Сон 141121 "Невизначеність"

Приїжджаю до приватного будинку, власники якого здають його в оренду для робітників. Знаю, що одразу за моїм візитом мають приїхати працівники фірми, на яку працюю і я. Маю залагодити усі питання з поселенням. Пам'ятаю, що колись давно тут був, отож відтоді не має сильно все помінятися. Ось здалка бачу господарку, яка щойно приїхала додому. Обличчя знайоме, хоча занадто чорняве. (Як із будинком, так із хазяйкою: видно, що спогад відсилає мене до забутого сну). Дає зрозуміти, що можна жити, але все одно чомусь не все мені ясно. Знаю, що мають приїхати дві машини. Міркую: де вони мають стати? За рогом будинку помічаю машину, в якій за кермом сидить тітка Н. (в реалі померла). Чомусь уник контакту з нею, пішов у зворотній бік - звідки прийшов. Міркую на тему поселення хлопців. Тепер захотілось сходити в туалет по-серйозному, сам він на дворі. Заходжу в нього, а там не прибрано, так, що нема аж де ступити, але примощуюсь і стаю. За раз щось не виходить і я до нього в скорому часі повертаюсь, а біля нього на дворі бігають кури і весь час прагнуть у нього залізти. Заходжу в той туалет вдруге, примикаю двері, а щілина все ж таки залишається, примощуюсь, а кури раптом вламуються всі покотом так, що заповнюють весь простір, так що на початку відчуваю їх всіх на своїй спині. Я вже наперед уявляю, яким заляпаним звідти вийду. Одразу з ними і вивалюю на двір. 0220'

Пішли в ліс щось збирати, а по дорозі бачу гриби: білого на міцній ніжці, підберезовика, ще якісь... Зриваю, адже ножа з собою немає. Питаю: а гриби збиратимемо? Від їхнього виду: яке ні? - тільки "так"!

(Видно, в продовження попереднього уривку сну). Гуляємо лісом, наче це туристично-пригодницька подорож. Виходимо на якусь споруду, і потрапляємо в неї. Так, наче це спочатку була гора, а в результаті в ній опинились вікна. Аби ніхто сюди не проник, закидаю якісь кабеля через вікно в якості линви, у випадку негайної евакуації або підняття вгору.

Приходжу в якийсь автосалон, а в той же час до нього приїжджає група осіб з кількома давніми знайомими: М.Р., В.К.. М.Р. підходить до мене і на мої слова: як справи? - починає потроху плакати. Намагаюсь уяснити причину. Зі слів здогадуюсь, що хтось захворів або помер. А хто? - не ясно. Ту ж неясність не зміг отримати й від знайомих. Так, наче про когось говорять, а у мене на сказане жодних асоціацій. Конкретика імені - відсутня.

Підійшов до ліфта. Вибираю функцію, щоб ввести два слова. На червоному табло світяться рисочки. Поки думав, хтось підходить і просить не соромитися, а натискати свій поверх і їхати. Поряд стоять ще пару людей, які нічого не коментують. Я натискаю, але так, що мені знову роблять зауваження: два рази натискати не можна! Ви раз натиснули функцію "смерть"! (Так і не сів у ліфт. Проснувся. Відчув, що чомусь неприємно болить серце). 

Сон 210420 "Випробування на міцність"

Шалений бойовик. Уві сні з'являється герой, який захищає певними доступними та підручними засобами свій невеликий простір. В одній із ситуацій натрапляє на "поганих людей", які його випробовують, а згодом починають переламувати на свій бік, аби він "став грати під їхню дудку". Трапляється така ситуація, коли він починає захищати не лише себе, але й інтереси одного хлопця, який не в силах був себе захистити. "Випробування" на міцність дійшло до того, що його майстерність із кожним бойовим зіткненням ставала все кращою і кращою.
Сцени відбуваються десь між деревами в кронах, на будівельних конструкціях, на відкритих просторах. Йому щоразу вдається перехитрити. А вони, маючи свою тактику, до останнього заводили його у "глухий кут".
Фінальний кадр: він опиняється в темній, замкненій, хоча просторій, кімнаті - один проти трьох. Бій не просто на впомацки... Це вже точно виглядає, як великий акорд всіх сцен. Від напруження перегляду відчуваю, як у мене починає калатати серце... І я прокидаюсь зі сну. 0001'

Виконання плінтусу з металевих конструкцій у житловому помешканні. Як продовження теми, спілкуюсь з господарем дому. У нього є маленька дитина, десь до року. На якомусь етапі перебування в його домі, виносить у дитячому кошику його дружина її до нас. Дитина спить, а коли треба просинатися, позіхає, розплющує очі й усміхається батькам. Десь тієї миті біля мене опиняється син із певним занудством. Зауважує для себе поведінку дитини. Кажу йому: "А знаєш, як ти свого часу просинався, як був такою дитиною? (Без паузи). Розплющував очі і уве-е-е-е-е-е, ще мить і таке завивання (басом) робилося голоснішим." Від чого синові стає смішно.
0300'

Черга в держустанові, що за змістом розмов серед людей нагадує центр зайнятости. Народу багато, але рухається оптимістично. Хвилями, в залежности від того, як приходять нові люди, серед присутніх виникає пожвавлення. Так люди обговорюють якісь вакансії, які є в тому чи іншому місці. Дивляться в загальний список фірм, які шукають працівників. Більшого пожвавлення додають розмови про роботу за кордоном, зокрема у Польщі. Один чоловік підходить без черги, наче в ній уже стояв, минає її та йде далі. Як виявилось, він очікував приходу якогось чиновника. Тут він по роду своєї роботи заносить якісь договори. У декого виникають питання щодо його прямоти в діях. Я ж вирішив для когось з присутніх навести приклади таких працівників, з власного досвіду роботи на фірмі. На якомусь етапі, пересідаючи з місця на місце, помітив за собою, що був без штанів, лише в одних трусах. 0500'

Сон 090918 "Давнє спочило"

Прийшов з бабою Марією на пляж. Вона прилягла в одному місці, де були шизлонги незвичної конструкції, а я почав прогулюватися трохи ближче до води. Все спокійно і безтурботно. У мене якась невипадковість перебування на цьому пляжі, так, начебто ведеться підготовка до знімування фільму, в якому є моя участь. Час від часу підходжу до баби Марії. Бачу, що знайшла для себе певне коло співрозмовників. Якоїсь миті, коли я знову звернув на неї увагу, побачив над нею нагромадження людей, які стоять і щось галандають. Пішов і побачив, що бабі Марії стало зле: не витримала перебування на сонці. Дивлюсь на неї, як вона намагається набрати повні груди повітря і не може дихнути, видно, проблеми з серцем. Я їй раджу зібратися і піти... Знову зайнятий чимось своїм, підходжу до вазонів, що асоціативно стоять так само, як шизлонги, на одному з яких відпочивала баба Марія, а їх немає. Отже, підвазонники є, а землі та рослин - немає. Я питаю когось: де? А у відповідь мені пояснюють, що їх забрали, аби нікого з нас вони не відволікали. Тут асоціативний ряд знову проводить паралель між цими вазонами і відпочивальниками. Намагаюсь уяснити: чи все добре з бабою Марією, чи не випадково її забрали? Хтось заспокоює і пояснює, що не треба хвилюватися. 0607'