Сон 151024 "Риси творчости"

Я в гостях у двоюрідної сестри Ж.. Місце зустрічі: квартира, яка мені незнайома. Багато розмовляємо і виходимо на тему нашого роду, спільних рис, подібності, які я бачу, хоча зовні вони можуть видаватися, особливо для чужих людей, не зрозумілими. В процесі такої розмови зауважую, що дв. сестра має немовля. Звернув увагу лише тоді, коли дитина дала про себе знати своїм ауканням у ліжку. Тепер помічаю в квартирі її родичів - по чоловічій лінії, а всі вони різного роду євреї. Тепер зауважую, що її другий чоловік якось на себе не схожий, хоча знаю, що це він.

Тепер розмовляємо про художню творчість. Дв. сестра показує свої художні роботи, надруковані в дитячій книжці, як ілюстрації на повну сторінку. В цей момент пригадую, що моя рідна сестра мені казала де і її роботи в книжках, але ту, яку хотів показати, не було. Поки говорили, дв. сестра доволі виразно перемальовувала олівцем крону розлогого дерева.

В контексті розмов про спільний рід, також розповідаю дв. сестрі про спільні емоційні риси між моїм батьком і його братом (мені і їй - дядьком), які я однозначно бачу, хоча незнайомі люди можуть цього й не зауважити. (Уві сні акцент зробився на емоціях, хоча думка була про міміку обличчя).

Тепер з'являється та ж дитина (за логікою подій, адже в кімнаті, з якої ми вийшли, була лише вона), але вже років 3-4. Щось хоче взяти зі столу, шукає і не знаходить. Те, що шукає - це вирізка з газети, де начебто є віршик, який вчила з бабусею, яка врешті просить когось забрати її зі столу, аби дитина не "знищила". Зауважив: чому вона не змогла побачити ту вирізку? - адже на її рівні зросту заважала тарілка. Дитині щось кажуть і вона йде в іншу кімнату, розчарувавшись у пошуках. За короткий час приносить іншу вирізку з газети і каже неграматичною дитячою мовою: "Складалось до бабскєй привінуткі?" Міркую, як це дивно дитина говорить, наче мішає ніби російську мову з івритом (таке переконання уві сні), хоча насправді дещо нагадує польську.

Після сну подумалось ::

Поява образів уві сні сприяє нашому сну, захоплюючи нашу увагу своїм незвичним сюжетним рядом, щоразу занурюючи нас в глибокий сон (переважно повторами), ось чому іноді важко прокинутися зранку, адже пробудження відволікає нас від цікавого перегляду власної позасвідомої творчости.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 071121 "Організація часу"

Після якихось робіт у сараї і біля нього (батьківський двір), вирішив піти в школу на поетичний виступ. Про це число знав, але довго наважувався. Врешті вирішив, що піду - в останній момент. Виходжу з дому, йду до зупинки, переходжу дорогу, далі оновленою асфальтованою стежкою до школи (ця оновленість дороги мені знайома, видно, із забутого сну). Раптом пригадую, що я не взяв свої поетичні збірки. Довго рився в сумці, але знайшов підбірку своїх складнів. З тим і вирішив, що читатиму. Разом - і те, що маю в інтернеті. Приходжу в школу, а там так, наче в коридорі вчительська: багато вчителів сидять за одним столом біля вікна, а поряд видно кабінет директора, адже увага поодиноких працівників зосереджена в ту сторону. Нічого не вказує на підготовку якогось заходу. Питаю у вчителів за поетичний вечір, який має скоро розпочатися. Звертаю увагу, що моя вимова слів має незвично виразне звучання, наче відчеканюю звуки, дещо подібне до польської мови. Вчителі починають дивитися один на одного так, наче чують про цей захід вперше. Раптово одна звертається крізь стіл до іншої, що щось таке має відбуватися в неї. Тепер та звертає увагу на мене і пригадує, що дійсно так! Виглядає, наче якби ніхто не прийшов і не сказав, то нічого важливого і не трапилося. Уточнюю час початку заходу і перепитую її на ім'я. Абстрактно дає зрозуміти, що ще маю трохи часу. А очікуване ім'я та по-батькові вимовляє так тихо і загадково, що мені чується якась електронна адреса. Навіть перепитав, але це не дало бажаного результату: почулося так само. Я вибачився, що не підготувався належним чином і завдяки тому, що виявилось: маю в запасі ще трохи часу, то сходжу додому і візьму свої збірки, аби пристойніше виглядати перед учнями. Покидаю школу, а в голові вже почала роїтися думка: може не варто повертатися? 0420'

Потрапляю на територію підприємства, де протягом робочого дня фіксуються усі години працівника. Ось цього разу і я дивлюсь на схему, аби знайти в тих лініях кусь логіку. 0530'

Сон 270919 "Не суперечить внутрішньому Я"

Колега В. нарешті знайшов собі пару та словесно узгодив усі питання з майбутньою тещею так, що можна після такої розмови сказати, що нарешті одружився. Я ж, потрапивши до тієї родини, маю нагоду поспілкуватися як із мамою нареченої, так із її подругою, яка має схильність до всіляких езотеричних поглядів і уявлень про власний розвиток і роль інших у її житті. Пробую їй розповісти про пізнання себе самої без застосування зовнішніх (сторонніх) вчень і практик. Після чого, видно, чуючи сказані мною речі вперше, а також про дружню підтримку згаданої родини, каже:
- І який це має до мене стосунок?
- Ти це робиш, адже воно не суперечить твоєму внутрішньому Я! 0010'

Я в гостях якихось "своїх або жінчиних родичів". Пороги їхнього дому межують з пірсом, біля якого протікає річка. Це дозволяє прямо з дому зійти до води і пірнути в неї, або ж покупатися, що і роблю. Більшість з "родичів" уже у воді, я ж заходжу і вивчаю течію, прозорість, градус. За кольором вода видається світлішою за нинішній стан річок. Дно місцями намацую з камінням. Наявний другий рукав притоки. Там цікавіше: трохи більша течія, начебто більш прозоріша. Про все і не лише про воду спілкуюсь короткими фразами із тими "родичами". Десь в інтонації та питаннях розумію, що мав би бути не сам, а з дружиною. Якісь натяки, яки прочитую не в кращий бік моєї присутности в них.

Через рік по відвідинах, заново приїжджаю в музей, який організований в одному приміщенні разом із бібліотекою. При вході, серед різних експозицій, бачу майже голе місце, на якому було видно частину аркушу з по-дитячому намальованими ногами орла. Дивлюсь уважніше, а там під павутиною прихована моя торішня "інсталяція" - так званий "привіт працівникам бібліотеки", до якої керівництво поставилося серйозно і вирішило залишити висіти на стіні музею. Знімаю павутину, а за нею моє "послання". Іду до працівників бібліотеки. Питаю за того "białego orła". Спочатку слухаю в унісон тій розповіді, яка звучить серйозно. Вислухавши, сміюсь, розкриваючи всі карти. Розповідаю, що це моє торішнє їм послання, яке доповнив віршами, підписаними під псевдонімом, а дитячий малюнок (орел) - поспіхом виконаний того дня - відповідно, до тематики свята. Веду далі: цей вибрик пов'язаний з їхньою неуважністю до музейних експонатів - коли я те все робив, нікого там не було. Чому? Навіть, коли прийшов до них і запитав за кнопки, якими треба було прикріпити дещо до стіни: "може пригадуєте?" Розуміють мій гумор і пояснюють, що директорка поставилась до тієї роботи неформально. Раптом підлаштовуються до сказаного: "Десь так і подумали, що це моє!" А так, як є творчою людиною, в контексті музейних експонатів вирішили залишити в авторському виконанні. (Про який видно забули, якщо він обріс павутиною (?)). Я ж продовжую нашу розмову за ті вірші, які зилишив для них на тій стіні, а також торкаюсь навколотем, дотичних до їхньої роботи. Раптом обриваю себе і питаю:
- Може, вас втомлює мій монолог?
- Та ні. Доволі цікаво! (Без долі іронії). Нам так не вистачає подібних розмов із такими людьми. - Резюмує одна з працівниць. 0207'
P.S. Про те, як у них був першого разу, згадав, як забутий сон. Так, що уві сні дійсно можна повернутися до знайомого місця.

Сон 240919 "Вказування на наявні огріхи"

Тележурналіст готує матеріал про людей "зі соціального дна". Кадр у потязі, в якому сидить "в дупель" п'яний чоловік, а біля нього неохайна жіночка, начебто легкої поведінки, від якої шириться запах немитости та задавненої сечі. Він дивиться коротким поглядом на неї і розуміє, що не просто не може, він її не хоче, і якщо така ситуація триватиме ще трохи, його від тих запахів просто знудить. Тому відвів голову і сидить, не в силах набрати в груди чистого повітря і прогнати її від себе. (За кадром тележурналіст робить власну інтерпретацію тієї сцени).

Потрапляю в знайомий мені офіс на співбесіду. З резюме та розмови зі мною дізнаються, що свого часу робив одній авторці збірку віршів, яку вони підтримали власним коштом. Так, як штат працівників змінився, і вони мене особисто не знають, аби детальніше відати про саму книгу та успішність її видання, довелось підняти свої архіви. Директорка дала секретарці завдання проаналізувати наявність інформації з приводу цього видання. За деякий проміжок часу озвучується пропозиція: видати їм ще одну книгу. Питає: чи я знаю які мають бути зміни в тексті за сучасним правописом? Перепитую: "проєкт" замість "проект"? Отримую схвальну думку. Але, після перегляду наявного архіву, робляться ще додаткові побажання. Від початку показують медійний огляд згаданої збірки. Так, наче для власного архіву все, що замовляється на стороні, обробляється незалежною експертизою і робиться з того комп'ютеризоване відео. Конкретніше: мені на екрані показується огляд виданої збірки. Наявні огріхи під час верстки, пару одруківок. Деякі з них представляли в кінці одного рядка інший кегель, або ж відсутність на кількох словах, по відношенню до всього вірша, жирність. У підсумку озвучується прохання не допустити такого в наступному виданні. Тепер я продовжую з ними спілкуватися не в їхньому офісі, а в міському тролейбусі. Ще трохи і маю сходити. Тому намагаюсь пояснити певні огріхи з технічної сторони. Про те, що з автором вичитується книжка декілька разів, перш ніж піде в друк. У порівнянні з конкурентами на ринку, які в своєму штаті мають і коректорів, і редакторів, і ще бозна-які філологічні одиниці, які так само вичитують книги, помилки трапляються у нас рівнозначно. Мої слова підтверджує один знайомий автор Ю.М., який видавав у них не одну збірку. Десь тут вже бачу, що мені пора сходити, водій вже зачиняє двері, перепрошую і сходжу на вул. Олега Ольжича. 0445'

Сон 280819 "І сміх, і гріх"

Приїжджає двоюрідна сестра з Ізраїлю. Про її з'яву дізнаюсь із першої зустрічі в домі баби Марії. Десь з-поміж нашої розмови дізнається, що для інших вона давно померла. Каже, що, відверто, дійсно себе так почуває. (Далі важко уяснити такий перехід). Продовжує, що вона таки хоче померти, але я нікому не маю говорити: коли вона лежатиме в труні й везтимуть у крематорій, що - жива. Така її воля. Подальшого життя вона тут не бачить. 0105'
P.S. Фінал цього сну буквально розхвилював мене можливою розв'язкою.

Розповідав цілі вірші римованими строфами. Просто лилися й лилися з моїх уст, так, наче ними я говорив із незачитаного й незавченого.
P.S. Подібний сон вже не раз снився доволі й доволі давно.

Розмовляю з незнайомою жіночкою. Слово за слово переповідаю анекдотичну ситуацію з життя, переносячи образи на ліс і звірів, домірковую кінцівку, аби, за рахунок абсурдности, це було більш смішно. Дивлюсь на реакцію. Кажу, що такі речі добре йдуть для дітей, наприклад, мій син дуже довго сміявся. На що вона відповідає:
- А тепер послухай мій анекдот: "Відкрив нові світи й тепер ставить свічку на Ганни".
(Пауза).
- У чому гумор?
(Сон обривається вранішнім будильником). 0500'

Сон 281218 "Відчуття дріб'язкового"

Роблю якусь роботу, наче наївну, але щораз відчуваю, як на руки крапають якісь дрібні пекучі бризки. Дивлюсь на руки - візуально нічого не видно, зачинаю знову робити ту ж роботу, і знову ті самі відчуття. Спершу навіть не втямив (не відрефлектував почуття), все ж нормально!(?) Але ж ні! Травма ведеться на якомусь тонкому плані? А, може, це просто затерпли руки, як спав? Схоже, що теж: ні! Так і не втямив з'яву цих відчуттів.

Хтось мені каже, що зараз "скажено" набуває популярності незвичний музичний гурт. Показує їхні слова пісень, оформлені у вигляді віршів зі своєрідною графічною ілюстрацією: розмірами з самі вірші - квадратної форми, а малюнками у вигляді всіляких наборів вгадуваних і незрозумілих знаків і символів, від побутових речей до ієрогліфів, щось на зразок хаотично зібраних давньоєгипетських написів на стінах. Читаю вірші й згадую, що їх уже десь чув. Відзначаю для себе, що гурт дійсно набуває популярності, але доволі дивно чому? - нічого особливого в тому немає, але єдине: легко запам'ятовуються слова, щось на зразок:

Йо-хó-ха,
Йо-ху-ха,
Яка у світі
Движуха.

Сон 120618 "Недоконаність"

У батьковій майстерні я ремонтую телевізор. Я знаю, що батько зранку пішов на роботу аж до вечора. Прийшла мати й нагадала, що я так і не допідключив унітаз, що стоїть у шафі. Я відкриваю шафу і розумію, що чогось бракне для нормальної подачі води, ще й відсутній злив. Передзвонює клієнт і каже, що жде мене вже з тиждень, щоб я дочинив у нього вдома телевізор. Я обіцяю бути в нього наближчими днями. Берусь шукати мікросхему, яку мав встановити в плату, яку вийняв у клієнта з телевізора, а знаходжу іншу мікросхему, яку батько казав не брати.
У голові на ранок записую ряд "ні", викликані сном: ні мікросхеми, ні води, ні помитися, ні попратися...
P.S. Момент, коли я був у клієнта і взяв у нього телевізійну плату на ремонт, мені знайомий з іншого сну.

Йде засідання поетичного клубу в форматі обговорення творів учасників конкурсу "Смолоскип". Я учасник засідання. Не конкурсант. Сиджу, слухаю, п'ю чай і щось жую. Після виступу однієї дівчини читає твори наступна - на вигляд повнувата. Зачитує вірші так, аби сподобатися. По завершенню виступу, керівниця засідання надає всім слово, аби висловились щодо творів учасниці. Я промовчав, адже на слух весь масив текстів не сприймаю - час від часу "улітав" у власні роздуми. Після короткої паузи, керівниця спробувала сама надати оцінку її творам, навівши одну цитату і винісши вердикт у творчій незрілості поетки. Цитата мала надзвичайну закрученість образів, що на слух однозначно не сприймалася. Я вловив у тій вибірковості та судженнях упередженність не так до творів, як до самої дівчини, адже подібні ноти критики мені особисто знайомі.