Сон 230420 "Чорно-білі фрагменти"

Кілька разів потрапляю в дім до якоїсь жіночки. Ремонтую в неї телевізор. Пригадую, що попереднього разу був чорно-білий, що з нею й обговорюю. Цього разу, хоч і старий, але кольоровий. Дивуюсь, що вона ще його дивиться, акцентуючи, що в мене вдома його вже давно немає. Беру в руки пульт, щось на зразок кнопкового телефона, але у формі дивного джойстика. Кнопки гумові, дивно викладені за формою. Розбираю, аби переправити їхнє положення - зробити більш рівними один до одного.

У винайманій квартирі збирається бригада хлопців на роботу, до якої і я маю причетність. (Місце, обстановка, предмети - мені не знайомі). Деякі хлопці пішли вже до машини, а я в останню мить вирішив затриматися і піти в туалет. Але за мить, коли я вже був зайнятий, прийшли господарі помешкання. Спочатку заходить дівчинка, стає біля дверей і не йде далі. Один з господарів на візку. Схоже, що на ньому - хазяйка (трохи застаренька жіночка), а допомагає їй хазяїн. Знайомлюсь. Дивлюсь на диван, що стоїть біля входу, і раптом для себе бачу на ньому гроші. Кажу: "видно, бригадир залишив їх для вас! - як оплату за житло". Дивлюсь на стіл, за який мають сісти, на підлогу, що під ним, а на ній лежать гроші, схоже, чиясь зарплата, упереміш з чорно-білими світлинами. Нахиляюсь і починаю їх збирати.
- А у вас є родичі на Житомирщині? - питаю.
- Ні! (Пауза)
- То все одна Україна!.. - словами з пісні відповідаю, продовжуючи складати і пригадувати ті самі світлини, які свого часу вже бачив. (Враження, що перегляд фотографій належить до забутого сну).
Хотів подумки перепитати: "А вони вам треба? Чи міг би я їх забрати із собою?" - але вирішив того не робити.
0450'

Сон 030320 "Дивні вчинки"

Читаю статті десятирічної давності про минуле, зокрема про національно-визвольний рух, часи козацтва. Натрапляю на назву статті: "Давнє поховання у тіла батьків". Міркую собі: що за дивна назва? Певною мірою проводжу паралель зі своїм авторством, що свого часу і я міг би таке втнути. Подумки виправляю: "Давнє поховання біля тіл батьків", але розумію в тому всю неоковирність, та й тему якусь обрано дивну, аби про неї щось писати. 0150'

Польський магазин у невеликому місті. Консультуюсь і в результаті купую універсальний пульт до телевізора, який має підходити до зовсім іншого електрообладнання. Десь у той же час отримую зарплату. Перераховую гроші - від чого відчуваю задоволення. Міркую про надійність банківської системи. Довго консультуюсь який пульт узяти, навіть приміряв у той час навушники, поки не прийняв остаточного рішення - беру. Розраховуюсь, дивлюсь у чек - 107 злотих. Виходжу на вулицю, а там жіночка, у якої питаю, як не забути цей магазин, коли знадобиться гарантія? Вона відмахується: "Що за дивне питання?" - хоча приділяє увагу. Показує на будинку назву вулиці: "Żytomirska, 10(?)". Я дивуюсь і кажу: а ви знаєте, що це за місто? А вона, якось так невиразно: колись розповідали, що знаходиться в Туреччині. А я виправляю: ні, це в Україні! Тільки пишеться інакше. І намагаюсь роз'яснити: де воно розташоване. На якомусь етапі помічаю її байдужість до даної тематики і я її покидаю, висловлюючи, що їхнє місто цікавіше, хоча, подумки про себе, розумію, що будували його пруси. 0310'

Затягую в навчальному закладі кабеля, разом із тим поспішаю послухати лекції. Записую якісь спостереження та думки. Навіть доходить до того, що пишу чим є під руками, аби не згубити думку.

Іду по вулиці, а мене спиняє якась бабка і просить допомоги. Поки слухав і казав: "так, так", як раптом до неї "ні!" - на конкретні слова: зайти в якусь хату і щось для неї взяти. Чим її дивую. Пояснюю, що вчусь і поспішаю на лекцію.

Вихідний день, 9:00. Приходжу в магазин. Одна частина магазину відчинена, а друга - побутової техніки - ні! Ще не час - треба зачекати. А мені саме туди. Сидять у великій аудиторії якісь люди і щось ждуть. Десь в розмові зайшла мова про "PIT" (бухгалтерський документ річного обліку по зарплаті в Польщі). Виходжу, повертаюсь знову. Нарешті відчинились, а тут, одразу при вхідних дверях, чоловік запрошує в цей магазин. А я дивлюсь і кажу, що ви вже були о 9:00? Сиділи і нічого не казали, а тепер так мило запрошуєте. Дивлюсь ще на двох: і ви теж там були?  Подумки: які підстави були не почати працю, коли клієнт о 9:00 вже тут? Разом із тим дивуючись зміні зовнішнього образу. 0400'

Тюнінг і заміна оливи в машині, ключі до якого підходять від мотоцикла. В розмові хтось питає, а яка його назва?
- "Хав'єр".
- Але ж немає такої техніки!..
0500'