Сон 191024 "Творчі наміри"

Їдучи в дорозі між Францією та Польщею - у Німеччині, на початку сну виник образ: слід від лапки тварини (кота чи собаки), який був залишений якби на сірій фарбі. Ще не до кінця заснув, як образ набув певних ідей: а якщо буде такий художник, який малюватиме картини лапками живих істот? Наприклад, по готовій малярській роботі пробіжиться пес і залише на ній свої відбитки? Як це буде сприйнято публікою? А якщо художник захопиться ідеєю настільки, що почне використовувати тварин, як живий неконтрольований інструмент, передчасно змочивши лапки у фарбу? Скоріш за все, його звинуватять у безсердечності та жорстокому поводженні з тваринами.

Дивлюсь на якусь велику пластикову конструкцію-лего, ще не доскладене з одноманітних складних за формою світло-коричневих кубиків. Виникає думка, що це свого роду великий пазл-кубик-рубик, який можна буде осягнути лише після свого завершення.

Спілкуюсь із сином, а він мені висловлює якісь претензії, апелюючи на свої побажання. У якийсь момент я злюсь і гостро висловлюю йому аргументацію досвіду в сім'ї, наводячи приклад його сестри: "Якщо будеш знати англійську мову на рівні як сестричка, тоді можна було б висловлювати такі (конкретика відсутня) побажання!"

Німеччина, тригодинний сон у дорозі

Сон 090423 "Благословення для дітей"

Розповідаю колезі, що я з його другом (в реалі - кумом, віросповідання - православне) були на вихідних у костьолі з власними родинами, аби ксьонз благословив наших дітей. І по сказаному чую ображений тон: "А чому, коли йшли, не сказали про це мені, адже я також хотів благословення для своїх дітей!?"

P.S. Дивний сон. У житті з цим колегою поки маю конфлікт непорозуміння, який уві сні (пошук розв'язання? готова відповідь?) подається для реалу (після пробудження), як ребус. Він не є католиком, по суті, як і я, церковні обряди сприймає на рівні формальности. Перебуваючи зараз у Польщі, не те що до костьолу, до театру - не бачить раціо ходити. Можу припустити єдине, незалежно від "антуражу" мого сну, головним акцентом є те, що найціннішим у його житті є власні діти, а найболючішим з усього сказаного - слово "благословити". 

Разом із тим на Великдень (вчора, перед сном) ходив разом із дружиною до костьолу.

Веду підлітковий гурток, в якому діти спочатку вчаться конструювати моделі будинків, а згодом - переносити свої вміння на реальні об'єкти будівництва.

Сон 290518 "Укладання в цілісність"

Кам'яний кінь у вигляді слона - з хоботом, в сидячому положенні, в стилі буддійських фігур. 2158'

З'єднання великої цілісної конструкції. 0055'

Працівник робить кладку: мала цегла до середини, велика - назовні. Я пам'ятаю, ще коли приїхав, як все будувалось. Тепер там поштукатурено і пофарбовано.

Чоловік і жінка приїхали тележкою аби зложити пляшки і залізні банки у велику картонну коробку. По укладанню чоловік накрив те все зеленою шматкою. Кілька разів зачинали вони те все везти і стільки ж воно перекидалося і висипалося. Я запропонував, як рішення, чи то ящики замість картонної коробки, чи укласти інакше. Жінка пішла щось шукати, а чоловік сів щось мити. Мені треба було помити бути від цементного розчину, я в нього попросив води з шлангу, і вимив взуття начисто.

Сон 130518 "Підміна пасуватиме"

Господарство. Я складаю металеву конструкцію з поворотом. Процес складання переміщується з двору на кухню. Щось не пасує з однієї частини до іншої. На допомогу приходить колега, який береться робити сам. Мені краще, адже більше часу на збори: я знаю, що на підміну мені до бригади приїде інша людина. Я в стороні сростерігаю за процесом. Думаю, що треба засвітлувати складання, як то воно вийде вже готове, адже треба буде світлину додати до блога моїх снів, який я веду. А тут все пасуватиме одне до другого. 2345'

Смажив м'ясо і варив гречку одразу на одній, але великій пательні. Готувалось все це по кілька порцій. Оригінально, але все відбувалось не вдома, а в якомусь чи то закладі харчування, чи банку, який знаходиться на вулиці, що нагадала мені Михайлівську в Житомирі. Сідав їсти разом із дружиною. Про щось приємно розмовляли. На касі, на вигляд, як у звичайній кав'ярні або ресторані, працівники закладу почали вибивати нам чек і зауважили, що в мене є штраф, який треба оплатити. Я спитав: звідки? На що дівчата відповіли: з Мирополя! (Подумки, на карті України, я уявив Маріуполь). Я вголос згадую, що той штраф, то якась смішна помилка, яка була пов'язана з уплатою комунальних, яка виписувалась на дружину, а оплачував я, а згодом, так само, виписали на моє ім'я. На що дівчата з каси кажуть: так, помилка-помилка! А нам безтурботно і на серцях легко. Над сказаним, у раптовому повороті подій, весело сміємося. 0315'

Лава (розплав) розтікається по сходах на тому виробництві, на якому я свого часу працював. Стою знизу, а мені треба піднятися вверх. Там люди, які, на мою думку, потребують допомоги в даній нештатній ситуації. Я кажу хлопцям, що на других сходах зверху, як до них мені піднятися? А вони мені у відповідь: можеш так іти по розплаву, вже можна! Хтось від них зверху пробує бігом перескочити по залитих лавою сходах. Я не ризикую, зважую, що за будь-яких обставин моє робоче взуття не витримає тієї температури.

Я їду з колегами на новий об'єкт. На півдорозі я запитую, то куди ж ми цього разу їдемо? На що колега іронічно: я ж тобі розповідав! Я у відповідь: ти ж знаєш, коли працюєш, щось слухаєш і чуєш, щось думаєш про те, що робиш і як робитимеш далі. Відповідь була коротка: побачиш! У ту ж мить, я дивлюсь на дорогу, а інший колега, що любить поговорити, так забалакався, що мало не створює на дорозі аварійну ситуацію. Я дивлюсь, а в місці, де дорога звужується, нам назустріч їде автобус, а ми з'їжджаємо в огорожу. Я кажу: автобус, гальмуй! Я рефлекторно натискаю під ногами на уявні педалі. Наша машина зупиняється, автобус пригальмовує і їде далі. Я опановую емоції і виявляю, що за кермом був я, а не хто інший. Приїжджаємо на об'єкт - монастир із храмовим комплексом у вигляді фортеці. Я згадую, що ми тут вже були. І одразу кажу собі: це ж Рівненька область! Нас зустрічає хтось із працівників закладу й одразу каже, що в тій іранській родині діти взагалі стали неконтрольованими. Я згадав ту родину, і мені й нині було дивно, що вона мешкає ще там у монастирі. Ми підійшли ближче до споруди. Під нею сиділо пару чоловік. Поки наш начальник пішов спілкуватися за роботу, я звернув увагу да дівчину, яка сумно сиділа на сонці під великою кам'яною стіною. Я спитав у неї за її самопочуття і почув, щось на зразок розчарованості в коханні, і що вона готова піти від свого чоловіка. Я кажу, що у нас є хлопака, який якраз і шукає кохання на все життя, бо ми вже втомилися слухати від нього про дівчат. Зву до себе колегу і в кількох словах окреслюю, що це може бути його доля, нехай поспілкується. А дівчина, побачивши його, без комплексів одразу полізла в обійми і цілуватися. На що ми від нього почули: та що ви, я так одразу не готовий! Але дивлячись на них, зрозумів, що йому її поцілунки стали до вподоби. Раптом ід такого розвороту подій подумалось: чи не є ця дівчина легкої поведінки? Ще й тут, на такому місці, де її може спіткати будь-який турист?

Сон 290418

Праця під водою. Батьківський дім. У ньому великий акваріум наповнений по самий верх водою, розмірами з кімнату ~ 3-4. Цей акваріум стоїть у кутку великої кімнати, де свого часу був телевізор. У акваріумі стоїть ліжко, невеликий стіл. На тому ліжку мати прилягла спати, втомлена, після роботи. Я у тому ж акваріумі обдираю від пластику (штучної основи) речі, зокрема дорожню сумку, сидячи спиною до ліжка. Великі та малі шматки того пластику плавають у воді, опадаючи на дно. Відчуття мого перебування у воді: плавність рухів і легкість тіла, дихаю під водою рівно і комфортно. Чую, що до дому приходить батько. Я кажу про це матері і вона прокидається. Стає з ліжка і йде до нього. Я розумію, що пора зливати з акваріуму воду... Як остаточно збігла вода, я відчув важкість тіла, а в місці, де вона сходила, побачив великі шматки чорної целофанки, яку я обдирав із середини сумки. Подумалось: і цим нам доводилось дихати, як нині доводиться рибам у засмічених морях і океанах?..

Фрагмент: Я знаходжусь на громадному підприємстві чи то в державному закладі - закритого типу, відчуття: наче у підводному човні. Всі дії обмежені з метою безпеки життя і довкілля. Я стою до віконечка з продажу товарів першої необхідності. Серед асортименту, якісь товари наявні, інші - відсутні. За мною стоїть мій напарник, з яким я маю виконати надане нам завдання.

Складаю разом з колегами в себе на базі металеву конструкцію, ідентичну, як у клієнта. Робимо так, аби усі елементи самої конструкції пасували одна до одної: за розмірами і отворами. Наша конструкція є експетиментом для створення готових елементів.