Сон 160425 "Міра можливостей"

Приходить увечері додому дружина і розповідає, що не змогла здати екзамен на громадянство. Коментує свою ситуацію: "І це лише був звичний (екзамен)!" І питає мене: "А складний - потягнеш?"

12.04.25

Відрядження. Сумки. Автобус. Кінцева зупинка і я сходжу. Йду... а водій гукає до мене: "Сумки забиратимеш?".

15.04.25

Згадав уві сні забутий сон. (Нагадала локація, не з реалу). Наче почав жити у Франції в якомусь селі розміром на одну довгу вулицю і презентувати в ньому те, що пов'язане з моєю роботою: начебто м'ясну нарізку, яку з часом так і не захотіли купувати. Сьогодні ж уві сні я маю занести попрані речі на знайоме місце: сушка, що має бути на галявині в самому кінці вулиці. Проходжу тією вулицею і вітаюсь із сусідами: "бонжур" одним, "бонжур" другим, "бонжур" усім, кого бачу на вулиці, в дворах і на городах. Я знаю цих людей (таке переконання уві сні), і за різних обставин, адже з усіма мав можливість поспілкуватися в контексті давніх інтересів. Дехто мене якби ненавмисно ігнорує, привідкриваючи одне око на моє "бонжур" і ліниво махаючи рукою, далі цілеспрямовано насолоджуючись сонцем, а дехто мало не готовий запросити до себе у гості. Навіть пригаду деякі подробиці, як там був. (Підозра, що має бути якийсь подібний сон, записаний давним-давно, як заходив до сусідів (саме таких, що уві сні) у гості). Минаю всі будинки, виходжу на галявину та розумію, що всі ті речі, що залишив тут раніше, так і не висохли, а позамерзали (оригінальний поворот подій: усю дорогу мені здавалось лише тепла пора року), а ті речі, що ніс із собою - більшою мірою розгубились, адже були чомусь не в охапці, а на якійсь палці (дивна логістика). Озирнувшись, навіть побачив деякі речі на землі. Тепер прийшов якийсь пузатий начальник, аби справити тут же на галявині малу потребу. Стояв довго і ніц... Я не витримую і вирішую по довгій павзі прокоментувати зі своєрідним гумором його позу "завмри" з опущеною рукою нижче пупа:

- Хоч будильник спалив! ("Будильник" - це з натяком на його великий живіт).

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 300325 "Прикрий результат"

Знаю, що маю приїхати у вуз на 8:00, на перший день навчання. Звідкісь повертаюсь, але в дорозі вирішую, що краще спочатку заїхати додому. Чомусь виникає аргумент, що краще в туалет сходити вдома. Живу в якомусь високому студентському гуртожитку, де до себе маю підніматися ліфтом. Деталізовані відчуття входу до кабіни, підйому в гору, поріг, що відрізнається, яким був на першому поверсі, коли сідаєш в ліфт, і порогу на моєму поверсі, де сходжу - так, що можна зачепитися і впасти. Треба постійно тут бути обережним! Тепер їду до навчального закладу (той самий виш, у якому вчився). Приходжу на першу лекцію з запізненням. Дивлюсь на годинник: ~ 9:20. Явно запізнився. (З реалу: цікаво, що сьогодні вночі перевели годинник, хоча думок на цю тему не було, а розмови чув ще з тиждень тому без прив'язки до дати. Зхоже, що збіг). Заходжу в авдиторію (у форматі класу) та сідаю на задню парту. Перше, що розумію: всі записують за вчителем якусь лекцію. Але вслухаючись у зміст того, що дає студентам до запису, розумію, що це диктант. А за текстом - "Федько-Халамидник" Володимира Винниченка. Якимось дивним чином бачу (сидячи на задній парті - те, що у неї на столі), що вчителька дочитує текст до кінця і залишилось ще пару речень. Зачитує з зошита, написане від руки, та ще бачу поміж кривого почерку місця, де робила правки та якісь закреслення. За текстом на слух - це акурат складні конструкції речень з двокрапками, тире, вставними словами і словами в лапках. З усього цього я зрозумів, що запізнився не на першу лекцію, а на вступний екзамен. І взагалі, як так вийшло, що маю у своєму житті вдруге писати при вступі диктант? Починаю відкидати ймовірні варіанти: отже, моя присутність там має якесь більше значення, аніж той досвід і знання, які вже маю. Навіть припустив оціночне судження, адже буває так, що дивлюсь якийсь фільм і лише в половині питаю себе, а якою мовою він іде: польською чи українською? (Дійшов до такого рівня розуміння польської, що не помічаю мовних бар'єрів у сприйнятті). А все ж таки ні! Диктант знову - українською. (У спогадах майнув певний досвід здачі державного екзамену (egzamin państwowy) з польської мови). Навіщо другий раз? Навіть з'явилась думка, що по завершенню екзамену, варто було б підійти до вчительки, аби перепитати за перездачу, але разом із усіма присутніми встав і вийшов на двір. Зауважив, ще під час писання, що група складається з дівчат, навіть спробував посилити уважність, аби знайти когось чоловічої статі, і це був лише один, плюс я - малувато буде! За десять хвилин перебування на вулиці, помітив пару знайомих облич, згадав одного, як вчився він на першому курсі - тепер вже має бути на другому (вдруге дивна логіка зі зміщенням часу в роках, цей хлопець вже давно закінчив навчальний заклад та є кандидатом наук). Сиджу на сходах при вході до "ін.язу" (дещо видозмінене з реальністю) і розумію, що я тут виглядаю за віком не на студента, а на викладача. І який сенс мені тут вчитися?.. Десять-п'ятнадцять хвилин на подвір'ї і лише зараз згадую, що забув поспілкуватися з викладачкою про перездачу, а тут вже підходить нова вчителька і всі починають громадитися навколо неї. Якесь переконання, що я її знаю, але не можу пригадати звідки (можливо, збірний образ). Узагалі, доходжу висновку, що все це тут якесь далеко не моє і чуже, а я - узагалі не до місця (і не до часу).

Двоюрідний брат В.Ц. розповідає історію за якусь Іру, яка працювала на ліфтах (явний повтор із сьогоднішнім сном) і не просто - вверх-вниз, а й наче вагонеткою кудись навколо будинку. Розповідь завершую словами:

- А тепер все, її немає!

- Вона що, померла? - питаю я.

Але прямої відповіді так і не чую.

Далі ми ведемо діалог на тему, як люди працюють на вилочних навантажувачах різного типу (дещо з реалу), де в деяких доводиться стояти, а не сидіти, та на переходах між складом і фурою завжди отримувати струс організму, де найбільше потерпають нирки.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 190325 "Порушити «вулик»"

Якби здобуваю ще одну освіту в технічному закладі. Директором якого є колишня й донині діюча директорка школи, в якій навчався. Маю додаткові заняття з поглибленої математики, де в останній момент почали зміни в сторону скорочення годин, що відобразилось не на мою користь. Ці зміни пов'язані з конфліктом двох вчителів з цього фаху. Разом із тим директорка є давньою однокласницею і одногрупницею моєї мами і я завжди міг би скористатися таким "блатом", але принципово цього не робив. Отримавши небажаний результат з чергового екзамену, вирішив усе ж таки до неї піти. Розмова почалась невимушено, дещо відсторонено зі загальних питань: 

- Як справи? 

- Все добре?.. 

Хоча не так добре, як хотілось, але розмова пішла не одразу... Але все ж таки назвав обережно причину свого візиту. Розуміючи серйозність конфлікту між вчителями-"мастодонтами" і бажанням якнайшвидше залагодити конфлікт, вийшло так, що над його розв'язанням якби вкотре порушив цей "вулик", чого б директорка не хотіла. Кажу, що я це розумію, а подумки співчуваю їй на цій посаді, хоча подумати тільки: вона на ній просиділа з деякими своїми колегами не просто до пенсії, а навіть за її межі. 

Важко "воювати" з колективом, як не молодий! 

Початок нового року. Хтось дає обіцянку не любити, а потім каже: "Хоч спочатку і була вона, але наступило 14 лютого (день закоханих) і все змінилось!

Хтось жартує: "Був у житті, а потім пропав, а згодом з'явився..." 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 271221 "Іспит"

Маю пройти якийсь іспит у групі осіб. До кінця не ясні екзаменаційні вимоги. Відчуття, що навіть не готовий до теми, отже, не знаю, про що мають питати. По ходу роздачі запитань, а їх виявилось близько десяти, половина з яких торкалась філології, а друга - мистецтва, стає більш зрозумілішим. Половину (філологічну) проходжу швидко, хоча (внутрішньо) не впевнений: чи правильно. (Наявність сумніву, як елемент бути кращим). З мистецькими завданнями попросив допомоги у вчительки, яка за нами слідкувала, хоча до останнього не хотів цього, роблячи ставку на свою "самість". Виявилось, що маю реалізувати завдання не так теоретично, як практично. Отож, маю п'ять гіпсових фігур із недоліками, які треба виправити - "вдосконалити фігури". Чомусь серед всього запам'яталися два окремі елементи тіла: голова та дупа. Дивлюсь на матеріали, а глини (гіпсу) залишилось обмаль, так, що мені не вистачить все виправити, а ті недоліки потребують доброго доопрацювання.
P.S. Увечері з донькою дивився короткі історії про художників, а перед цим: як самостійно зробити паперову глину. Серед прикладів виконання з подібної глини, були голови ляльок, що й віднайшло своє місце уві сні. Також видно, як перше та друге лягло в його основу.

Сон 290718 "Ноги і дороги"

Польща. Подорож по місту. Сів у міський автобус, в який почали набиватися багато народу, перепросив у водія маршрут і зрозумів, що не той, за кілька зупинок зійшов. Гуляючи по місту, натрапив на контору, яка займається отриманням водійських прав. Офіс невеликий, на вхідних дверях мені видалась смішною назва фірми, що складалась з багаторазового повторення літери "о", при вході складені речі, в кінці видовженої кімнати сидить чоловік, який приймає замовлення. Сама кімната прохідна, дехто заходив і йшов у наступні двері. Так, як це Польща, я не знав, як робиться у них "prawo jazdy", і вирішив детально про це розпитати. Маючи вже українські права, хотілося б дізнатися, як їх узаконити тут чи то на підставі них виготовити нові - їхнього зразка. На що працівник роз'яснив доволі просто: "зараз сідаємо в машину і їдемо, я дивитимусь, як ти це робиш, після чого ми оформляємо документи". Я спантеличений несподіваним ходом подій. Сідаю за кермо, він, як інструктор-інспектор поряд, але дивним є те, що я мав сидіти справа, як у машинах, облаштованих для лівостороннього руху. Їхати я мав за правилами правостороннього. Згадав, що на таких іспитах треба показати мінімум, як я доходжу до 4 швидкості й уміння здавати назад. По місту їхалось просто, але геть незвичним був ричаг коробки передач на ліву руку. Припаркувався і тієї ж миті інструктор каже, що треба здати назад. За мною стоїть синя машина, до якої треба ледь під'їхати. Дзеркала заднього виду доволі дивно відображили відстань, тому озираючись, мусив потроху здавати назад. Зробивши то максимально делікатно, ледь торкнувшись до машити, виявилось що того було досить, тобто я можу в скорому часі забрати нові права. Завітавши знову до офісу, взяв у цього ж інструктора візитівку, уточнюючи коли саме можна прийти по документи. Знову звернув увагу на дивну назву фірми: в значку читалися дві букви "ИВ" далі йшли вряд "ооооооо" і якесь завершення слова. Так, як "И" в польській мові відсутнє, придивившись уважно, можна було розгледіти голу ступню ноги, що й нагадувала першу букву. На питання, коли зайти по документ, той чоловік повторився: "передзвоните і ми скажемо коли буде готове". Начебто вже вийшов з офісу, але згадав, що залишив там при вході свої туфлі. Повернувся і почав їх шукати, знайшов одну туфлю, а далі, шукаючи, натрапив, серед безлічі різних черевиків, на свої чоботи, навіть подивувався: чому вони тут, але другу з пари так і не знайшов. Виходячи з офісу помітив сервіс із ремонту взуття, на якому від руки було написане безграмотно слово "obuwei". Останні дві літери мали б стояти інакше "іе".

Цей сон нагадав давній: я з дітьми приїхали потягом на залізничний вокзал, гуляли великим містом. По екскурсії ходили тому ж залізничному вокзалі, на території якого чи то великий замок над річкою чи велика кам'яна стіна, але доволі древня, з насипом, який спускався прямо до залізничних колій.

Я з жінкою і дітьми їдемо у великому міжміському автобусі. Діти сидять перед нами. Якась велика за часом зупинка. Діти пішли десь гратися. Я маю щось знайти на флешці, що знаходилась над сидінням у автобусі (дивна технологія, але уві сні вона мене не засмутила). Переглядаю файли і потрапляю на відео з виступом колишнього Президента України Леоніда Кучми. Один відеофрагмент, де він на вуличній трибуні серед молоді. Під час виступу робить рух в сторону - раз, в другу сторону - раз. Так, наче в нього щось кидають, але насправді він імітує якийсь рух з танцю, подібного на реп. Потім ще якийсь кадр з його участю, так само - доволі оригінальний. Файл з його виступами великий і я вирішую перекинути з флешки на інший носій. Переставляю з гнізда, що над сидінням, до телефону, так само, як і там, через перехідник, у свій телефон, як результ, виходить закрученість (вигнутість) з'єднання. Автобус має рушати і рушає, дітей кличемо до себе, думка: аби вони не вийшли з автобуса, хоча такого бути не могло - вони знають, що робити. Якийсь молодик, сусід по дорозі, років 25 стоїть біля мене, поки всі решта людей йдуть на свої місця. Діти приходять з кінця самого автобуса, видно з кимось гралися, і сідають. Всі і все на місці.