Сон 120325 "Аби було бажання хоча б дійти!"

Затягуються різного роду кабеля. Участь бере певна кількість чоловіків. Раптом нам розповідається, що перші кабеля вже на місці. Коли всі доходять до місця призначення - розчаровуються, адже лише наприкінці розуміється, що перші та найважливіш кабеля, що вже лежать, були бутафоріяєю.. І разом із тим все відбувається так, наче працівники - це мігранти, які хочуть кращого життя в Європі. Поки до неї "доходять" і починають тут жити - розчаровуються... Філософія дій підсумовується фразою: "Краще життя придумане для того, аби сюди було бажання хоча б дійти!"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 120125 "На різних рівнях погляду"

Сни у попередні дні ::

Пілотую одноосібним літальним апаратом, подібном до НЛО у вигляді тарілки.

Опиняюсь у безкрайньому та безлюдному пустельному місці з примарним натяком на якісь невиразні приземлені споруди десь на краю обрію.

Після якихось подій хтось мені каже довгу химерну фразу, яку так і не запам'ятовую.

Сьогодні ::

З кимось опиняюсь біля якоїсь водойми, на якій весело починаємо ловити на вудочки яскравих синіх рибок.

Химерний символ, який бачу наче відбиток тіні, а піднімаючи зір - оригінал, від якого ця тінь утворилась. (Віддалено подібний малюнок додається нижче, але не у формі тіні, яку ще варто до неї домислити).

Знаю про намір досягти певної висоти. Отож, рухаюсь від пункту до пункту, від пункту до пункту... наче в під'єднанні кабелів для освітлення (але без конкретики підключення), поки наприкінці хтось не каже: "Але ж для цього існує кенгуру!"

Сон 160324 "Короткий рух"

У матері "ідея фікс" оновити стару машину. Я їй кажу, що моя мене цілком задовільняє, а те, що вона хоче - це її клопоти. Просить підтримки, аби не самій іти на оглядини... Якийсь чоловік продає уживані авто. Мати перебирає їх, але чомусь не зауважує до огляду довгий білий Хюндай. Він кращий за інші. Мати зі мною погоджується і ми беремо його на випробування перед покупкою. Тепер ми у дворі батьківського дому. Відзначаю, наскільки стало важко комбінувати переставлянням машин у дворі, яких уже три. Тепер Хюндай стоїть у гаражі. Відзначаю, що матері вибір поки подобається. Щоб переїхати з місця на місце сама керує автом (в реалі - прав не має). Як водій, також оцінюю можливості нового транспорту і він мені подобається. Тепер картинка міняється і авто опиняється в потязі, зокрема в коридорі вагону-купе. (Тут простежується стислість місця у подвір'ї з вузькісьтю коридору потяга, навіть виїзд із гаража нагадує дещо з проходу потяга. За логікою ясно, що за шириною потяга ніяке авто там не стане). Мати сідає в авто, прямо в потязі, що їде, і проїжджає від одного до другого кінця коридору. Так як неможливо розвернутися, здає задом. Чомусь мені в усьому цьому щось не подобається і я проробляю те саме, що й вона, видно, остаточно розуміючи якусь безнадійність, хоча проїхатись автом вдруге було в задоволення.

Чомусь наприкінці сну (як проснувся) пригадався давній сусід, який зробив у квартирі небідний ремонт із коментарями: "на роки, адже на пенсії такого вже не зроблю", а за років десять помер. Плануй життя, плануй і... гоп: віко трумни вже й прикрили...

Сон 080222 "Неочікувані зміни"

Дорогою заїжджаю в якесь місто, більш схоже на Коростень або Новоград-Волинський. Зупинившись автівкою десь у центрі міста, вирішую пройтись екскурсійно. Разом зі мною дружина. Якоїсь миті зустрічаю веселу групу жінок старшого віку, які нарапт нагадали знайомі обличчя. (Певна асоціація, але не буквальна, з давніми працівниками обласної юнацької бібліотеки). Упізнавши мене, вирішили заохотити долучитися до їхнього веселого та святкового (саме сьогодні) товариства. Я відмовляюсь і повертаюсь до своєї машини. Тепер я розумію, що приїхав у таке місто, в якому знаходиться лівосторонній рух, як в Англії. Питаю себе: і чому я цього не зауважив при в'їзді в місто, як ставив автівку? Тепер ходжу вулицями і ніяк не можу знайти: де ж я врешті-решт запаркував машину?

Сон 190420 "Наче все під контролем"

Винаймаю з дружиною житло десь недалеко від моря. Помешкання на чотири кімнати і всі мають вхід із двору, об'єднані спільним ґанком. В одній з кімнат є ліжко, в другій - місце для речей. Загалом, все якось добре, але треба весь час переходити з "кімнати" в "кімнату" за сценарієм: "кімната" - "вулиця" - "кімната"... (щось робиш) "кімната" - "вулиця" - "кімната"... (щось береш) "кімната" - "вулиця" - "кімната"... Навіть виникає відчуття заплутаности: де і що лежить. (Пригадується відмінний фрагмент сьогоднішнього сну, який сприймається, як преамбула: я у чужому домі, в якому тривалий час мешкаю; вирішив поприбирати на підлозі, зі стін зняти дрібне павутиння, що й роблю). Так, як приїхали відпочивати, я пробую піти на море, аби пройтись берегом. Погода чудова: тихо, спокійно, гріє сонечко, хоч бери і засмагай. Прогулюючись по берегу, так і не визначився, яке місце було б для відпочинку найкраще. Цікаво, що пляж також був розділений на якісь незалежні ділянки природними перепонами. (Це усвідомлення прийшло після пробудження). Дивлюсь на море, а в глибині неба бачу чотири урагани, що вишукались красивим рядом один біля одного, і сунуть на берег, у мій бік. Люди, що були там, ще не до кінця зрозуміли, яка насувається небезпека: поводяться неспішно, наче все під контролем. Я ж вирішую мершій бігти додому. Дивлюсь ще раз на небо, а біля тих чотирьох ураганів ще чотири, трохи віддалені від попередніх. Тікаю, що є моці. Намагаюсь уявити скорочений шлях по місту, вмикаю фантазію швидкого пересування. (Чи то я уві сні моделюю події, але в пам'яті залишився спогад або ж забутий досвід швидкого переміщення іншим містом, вечірнім, відмінним від того, в якому є). Тепер я заходжу в "кімнату", де стоїть ліжко, а дружина в сусідній. Шлях до неї починає обмежуватися погодніми умовами з виходом на ґанок. Звертаю увагу, як на мене в кімнаті починає сипати дрібний сніжок. Отже, циклон наблизився! Холодом завіває з чотирьох маленьких вікон, що над дверима. Кожна з них засклена по-своєму. Тієї ж миті пробую їх полагодити, десь посунути скло, а десь запнути чимось іншим. (Тепер асоціативна зміна часу). Я лежу в тій самій "кімнаті" на ліжку і міркую: як би я замінив на нове не лише вікна, але й двері? Подумки уявляю ремонт. Лише прикро, що це тимчасове житло, як кажуть: "горе часові та грошам", - рано чи пізно доведеться з'їжджати. 0730'

P.S. Уві сні кілька різів підряд фігурують образи, пов'язані з числом "чотири": помешкання на чотири кімнати, чотири цунамі (з подвоєнням), чотири "пляжі", чотири вікна.

Денний сон
Заходжу в автобус, аби щось комусь (можливо, рідним) важливе переказати, можливо, передати. Знаю точно, що мав зайти і вийти з важливою місією. Затримуючись на мить, помічаю, як зачиняються задні двері, якими заходив, і автобус рушає. Вирішую одразу підійти до водія, аби він зупинився, а він робить круті повороти, так, що доводиться затриматися. Після того наміру якось дивно "випадаю" з логіки подій. Тепер я відчуваю, що надто сильно сплю. Маю намір проснутися, а сила сну просто полонить свідомість. Якось надсилу пригадую де я. Розумію, що мав намір вийти і повернутися до колег, аби ми вже їхали на новий об'єкт, а тут я затримався випадково і надовго. Міркую, що варто дістати телефон, аби подивитися в google-maps куди я хоч заїхав. Цієї миті помічаю, як, частково влігшись, на моєму животі та грудях спить син, так само міцно, як я. Пробую акуратно відкласти в сторону, а сил проснутися й досі немає. Тепер я прагну проаналізувати дану ситуацію. Тут на очі трапляє записаний мною текст про перебіг сну. Прагну на ньому зосередитися, але не можу, відчуваю, що сплю далі. (Текст мав візуальну недописаність напочатку та вкінці.) Силую себе, аби проснутися, і просинаюсь остаточно, вже не вві сні. 1630'

Сон 020420 "Рух обмежено!"

Сідаю в бус за кермо. Разом зі мною мої діти. Від'їжджаю від дому (незнайомий в реалі) на метрів зо двадцять і згадую, що дещо забув. Завертаю за перший поворот паркової зони і повертаюсь до дому. Зупиняюсь, виходжу з машини, а незнайомий чоловік питає:
- Можете від'їхати?
- Звісно! - відповідаю я.
- Мені треба доступ до комунікаційних ям. - Показуючи під машину (перед і за нею).
- Та мені на пару хвилин заскочити до дому і я поїду! - кажу йому.
Обертаюсь, а люки (прямокутної форми) вже відчинені, так, що вже не проїхати ані вперед, ані назад. Той же чоловік мені продовжує жалітися:
- А ви не знаєте, хто тут бува сидить? От я помічав тут на днях таке, що залазить у яму чоловік і сидить у ній хвилин п'ятнадцять, потім виймає звідти якесь срібло, скручене в нитку, потім іде в наступну...
- Видно, то крадуть кабеля!
Дивлюсь, а цей мужик вже сидить частково в одній з ям і показує мені розрізані ґумові труби, пластичні й неймовірно великого діаметру.
- Які ізолюються так, як у нас?.. - продовжує допитуватися, наче він працівник фірми, що займається зовсім іншою комунікацією.
Тієї миті я розумію абсурдність подібної розмови: чоловік або "падає на дурочку", бо сам краде кабеля, або вважає мене за простака.
Знову дивлюсь на того чоловіка, а він вже підтримує за руку якусь дівчину, вдягнену в ролі блазня: в червоному костюмі зі дзвіночками на голові, - аби вона, вже опинившись у ямі, не впала там у воду, яка видається мені схожою на бурхливе море.
Про себе фіксую свій стан: "стрес!" По-перше: невдала поїздка; по-друге: згадування про забуте; по-третє: повернення до дому; по-четверте: незнайомий чоловік із дивною розмовою; по-п'яте: відкриті люки, як перешкода на шляху; по-шосте: дівчина, яка мало не падає у воду...
- То хай падає! - кажу йому.
- Ви ж вмієте плавати? - питаю в неї.
- Ні!.. - Обурюється вона, панічно смикаючи ногами над водою.
- То я дам драбину! - даю пораду для того чоловіка й іду до машини, аби її взяти.
- Вона вже є!.. - показує мені її в ямі, а, дивлячись на дівчину, за мить зауважує дивним суржиком: "Опять побіліла!" 0245'
P.S. Проснувся з розбурханим настроєм, наче мене хтось свідомо виводив із рівноваги.

Я на якомусь заводі із виробничим процесом. Мені дзвонить жіночка, яка починає вичитувати на тему: чому я, знімаючи в неї квартиру, не користувався додатковими послугами, зокрема пранням. У неї ця опція коштує "всього 700 грн". Розмова не склалась, але роздуми залишились: наступного разу, як подзвонить, скажу їй, правду, щоб не зазнавалась, що паралельно зняв ще одне житло, в якому була пральна машина і перу в ній скільки хочу. Повертаючись до виробничого процесу, дивлюсь на різні технологічні лінії. На якомусь етапі побачив, як по одній скляній трубі починає погано подаватися блакитна рідина, розріджується густими порціями повітряних мас. Трубу починає трусити і вона злітає з кріплень кудись у сторону, наче пластичний шланг. Я терміново натискаю кнопку "стоп". Хоча розумію, що зупиняю тим зовсім іншу лінію. Починає працювати сигналізація. Тепер вирішую залізти під складну металеву конструкцію. Без видимого для себе результату ледь вилажу. Зважаю на свій класичний костюм, зокрема на піджак: чи не вимастився? Виповзав спиною по підлозі! Тепер приходять співробітники і вітають колегу з цього ж цеху з днем народження. Дарують конверт. Начальник (схожий в реалі на А.Б., мого колишнього керівника відділу КІП) вітає її простими словами, без показового надміру. Поспішає вже йти. У неї виникає інтерес: що в тому конверті? Мені теж цікаво: гроші? квитки на подорож із чоловіком у Чорногорію? А чому лише з чоловіком? - разом із дітьми! А чому подумалось про Чорногорію? - є й інші країни! Аж ні: куди нині їхати? - всюди коронавірус! 0458'

Сон 100320 "Пора збиратися й іти!"

Велика зйомна квартира. Разом із тим таке дивне відчуття, що вона рухається в просторі, наче це вагон потягу, але жодних візуальних на те ознак. В ній зупиняються приїжджі, наче в готельному номері, й за деякий період часу з'їжджають звідти. Такими тимчасовими постояльцями є я з родиною та по сусідству якась незнайома дівчина. Ось нам кажуть, що ми маємо скоро зібратися і піти, а я маю про це повідомити згадану дівчину. Минаю кілька сусідніх кімнат, заходжу до неї. Її ще не бачу, але відзначаю для себе, яка безліч жіночих речей акуратно розкладена на різних поличках кількох кімнат. Міркую: і як же вона зможе весь цей дріб'язок оперативно зібрати до виходу?

Скоро маю їхати додому. На руках уже квитки на потяг. Заходжу в дім, в якому мешкає малознайома польська родина. Розговорююсь з жіночкою, яка є родичкою цієї сім'ї. Розповідає про навчання в "liceum" старшої доньки. У мене виникає більший інтерес до розмов. Виходимо з дому, аби побалакати на дворі. Вона дістає цигарку-самокрутку і обламує її більш ніж надвоє, пробує запалити, а запальничка не працює. Дістаю свою, кажу, що дарую. Перепитує, чи вона з України? Підтверджую, але з іронією наголошую, що по факту вони такі ж українські, як і польські - привезені з Китаю.

Збираємось на змагання зі спортивних танців. Батько показує на годинник, що вже пора йти! В реальності - дзвонить будильник. 0500'

Сон 140220 "Повернення назад"

З Ізраїлю приїжджають родичі, яких я не бачив роки й роки. Разом із ними ще якісь, які мені взагалі не знайомі. Прогулюємось і спілкуємось про життя, про те, як вони тільки-но відвідували в місті їхнього дитинства знайомі місця. Разом із двоюрідною сестрою була одна повнувата дівчина, з якою мені довелось ще трохи поблукати містом і поспілкуватись, більше, про пошук спільних тем. Спочатку я спробував з'ясувати: чи розуміє вона українську? З сестрою я спілкувався вільно, і на диво, вона зі мною теж. А от незнайома мені далека родичка переконала, що не забула українську і спокійно мене розуміє. В розмові з нею якось не до кінця зрозумів: відвідуючи рідну школу, чи хотіли вони довчитися, чи то в розмові з керівництвом припускали якісь варіанти ймовірних подій у найближчому майбутньому. Суть у тому, що вона навела фразу помічника директора, яка зронила її в їхній бесіді: "Якщо ми вже й закрили німецькомовні класи, то є варіанти повернення тих, хто в них учився". Потім ми прийшли в знайомий нам гурт родичів і я почав спілкуватися з двоюрідною сестрою. Вона ж цікавилась нашою прогулянкою на двох. Я ж запитав: "Що в мене таке враження, що я цю дівчину знав. Чи може так бути, що до переїзду в Ізраїль, вона була ще дитиною років восьми-десяти?" Сестра ж вирішила якось дивно заперечити, підтверджуючи мій здогад: "Та їй десь 35 років!" Потім спілкувалися про дорогу в аеропорт і час, за який вони мають все встигнути. Я ж від себе давав свої рекомендації для такої подорожі.
P.S. Цікаво, що тема євреїв сниться мені кілька ночей підряд, але теми настільки невиразні, що з усіх записів був лише один. 0155'

Їду на якусь дачу складною ділянкою дороги. По дорозі зустрічаю машину, яка стала посеред ґрунтової траси. Минаємо. Десь по дорозі зустрічаю колег, яким маю повернути пакет із їхньою їжею. Поставили разом свої пакети та їхні, поговорили та розійшлись. Виявилось, що змістом пакетів так і не обмінялись. Говоримо, що вже пізно - ніч, аби повертати зараз, але чомусь повертаюсь пішки, бо день, щоб віддати обіцяний зміст. Але повернення сприймаю, наче йду до себе. Врешті-решт віддаю. Тепер я, слухаючи чиюсь історію про річку і греблю, човен і хлопця, що "перехитрив" себе, потрапляю на якусь водойму, у вигляді великого басейну або ж щось середнє між міліораційно-санаторним закладом. Навколо тієї водойми, хитромудро вилитої в бетоні, стоять ліжка. Я ж заходжу в те приміщення і сідаю на одне з них. Міркую, що мені зроблять зауваження, але треба себе привести до ладу: вмитися, перевдягнутися. Ходять якісь жіночки цього закладу, але зауважень не роблять. Значить все добре! По завершенню переходжу в інше приміщення, а там моя дружина і заходить колега з голим торсом. Таке місце, що це сприймається нормально, але я вирішую пожартувати, зауваживши для своєї дружини: "Бачиш, у мене борідка, а у Славіка грудь вибрита... наче вуса!" (Пауза). Дружина дивиться і сміється. Усміхається й колега, адже такий гумор і в його стилі. 0350'

Сідаю за кермо машини, заводжу, відчуваю в кермі характерний хрускіт і воно відвалюється. Приставляю на місце. Наче стоїть, лише треба його притримувати. Рушаю. Чомусь дуже мені це треба. Тепер у дорозі відчуваю, як машина стала в гальмах незрозуміло-керованою: наче гальма та газ працюють, а коробка передач - ні, їде виключно назад. Ледь припаркував.
Вчителька дала колезі свою фотографію, а він перед нами тішиться, що це якась комусь для нього родичка. Тримаю світлину в руках, а папір якийсь незвичний: зтоншений та, нібито, пластиковий. Заходжу з колегою в клас, а там урок. Всі тихо сидять і пишуть якесь завдання. Мені цікаво зазирнути на книжки, які лежать на їхніх столах. Переважно це була художня література, хоча палітурки книжок читані-перечитані. Дивлюсь одній дівчині в підручник, а там виділене жирним слово: "висновки". Вона й питає в мене: А яке значення слова "перфорація"? На що я кажу: Щодо значення в літературі, то не знаю, а термін перекладається, як "згинати". Хтось із сусідньої парти цикає, аби не заважали робити контрольну. Я вмовкаю, а дівчина замислююється, видно, припасовуючи це значення до написаного. 0500'

Сон 141118 "Скільки раз прожив на Землі?"

Якесь велике виробниче підприємство.

Фарбую ворота у білий колір, які колись були жовті, а пізніше пофарбували в коричневе. Думаю: скільки ж треба нанести білої фарби, щоб замалювати коричневий колір? Ото хтось "все продумав"! Майнула думка, що фарба раніше наносилась не раз, адже її шар був наочно суттєвим.

P.S. На початку сну я поставив "вищому Я" питання, записавши його в електронному блокноті: "Скільки раз прожив на Землі?" Одразу ніяк не міг зрозуміти цей сон. Протягом дня прийшли на думку декілька одкровень. По-перше, як і очікувалось, "вище Я" не цікавить щодо мого "нині" минулі втілення, тому витворило для мене образ-підказку: не один шар фарби. По-друге, я знаю, що перед коричневим, який замальовував у біле, був жовтий колір. Отже, моє попереднє життя могло бути не світле. По-третє, уві сні подумав, що білим за раз не зафарбуєш коричневе, тому, можливо, треба буде білим пройтись ще раз. Як висновок, можливо, буде ще одне втілення. Подібні висновки треба буде перевірити іншими методиками.

Денний сон. Піднімаюсь по зовнішній драбині якогось маяка. Рухаюсь вгору доволі сміливо і впевнено, не відчуваючи страху. Знаю, що скоро має бути площадка для відпочинку, аналогічна тій, що була раніше. "Скоро" - означає, що залишилось пройти менше, ніж пройшов. Дивлюсь нагору, а там перспектива драбини звужується в лінію і губиться в сивій млі й не видно того пристанку. Дивлюсь униз, і розумію, як я багато вже пройшов, що навіть і не видно самого початку. Цієї миті мене охоплює жах зірватися з цієї драбини, адже, реально, сміливо перебираючи руками і ногами перекладини драбини, не знаю: чи якась із них надійна на моєму шляху?

P.S. Видно, цей денний сон є продовженням-підказкою нічного. Драбина - то мій життєвий шлях. Його відрізок: вік, який відміряно пройти. Головне, що не скоро!

Сон 170918 "Конвеєрний плин"

Потрапляю на закриту виробничу територію. На початку щось нагадувало про медзаклад на протяжності всього "підприємства", адже не все було з бетону і металу, був ліс, дорога, довгий конвеєр. Я зустрічаю давнього знайомого з творчого цеху. Він, як і я маємо стосунок до електрики. Він має музичний гурт, назва якої складається з трьох літер - абревіатура, першим словом якої є "республіка", а завершується назва обігруванням його псевдо Cool Ash. Щось на зразок: RNP (Республіка невизнаних поетів) & Cool Ash. Я питаю, чи треба йому людина в бригаду і від якої фірми працює? Конкретики так і не почув. Разом зустрічаємо на тій території жінку, яка мені знайома, і яку давно не бачив. (Образ цієї жінки з дуже давнього сну). Вона на цій території і працює, і десь недалеко мешкає. Якось навіть довелось її набрати по телефону. Коли ми її побачили вдруге, домовились, що зустрінемось наступної п'ятниці, адже у нас того дня буде робота на цьому ж місці. Я разом із колегою біля конвеєру, який знаходиться прямо над проїздною дорогою, але огородженою прозорими конструкціями зі склопакетів. По лінії йдуть коробки, в них парфумерія. Я знаю, що недалеко від цього місця є ліс і міст через річку. Приходить якийсь клієнт, який має забрати товар, а він у нього розсипається прямо біля нашого робочого місця. Я допомагаю йому зібрати ту косметику до купи: пудра, тіні різних видів та  упакування тощо. Навіть якась з них розкрилась - відлетіла прозора кришечка. Він хвилювався, щоб не втратили вони товарний вигляд. Клієнт іде, конвеєр працює в звичному режимі. Знайомий стрибає в воду біля конвеєрної лінії. 0022'

Великим кораблем пристаємо до берега. Я кажу капітану, давайте цю подію внесемо в історію? Бортовий номер К252. Згадую, що з його ім'ям пов'язана недобра слава. Хтось питає в капітана: тепер вже правильно пишуть, не ваш корабль горів? Капітан відповідає: "Так! Тепер стало все на свої місця - не наш!" 0404'