Сон 260920 "Поглядом зі сторони"

Я на богослужінні в костьолі. Десь у стороні якісь жіночки обговорюють між собою свої справи. Виникає якесь питання, до якого проявляю інтерес, але не втручаюсь. Виходжу з храму й іду прямою дорогою, а назустріч старенький священник і двоє прихожан-прислужників із греко-католицької церкви, яка стоїть близько до костьолу. Я їх знаю (таке переконання, видно, із забутого сну), колись я так само, задля інтересу, відвідував той храм, відбувши цілу церемонію (із того ж сну). Отак йдучи, та пара раптом стала, тримаючись рука в руку, подивилися на мене пристальним поглядом, провела очима та пішли. Чомусь майнула думка: невже вони подумали, що я зрадив їхню віру? - коли у мене ані перше, ані друге - лише "спортивний" інтерес.

Йду кварталом багатоквартирних висотних будинків і шукаю в одному ряду магазин будівельних товарів. Врешті знаходжу, хоча й за певною візуальною перешкодою: за кущами і кількома деревами, що росли поряд.

Я у домі баби Марії. Треба в кімнаті полагодити світло, хоча ще день і все доволі видно. Знаю, що ця справа ще досі не вирішена. Зі стіни, в районі вимикача стирчать дроти. Загалом, проводка доволі давня. Раптом поряд мене виявився знайомий бригадир-поляк. (Хоча уві сні йому не здивувався, але в реальності - це неможлива ситуація, коли дім знаходиться не в Польщі). Питаю в нього за ту проводку, так, наче він знає і вміє все, а він: ти ж розумієш я тут... нічого не знаю, як воно було, звідки? Чим мене розчаровує, хоча ще від початку я був свідомим почути таку відповідь.

Сон 230920 "Атмосфера старечости"

 У тьоті Тані день народження. Прийшов до неї в гості з бабою Марією (в реалі - померла). У її домі, який узагалі незнайомий, зібралося багато родичів. Ми подарували песика, який проявив себе, як доволі розумна тварина. Б.М. каже, що приходитиме до них додому, аби з ним гратися. Чомусь всі гості раптом вирішили по всьому лягти спати. Поприбирали ліжка, вже начебто й лягли, але змушені були встати: то одному, то другому щось не пасувало, а тут ще й песик, який доволі серйозно відбирає на себе увагу. Наймилішим образом виявилось, як він утворив для свого сну кубельце з якихось речей. Тепер наступає другий етап того ж застілля, а серед гостей - коло давніх літераторів із клубу "Перевесло". Перші гості встають, на їхнє місце сідають нові. Один із літераторів виявився певного роду "прошеним" (змішаний образ М.Х. і Б.В.): очікував коли до нього звернуться приблизно зі словами: "пригощайтесь, шановні гості!". Цікаво, що я тієї миті відзначив для себе в усіх присутніх своєрідну атмосферу старечости. 

Сон 200920 "Перевірочне повторення"

 Я на якомусь святі, подібному до весілля. Сиджу від більшости людей окремо, хоча в основній масі присутні різні родичі. Активної участи не бреру, а їм і п'ю багато різних міцних напоїв. Уже перед самим завершенням приносять рисову горілку. Коли попробував, відчув, що заміцна і перепитав у родича: чи саме такою вона має бути? Він взяв її у мене і в ще когось, хто був поряд, і розбавив якимось світлим напоєм, подібної до води. Коли попробував, то на смак виявилась вже не міцна, але з кокосовим відтінком. На завершення усі потоху почали розходитись, і я в тому ж числі. Тепер маю закрити за собою двері та вимкнути світло. Кілька разів перевіряю себе в тому, адже відблиски сонця, що потрапляли в кімнату, вводили в оману. Зрештою закрив і пішов. По дорозі, вийшовши на велику площу, побачив двох знайомих дівчат, причетних до місцевої літератури та журналістики Т.Ш. і Н.М. (Остання уві сні виявилась віку першої, хоча в реалії могла б бути першій за маму). Вони бавилися зі своїми малолітніми дітьми, одна з яких (дівчинка) бігла по асфальту без спіднього, а мама вслід повторювала: "Можеш сісти, можеш сісти...". Так і сіла голою дупою на асфальт, що мене у вихованні здивувало, хоча дитя зрештою залишалось щасливе. Вони настільки були зайняті дітьми, що я спочатку думав не звертати на себе уваги, але минувши їх, все ж таки розвернувся і здаля привітався, вибачившись, що маю бігти далі, додавши: "Як повертатимусь, ми поговоримо!". Тепер я на якомусь терміналі маю пройти кордон. Маю зі собою купу всіляких сумок різного формату та розміру. Спочатку зайшов із одним гуртом людей, але чомусь подумав: ще не зараз! - а коли вийшов за ті ж двері, побачив другий гурт, який почав підпирати за першим, і я зрозумів, що варто повернутися. Стою останнім у черзі, хоча міг бути десь усередині. Раптом хтось із дорожного контролю питає в мене: чи не маю зарядного бейджика? - якого, як на власне здивування, знайшов у себе зі всіх сумок. Навіть роздивився той пристрій чорного кольору, який, як пригадав, був куплений мною в комплекті до одного товару: на вигляд подібний до захисних механізмів, які вішають від крадіжок, але у моєму випадку він розмігнічувався і залишався в комплекті. Подумалось: от, як файненько він знадобився! Поки шукав, то розповзлася збоку одна з торб, а там яблука. Ну як їх тепер нести? А черга вже закінчується, пора вже й мені йти. Гукаю, що я останній, прошу мене дочекатися! А ось і другий гурт людей заходить у залу, який "підпирав" двері... З'являється спеціалізований кран, монтований до стелі (сованиця), який має забрати мої речі і перенести їх на огляд прикордонникам. 0554'

Сон 140920 "Створення проблем"

Мешкаю в батьківській хаті. Виникли якісь проблеми, які чомусь вирішили розв'язати павуками. Так, наче знівелювати одні труднощі іншими. З іншої сторони: присутнє окреме судження: привернути увагу батька до хатніх проблем. За певною згодою матері та сприянні в тому, невідь-звідки здобув літрову банку з двома видами павуків, які, насправді, окрім створення проблем господарям, полюбляють бігати (може й "полювати") один за одним. Один вид був дрібніший за інший. Ті, що більші, мали більш видовжені тільця. Приношу банку додому і висипаю десь із двадцяток штук на підлогу у прихожій. Павучки славненько випадають і розбігаються по всіх кутках дому. З цієї ж миті починають ганятися один за одним по підлозі. Враження - огидне. Приходить раптове розуміння скоєного: вони ж не дадуть нам жити! І як би не хотілось самому, але наступним кроком має стати мій дзвінок у санітарну службу з винищення такого роду комах. 0456'

Сон 130920 "Не все так важко!"

Іду по базару, дивлюсь на товари з різним крамом (якісь асоціації з іншими снами), тепер - по вулиці, а мене перестріває дівчина, яка хоче взяти інтерв'ю. Розповідаю їй про співпрацю з "управлінням сім'ї та молоді", і як все тяжко з реалізацією проєктів. Якоїсь миті з неба починають падати м'які іграшки великого розміру. Одна з них схожа на Білочку з мультфільму "Льодовиковий період", але з доповненям образу: кольоровими стрічечками середнього розміру, пришитими по контуру до різних ділянок тіла (рук, ніг, талії). Загалом, веселий образ! Друга іграшка більш прозаїчна: за формою видовжена сіро-синя трапеція, щось із натяком на форму морозива (на палочці). Неймовірно, але тієї миті ті іграшки викликали в нас стільки радости!..

Сон 090920 "Переконання й уподобання"

Шукаю роботу, а мені пропонують працювати вчителем.

З якоюсь дівчиною складаю танцювальну пару. У неї є талант неймовірношвидкого сідання на шпагат і вставання з нього. Навіть її викладач питає: як ти це робиш? Я підбираю мелодії, під які ми маємо виступати. З двома вже визначився, а інші хочу узяти з урахуванням її смаків.

Хтось пропонує обійти основну дорогу короткою стежкою. Колись я нею ходив (таке переконання уві сні), і знаю, що там не найкращий шлях - з ярами, схилами, які треба щоразу долати, а ми з дітьми... Не найкраще рішення, хоча поводир настійливий і переконує, що все буде добре. Тепер маю розрахуватися при вході по 3 зл із людини у якийсь санаторний музей-лазню. Я йду останній, жінка з дитиною (наче сином) уже пішла, а я не маю грошей готівкою, бажано дрібними, тому гукаю до дружини: чи не має вона по 3 зл? Підходжу, починаю відбирати монети більшим номіналом: 2, 5.

Сон 070920 "Раптове преображення"

Побачив неймовірно шустру ящірку з красивими лапками. Бігла по землі з гнучкістю маленької змійки. Зміг роздивитися лише тоді, як спинилась.

Опинився у знайомому місті (таке переконання уві сні). Вразила відсутність всеосяжної деталізації, що можлива в побуті: всюди (зовні та всередині) голі стіни будинків, начебто навмисно вифарбувані в червоний колір (борщу). Тепер я розумію, що це все по великій катастрофі, що сталася в цьому місці.

Сон 020920 "Яка ж вона актуальна!"

Звучить пісня, яку виконує головний герой фільму "Гості з майбутнього". Виникає думка: "Яка ж вона актуальна! І як я її забув?" (У реальності такої пісні не існує). Якоїсь миті, міркуючи на тему фільму, мене "осяває": відкидаючи негативи радянського минулого, ідея фільму має "чистий образ" майбутнього, або ж погляду в нього.
P.S. Крізь сон майнув образ літаючих тарілок срібного кольору.

Мешкаю в домі, в якому пісюари мають вигляд пральних машин із відкритими дверцятами, хоча за розмірами - з невисокий холодильник.

Обрізаю верхні гілляччя грушки, яка в нашій розмові має уособлення соцпартії, яку очолював Олександр Мороз. Хтось каже, що в мене не вийде це зробити, а я вперто дотягуюсь сікатором на довгому патичкові й обрізаю: раз, другий... Коли різав, не дивився вгору, а тепер піднімаю голову й оцінюю: моя робота виглядає примітно, побільшало неба, поменшало галуззя. А куди вони звалилися?.. Добре, що не на голову! Коментатори вимовкли. Дивлюсь, що залишилось обрізати ще одну галузку - центральну.

Сон 010920 "Догнати перешкоду"

Виїжджаю невеликою машиною, схожою на "Запорожець". Якийсь час славно їду прямою дорогою. Набравши певну швидкість, не помічаю іншу машину, яка чомусь раптово зупинилась посеред траси, прямо попереду мене. Натиснувши на гальма, спочатку розумію, відчуваючи під ногою тиснення на педаль, що встигну зупинитися, але так, як машина для мене нова, чомусь не дотискаю гальмування і "доганяю" перешкоду, незначно вдаряючись у неї. Сиджу й очікую, як водій тієї машини вискочить із обуренням, а він і не поспішає виходити... тоді виходжу я, лише потім з'являється він. Аварія виявилась незначною, хоча моя машина пошкодилась більше. Раптом на нашу дорожну подію починає назбируватися народу, хоча за певний час перемикають свою увагу на зовсім іншу проблему, недотичну до нас, та й пропадають з поля зору. Тим часом я вирішую навести порядок: щось підправити на чужій машині, щось на своїй. У цьому процесі, непомітно для мене міняється часопростір: власна машина сприймається, наче невелика переносна річ, процес ремонту вже відбувається вдома, а поправляння бампера - на роздуми: як правильно виправити бетонований поріг під вікном, який частково обвалився... Тепер ця обстановка доповнюється родичами з Криму, які раптово завітали в гості...