Сон 050322 "Звуки та тріск змін"

Опиняюсь у великому багатоповерховому будинку, схожому на недобудовану школу. Маємо якусь свою роботу, але перший день ходжу між поверхами і зауважую, що цей будинок видає дивні звуки. Намагаюсь локалізувати їхнє походження. І ось я знаходжу якесь перекриття, недалеко від сходових поворотів із поверху на поверх, яке на третину не лежить нормально в стіні. Дивлюсь і розумію, що таких ґанджів із бетоном у цьому місці багато. Подумалось, що на якомусь етапі будівництво стояло просто неба і всі ці стіни вимило із часом погодніми умовами, а згодом, десь так, за років двадцять, нагнали зверху ще не один поверх, а тепер все під вагою тріщить. Підходить якийсь будівельник і так само зазначає на тій стрьомній конструкції, так, що все насправді може завалитися, а тут всі працюють. Тепер на цьому ж об'єкті я з якимось іншим молодим колегою (незнайомий в реалі) підходжу до неогородженого широкого балкону. Дивимось униз, а там до нього приїхали його батьки з братом і сестрою. Я ж розумію, що не просто так. В Україні війна, а вони біженці. Питаю, чи знайшли житло? Ще ні! Вирішую кинути усі сили на вирішення цього питання. Спілкуюсь з його мамою і пропоную варіанти. Заторкую тему пошуку для неї роботи. 0750'

Сон 231221 "Необхідність"

Я в якомусь новозбудованому приватному домі. Роблю в трьох місцях художні витвори, які мають бути на рівні із підлогою. Дивно, але ці витвори мають бути прихованими від стороннього ока, наприклад, під ліжком. Поки що наношу шар за шаром бетон і камінь. Врешті має бути рельєфне та залите глазур'ю, як у давнину робили кахлі. Знаю, що донька перемогла в конкурсі (відповідає реальності) і гіпотетично може претендувати на отримання додаткових нагород у вигляді соціального захисту. Потрапляю на якесь бюрократичне засідання, на якому окремо піднімається питання таких винагород. Так і звучить: чи потребує додаткового соціального захисту наша родина, маючи таку доньку? Спочатку голоси розділяються порівну, але я беру слово і переконую в такій необхідності, адже бачу за присутніми певну законодавчу некомпетентність. Як аргумент доводжу, що чув від інших чиновників про додаткові гарантії для такої дитини.

Сон 250521 "Бетонні аргументи"

Разом із батьком перебуваю в половині дому баби Марії.  Як у підліткові роки, допомагаю чимось банальним у роботі, а він за це дає мені якісь заохочувальні гроші. Розповідаю йому за різний досвід роботи в Польщі, зокрема про враження новачків від інструментів праці, що полегшують роботу в рази. Наводжу приклад, як в технологічний колодязь ми опускали кабель. Разом із тим виникає поточне питання: навіщо робити такі колодязі в домах? Відповідь є простою, яка його здивувала: на випадок ядерної війни! Там є все! Іншими словами: під землею такого дому знаходиться ще один дім, в якому можна прожити з місяць, а то і більше.

Допомагаю колишньому колезі по роботі (Ю.П.), який за сумісництвом був бригадиром. Говоримо позитивніше, аніж це було раніше із-за цікавого випадку обопільної впертости (відсилання до досвіду з реальности). Цього разу він потребує виставити якісь бетоновані двері за межі свого гаража (місце незнайоме). Самі двері взагалі схожі на бетонні плити: без завісів та ручок. Ставимо так, що мені це видається ненадійним, я ж роблю зауваження. Він заспокоює: принаймні його це влаштовує. Із-за нерівности на землі плита зрушується і починає падати... Я лише кричу, щось на зразок "увага, небезпека!", закриваю очі, а в подумках бачу окрім себе ще двох людей, які переносили і стояли близько тієї плити. Подумки оцінюю ситуацію, адже боюсь подивитися "в реалі": я то відскочив, але хто інший міг травмуватися? Могли постраждати чиїсь ноги... Разом із тим згадується випадок на будові, в якому, за розповідями, згаданий колега-бригадир став безпосереднім учасником трагедії для іншого колеги, який зламав ногу. Міркую собі далі: як і з давнього досвіду нашої не зовсім милої співпраці він поводився так, що взагалі не скажеш: чи в його житті мало місце травмуючий досвід для іншого? - а тут: чи не та сама ситуація... "є?" / "могла бути?".

Сон 060520 "Обмежувальний знак: Могильне місце"

Важкі і складні стосунки з матір'ю, які закінчуються тим, що приїжджає до дому батько в дупль п'яний. (У реальному житті, при моїй давній пам'яті, таке траплялось одиничні рази). Зійшов з таксі, стоїть на одному місці і спілкується сам з собою. Коли ми до нього підходимо, він фокусується і більш конкретно адресує свої монологи. Картинка міняється і я опиняюсь на початку сну, після думки: а з чого все почалось? Тепер знаходжусь у знайомому мені парку, яким ходив у дитинстві до школи. В ньому є ділянки землі, покриті водою, що перетворюють дорогу на болотяні галявини. Є й інші проходи: між дерев, там вище і сухіше. Проходять біля таких пагорбів підлітки з мамами й проводять візуальну інспекцію. Ось на дереві висить якийсь обмежувальний знак, прикріплений до похиленої галузки. Діти стоять біля нього в тому проході дороги і активно його обговорюють. Я ж їх минаю. Хотів би щось сказати, але мовчу й іду далі. 0240'

У сусіда померла жінка. (Сам факт із реалу вихоплений десь із років 25 тому. Сусід - це старий фронтовик, а його жінка перед смертю вже кілька років була прикута до ліжка із-за хвороби). Вирішили вони (його родина) поховати її на власному городі. (Сон перенасинається разів зо три, поки я його записав. Врешті-решт міняється локація). Чомусь головну роль ув організації похорон відіграє мій батько. В результаті виходить так, що він, а не сусід, ховає її на порозі дому, в якій живе (в реалі - жила) баба Марія (його мама, моя бабуся). Я ж дивлюсь на все це відсторонено, хоча сама ідея мені не подобається. Поки він робив могилу, на якомусь етапі вирішив її переробити, а згодом, коли вже все завершив, висловив сумнів і запраг нових кардинальних змін. Дивлюсь на все це, а бетон уже залитий, асфальт укатаний (неакуратно, зі слідами від катка), могильна плита встановлена. Так, не зручно: аби зайти в хату, треба наступити на могилу. Але ж дивно все це! Мені ж тут не ходити? 0645'
P.S. Видно, образ "могильного місця" "перефразовано" вихоплений з кінофільму "14:11", переглянутого напередодні.

Сон 140719 "Виробничі зміни"

Я знаходжусь у господаря, до якого маю якийсь родинний зв'язок, а також не випадковість моєї присутности на його обійсті, на якому набудовано багато технологічних приміщень для переробки зерна. Перший запуск то одного обладнання, то другого. Десь переробляється солома, десь зерно, десь знаходиться те, що мені називають "молотильня". Необхідне устаткування запускається не все одразу, а за потреб. Разом з усім комплексом, що можна було б назвати "млин", господар вирощує свійську тварину. Проходжу цехами: десь уже мелеться зерно, десь робиться щось інше. Заходжу в січкарню, дивлюсь, як відділяється зерно від полови. Кажу господарю, який контролює цей процес, що мелену полову добре було б давати для власних свиней. Навіть беру її до рук, відзначаючи їхню легкість. Він же компетентно каже, що ні: для своїх він так не робитиме! Разом із тим він знає, що в мене завтра літак і треба буде мене відвезти машиною. На якийсь телефонний дзвінок чи його питання намагаюсь пригадати час, на який був узятий квиток на рейс. На його уточнення пригадую: чи то 8:30, чи 7:30. Відзначаю, що ця ілюзія сприйняття часу виникає у мене з часовими поясами між країнами: варто лишній раз подивитися в квиток. Спілкуючись з ним на цю тему, ми прогулюємось тим мікрорайоном, в якому було побудоване його підсобне підприємство. Озираючись на краєвид, відзначив для себе, що побудоване воно на відкритій місцині, хоча недалеко від нього розташовуються інші жилі споруди. Наприклад, недалеко від нього, завдяки такому ж просторому розташуванню на земельній ділянці, власниця одного дому змогла так само залучити інвестиції і розбудувати свій дім, перетворивши його в хостел. 0349'

Деревопереробне підприємство здійснило запуск. Працівники вчаться виконувати правильно свою роботу. Колеги, які приїхали, як навчити, моментами обурюються, як хтось тупить у своїй роботі, висловлюючись незрозумілою мені мовою. Вкотре і вкотре повторюють, як робити правильно. У мене місія якась виняткова: я з напарником маю на якомусь етапі додавати певний матеріал, схожу на мінвату, в трьох місцях одного обладнання. Там є ваги і я маю правильно його зважувати, приплюсовувати до існуючих показників і вводити нові числа. Нас учать робити це грам у грам - точно, я ж схиляюсь округлювати. Дивлюсь, як інвестори продовжують розбудовувати завод: тепер облагороджують паркову зону біля озера, яке мені знайоме, як таке, біля якого колись відпочивав: відзначаю, що там ще дерева росли високі, де в ряд, а де хаотично. Придивляюсь, а озеро розчищене, отримало рівної прямокутної форми, замість звичних дерев висаджені нові - більш декоративні та екзотичні. Що характерно, я на все це дивлюсь із високої споруди, яка стоїть поряд. Виглядає так, що зона озера знаходиться так би мовити в ямі: таке візуальне сприйняття, але те, що все оживає по-новому незвично дивує. Дивлюсь у сторону від озера і розумію, що бачу город батьківської дачі, який доволі оперативно заливають бетоном, рівняють бетоновані виступи доріжок: городина, що росла, рівняється з землею, а зайві набудовані елементи розбиваються кувалдами. Працюють багато робітників, тому картинка доволі жваво міняється на очах. Комусь коментую: " Он ті елементи з бетону робив я сам! (Пауза). Видно тут буде паркінг для цього підприємства!" Звертаю увагу, що дачний будинок стоїть незрушно. Міркую собі: добре батьки вирішили: городиною вже не сила займатися, тому логічно було продати, а хату лишити. Видно, на виручені гроші добудовуватимуть нову. 0652'

Сон 150619 "У боротьбі й примиренні з природою"

Пішли на полювання з традиційним переконанням, що ми вміємо підкоряти собі природу. Дружина у намірах більш войовнича, що тепер виражається в цілеспрямованости навчити когось практичному вмінню: "Дай мені!.. Ти не так робиш!.. Дивись, як треба!" Таким чином ми опиняємось у знайомому нам місті, яке називаємо дачею - округла висока недобудована бетонована споруда. Заходимо в неї. Знаємо, що ввечері настає час, коли на нас може чекати "зло у вигляді змій" (чи то буквально, чи то метафора, важко зрозуміти). Аби мене навчити, як із тим боротися, дружина підриває стіну, так, що нам перекривається вихід. Тепер стає питання: як вижити? Ми шукаємо шляхи "із замкненого кола" тієї споруди. Спостерігаю, як виникає у неї сум'яття і нотки паніки. Так, як споруда має чималенький простір, у ній утворилась своя флора і фауна: правильно спостерігши за тими ресурсами, роблю висновок, яким і ділюся: можна пережити зиму! Звертаю увагу на мох, траву, на дрібних комах, які літають аж над самим долом. Це означає, що там їм тепло, ми можемо зробити, як вони - наблизитися до землі - і перестати мерзнути. Серед трави можна знайти те, що йтиме нам у їжу. 0020'

Сон 201118 "Пластика збережених образів"

Я виходжу з незнайомого дому і дивлюсь у перспективу. Бачу красивий ракурс, який надихає мене до світлування. Починаю фотографувати краєвиди. Основні елементи поєднання: осінній ліс, небо, дорога / споруда. Захоплює просторовість у поєднанні з яскравими кольорами і їх контрастами. Більше уваги починаю приділяти старому об'єкту на лоні природи. Знаходиться він на великій території, оточеній лісом. Сама споруда являє собою покинутий доволі багато років тому початок будівництва, у вигляді ансамблю залізобетонних каркасів різної форми. В тій давності пересвідчився остаточно, коли буквально виповзав з-поміж елементів тієї конструкції, натрапляючи на вимитий "часом" бетон, зіржавілу арматуру, що визирала з нього. Якийсь чоловік, з кола тих, із ким я був у домі, підходить до мене і пропонує допомогу. Дякую, але кажу, що сам! - і встаю на ноги. Задоволений від збереженої пластики побачених образів.

Сон 060918 "Зустрічі та спілкування"

Донька вільно говорить по англійськи, польськи, адже вчиться в смішаному класі. За пару років вивчила мови. Моє здивування.

Три дівчини і давній друг по творчому цеху Р.З. Сидимо в машині і обговорюємо, куди їхати на природу, де по дорозі затаритися. Я висловлюю свої пропозиції, дівчата заперечують і вносять свої. Домовляємось зустрітися, як поберемо все необхідне з дому.
Вдома, на батьківському подвір'ї, стоїть гараж, в стелю якого забетонований стовбур горіха. Я дивлюсь із середини на те поєднання: округлість стовбура в суцільному бетоні. Подумалось: а як ми робитимемо потім, коли стовбур дерева буде рости? Роздовбувати і забетоновувати наново?..
Поряд із гаражем стоїть собача буда. Над нею висить похилена галузка іншого горіха. Я уявляю, як уночі обійматиму її, щоб спати, стоячи ногами на тій буді, де живе собака. Але кажу собі: погане рішення.
Я недалеко цієї ж буди, але за огорожею і на провулку. Зустрічаю другого давнього знайомого І.С., кажу:
- Який збіг! А що сьогодні за свято? Бо бачу всі з ким я їхав - на ньому!
- А хіба ти не знаєш?
- ?
- Річниця, як померла моя мати. - Каже І.С.
Мали їхати на природу. І не ясно чи поїдемо, бо все якось перегралось на інший лад. Дивлюсь на небо, а воно хмуриться, кажу:
- Видно нічого не буде.
Потім дивлюсь - ясніє.
Всі в одному домі, а я на вулиці. І.С. вийшов до мене і ділиться, що Копитько програв конкурс на знання книг, хоча працює в бібліотеці.
Бабуся І.С. на порозі батьківського дому стоїть близько до внука, обводить двома руками голову І.С., розглядає, говорить про щетину, за якою треба доглядати. Я помічаю, що він, якийсь старий, інший на лице ніж я його знаю.
Я питаю:
- А ви пам'ятаєте, яким він вам подобався? - адже кожного разу міняв бороду.
- Пам'ятаю, десь у мене є фотограія! - каже вона.
- Приставити йому штучні вуса! - жартую я.
Мати і двоюрідна сестра дивляться на ту сцену й обіймають один одного.
- Що ти будеш робити без івецьків? - серйозно перепитує в І.С. його бабуся.
- Івецьки це...
Мати і двоюрідна сестра починають  "угорати" зі сміху, я разом із ними.
Зловив себе на тому, що проснувся усміхненим. 0326'


Я в якійсь іспаномовній країні. Якийсь чоловік для мене проводить екскурсію по їхньому базару. Зустрічаю типові латино-американські обличчя. Підводить мене до кількох людей, які знають українську мову. Їм, як і мені, доволі приємна така зустріч. Є люди, що можуть говорити по російськи, зокрема одна жіночка, як я зрозумів, уродженка Молдови. По дорозі знаходжу сумку якоїсь дівчини, намагаюсь догнати її, йду по сліду. Гублю. Йду з дружиною додому, несу покупки. Якась дівчина, схожа на ту ж, що згубила сумку, посеред вулиці голосно говорить українською по телефону. Жінка відходить у сторону. Доганяю дівчину, питаю чи не її сумка. Дівчина на радощах: що є "людинка" з рідного краю! Поводиться так, наче я хотів би познайомитись з нею ближче. Але я кажу, що чекаю на дружину. Дівчина розчаровано: так? - і відходить у сльозах. 0510'

Сон 180418

Я з кимось в лісі, біля ведмежої барлоги. Так начебто у ній, але не цілком. Звір нас до себе не підпускає. Барлога виглядає, як частина покинутої будівлі, але виразних ознак не існує. Фактично, основні елементи з чого вона утворена, це земля, бетон і камінь. Між нами і звіром існує певна довіра, але у нас до нього, як і навпаки, витворені чіткі межі, які ми у цій барлозі не перетинаємо. Таке життя поряд тривало довго, поки не виникла загроза звірові. Так, начебто ми могли від чогось захиститися, але потребували перейти його межі барлоги, разом з тим захистивши ведмедя від небезпеки. До останнього ми сприймали його, як примітивну істоту, але, в момент загрози, виявилось, що він запропонував логічне вирішення захисту, пов'язане із зсувом бетонної брили, яка, на наш подив, мала W-подібний замок: "мама-тато". Ми тої миті отетеріли і зрозуміли, що ведмідь живе на храмовій території, яку захищає своєю присутністю. Барлога - це не просто бетон, каміння і земля - це захований від чужого ока храм, який з віками осів, перехилившись набік і пішовши в землю. Звір мешкав біля святині - свята-святих храмової споруди, таким чином, що ми не могли скласти уявлення ані про храм, ані про його "закинуту" архітектуру.
Бетонна брила із замком, яку зсовував ведмідь, була верхньою частиною святині, схожою на буддистські маківки храмів.

Сон 130418

Вузький пройом, де я щось ремонтую на стіні. Бетонована підлога з приямком, в який можна завалитися. У тому ж місці є місце, де тече вода, зливається просто в той приямок. З якогось дива вода не сходила знизу, а набігала. Я вийняв, за пару раз, довгі жмутки волосся з місця зливу, і вода пішла краще.

Річка. На ній були якісь водні змагання, можливо, змагання риболок. Разом з тим проходив якийсь фестиваль. Тут же, на березі річки фігурували однокласники, зокрема наш класний керівник. Я показував якийсь солідний друкований альбом, який я уклав. У ньому фігурували різні події з мого життя, пов'язані з участю в колективних заходах, зокрема такого ж фестивалю, як цей. На одній зі світлин того альбома, в колі людей і нічного освітлення була зображена танцюючою в стильому наряді класний керівник. Я їй показую цей спогад... Ранок. Пісчаний берег річки. З ночі усі люди розійшлись, залишивши за собою рештки свого перебування. Я також йду, але за пару кроків повертаюсь прибрати за чужими людьми сміття: обгортки від цукерок, целофанові пакети, шматки білого хліба і булок. Целофанове сміття ховаю в пісчану ямку, яку загортаю тим же піском, а хліб кидаю в річку для риб.

Я в Польщі, хоча траса, на якій я є, така ж, як  біля дому моїх батьків. Аби було дешево, постриг себе налисо, а потім ще й доголив. Наостанок побачив, що лишилось рідке волосся на бороді, яке вже почало закручуватися. Оцінив, що геть не естетично, і доголив себе остаточно. Тоді ж дізнався, що машина, якою я їхав і залишив на знайомій мені трасі, конфіскована поліцією. Вийшов, нибито, якийсь закон, який дозволяє спокійно це робити щодо іноземців. Разом з тим почув, що українці вже покидають межі Польщі - незадоволені діями цього закону.