Сон 310119 "Доведеться рекомпенсувати!"

Ми є, так би мовити, групою чоловіків "на підмогу". Нам доводиться виконувати різну роботу, зокрема й акторську. Одному з нас було пощастило на одну таку професійну роль. Приходимо до якогось власника магазина, який стояв на касі. А він з нами починає ділиться враженнями, що Дід Мороз приніс його дитині не ту іграшку. Спочатку вона була такою, як треба, а згодом стала "не такою". Я й жартую, дивлячись на одного з нас, хто грав Д.М.: "Ну що ж, доведеться рекомпенсувати!"

Сон 300119 "Коли уві сні зустрічаються далекі родичі"

Лазня, вода, ставок і його обшир. Можливо, в льоді робив лунки.
P.S. Фрагменти розрізнені та малопригадувані. Нагадує нещодавній сон про річку Тетерів.

Двоюрідна сестра Жанна і вся їхня родина.

До нас приїхали родичі з Донецька. Я знаходжусь недалеко від столу, до якого вони підходять і сідають. Я їх бачу, а вони мене ні. Останнім до столу підійшов і сів двоюрідний брат Олексій. Я підходжу до них, вітаюсь. Десь кажу, що "тебе, брате, я не бачив років двадцять!" Він вносить уточнення і каже, що я забувся, як він було приїжджав пізніше. Підтверджую сказане: "Так, точно! Тоді візит був на один день: відвідати могилу діда. Тільки про це ніхто не мав знати."
P.S. Двоюрідного брата назвали на честь діда, отже, до них двох тут фігурує аналогія віддаленості в часі.

Я біля столу, до якого підійшли їсти баба Марія, баба Ліза й ще хтось їхнього віку - це "подружки". Цього разу вони пробуватимуть нову страву. Їдять, обговорюють та сміються. Я присів біля баби Лізи і спробував те, що вони їдять: якесь зелене, закручене чи то викладене, як голубець, але маленьке й однорідне, як васабі.
P.S. Цікаво, що за столом сиділи ті, хто ще не так давно відійшов на той світ. Заразом доповнює згадка про померлого діда з попереднього сну.

Завод. Всіх робітників зібрали в одному місці. Хтось жартує і каже: "От побачите, пару слів і нас всіх розпустять!" А я бачу, що не зовсім так: тут присутні такі працівники, які працюють на інших (своїх) ділянках так віддалено, що ми з ними не перетинаємося. Всіх можна розрізнити по кольорах робочих костюмів: синій, червоний, сірий тощо. Отже, фраза могла стосуватися тільки нас. 0334'

P.S. По пробудженню більша частина з написаного не зринала з пам'яті. Фрагментами, від останнього до перших нотаток, сюжети відтворились. Цікаве виникло відчуття пригадування давніх снів, чи то як підказка для проведення паралелей, поки важко судити. Але під час згадування, давні сюжети більше заважають, ніж сприяють осягнути нове.

P.S.P.S. Цікавим є той факт, що більшість фрагментів сьогоднішнього сновидіння об'єднують віддалені родичі, не лише в земному вимірі. Баба Ліза померла 25 днів тому, хоча вона належить до сім'ї, із якою зродичались через тітку. До попередніх фрагментів, можна віднести слова з останнього: "працюють... віддалено", "різнити по кольорах", а так, наче сходимось за одним столом. Також, можу провести паралель з думкою, яку мав напередодні, що наступного дня треба привітати сестру з днем народження.

Сон 290119 "Прощання зі старим і очікування нового" + тлумачення

Якесь село. Тут всі дівчата на виданні! Мені кажуть, що є дівчина, яка подобається всім. Звати її Клара Господаркіна. Я зайнятий шліфуванням білої пофарбованої поверхні. 0342'

Вогнище за лазнею. Батько палить старі речі баби Марії, поки її немає вдома, зокрема чоботи і повстянки. (Б.М. померла давно, але уві сні вона є живою). Питаю: навіщо? Аргументує, що давно такі уживані речі пора спалити.
Тепер вогнище біля книниці - воно інше. Ждемо гостей, щось говоримо на цю тему. Про себе думаю: це ж погано, що воно горить на тому місці, де росте морква і буряк?
Недалеко від тієї ж криниці, на якомусь столі граюсь із морскою свинкою, майже на рівні моїх рук і голови, тут підбігає друга - його подружка. Вся біленька, без плямок, така ж мила, трохи менша за розміром. Підіграю пухнастим писочкам: вони принюхуються до мого обличчя, я витягую до них вуста в поцілунку.
Дружина пригощає мене в ліжку чаєм, син весело крутиться на всі боки. Обоговорюємо питання святкового столу. 0500'
P.S. Цікаво, що в цьому сні короткі фрагменти йшли послідовно один за одним. Певною мірою невзаємозалежні, окрім випадку з вогнищами. Два рази я внутрішньо запротестував: щодо бабиного взуття та городини. Два фрагменти є ідилічними: гра з морськими свинками та родина. Тема очікування гостей та обговорення святкового столу - "зліплюють" сон докупи. Також різнить місце: у перших трьох випадках - батьківська садиба, в останньому - я в себе вдома. Якщо провести паралель з бабиними чоботами і очікуванням та підготовкою до гостей, можна сподіватися, що це не що інше, як прощання зі старим і очікування нового.
Фрагмент зі спалюванням речей докидуваних у вогнище, нагадав фінальну сцену з фільму "Обитель проклятих", який переглянув за день до цього.

Сон 280119 "Битися головою тут!"

Ми маємо підготуватися до роботи. Взяти електровізок і під'їхати до вказаного місця праці. Робота ускладнена певною відповідальністю, де ми мусимо вміти терпеливо чекати. Готуємося, працюємо. Процес роботи зайняв більше часу. Ждемо наступних вказівок. 0145'

Сучасний дім молитви. При вході до храму над дверима повісили табличку на латині, що означало: "Битися головою тут!" Це такий прийом, щоб не пускати до храму не своїх - високих. Бо всі з одного села - низенькі. Питає мене пастор: чи маю я власні двері і табличку, щоб над нею її повісити? А мені їх мати "в облом": користуюсь чужими. 0315'

Займався театральною діяльністю і був більш виснажений перед виходом на сцену, у порівнянні з роботою електромонтажника - тоді я засинав перед виступами, спираючись на перило. 0500'

Вранці, їдучи на роботу, згадав сон. Чи був він сьогоднішній або ж вчорашній, судити важко.
Я на одній з колишніх робіт. Зустрічаю колег і цікавлюсь, як запустили нову виробничу лінію? Чи все працює без збоїв? Як - у порівнянні зі старою?

Коли легко розтлумачити сон?

Вище "Я" (для декого душа, совість, для декого "янгол на плечі" тощо), аби донести якусь інформацію, використовує з нашої свідомості свіжі образи, що врізалися в нашу пам'ять, створюючи тим самим "посил" у вигляді метафори-сновидіння. Наші образи для того преображення мають бути пов'язані з певною конкретикою, без подвійного тлумачення, як на вході (реальність), так і на виході (сновидіння).  Тут важливою складовою є "правда, яку ми кажемо до себе" - речі, які ми називаємо своїми іменами. Тоді, вище "Я" (абощо) бере її незашорений ("чистий") стан для створюваного образу. В результаті: сон тлумачити легко! Якщо людина брехлива, вона сама собі того не зробить. Навіть, якщо знайдеться той, кому це стане під силу, сновидець у те не повірить, адже як живе в кількох реальностях, так живе і в снах. Віра в істину починається з віри в себе, правдивість, людську щирість, всього іншого, сповненого життям. Й не менш: аби бачити сни, треба в них вірити!

Сон 260119 "Приспана мудрість"

Неодружений чоловік спілкується з кількома дівчатами і всім їм подобається. Не сказати, що залицяльник, але просто хороша і позитивна людина. Одна дівчина вже встигла переїхати до нього мешкати. Має він вийняту кімнату на чотирьох осіб. На одному ліжку спить він, на другому - та дівчина, два - вільні.  Дім знаходиться в районі парку "культури і відпочинку", біля річки Тетерів. Насправді йому більше імпонує інша дівчина. Вона трохи повнувата, має інший характер, більш близький до його. Одного разу вона побачила з вікна кафешки, як він прогулювався з іншою дівчиною (не тією, з якою мешкав). Тієї ж миті помарніла, вибігла з кав'ярні і спробувала уникнути сцени спільної зустрічі. Я кажу йому: "Дивись, он твоя пасія!" Він кинувся її доганяти, аби заспокоїти, як то є, що вона найдорожча за будь-кого. Доганяє, розповідає. Вона каже: "Тоді я переїжджаю до тебе!" Я кажу: "Все ок, але там вже мешкає дівчина! Але ми можемо домовитися, що вона буде так би мовити моя, адже ще не має такого закону, щоб чоловік мав би дві жінки". Тепер ми гуляємо вчотирьох по тому парку, він намагається подобатися усім: вигадує різні забавки, і у нього це гарно виходить. От він вже розігрався і стрибнув на лід, яким покрита річка, полетів швидко, перескочив на інший берег, зупинився біля якогось каменю. Я помітив, що вдарився об нього коліном, але не виказуючи болю, рушив назад. От ми вже підходимо до іншої частини річки, дивимось просто на воду, що біля берега. Кажу, що там побачив черепаху, залажу по коліна у літню воду і ловлю неї. (Цікава трансформація води: з зимового стану на літній). Навіть помічаю іншу живність, зокрема вужа, що сидів аналогічно зачаєно між камінням. Дістаю черапаху, передаю дівчатам, вони кладуть у банку (фігурує слово "слоїк") і закривають кришкою. Кажу, що так не можна! Вилажу з води і перекладаю в пластиковий посуд з відкритим горлечком, щоб вона дихала. Добираю річкової води з того місця, де я був. А вода вже замулена від мого ходіння. Тепер черапаху в посудіні майже не видно. 0038'
P.S. На образ чоловіка зі сну вплинув герой зі знайомого мені польського фільму, який перед сном довелось переглянути фрагментами вдруге. Щодо черепахи, можна розтлумачити так: я заходжу у життя (воду) і дістаю приспану мудрість (черепаха), перекладаю в інший посуд і заливаю тією ж замуленістю життя. Як висновок: мудрість не шукає зайвих слів!

Всією сім'єю на природі, яка плавно по сюжету обростає міськими краєвидами. Але від початку ми в доволі красивому місці: великі озера, простір, спекотне сонце. Йду дорогою й планую покупатися. По дорозі зустрічаю давню знайому батьків Наталю К. Лежить у купальнику і випікається на сонці, я подумав: це так на неї схоже! Вже і я відчуваю свою шкіру від першої засмаги. Вирішую: пора йти у воду! Заходжу в одне озеро, переходжу на інше. Вода світла і прозора. Купаємося: я, діти. Діти освоюють нові розваги. От дивна кучерява хмарка, що утворилась і пливе над землею. Кажу сину: давай сфотографую, на що звертає увагу жінка, так само коментує, яка красива хмарка і пропонує мені біля неї сфотографувати сина. Пробую кишеню й кажу: "Нажаль телефон на зарядці". Жінка: "З тобою завжди так!" А хмарка швидко міниться, ще мить і такого ефекту вже не буде. Місце, де стоїть син, преображується в міський краєвид: вже він стоїть не біля озера, а - водограю, хмарка розкрутила свої спіральки і майже зникла. Довга центральна вулиця міста. Люди грають із дітьми між зонами водограїв та лавочок, донька сама по собі прогулюється тією вулицею. Тепер спілкуємось з неграми, один сидить на огорожі. Я питаю його: "А ви боїтесь білих?" А він: "Чого вас боятися?" А у мене думка, аби він запитав: "Чи білі бояться їх?" Живуть автономно, у якійсь своїй реальності, зі своєю культурою взагалі нам незрозумілі. 0500'
P.S. На фрагмент з неграми вплинув реальний факт, переказаний донькою: якось, піднімаючись по сходах до дев'ятого поверху, побачила на підвіконні негра, що замешкав було зі своїми земляками в нашому домі, і злякалась - побігла назад.

Сон 240119 "Усічення і сповнення"

З туристами відбувається ряд загадкових смертей, пов'язаних з дією природних сил. По суті, туристами їх тяжко назвати - це науковці-дослідники (кимось вибраний ряд осіб), яких зібрали в одному місці. Кожен по-своєму розуміє і бачить ситуацію, і що в ній відбувається, адже стає безпосереднім учасником переслідування з боку невидимих сил. От у одного з тих, хто приїхав нещодавно, вже відбулись два випадки, які могли призвести до цілком серйозних летальний наслідків. Остання зі сцен: учасник "замкнутий" в певному подвійному просторовому "квадраті" паркової зони. Зовні - це лише зелені насадження серед звичної природи. Так от, дві особи несуть небезпеку, двоє інших - ні. Один з таких "обраних" є песимістом і каже іншому: "я запрошую тебе в наш човен, і ти сам все побачиш на власні очі та поробиш висновки", натякаючи, що в колективі шириться параноя і манія переслідування. Одного з таких людей обурило, що його запросили в той бункер ("човен"), наперед визначивши долю, де він буде їсти іменні однотипні торти з присвятою, замовлені на кілька днів поспіль. Для цього треба було завбачливо скупити їх у магазинах, адже були рідкісними у виготовленні та продажу. 0028'
P.S. Сон цікавий з тієї сторони, що "приховані сили" належали до невидимої природи речей, до яких належать струм, звук, певний спектр світла, які важко змалювати словами. До тієї ж категорії належать "квадрати" та геометрія паркової зони, що з одного боку були виражені на фізичному рівні, а в сакральному - мали зовсім інше значення.

Жінці прийшло повідомлення, що її запрошують у військомат. До повідомлення прикріпили частину світлини з фейсбука, на якій її не видно, але в повній версії, як ми знаємо, вона присутня. Розумію всю несерйозність цього запрошення. Вона ставиться відповідально, хоча б у тому, щоб з'ясувати всі обставини. Просить піти з нею. Військомат знаходиться в центрі рідного міста. При вході сидить дівчина і спілкується з хлопцем, який огороджений закритим приміщенням із вікном, як на рецепції. Дівчина в позі загравання: закладена ніжка на ніжку в манері кокетування. Починаємо з'ясовувати наше питання. З нами починає спілкуватися не хлопець, на якого, на нашу думку, покладена ця місія, а дівчина. В формі гри пробує до мене загравати зі словами: "вклади мені свою долоню!..", - це при тому, що її декольте мало виражений натяк. Я щось коментую, не приймаючи цієї награної сцени. Кажу жінці: "Пішли!" Жінка у відповідь: "Тю, ти що злякався?" Я: "Ти подивись тільки на неї!" Маючи на увазі, що в питанні зовнішності на ній спочила природа: шкіра порепана, наче від віспи, поводиться некоректно до незнайомих їй людей. Я підкреслюю, що такі сцени взагалі небажані, адже прийшли ми з донькою - підлітком, яка неоднозначно може все це собі розтлумачити. Виходимо з приміщення, і я питаю: "Що це було?" Жінка відповідає: "А хіба ти не знаєш? Це творча студія Денисової!" Після чого бачу дівчинку, яка читає віршик. На обличчі штучні пухирці, так, наче зробила собі маску з огірків, але поверх наклала грим Мікі-Мауса. Після серйозного читання починає кривлятися очима, вустами, продовжуючи читання свого тексту на пам'ять. З цього дійства робиться кліп. Відходить камера, збільшується масштаб:  вона десь на балконі, нижче якась машина-басейн, у якому в пухирцях бульбашок блазнюють і рухаються актори, підігруючи головному образу. Пригадую, що другу частину цього кліпу вже бачив (у іншому сні, який забувся) і ще того разу мене дивував той одяг, в якому актори були схожі більше на оголених русалок у дзеркально-срібних барвах. 0211'
P.S. 1). Цікавий момент органічного переходу з однієї теми на іншу: з військомату на знімальний майданчик. Як правило, пам'ять сновидіння відрізає один сюжет від іншого, втрачаючи зв'язок і гублячи першу частину. 2). Одна з героїнь у "машині-басейні" була схожа своєю поведінкою на дівчину з першого сну. 3). Образність "кліпу" дійсно цікава й захоплива - незвична, такого раніше не доводилось зустрічати в доступному кінематографі.

Сон 230119 "Зробити важливе"

Завод, на якому працюю не перший день. Ставили обладнання, яке гарно виглядало вряд. Як виявилось: треба було щось переробити, а щось домалювати на них синьою фарбою. 0125'

Приходять у гості до батьків дід та баба. Я й ще один онук щось питаємо в діда. Він відповідає, так, наче це найважливіші питання і зустріч у нашому житті. Дивлюсь на нього, а він слабий, худий але щасливий від нашої зустрічі. Коли я залишаюсь з ним сам, він помирає в мене на руках. Іду до матері, кажу, що помер дід.

Робочий процес. Після обіду міркую, що робити з колегою? Вирішуємо приміряти бути. Приходить третій, каже, що без праці. Цікавиться роботою. Ми кажемо: треба приміряти бути. Він каже, що останній раз, як приміряв, натер мозолі, але готовий спробувати. Пробує. Ми питаємо: ну і як, влаштовує така робота? Каже: все ок, думав, що буде страшніше. 0500'

P.S. Дід помер давно, але ще не згасла пам'ять про нього. Цієї ночі було за -10 С°. Видно, що "дід", що "бути" до морозів.

Сон 220119 "Викриття конспірологічних намірів"

Ми приїхали в ліс, ближче до дачного будинку, в якому мешкаємо. Останній раз виявили, що люди проявляють до нього інтерес, навіть є ті, які чатують у цілковитій конспірації. Ми й самі вичікуємо момент аби забрати цінні речі з нашого дому й не потрапити на очі "мисливцям". Останнє, що виявили - це сліди на снігу, розкидані навколо дому, за якими прочитувався страх зайти - порушити зачинені двері. 0149'
P.S. Сон вказав на певні нез'ясовані аспекти минулого дня. Або метафорично він обіграв один із варіантів подій, або дав певну підказку того, що відбулося.

Сон 210119 "Автоколізія"

Якась сцена, в якій щось було пов'язано з пошкодженням кузова машини. Наче я мав до того причетність. Потім сон повторюється в іншому сценарії. Я купив машину, не нову, але в хорошому стані. Під'їжджаю до батьківського подвір'я, а там по всьому ньому розвішані білі простирала. Про себе обурююсь, що мати знала: мені треба було пригнати авто в їхній двір. Виходжу, закидаю їх вище на шнурівку, беру якусь товсту папку, сідаю за кермо і кладу її на коліна. Потроху в'їжджаю, але відчуваю, що вона заважає рухатись ногам і тиснути на педалі: впирається в кермо і не дає простір. Кочусь під звичним кутом і вдаряюсь "передком" машини в льох. Виходить батько, дивиться і мовчки йде. Розумію його без слів: купив за свої гроші, от і вчись їздити! Оглядаю об'єм шкоди і прикидаю, скільки часу піде на ремонт.

P.S. Сон має прямий зв'язок із колізією на дорозі тижневої давності, коли водій із-за слизької дороги не впорався з кермуванням, а я став тому свідком, сидячи біля нього на передньому сидінні. Аналогічна "папка" фігурувала й у передньому сні.

Сон 200119 "Неочікувані візії"

Якогось дня повертаємось до дому і бачимо, як облаштовує сусід новорічними ліхтариками свою садибу, яка межує з садибою батьків: вивішує їх на дроти між стовпами. Між садибами ще існує якась відстань, завдяки якій найнятий сусідом кран вивішує новорічну "біжутерію". В десяти метрах від нашої і його садиби стоїть імпровізований безгосподарний туалет. За якусь мить бачимо, як кран облаштував однією металевою конструкцією святкову огорожу навколо нього. Я міркую: як же так, він навіть не стоїть на якійсь вигрібній ямі, під ним лише підкладені металеві пластини? Недалеко від того місця був у землі люк, до якого той кран остаточно пересунув той туалет. Разом із тим, протягом цього сну фігурує багато туалетної тематики по його облаштуванню: якась вода в районі люка, пересуванння металевих пластин, спричинюючи тим багато мороки.

Працевлаштувався в рекламне агентство на випробувальний термін. Ловлю себе на тому, що директор поводиться, по відношенню до працівників, доволі дивно, неуприявнюючи деякі свої задуми. Отже, він мені не подобається! Працюю, аби зрозуміти до кінця: де підвох? Одного разу зібрав він нас на природі, десь у лісовій зоні парку, так би мовити "для відпочинку". Бачу, що всі вже знудилися і готові йти до дому, один так і каже шефові, що йому пора, на що він категорично відрізав: працівники нашої фірми мало бувають у такій немимушеній атмосфері, а "ти підеш"? Мене це трохи підбурило, тоді я кажу: мені пора, до побачення! - і йду. За деякий час мене доганяє той працівник, який просився першим.
Якогось дня у нас було завдання: познайомитися з певним виробничим процесом. Ми прийшли і нам було велено створити веселий образ з головним актором, пострибавши на двоярусній батутній палатці. (У сні цей об'єкт виглядав доволі оригінально: довго добирати слова задля опису того винаходу). Головний актор мав показати, яка палатка чудова і універсальна, навіть продумано, аби крізь неї можна облаштувати дерева - для того він одним фрагментом навіть просунув крізь гумову підлогу свою голову. Головне, що всі сцени актор грав, шкірячи свої зуби, виказуючи неймовірне "щастя" від того. Нас попросили зняти верхній одяг і для фінальної сцени пострибати з ним на другому поверсі того "батуту". Без кривої думки, бо все сприймалось як випробування, на пару секунд відзняли сцену. У тій сцені фігурували накачані хлопці з відсутніми емоціями на обличчі, а я там, як непришийкобиліхвіст зі своєю статурою. По завершенню я собі міркую: що це було? Йду з одним із учасників рекламного ролика, спілкуюсь з ним на тему дня, кажу, що якби я знав, то одягнув би веселіші труси і прислухався б до порад режисера, якого тут не було. І взагалі: навіщо мені фігурувати в таких сценах? Псувати репутацію участю в рекламі? Колега відповів чітко: ти ж знаєш, які ти підписував документи, коли йшов на знімальний майданчик? Я кажу: жодних! І мене осяває: розумію, що директор нам видасть зарплату з участі в рекламному ролику, а не за стажування. Вся робота - це ширма, для відмивання нечесною працею грошей, що проходять крізь фірму. Дорікаю собі, що вже зарікався йти коли-небудь працювати в рекламне агенство, от собі й маєш: будуть показувати по телевізору, як ти стрибаєш в трусах, як невідь-хто! 0543'

Туристичний відпочинок із сім'єю біля якогось замку. З нами в кошику морська свинка, яка більше схожа на маленького котика. Ми на погорбі, що йде під дужим кутом, аби з нього зійти. Я чи то сповзаю гузом, чи то збігаю з неї. Перед тим бачу, як долі перекочуються боком (зліва-направо) зо п'ять котів до дітей, які сиділи в гурті зі своїми батьками. Спустившись, і я покотився, як ті коти - боком, викликавши у відпочивальників подив. Моя рідня приносить нашу корзину з морською свинкою і я зі своїми дітьми показую їм, який у нас "котик".
Ми вдома: тільки-но приїхали з відпочинку. Зазираю в широку торбу, що була корзиною, і бачу в кутку причавлену чимось (з речей) морського "котика", що ледь дихав, але був живий. Узяв у свої руки, відчув його маленьке розслаблене тіло, білу пухнастість. Комусь зі своєї рідні з докором і дрібкою чорного гумору кажу:

А котик - дохленький!

Роблю під замовлення сімейну фотографію на дуже старий фотоапарат на тринозі, з потужним спалахом, який тримають на витягнутій руці. Такий, при якому казали: "Дивіться, вилітає пташка!" - і рукою проводили перед об'єктивом чарівний жест колом. Виставив родину, налаштувався, зробив кадр. Кажу: залишайтесь на місцях! Підійшов до них, щось підправив, узявся зробити другий знімок: "для перестраховки", а спалах не спрацював. Підсумував: все добре, перша світлина була зроблена чудово! 0818'

Сон 190119 "Заперечення і розчарування"

Заїжджаємо в польську школу і розуміємо, що потрапили на свято у формі шкільної лінійки, де всі сидять, як на вуличному концерті. Починається захід, усі уважно слухають. Серед тих, з ким я приїхав, і "завалили" на те дійство, якісь голосні розмови, які заважають проведенню заходу. Мені зробили зауваження щодо лишнього шуму з боку тих людей. Хтось біля мене виймає підшивку з різних публікацій Юрка Ґудзя і вирішує пустити її по рядах. Я не розумію цього наміру: поляки не знають хто це! Підшивка дійшла до мене, а поряд сидить Сніжана Ч., бере її у мене з рук і починає виймати файли, аби щось знайти, а вони складені за певною хронологією: одна до одної. Чомусь між тим всім зауважив ряд порожніх файлів. Гортаючи те все, питає в мене: а, як їхали, прихопили для мене останнє видання Ґудзя? Я згадую про книжку, якої з собою не було. Кажу "ні" й відсилаю на "потім". Зшиток зі статей збираю докупи, й затримую в себе, аби не йшла по рядах далі й не згубилась. Поряд біля нас сидить деректорка школи, до якої звернулась С.Ч. з хвалебними словами про Пілсудського, на що вона раптом вирішила вичитати нас: не правильно ми про нього думаємо! Й з першого слова звертаючись до нас чистою російською: а ви знаєте, що при ньому було знищено певну визначну споруду? С.Ч. починає його захищати: як же так, він же стільки зробив для Польщі?! Директорка не відступила від свого. Тієї миті зробив для себе висновок: видно, що не всіх проросійських вчителів очистила нова польська влада.

Сидимо в кав'ярні, потім їдемо машиною по центру міста. Я в автівці разом із родиною мера польського міста. Сидимо з ним на задньому сидінні. Раптом його донька, яка була спереду, бачить у нічному небі НЛО, звертає нашу увагу і ми всі починаємо задивлятися. Я пригадав, що вони можуть являти загрозу і не варто цього робити. Раптом проявився другий об'єкт. Перший був червоний, у вигляді подвійної драбинки у формі "клітка", а другий - білий, у вигляді перерваної цятками лінії. У першої , яка повільно оберталась, відбувалась певна трансформація: спочатку одна драбинка надломилась, потім друга, утворивши тим самим нерівно зігнуті лінії, що не пасували цілісному образу. Намагаюсь ті об'єкти сфотографувати, та виявляю, що телефон не працює і не реагує на кнопку увімкнення. Так само і мер щось пробує на свій плівковий фотоапарат ("мильницю"), й підсумовує, що й у нього безнадійно. Приїжджаємо на публічний захід. На ньому мер бере слово. Виходить до катедри і розповідає про те, що ми бачили, як їхали сюди. Дивлюсь на нього, а він на вигляд старенький, худорлявий, говорить тихо, навіть геть притишуючи слова. Показує на публіці старий фотоапарат, яким намагався світлувати НЛО. Підзиває мене до себе і просить подивитися флешку з того фотоапарта. З одного боку я розумію, що в ті часи, як їх виробляли, жодних флешок не існувало й не могли вони бути інтегровані в такі прилади. Просить мене підійти з тією флешкою "до Павла", який знаходився неподілік того місця, де стояла сцена: біля апаратури і служби охорони. Я відчуваю всю відповідальність даного завдяння: має бути оприявнено те, що ми бачили. Розумію, що є причетним до чогось важливого. З тією думкою я опиняюсь ув офісі. Десь поряд іде якесь парламентарне засідання. Якийсь чоловік виходить із зали й говорить мені таку фразу: "Не довго в Польщі буде роботи для українців!" Дивлюсь на нього уважніше, а він з маленькими капловушками, розміщеними ближче до вилиць, ніж до звичної частини голови. Встаю і на його тезу висловлюю польською свою думку й у підсумку ставлю якесь питання, уважно добираючи слова. Озираюсь, а мене так ніхто і не слухав - нема нікого, окрім жіночки, яка сиділа при роботі за скляною огорожею, віддалено й у напівоберті до мене.

Сон 170119 "Взаємна бородатість"

Чоловік виходить із машини та підходить до "падре" (саме таке слово фігурує уві сні, католицького священослужителя) з якимсь запитанням. Той уважно вислуховує і відповідає йому з певним гумором, зачепивши підбадьорливо його бороду. Чоловік не розгубився й легенько потрусив бороду співбесідника, яка була значно довшою. "Падре", підтакуючи сказаному, із грайливою взаємністю смикнув у відповідь волосся на грудях. Якось все це почало не лише кумедно, але й дивно виглядати зі сторони, хоча для них обох така взаємна поведінка була доволі гармонійною і веселою.

Сон як інструмент стабілізації психо-фізичного стану людського організму

Сон належить до саморегуляції психічного стану людини, зокрема його процес - сновидіння. Мова йде не лише про факт появи сну, а розуміння натяків, які можуть траплятися й у реальному житті. Головне правильно й уміло вміти їх бачити і розуміти, також бути уважним до повторювань. Як у живий організм закладені процеси саморегуляції та відновлення здоров'я, так і в сон вписані механізми відновлення психічного стану людини. Наприклад, протягом дня ми стаємо свідками багатьох подій, предметних речей, які можуть не носити чомусь особливого інформативного навантаження - не викликати певного враження, а от уві сні вони раптом для нас зринають, так би мовити "доганяють" побачене. Серед багатьох речей, що трапляються нам на очі, мозок відбирає "найголовніше", таким те, при здоровому глузді, не вважаючи. Звідки виникають такі акценти? Цей стан можна порівняти з відвідуванням музею, де реципієнт дивиться на різні витвори мистецтва і раптом при одному з таких зупиняється і починає його уважно розглядати, не до кінця розуміючи, чим саме "зачепило" воно в собі. Це не що інше, як натяки, які варто осмислити - порожні лакуни психіки, які варто заповнити певними висновками, які ніхто інший за саму людину не зможе проробити. Можливо, тут варто "поритися" в історії, знайти асоціативні прив'язки, з чим пов'язаний певний образ, дія. Якщо вам сниться, що ви смішите людей, можливо, вам це нині бракує або ви в передчуттях певної події, наперед програючи сценарій його розвитку. Не забуваємо, що за З.Фройдом, сон - це приховані бажання. Але не лише ними обмежена наша психіка, все може бути доволі глибоко й індивідуально. Наприклад, може бути так, що ви сильно зайнята людина, і у вас немає часу на певні стосунки. Вам здається, що ви цього не потребуєте - таку команду даєте своєму організму, а от психіка відчуває брак певних емоцій, шукає шляхи, щоб донести вам свою потребу, адже починається зворотній процес саморегуляції. Тому, раптом, ви "зависаєте" перед певним художнім образом, сниться сон, наповнений певним змістом - підштовхує вашу свідомість заповнити відсутні пазли вашої цілісності, унормувавши тим самим психо-фізичний стан організму.

Сон 140119 "Збільшення впізнавання та пригадування"

Хлопець тримає в руках збільшений в діаметрі СD-диск. Щасливий, що переписав на нього багато фільмів. Потім питає так, наче хоче пригадати: яких розмірів вони існували? Десь нарахували до п'яти. В пам'яті увиразнено побачив їхні розміри. (В реальному житті існує лише два таких види). Пригадую (в процесі сну) про салат, який має образну прив'язку до об'єму, як до розмірів на дисках. 0404'

Батьківська садиба. Навпроти лазні батько зробив на землі інсталяцію: лежить, приглиблено в ґрунт, на перекопаній ділянці каска з часів ІІ Світової війни. (Цей фрагмент бачу у сні вдруге). Вище неї розкладений перегній з компосту, наче видовжені шмати чорної тканини або шкіри (виразний образ, який важко описати словами). Я "пригадую" (не належить до відрізку мого життя), як через увесь город проходив фронтовий шлях, навіть злочинець (вже при моїй дитячій пам'яті) тікає від міліції крізь наше обійстя (зламавши огорожу до сусідів).
Заходжу на кухню, там до нас приїхали гості, наче як мені знайомі. Порядкую за столом: щось прибираю, а щось доставляю. Хтось каже про "чуть-чуть", а хтось про море, хтось третій про "дайте ложку" (для гості). Всі слова накладаються таким смішним чином, що я підсумовую: "дайте ложку, аби море брала по чуть-чуть", - викликаючи загальний сміх на кмітливий гумор навіть у тих, хто стояв біля дверей кухні. 0609'

Сон 110119 "Перешкоди долаються легко"

Щось стається, що хлопці, з ким я знаходжусь, не можуть сісти за кермо машини. Отож, сідаю я і їду.

Якийсь чоловік має цілий маршрут, що пролягає всією Україною. Машиною об'їжджає різні точки, заходить у будинки, спілкується з господарями. Я залишився в машині (нова, стильна, червоного кольору) і випадково, відкриваючи двері (справа від водія), поламав замок: дверна ручка перестала відчиняти. Очікую водія, який приходить і все лагодить. Я подумки міркую: "Нелегко їздити, агітуючи за Порошенка!"
Водій у своїй машині (тепер схожа на фуру), яка летить дорогою, миється під душем.

Слово "Алгебра" розмашистим прописом у жовтій рамочці.

P.S. Залишилось найголовніше: згадати, що робили хлопці, коли я сідав на місце водія та чоловік "агітуючи за Порошенка".

Сон 080119 "Звукові та візуальні трансформації"

Юнацька бібліотека на другому поверсі якогось гуртожитку. (Певний мотив уже фігурував у інших снах, але не в буквальному значенні: зокрема, мені знайомі, незалежно одне від одного, як гуртожиток, так і бібліотека). Час від часу до неї приходжу і приношу не так книги, як певні речі, що зазнають своєрідної трансформації, наприклад, кришаться, набувають оновленої форми. Одного дня працівниця бібліотеки віддала мені чопики для доньки, які я поправ і вони в підошвах розкришилися. Якщо їх вигинати, то проступають отвори, з яких під час прання й випали частинки ґуми. Я прийшов до бібліотекарки й показав, що з сталося зі взуттям. Вона сказала, що забула попередити: їх не можна прати! - і вирішила відшкодувати їх фінансову вартість. Почав віднікуватися, що того робити не варто, але вона настоювала на своєму. Я не знав, який варіант розв'язання колізії їй запропонувати. (Далі у сні пролягають певні сюрреалістичні паралелі у вигляді фрагментів).
1). Кругла упаковка від закуски під впливом моїх не до кінця зрозумілих дій розсипається і складається наново.
2). Чую чиїсь слова:

Харі Кристмас.

3). Також чую: 

Я не якийсь "містер Джон"! Я - Сейм Зон!

0628'

У місті великий концерт, а я тут дивлюсь на річку, через яку пішки переходять люди і намагаються переїхати машини. В одних місцях є глибокі ями. Складається певне враження, наче люди знають кудою варто йти, а кудою ні. Дехто з водіїв-відчайдухів ризикують, і це видно із висоти. Причина їхньої тут активності - затори по всьому місту.
Я знаходжусь у будинку, який стоїть над цією річкою. Там є офісні приміщення. В одне з них, по завершенню обіду, "залітає" першою за робоче місце працівниця, аби показати свою "неймовірну" любов до праці. Зі сторони це виглядає саме "показати", бо доходить іноді до смішного: оббігає інших колег, аби першою зайти в офіс.
Я стою біля вікна і бачу біля себе прозору пташку, "розмальовану" в красиві візерунки синього і зеленого кольорів. Крізь її прозорість можна було розгледіти красу й по інший бік тіла. Я звертаю увагу однієї жіночки, яка стояла біля мене з дитиною. Дитина одразу почала висловлювати неймовірний захват. Жіночка не одразу розуміє: про що я? - спілкуючись із кимось по телефону (?). Пташка летить крізь відчинене вікно й каже:

Тільки ні кому не кажіть, що ви мене бачили!

Мій погляд на неї вдруге з-за будинку, що над річкою. Дивлюсь на те, як намагаються й надалі їхати по воді машини і перетинати її поодинокі люди. В даличині бачу, як маса води набігає й набігає. Припускаю, що все ж таки це не просто велика річка, а вулиця, на яку вилилась вода, як вийшла з берегів.

Сон 070119 "Препарати Мувіка Монельо"

Багато людей в одному місці. Якісь ворожі люди ставлять усім ультиматум: пожити ще чи завершити страждання швидко і миттєво. (Образ подібний до радянських сюжетів про німецьких фашистів). Група людей з тієї маси народу йдуть до брами - на розстріл. Я серед них із кимось, кого маю тієї миті підтримувати морально, хоча моя думка "ні в сих, ні в тих" - все одно помирати. Питанням руба: йти на розстріл! - визначило серед маси, хто є ідеологічним націоналістом. Інші, хто залишився, не усвідомлюють, що своїм рішенням доведеться довго страждати в муках й, можливо, "заздритимуть" першим. Нас повели від тієї брами. (Перехід у інший сюжет, але з тією ж людиною, що й у попередній частині. Я й надалі опікуюсь його станом). Ми потрапляємо на підприємство, на якому працює велика виробнича лінія. Навіть задивився на той процес роботи. Ми підходимо до керівника й питаємо в нього поради, які торкаються "чоловічої статі". Він каже, що нам потрібно піти в дім, який я знаю - схожий на червону округлу вежу - й замовити

Препарати Мувіка Монельо.

Сон 050119 "Горизонталі та вертикалі лету"

Сідаю в літак. Посадка невимушнна, політ безтурботний. Не встигаю "розмріятись", як ідемо на посадку: бачу за вікном споруди, що нагадують рідну землю. Літак сідає легко, спочатку прямо, потім завертає направо, минає якісь два стовпи й бетоновану будівлю, що йшли на шляху. Я навіть стурбувався за майстерність пілота, роботу якого бачив зліва від себе, адже сидів у першому пасажирському ряду: зачепить він крилами чи не зачепить? Ні, не зачепив! Виглядало так, наче перебував не в літаку, а в автобусі, адже окремої кабінки пілота, як не існувало. Після заверту вправо, пілот вивернув уліво на пряму полосу, що також мала на своєму шляху перешкоди: он, одна жінка, на вигляд парашутистка, в спортивному одязі, пробігає перед літаком і, не встигаючи, падає на землю, аби літак не зачепив її бортом. Трохи далі, перед лісополосою, якась інша жіночка вирішила неспішно перейти дорогу зліва-направо, тримаючи в руках велосипед. Зобачивши літак, що рухався швидше за неї, кинула велосипед в одну сторону, а сама шмигнула в іншу. Не знаю, що могло трапитися з нею в такій ситуації. Цей неймовірно довгий гальмівний шлях почав хвилювати по-справжньому. Ось узагалі має закінчитися асфальт, за яким іде рівчак порослий деревами. Раптом літак зупиняється на тому краю дороги. Усі пасажири виходять і в певному шокованому стані озираються на весь пройдений маршрут. Зараз має приїхати автобус і забрати нас ізвідси, куди непогано так усіх занесло. 0629'
P.S. 261218 записав пару слів від побаченого сну, який так цілком і не згадав, але доволі дивним чином нагадує дещо від цього: "аеропорт, машина, мер міста про іноземців".

Зустріч Нового року - вихідний. На дворі літо(!), у кутку, де прив'язана собака, зеленіє листя горіха. Всі вже давно повставали і збираються гуртом вкотре зустріти свято. Я сплю на ліжку вертикально до землі, головою вниз. Мені пропонують поїхати зі знайомою мені кампанією, але я вкотре відмовляюсь. Міркую собі, як залишусь сам   і пороблю всі намічені мною справи. Сплю далі. До мене приходять батько з сестрою й будять. Пропонують полагодити карниз, що над моїм ліжком (тепер його бачу горизонтальним). Сестра стає зі мною на ліжко і долучається до установки спеціального кріплення до стіни: я тримаю карниз, вона підбирає правильне положення кріплення. За слідом на стіні, розумію, що карниз встановлено неправильно і прошу сестру допомогти їй і перекріпити самому. У місці того сліду виявив цілу нішу, наповнену різного роду камінням і піском, схожим на вугілля, перемішаним із алмазами(?) та самоцвітами. Хотів те все звідти вибрати і вичистити, але чомусь вирішив підгребсти ту сипучість таким чином, щоб менше вона випадала назовні.

Сон 040119 "Фіалки: малюнок хноєм"

Доставляю свіжі фіалки в посудинку до більш давніх ув один букет. Вони вже раз доставлялися, а це буде третій пучечок. Його прилагодив ближче до центру неглибокої вази. Уявив на руці малюнок хноєм або тату. 0418'
P.S. Образ фіалок, видно, вихоплено з сюжету фільма, що дивився за пару днів до сну: "O czym się nie mówi" (1939). Малюнок на руці: пряма асоціація з малюванням донькою хноєм.

Сон 030119 "Забуте коріння"

Дорога крізь всю Росію - із заходу на схід. Ліси, обабіч живі контури зрізаних погорбів, за якими видно, як прокладалась дорога. Давні кам'яні будови на холмистих узвищеннях, наче оглядові вежі з допоміжними спорудами, але давно без дахів, із порослими зсередини деревами. Виникає відчуття, що дотикаєшся зором якоїсь незвіданої старовини. Якесь село, на шляху якого старий цвинтар, з великими деревами, що ростуть з-поміж могил. Я навіть задивився спочатку на ті громіздкі стовбури, що від своєї ваги похилились за межі кам'яної огорожі. Деякі з них лежали так, що утворювали над дорогою коридор. Приїжджаємо на якесь підприємство. Там я маю допомогти колезі зробити якусь роботу, але в результаті чого вийшло живе інтерв'ю з його працівниками. Я з колегою і робітниками сидимо за одним столом, спілкуємось про життя, хто звідки родом. Виявилось, що вони всі говорять українською, хоча мешкають у Росії давно, вже навіть позабували звідки вони, адже це вже було друге-третє покоління емігрантів з України. Розповідають, що усі вони всі з сусіднього села і не мають пряме відношення до с. Литвинов, де знаходиться це підприємство. Називають рідне село, що нагадує українське слово, щось на зразок "Не[гай]нов". Просять зробити спільну зі мною і колегою фотографію, я чомусь тоді бачу себе майже голим у плащі. Кажу щось і перев'язую плащ на пояс, лишаючи відкритим торс. Настає обідня перерва і світлування не виходить. Всі робітники з моїм колегою йдуть в їдальню. Я залишаюсь, бо під час їхньої розмови їв яблука. Наче був ситий. Хтось приходить, каже що побуде з нашими речами, а я можу піти поїсти. Повідомляє, що всі затримались на відведений їм час і мусять вистояти в черзі. Вирішую йти в "столовку". По дорозі зустрічаю різних працівників, але жодного знайомого обличчя - з тих, хто був за столом. До їдальні ведуть уверх сходи, на яких стоять жіночки завершуючи чергу. Став і слухаю їхню розмову. Дивуюсь, що знову чую українську мову. 0448'
P.S. Початок сну походить від сюжету з польського фільму "Next-Ex", який був переглянуто увечері, де герой планує їхати в Канаду крізь Європу і всю Росію. Перед сном ставив собі питання: доля України в 2019 році? Видно, що не достатньо докладено зусиль у вирішені питань українців за кордоном.

Мені треба зайти на завод, на якому я працював рік тому, але мушу знайти поважну причину, коли бачитиму давніх колег: чому вирішив завітати? Я то знаю, що мені треба щось "від частотника". Знаю, що вже запустили нову лінію, набрали нових людей. Заходжу на підприємство по старому пропуску, беру ключ на звиклому мені місці від комірки електриків. Там багато різних електротехнічних приладів, що лежать про запас на різні позаштатні ремонти. Тримаючи у руках частотник, щось для себе з'ясував, роздивився те, що мені було треба. На виході з комірки зустрічаю мого колишнього керівника Артема Б. Зобачивши мене, раптово розцвів у приємній усмішці. Логічно, що в нього, окрім привітання, виникло питання мого тут перебування. Я відповів так, як є, навіть, коли відповідь виглядала зі сторони дивною: я тут дивився частотник... як його підключити. Вловивши його підозрілість, адже очевидно, що тут опинився нелегально, я поспішив мило розпрощатися й попрямувати до виходу з заводу. Там зайшов у новозбудовану частину, в якій працювали електронщики. За столом сиділи троє. Геть незнайомі й малопривітні: занурені в якісь поточні ремонти. Відзначив для себе багато нової автоматизації, зокрема, подачу по колу якогось обладнання, яке заходило з вулиці в приміщення.

Сон 020119 "Оригінальне печиво "Брелок""

Я на роботі. Обідній час. Стою до туалета. Доводиться ждати то одного, то другого, поки хтось вийде. Якась додаткова ускладненість, навіть коли потрапив до кабінки. Час йти до праці. Треба поспішати: вже 20 хв по обіді. Треба ж, згаяти його очікуванням! По дорозі до робочого місця, побачив на великому столі багато новорічного печива у формі чоловічків та різних геометричних фігур, доволі приємних на вигляд. Один з видів печива був зроблений, як брелок. Навіть висіло на ньому металева застібка з ланцюжком. Деякі інші печенюжки були зроблені з вушками для такого ж використання. Знаю, що печиво тут лежить не випадково: поряд працює на всю потужність пекарня. А ці вироби на столі - для таких працівників, як я. Беру пару "брелків" для своїх дітей. Ще дві для проби, навіть надкусив їх, одна з них кругленька, з кавовим смаком. Поспішаю, треба ще дійти до місця праці.
P.S. Напередодні планувалось, що треба буде зробити печиво та з дітьми використати до нього "цукрові олівці".

Снився ще один сон, в якому фігурувала велика собака. Одразу проводжу паралель з переглядом на ніч фільму "Miłość Od Pierwszego Szczeknięcia".

Сон 010119 "Спроба викриття: Нове-Старе - Вхід-Вихід"

Я завітав на фірму, в якій колись працював маркетологом. Мені пропонують очолити той самий відділ, але на кращих умовах. Сідаю за свій робочий стіл, намагаюсь вникнути в поточні справи. Виникають питання щодо певних речей. Ставлю їх по мірі певної компетенції директору, який сидить майже напроти, іншим менеджерам, хто може надати роз'яснення. Ловлю себе на тому, що з кожним наступним питанням маю якийсь дивний спротив з їхньої сторони: невже я цього не знав? Таке приховане роздратування йшло не від керівника, а від його підлеглих. В якійсь паузі в мене виникають сумніви й думка: наскільки непродумане прийнято рішення: оформитися на цю роботу. Я ж вже маю постійну працю в Польщі? Як я поєднуватиму дві роботи разом? Навіть складність - освоїтися першого дня - вказує на те, що це вже не та посада, яку готовий очолювати. Раптом в офіс заходить власник компанії (не директор) і підходить до мого столу й каже: хочете знати, про що думає людина, коли сидить за смартфоном? Бере мій телефон і гострим предметом починає нерівно здряпувати верхній шар екрану, що має матовий відтінок, аж до глянцевої поверхні. За тим шаром починають проступати малюнки у вигляді чорнобілих штрихкодів, прямокутних шильд, типографічних знаків. Я шокований від такого розвитку подій, хоча проявляю здоровий інтерес до незнаного. Міркую: добре, що на екран наклеєний захист... Я проходжу перед автівкою синього кольору, за кермом якого сидить згаданий власник фірми. Поверхня капоту авта нагадала матову поверхню мого екрану на телефоні. Подумалось: чи не подерти й тобі, аж до глянцю?

Печу добрий шмат м'яса. По приготуванню, злив з нього ропу. Якась незнайома мені жіночка робить пельмені. Між моєю і її працею якась "іншість" у формі часопросторової ями. (Важко пояснити словами). Наголошується, що "краще пельмені!"

Я в Польщі. Вирішив вийти у місто. Центр міста, але майже порожні вулиці. Вирішив купити собі морозиво, але не можу пригадати за якою ціню купував минулого разу, проходжусь від однієї кав'ярні до другої, щоб відтворити в пам'яті ціни: 3, 5, 6 - в залежності від об'єму і пропозицій. Доходжу до останньої ятки, які утворювали довжелезний коридор однієї будівлі з високою стелею плавним завертом вліво. Ця остання ятка була в напівромантичній темряві, можливо, тому я й вирішив обрати її. Підходжу до стійки. Замовляю морозиво. На видачі стоять дівчина слов'янської зовнішності та негр. Акуратно вдягнені, робочий одяг в грайливому стилі. Питаю в дівчини, поки формує морозивом вафельний стаканчик: "Чи є тут вихід?", вказуючи на зачинені двері, що йшли, як ймовірне продовження коридора, наче до чогось нового. Виникає пауза. Я розумію, що вона не втямила по-українськи, по англійськи не запитаю. Майнула думка: а чи можна за зовнішніми рисами зрозуміти, якою мовою спілкується людина? Повторюю російською: "Тут есть выход?" Вловивши на її обличчі вираз неприйнятності, врешті, зосередившись, кажу польською: "Czy jest tu wyjście?" Вона усміхається і грайливо іронізує над значеннями, що є вхід, а що є вихід: "wyjście-wejście? Czy wejście-wyjście?" Тим самим натякаючи, що я правильно подумав: вийти тими дверима зможу! Раптом вирішую повернутися тією ж дорогою, якою йшов.