти дуалістичного світу (біле-чорне, добро-зло тощо), а навіть більше: спогади і фантазії опиняються в одній позиції, коли сприймаються однаково рівнозначно, без критичного судження. Навіть думки "на тему" виникають не для протиставлення одна одній, а лише як незалежні відгалуження зі завершними формами, якщо асоціації, пов'язані з ними більше не виникатимуть. Саме ці завершені форми, як плоди на галузках дерев, і є "вказівними пальцями" для розуміння (тлумачення) снів. 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 060325 "Розв'язання проблеми"

Я з кимось виходимо з багатоквартирного дому. Якимось дивним інтересом зупиняємось розгледіти траву, яка невідь-чому починає розгортатися. Гасимо ногою і відходимо далі. В іншому місці так само спостерігаємо, як починає загоратися трава, яку теж гасимо, але звертаємо увагу, що на попередньому місці трава, яку тушили, розгорілася врази. Починаю сперечатися з тим, з ким це бачу. Пригадую, що бачив десь гасник, а співрозмовник мені доводить, що такого не було і ми його не знайдемо. Раптом знаходжу чужий телефон. Подумалось, що хтось випадково чи свідомо упустив з вікна цього високого будинку. Як підтвердження вже сказаному - бачу недалеко від нас гасники. Стверджуюсь (під час сну) у власній думці: все ж таки моя уважність у рази ліпша, а переконання - це підтверджує!

P.S. Цікава логіка сну, що працює в підказках, які ми не завжди читаємо "правильно". Я стверджуюсь у своєму переконанні, що гасники мені допоможуть, а натяк на те, що знайшовши чужий телефон, мало би краще підказати розв'язання проблеми, аби подзвонити до пожежних, чомусь не спрацювує. Але цікаво, що підсвідомість сама пропонує розв'язання, яке, як варіант, не те щоб зігнорував, а просто-напросто не зміг допетрати. А насамкінець переконання, як неусвідомлена іронія над самим собою: не додумався подзвонити пожежним, але внутрішньо зумів похвалити себе, який же уважний у порівнянні з іншим!

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 250125 "Втрата контролю"

Опиняюсь у ситуації, коли бачу, як горить дім баби Марії (успадкована власність). Усе почалось з даху і доволі-таки стрімко. (Можливо, від тижневого враження з перегляду відео, як горіли міста Голівуду - від сильного вітру жаринки перелітали з даху на дах і ніхто не міг урятувати своє майно). Якесь дивне відчуття: ступор і мовчазне спостереження, наче бачу якесь не своє, немов у кінофільмі. З'явилась думка якось це почати гасити, але як? Відрами - цьому вже така кількість води не допоможе... Уже бачу "скелет" на чому був побудований дах... (Цікаво, що друга половина дому, де живуть батьки, уві сні навіть і не привертала мою увагу).

Я опиняюсь у дивній ситуації поміж людей, де хтось виявляється безпідставно звинуваченим у злочині. Раптом ця людина опиняється з лівої сторони від мене, а люди, що його звинувачують - праворуч. У хвилі ненависті хтось хоче його вбити. Я стою поміж "двох світів", простягаю в сторони руки, вказуючи знаком долонь "стоп", аби зупинити критичну ситуацію, але в цей же час чую постріл і того чоловіка хтось із того натовпу вбиває. Він похиляється і падає. Я в шоку, що це трапилось мало не за моїм "посередництвом".

Сон 131224 "Домінація і рецесив"

Наче у якомусь будинку, в якому живу. Сходжу якби з першого поверху на партер і заходжу в приміщення, в якому стоїть велика піч, яку б назвав би промисловою або доменною, що складається з двух рівнозначних частин. Спускаюсь у підвал, куди вона сходить далі і розумію, що ліва її частина працює, а права - не горить, а дотліває. Виникає певне збентеження. Піднімаюсь вище, там де був, починаю вивчати причину: чи подається вугілля, чи працює механічна частина? (Досвід роботи на заводі по виробництву кам'яної вати, зокрема в Україні, хоча на подібному підприємстві був і в Польщі). Бачу зайву кількість чорного попелу: або недогоріла, або щось не дало їй це зробити. Роблю якісь електротехнічні впливи на її розрух. Розумію, що причина в тому, що не подається вугілля. Потроху виходить роздмухати більше вогонь, але той попіл не дає ходу. З однієї сторони я хвилююсь, що в домі не буде тепла, а з іншої - розумію, що не ллється лава. (Тут уже конкретно за логікою можна стверджувати, що це доменна піч, хоч уві сні так до себе не артикулюю. Можливо, тут існує певна гра слів: дім, вдома, домен, домінація). І це вже доволі серйозна справа, з якою я сам можу й не справитися.

Сон 081224 "Перейти межу страти"

Віддалений образ рідного міста з річкою, до якої я з якоюсь знайомою роблю прогулянку. (Фактично уві сні єдине, що правдоподібне - це річка). Пройшлись до греблі, постояли, подивилися. (В реалі більш красиво виглядає, якщо дивитися з долу, а тут ми дивилися з висоти рівня води, яка стікає. В реалі стежка йде по ліву сторону току річки, а уві сні ми йшли по правій). Якийсь чоловік запитав, чи бачили щось підозріле? - Що саме? - Потопельника!.. (Запитання прозвучало так, наче він пропливав і махав нам рукою). Повертаємось назад, але іншою дорогою, яка під кінець, коли мали її перейти, перетворилась у багатоколійну залізничну дорогу. І це все виглядало так, що йшли весь час понад річкою, а як вирішили її перейти, виявилась багатоколійка (уві сні ця трансформація навіть не здивувала, не виникло жодних сумнівів: щось тут не так). На прощання кажу знайомій, яка вже більш нагадує конкретний образ (можливо, виник у подібності схожої подорожі в реальності десь у парубоцькі роки): "О то можна тут прогулюватися так чи сяк!" - і за тими словами чую їх смішний повтор, наче її відповідь: "Чяк чи шак".

Наче я в домі баби Дусі та діда Григорія, який більше нагадує прохідний офіс з перевалочним складом. Я з колегою прийшов до праці, згодом він кудись відволікається і повертається дивно вдягнений з якихось підручних засобів так, що вийшло доволі смішно, особливо на голові якась химерна конструкція з двох різних пластиків, яка мала б відігравати роль каски. Чекаємо на вказівки до праці. Працівниці з офісу носять якісь речі та роблять їх переоблік. Тепер хтось приходить з робітників, а я його не знаю (таке переконання уві сні), певною мірою схожий на гопника (на тому просинаюсь).

Фрагмент :: Я пишу текст не в ел. "Блокноті", а прямо на сторінці сайту, який після якогось внутрішнього оновлення "злизує" мій текст і переді мною залишається біла сторінка. Виникає така глибока прикрість по проробленій праці... Цієї миті я згадую (забутий фрагмент сну), що так само я писав спогади про свого діда і бабу, і чому забув цей сумний досвід: два громадних текста просто зникли і все, так само - біла сторінка, а на ній - зеро спогадів. Невже знову, як по колу, маю пригадати про когось те, що навіть важче, як про себе.

Я у якомусь буддийському храмі. Бачу багато народу. Мені треба запалити вогонь і я беру якусь двокомфорну річ (без конкретики: чи то такий подвійний балончик, чи така дивна, але велика подвійна запальничка, не ясно) і запалюю на ній два вогні шоколадного кольору. Так продовжую тримати її в руках. Підходить до мене хрещена моєї сестри (сусідка і подружка матері довгі роки) і жаліється, що якось тут не було вогню, а вона разом з дітьми (її чоловік помер у цьому році) сюди приходять часто. Далі формулює завуальовано так, наче: не міг би я поділитися з нею вогнем? - а без підтексту ті ж слова можна було зрозуміти простіше: чи не міг би й мені запалити вогонь? Хоча в руках так нічого й не триймала. Ми мали б піти ближче до святині, де начебто стоїть образ Будди, і там для неї мав би запалити якусь кадильну паличку, свічку абощо, але тут я прикидаюся відстороненим, адже пригадую: скільки цілей за рахунок інших вони (їх сім'я) досягали протягом життя. І на цій хвилі мовчазного зависання підпалюю якийсь патичок, а виявилось, що це довгий тонкий і сухий корінчик червоного буряка, який принесли прихожани чи то для продажу, чи як пожертву. Звісно, він довго й не погорів, а розчаровано потух. Так і треба, подумав я, але знайома почала вже продовжувати розмову про білий борщ, який робиться з "білих карасів"... 

Сон 260924 "Небезпека виходу"

Батьківський дім (впізнаю за великою кімнатою та бібліотекою). У ньому перебувають працівники, з якими працюю (асоціація зі сном, що снився на днях), але до них у мене діла немає: я прийшов доглянути піч, що стоїть у книжковій шафі. (Цікаво, що шафи стоять так, як в дитинстві, а не в юності. Також дивує незвичне поєднання). У печі починаю порядкувати з вогнем, а він починає бути неконтрольованим. Спочатку хапає якісь окремі фрагменти друкованого паперу так, що бачу, як "поїдає" дуже великі літери заголовків, а далі вже й довгими язиками полум'я інші - так, що ось-ось і перекинеться на книги та всю шафу.

Якби в квартиру, яку винаймаю, підсилили двох працівників (квартира взагалі не схожа, лише переконання, працівники - узагальнений образ). Виходжу вранці з дому і по дорозі помічаю наслідки страшного буревію. Дерева попадали на проїжджу частину, але машини умудряються їхати далі, зокрема попід одне вигнуте дугою дерево. Йду далі, адже мені треба на потяг. І лише тепер розумію, що забув узяти з собою рюкзак. Тим більш, з'явилося переконання, що я учень, а без підручників у школі нема що вчитися. (Яскравий приклад порушення часу уві сні). Вирішую, що я встигну ще на вокзал і повертаюсь додому. Біля під'їзду помічаю хлопців, що виходять з під'їзду, а це якраз ті працівники, що у нас живуть. Прошу в них ключі від квартири. Вони дають і от я вже в іншій квартирі, у якій дуже багато народу. Жах, як тісно. Найцікавіше, коли питаю про вихід звідси, вони мені показують на вікно (на першому поверсі), як єдиний, яким всі користуються.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 200824 "Фізичний біль"

Я в групі учасників, які навчаються нової технології обробки виробів з глини. Для цього треба поставити в піч на жар пательню, налити олію, коли нагріється, випекти в олії вироби. За мною спостерігає вчитель. Підходжу до печі, дивлюсь усередину, кажу вчителю, що не підготовлена пательня. Очищую від чогось зайвого. Хтось переді мною скористався і неохайно залишив, як є (знайоме відчуття з реалу). Ставлю на жар. Чекаю, як розігріється. Тепер кажу вчителю, що треба олія. Про себе дивуюсь, що сам вчитель якось не проявляє ініціативи контролювати процес. Тепер кажу, що треба олія. Тепер він проявляє ініціативу, каже: "Зараз принесу". У той же момент зауважую, що в печі вже стоїть велика пляшка соняшникової олії. Кажу вслід: "Не треба!", але щось приносить. У той же час я дістаю ту пляшку з печі й одразу наливаю в сковороду (правою рукою, лівша зробив би лівою, але таким дрібницям узагалі не надаємо значення). Проводжу процедуру на витягнутій руці. Поки наливаю, відчуваю, як рука затерпає і я, від важкости тієї пляшки, не можу її прибрати до себе: буквально німіє в положенні розігнутої руки, долоня слабне. Олія ллється далі та вже не в пательню, а проливається на жар. Виникає полум'я, насичене парами олії. Ліві дверцята причинені так, що перешкоджають, аби руку було б відвести в стону і назовні. Хутко лівою рукою висмикую праву і, як наслідок, відчуваю опіки, які швидко починають проявлятися на шкірі, спочатку червоними плямами, а ще трохи й помічаю незначні за розмірами пухирі. (Цікаво, що не завжди уві сні відчувається те, що бачиш, зокрема біль). Першим ділом думаю: треба прикласти картоплю. Хутко біжу до учнів, з якими навчаюсь, а вони в цей час якраз її масово чистять (так уві сні буває, що бажання перетворюється в образ). Прошу порізати на дольки картоплину, аби міг розкласти на опіки. Починаю рахувати червоні плями на руці, кажу: десять дольок. Подумки: може буде й одинадцять. Хлопець нарізає і, якби "по приколу", посипає нарізану картоплю сіллю. Для мене важливо швидко втамувати біль, а він знущається! Наново нарізає хтось інший і подає мені...

P.S. Якась можна легко зрозуміти сон - це компіляція побаченого з реалу, зокрема після перегляду вдень коротких відео на Ютюб: фізичний процес, коли розпечену кульку металу занурюють у ємність з олією + травмовані війною обличчя українських бійців та їхні історії. У додаток до вражень, поствідчуття: певний фізичний дискомфорт затерпання руки, під час сну, що, скоріш за все, й утворило ефект появи сновидіння.

Арль (Arles), Франція

Сон 140624 "Довівши до макса: терпляче чекати"

У якомусь великому будинку розпалюю піч, але не звиклу - побутову, а мало не промислову, зокрема для потреб лазні, яку, як знаю, маю обслужити теплом і парою. Знаю, що мають прийти якісь мої знайомі. Якоїсь миті зауважую, що розкочегарив так, що температура вийшла за межі норми, розігріте вугілля аж почало просвічуватися між цеглинами. Починаю панікувати і збавляти температуру. Розумію, що це не газ, де прикрутив краник і вогонь зменшився: тут треба терпляче чекати! Якоїсь миті зауважую, що температура пішла на спад, разом із нею моя паніка, хоча відчуття стрьому залишилось. Констатую, що таке відчуття закріплюється надовго. Приходять знайомі. Трохи розмовляю і вони йдуть до лазні. Подумки про себе: "Урок так урок - пережити такий досвід!"

Сон 031123 "Дивись уважніше"

Фрагмент: донька стоїть біля будиночка над якоюсь водоймою (не ясно: річка, озеро) і питає в мене: чи цей будинок в скорому часі стане її власністю? - і мрійливо починає планувати, як буде тут жити. Більшою мірою залишаючи ці мрії своїм небагатослівним емоціям.

Разом із дітьми їду дорогою понад лісом, у якому розташований коксохімічний завод (koksownia). Як і в реальності: видовжена технологічна споруда та димить на повну. Дивлюсь уважніше, а біля цього заводу горять дерева, які ростуть вряд, як частина колишнього лісу, і передбачувано за вітром: ця загроза пожежі може піти далі. Цю картину зустрічаю з дороги, якою їду машиною. Зупиняюсь. Терміново дістаю телефон і дзвоню на загальний польський номер 112, щоб викликати пожежних, разом із тим уточнюючи, чи хтось це вже зробив? Заявка прийнята. Кажу дітям, що подивимось, за скільки часу приїдуть гасити вогонь? Десь за десять-дванадцять хвилин, вже з'явилась перша машина. Почали тушити з другої сторони заводу, там де нам не було видно, отже, десь звідти вогонь міг би і початися... Дивлюсь у ряд дерев, які горіли першими, а вогонь вже пішов по кронах далеко-далеко. (Певна асоціація з жовтою осінню). Тепер уже видно, що, починаючи з офісних приміщень, полум'я потушене. Заходжу з дітьми до головного управління заводу і розумію, що вогонь більшою мірою зачепив архів, а дивлячись на його полиці, схожий він був на той, що зберігав якісь манускрипти, наскільки в грубих старовинних палітурках лежали (не стояли) на полицях книги. Чомусь місце архіву нагадало мені колегу І.К., який (таке переконання уві сні) приходив сюди в бібліотеку (моментом архів сприймається, як її частина) до своєї знайомої, до якої мав романтичні почуття. Його знайома нагадала мені якусь вчительку моїх дітей ще з України, можливо навіть класного керівника сина в початковій школі. Інтересу до тієї теми не проявив і разом з дітьми пішли до виходу від тих офісів заводу. По дорозі була заборона входити в певні приміщення, адже почали прибирати наслідки пожежогасіння. Нас там нічого не тримало і не цікавило, тим більш дітей. То й пішли без інтересу до подальших тут подій.

Тепер з групою людей іду містом і заходимо в кав'ярню, в якій я беру символічно трохи морозива. Цікаво, що продавщиця наче іронічно набирає мені це "трохи" у невелику тарілочку, ще й пропонує присипати цукром. Я ж такий: мені ж і так пофіґ, я його й не хотів їсти - це так "за компанію", адже з іншими посидіти треба! У відповідь жартую, що можна й з цукром.

P.S. Цікаво відзначити, що реальність із тематикою коксовні, потрапила в сон приблизно за місяць праці на такому підприємстві.

Сон 160423 "<Обряд> зі свічками"

Якесь непримітне промислове місце. Я біля високої та довгої стіни, що знаходиться біля дороги, запалюю багато свічок, якоїсь миті їх сприймаю як кадильні палички, які уживають ув індуїзмі абощо, але вогонь присутній однозначно. Якоїсь миті полум'я перехоплюється на землю, адже виявляється, що поверхня ґрунту містить у собі паливні матеріали. Так до кінця і не зрозумів: смола, нафта, рештки колишнього рубероїду?.. Коли повторював ту саму дію зі свічками трохи в іншому місці, але біля тієї ж стіни, вогонь перекинувся на поверхню "жорстокіше" і неконтрольовано, але, на щастя, швидко вигорів сам, що навіть і не встиг прикрити якимись картонами, що валялись обабіч дороги навпроти. Разом із тим ще здалеку, але починаючи з легкого рогу дороги, почала з'являтися якась людна процесія. Поки вона підійшла, вогонь вже вигорів і зовні виглядало "наспокійно". Хтось, із ким я був, повідомив мені дивну інформацію: подзвонили до нього з якоїсь релігійної організації і спитали: "Що у вас там коїться?" - вказавши нашу адресу перебування. Виявляється, що десь у позаматеріальному світі занепокоїлися масштабністю обряду зі свічками там, де ніколи цього не спостерігалось! Коли процесія підійшла ближче, примітив, що вона є певного роду військово-театральна, покликана зберегти якусь давню пам'ять про подію, яку не відзначали доволі давно, можливо, яку організовують раз на десять, п'ятдесят років. На них дивився, як випадковий глядач, після чого сюжет почав мінятися дещо на кінематографічний (схоже під впливом переглянутого вчора фільму: "Там, де співають раки"): тепер я в якомусь домі, де виставляють меблі. Після того, як герой поставив на шафу консоль, прямо на місці почала виникати романтична ніжна сцена з героїнею... (на тому і проснувся, учувши сторонні шуми з реалу).

Сон 250922 "Розпалювання вогню"

Організовую свято, зокрема її частину, пов'язану з шашликами. Для цього треба розпалити піч, яку я вже розпалюватиму вдруге, адже в цьому місці я вже був і дещо знаю. Піч виявилась частково розібрана, із відкритим верхом, де колись могли ставити на плиту баняки. Тепер, у цій зміні не бачу перешкоди. Зношу до купи усі матеріали, якими буду палити. В процесі починають надходити на свято гості. Певні асоціації з організацією проведення урочистостей завідувачем кафедри психології. (Асоціації з реалу, давнє). Колеги цієї кафедри починають долучатися до підготовки, зокрема допомагати мені. Потихеньку починаю розпалювати вогонь, з певною послідовністю підкидаю папір, дрова тощо. Хоча піч із вадою, але тяга є і дим на людей не потрапляє (образ місця не конкретний, щось подібне може бути під навісом десь на організованих майданчиках посеред природи). В процесі такої підготовки починається представлення якоїсь ілюстрації  проєкторами, висвічуючи образи на стінах, де оповідь заторкує тему путіна, в подальшому показуючи його портрети в молодості. Кадри починають доповнюватися коментарями... (Видно, цієї миті я починаю потрапляти у новий сюжет сну, в реалі вмикається обігрівач, і мене будить). 0044'

Сон 091221 "Вода і вогонь"

Я на батьківському подвір'ї. Вирішив принести воду в половину дому, де жила баба Марія. (Уві сні так, наче вона все ще там живе, але її немає, хата без людей). Дивлюсь, що треба принести у відра воду і поставити біля плити. Йду до криниці, набираю, приношу. По дорозі відзначаю, як росте ряд вишень. Уже відцвіли, отже скоро будуть плоди. А подумки: наче й середина літа, чи не запізно в цьому році будуть ягоди? Тепер порядкую з відрами біля газової плити (цікаво, що плита знаходиться не на звичному місці, а у веранді, майже так, як у 80-ті (моє дитинство), коли користувались газовим балоном), запалюю вогонь, два відра ставлю про запас на спеціальні ґумові підстилки, а вони всі різні, своєрідно чіпляються за метал і незручні у використанні. З третім відром починаю бавитися біля плити. (Цікава арифметика: в руках я міг принести лише два відра води). Це відро так само має якусь підстилку, яка прилипла до основи відра і трапила на вогонь від плити. Це відро хутчій виношу на подвір'я, а там стоять якісь різнорідні речі. Тушу полум'я на тій ґумі. Повертаюсь займатися подальшими справами біля плити. За мить, випадково, виходжу на двір і бачу, що від мого відра, зокрема тієї ґуми, яку, як виявилось, нормально не потушив, загорілись і тліють інші речі, які стояли поряд. Починаю їх розтягувати один від одного, по ходу міркую: як тушитиму? Серед речей були прості мало вартісні речі, практично використані з ужитку, або які втратили за давністю часу свою зовнішню привабливість, зокрема кошик сплетений із лози, який, як пам'ятаю, давно не використовувався за призначенням, зокрема на Великдень, от і він залишився ушкодженим від того вогню. Міркую, що скоріш за все використаю пожежний балон, який знаходиться у цій же купі речей. Разом із тим: він порошковий чи з піною? Що в даному випадку краще?.. (На тому просинаюсь). 0300'

Від когось чую, що є дармова роздача кокосів. Тепер із якимсь хлопцем іду вуличками великого міста до того місця, де вони знаходяться. Виходимо на якісь гаражі. Тепер рухаємось територією якогось гаражного кооперативу і ось раптове місце призначення. У якомусь вуличному закамарку начебто знаходяться бажані плоди. Заходить співподорожник у вузький прохід і дістає їх за два чуба, що віддалено нагадують форму невеликої цвітної капусти або броколі. Десь раніше я такі чуби бачив на плодах (можливо, у забутому сні), але ніколи б не подумав, що такі верхівки мають кокоси. Той хлопець як сміливо зайшов, так і на раз вийшов звідти. Заскакую в середину і я. Роззираюсь, а тих кокосів уже немає. Стоїть по центру ящик з маленькими жовтими грушками. Нижче невеликий вибір із грушками більшого розміру, але зеленими. На самому долі лежать неймовірно великого розміру качани капусти, мало не у співметра в діаметрі (на таке потрібна машина!), якась одна велика голівка гарбузи, окремо в ящику трохи білої цибулі. Ось і все! Як зрозумів, таке місце організовано спеціально для бездомних і людей із невеликою фінансовою захищеністю. Поклав до кишені пару маленьких жовтих грушок і вийшов назовні. Вирішив запам'ятати місце. Але цікаво, що відійшовши від нього, зрозумів, що практично вдруге важко було б з першого погляду його знайти, настільки візуально непримітне зі сторони. Вирішив сфотографувати. (Пам'ятаю, що прицінювався зі сторони до образу майбутньої світлини, але не пам'ятаю, що б робив). Записав локацію в пам'яті GPS на смартфоні та й пішов геть. 0415'

Сон 160721 "Це ж наш вибір!.."

Опинився в якомусь дивному місці, щось на зразок концтабір-морг-пекло. Переходжу із однієї будови до іншої, а там щоразу ще гірші і страшніші враження. Основні образи: тіло, м'ясо, вогонь. В останньому приміщенні опинився разом із іншими людьми прямо-таки перед відкритими горнилами печей. Сидимо і чогось ждемо... Раптом знайомий (з реалу: колега по роботі Ю.П.) каже: "Ви як хочете, а я до вечора буду в своєму Луцьку!". Всі ніяковіють: як же так?.. насправді ж нас тут ніхто не тримає?.. ми можемо спокійно вийти за межі цієї території і піти куди хочемо! А в думках пролітає логічний висновок: "Це ж наш вибір!.." (Сидіти тут чи їхати додому).

Сон 210521 "Неконтрольована ситуація"

Я десь з дружиною на лоні природи, поміж заміських дач. Десь поряд нас присутній якийсь будиночок, з якого ми вийшли. Темп подій розмірений настільки, що в голову приходять різні ідеї. Ось дружині захотілось напнути якусь гумову річ, щось на зразок тятиви в арбалеті, загалом не схожу на зброю, а "пародію на неї": матеріал, який натягується та неймовірно довго скручується. Чим я і почав займатися, а вона пішла. Натягнув до такої сили, що пора вже відпускати, а дружина все не виходить із дому. Відпускаю: будь що буде! Злітає гумова стяжка і починає в повітрі робити хаотичні викрутаси. Від стрімкого руху самозапалюється, отже, тепер літає не просто гумова річ, а неконтрольований вогонь. Пролітає над дахами будинків, робить півколо біля посадочного ряду високих сосон. На кожному просторовому оберті виникає в мене острах, що ось-ось щось від нього спалахне інше. Якоїсь миті приходить спостереження, що це полум'я набуло якогось незалежного інтелекту і рухається взагалі невипадково. Ось вже раз наблизилось до мене і полетіло далі, а ось вже вдруге: стало переді мною і певний час не зрушувало з місця. Від того я закрив очі, але шкірою відчув, що полум'я просто мене не покидає, а тримається поперед мене... Ще мить і полетіло у невизначеному напрямку, наостанок прокотившись дощовою ринвою дому, з якого так і не вийшла дружина подивитися на реалізацію своєї ідеї.
P.S. Проснувся зі схвилюванням: перший раз у житті побачив щось подібне! 0245'

Дощовим днем гуляю парком, піднімаюсь сходами. На одному з поворотів стоїть табуретка, а на ній - маленький песик, може, цуцик. Стоїть доволі смішно і жалісно: на задніх лапках, передні склав, як сурікат, а сам весь мокрий від дощу і дивиться кудись угору. Подивився вгору і я: грубе галуззя дерева і більше нічого. Вирішив це "диво" сфотографувати, що і зробив. Від його питального погляду вирішив вилізти на ту ж табуретку самому і подивитися вище: нульовий результат. У голові промайнула асоціація з молодим стильним хлопцем. Після певних вагань забираю цього цуцика із собою. По дорозі це живе створіння навалює мені в кишеню, так що одразу проступило тепло і коричневий колір крізь штани. Звісно ж йому приємно! (Отака вдячність). Приходжу до дому, який нагадує батьківський, міркую, що не пускатиму його далі прихожої та кухні. Тепер дивлюсь інформацію за цього хазяїна: "... Автор однієї книги, займається музикою і дотичний до медіа". Відволікаючись від перегляду інформації, згадую за свої штани, які треба попрати. 0444'

Сниться, що на останній сон донька зробила художнє оформлення, як цуцик розкидав по кімнаті взуття і пересувається поміж розставленими перешкодами. Я ж сідаю і вичитую текст свого сну. Зі спини підходить дружина і проявляє інтерес до мого писання. 0530'

Сон 131112 "Гармонійні, увірвані та недоконані справи"

 Я на робочому місці. Розкладаю інструмент. Міркую, як виконати роботу. Припасовую одні матеріали до других, аби зрозуміти, якою робота буде в результаті. Тепер оглядаю будинок, який вже є власністю фірми (ЕК), в якій колись працював, а сьогодні тут мій останній день праці. З одного відчуття, я на цю фірму нещодавно повернувся, а з іншого - вже покидаю. Спілкуюся з тими, з ким працював. Всі перепитують: як мені на новому місці? А мені вже приємно, що ця фірма не в'яже своїми зобов'язаннями. Але сьогодні особливий день: шеф презентує нове офісне приміщення, а вірніше - цілий будинок. Уже як тиждень тривають певні роботи по переобладнанню приміщень під нові потреби. Як дійсні працівники, ходимо, оглядаємо планування. Роблю для себе висновок: цього разу шеф замовив готовий план: одразу ясно, що де буде, а не так, як із магазином (КЛ). Планування мені подобається. З огляду на велику площу будинку в два поверхи та виокремлені офісні приміщення для працівників, міркую собі: то стільки ще немає робочого персоналу! Повивчавши ще будинок, зрозумів, що це колишній заклад загального харчування для проведення дитячих урочистостей. Рештки малюнків, що ще залишалися на стінах, вказували саме на те. Тепер всі збираємося за святковим столом, грає музика. Трохи погомонівши, помічаю, як двоє бухгалтерів-чоловіків ідуть і починають танцювати якийсь незвичний для мене, але справний танець, більшою мірою схожий на фізкультурну розминку. Але доволі весело та динамічно один з одним. Щоразу головний бухгалтер веде другого. Я коментую, що від цих двох людей залежить існування фірми. Дивлячись, як вони справно танцюють, додаю: але ж як синхронно у них все виходить! З підтекстом: так само чітко пасують один до одного у зведеннях цифр. Чим викликаю приємні усмішки. Тепер повертаюсь додому, аби покупатися. У мене все по плану: йду в лазню, за тим їду на літовище. У мене має бути якийсь виліт (таке переконання). З двох лазнь чомусь вибрав ту, в якій парна виявилась майже холодна. Але ж я вже роздягнутий. Намагаюсь підпалити піч, у який вугілля потухло, лишилося тепло, яке ніяк не створює для парної наліжної пари. Кинув пару чашечок води на каміння і від скромного й тривалого шипіння розчарувався. Треба розпалити наново, а матеріалу - катма. Іду в передлазню, аби набрати дрова та папір. З ними також проблеми. З'явився батько, я ж висловив невдоволення: просив ще тиждень тому, що піду в парну! Поки кажу, стою голий. Отже, фізично неприємно не лише за холодом, але й вимушеністю робити організаційну роботу під час купання. З одного боку піч можна розпалювати з передлазні, з другого її боку - парної. Повертаюсь до останньої та розпалюю, а матеріал якийсь сирий: як починаю брати суху солому, стає схожою на траву, як - папір, так він від лежання у вологій парній уже частково змокрів. 0430'

Сон 020520 "Доступне - неможливе"

Потрапляю в секонд-хенд, а там хтось з-серед кіпи одягу дістає плаття і висловлює неприємне здивування. Поряд тієї людини стоїть мій колега з певним почуттям гумору.
- Понюхай, наче у цьому одязі померла жінка! - звертається незнайомець.
- Вона не померла! Просто в її собачки був поганий настрій! - відповідає колега, дивиться на мене та продовжує. - Це все одно, як хтось каже (російською):
- Вы чувствительны!
- Нет, я не чувствительный! Просто окна очень слабые! 0005'

Я десь у північній чи то центральній частині Росії. (Ніколи в реалі там не був). Потрапляю в оточення якихось роботяг. Знайомлюсь із чоловіком, про якого довідуюсь, що він був донедавна фермером, який мав гектари землі, на якій нині частково стоїть новозбудований завод, у будівництві якого задіяні ці люди. Поряд будується дорога. Пригадую випадок, коли у людини забрали сад, аби будувати таку ж дорогу, хоча власник присвятив йому все своє життя. І все "без суда та слідства". Дивлюсь ув іншу сторону і бачу той сад, до якого вже підійшло грандіозне будівництво дороги. Разом із російською чую незнайому мені мову від чоловіків схожих на молдаван, але явно, що вони іншої національности. Примітно це не лише по кольору шкіри, але й по характерно для всіх витоншених з горбинкою носах, щось подібне до зовнішніх рис деяких народів Середньої Азії. Один щось до мене каже тією мовою, наче жартує з чогось свого, по завершенню діалогу зі своїм колегою. Я з ним погоджуюсь, киваючи головою в знак прихильности. Вся ця кількість народу зібралась тут не випадково, сьогодні якесь велике в Росії свято. Грає музика. На якомусь етапі всі стають під неї на коліно, по завершенню - піднімаються. Навіть я змушений був це зробити, не розуміючи до кінця всієї суті подій. (Дія, викликана масовим інстинктом - не виділятися серед натовпу). Лише на останок збагнув, що це був гімн, якого я ніколи до цього не чув. Поки грала музика, я помітив за всією цією метушнею, як неподалік горять зовнішні двері, хоча й бокові, навчального закладу. Подумалось про школу. Чомусь пригадався той самий чоловік, який був фермером. Якось дивно все в уяві складається, що пам'ятаю його вчителем, який працював у цій школі й погрожував, коли я в ній вчився, перед всім класом, що підпалить її. Час минув, діти повиростали, випустились зі школи. Він вже давно не вчитель, навіть не фермер. От і прийшов час, аби ті двері почали горіти. Хоча все з його боку виглядає в цей момент так, що він постійно на очах: організовує людей, весь такий неймовірно ініціативний, системний. Щоб розгледіти пожежу, підходжу ближче; а це так вночі (хоча до останнього був день) миготять кадри з показу кінофільму. Я заходжу у приміщення, а там сидить небагато людей і дивляться кінохроніку. Мені ж нецікаво і я виходжу, але якось так, що опиняюсь ув іншому приміщенні, схожій на бібліотеку. Там жіночка старших літ неспішно підходить до незвично-вузької рухомої шафи, яка має замкнені ячейки-шухляди, що рухаються повільно знизу догори. Читає щось із написів на них, читає, поки вони рухаються. На якійсь із них зупиняється і відчиняє, дійстає звідти кілька листів і дає мені. Якісь незнайомі мені люди колись писали, а я тільки-но зараз маю змогу їх прочитати. Беру один із них, розпаковую і починаю читати: "Я померла, але лист житиме, покити ти його не прочитаєш...". Потім за розмовою з цією жіночкою, повертає мене до теми цього листа:
- У тебе племінниця померла, ти не пам'ятаєш? (Головне, що в реалі в мене їх немає, лише двоюрідні). 0150'

Зупинився в якомусь готелі, а щоб помитися, для того зроблені в цокольних приміщеннях, окремо для чоловіків і жінок, ванні кімнати, які поєднують душ і туалет. Кабінки зроблені нетипово, а за різними дизайнерськими рішеннями. Приходжу туди, а там мало не все зайнято - санітарний час. Углибині того приміщення якраз працюють прибиральниці, десь із десяток. Ну і ніяк, аби почати: там не зайдеш, бо мають з часом перейти сюди; тут, ближче до виходу, так само - заважатиму я. Жіночка, яка сидить у ролі вахтера, не може дати раду: не дає йти там, де вільно й не дає там, де все зайнято. На якомусь етапі зрозумів, що не маю рушника для купання, хоча був роздягнутий до спіднього, як зайшов сюди - не повертатися ж? Побачив поряд неї місце зі складеними речами та запитав у неї: чи може вона з тим мені зарадити? Вона й видала один. "Хоч у чомусь із неї користь!" - подумав у незавершеному підсумку. 0445'

Щось подібне до попереднього сюжету із замкненістю та неможливістю скористатися відкритим. Разом із тим: два рази пробував записати уві сні цей сон, повертаючись до його деталей, які певною мірою видозмінювалися і "вдосконалювалося" по-новому.
Заходжу в приміщення де стоять сейфи, якими можна користуватися на зразок "камер схову", які стоять на вокзалах. Так от, одні сейфи були зачинені, а до відчинених не було спеціальних ключів. Як не пробував розв'язати цю проблему, але так і не виходило. 0530'

Сон 121019 "Отвори для гасіння"

Звернув увагу, що колега В. збільшив отвір проколотого уха. Замість звичної сережки одягнув болтик. Дивлюсь на друге вухо, а там також якийсь експеримент, але з надрізом хрящової частини. Коментую: навіщо це тобі? Відповідає невиразним відчепленням.

Фрагменти: розмови з дружиною, волоські горіхи.

Камера гасіння пожежі відокремлена від транспортної конвеєрної стрічки. Спрацьовує захист, закривається внутрішня камера, а у зовнішню надходить вода, аби погасити вогонь. Зауважую на датчик, який прикріплений до основної камери. Розбираюсь у принципі роботи сам, а потім пояснюю комусь.

Сон 031019 "Порядкувати з жаром"

Порядкую з жаром біля двох печей. Від однієї, де ще він був, перекладаю у другу, аби там розпалити вогонь. Прибираю зайві речі з поверхні плити. Розгортаю холодний попіл. Цікаво, що друга піч була в рази більша, така, що міг у неї увійти, немов у приміщення, адже попіл довелось обережно розсовувати лопатою в сторони. Усе з метою розпалити лазню. Питаю в якихось чоловіків, які стояли у дворі: чи будуть купатися, як розпалю? Віднікались. Заходжу в гараж, дещо шукаю на столі, прибраю зайві речі. Чомусь увагу привернув спрей для свердління: його раніше тут не помічав, якийсь виявився незвичний, хоча явно не раз уживаний у роботі. Повертаюсь і звертаю увагу, що дверцята, звідки брав жар, забув закрити. Підкинув трохи дров. Міркую, як настане час, купатимусь. 0423'
P.S. 1). Цей сон можна назвати дещо фізіологічним, адже вночі болів зуб, який змушував замислюватися: коли ж ущухне біль від чутливого нерва? 2). Цікавим є часопростір: місце, від якого брав жар, знаходилось біля одних дверей хати б.М., за якими колись мешкав, а переносив за другі на одному дворі, що являли собою входом у піч. 3). Щодо спрея, можна вважати сон провидінням: цього дня мені дійсно довелось дещо свердлити.