Сон 091222 "Навспак очікуванням"

Сон у стилі давно забутого пригодницько-комедійного фільму. Я за кермом роблю незвичні повороти на дорозі. Усі наслідки пов'язані з якоюсь некерованістю авта. Якимось разом, опинившись у ряду з одностороннім рухом, починаю їхати назад. Щоб уникнути випадків, звертаю і починаю їхати у правильному напрямку, але так само задом. Переді мною машина, всі сигналізують, щоб я їхав правильно, але не можу. Один водій настільки переймається відволіканням на мою машину, що губить із даху свого авта якусь бочку, вона котиться, створює додаткові перешкоди. У когось питаю: чи не рахуватиметься для поліції, що своїм рухом на дорозі я спричинив відрив цієї бочки, створивши аварійні ситуації? Хтось поряд мене впевнено заспокоює. Якимось чином заїжджаю в тупий поворот, зупиняюсь поряд якоїсь машини, аби відпочити, а це виявився підйомник для перевезення машин. Тут нарапт сідає в нього водій і ми всі разом їдемо, а ми так і сидимо в своїй машині. Він хоч знає, що ми тут у нього випадкові гості? Вчергове вийшло трагікомедійно, як зі згаданою бочкою. (Десь подумки, наче за кадром, уявляю на кожну ситуацію "сміх із зали"). Тепер якось одразу опиняюсь у будинку для робітників (геть незнайоме місце, хоча десь уві сні там був). Під ніч приїхали та заселяються нові робітники, декого я знаю (таке переконання уві сні). Забагато народу, як нараз! Тут мені приспічило в туалет, а він якийсь подвійний із дверима в душ. Роблю свою справу, але відзначаю, наскільки маю довге достоїнство, що можу його притримати в потрібному положенні, аби вгамувати малу потребу. Тієї миті за проміжними дверима до душу хтось відзначає мою присутність поряд, а хтось інший, починає ломитися у інші - вхідні двері до туалету. 0300'

Якось нічною поїздкою трапляю на обійстя однієї давньої знайомої Л.Г. (творча особистість зі складним психологічним образом, рано овдовіла). Наближаючись машиною до двору, крізь глупу темряву ночі бачу загадковий карликовий образ, який мене незвично лякає. Як згодом призналась знайома: це була її мати. Знаючи трохи про неї, вгледівши стан господи без чоловічої сили, додаючи до вражень образ карлика... - мав би такий незначний сон забути, але чомусь рано, навіть не прагнучи, його пригадав.

Сон 280420 "Кастрована спадкоємність"

Протягом всього сну образ ведеться від першої особи, хоча у фініші виявилось, що навпаки.
Дружина кілька разів підряд наголошує на тому, що я маю піти до сексопатолога, який має зробити чи то кастрацію, чи то якусь стимуляцію, аби розв'язати проблему бездітности. (В реальному житті такої проблеми не існує). Разом із тим пропонує сходити до університетського лікаря, який, якщо не надасть допомогу сам, то скерує у правильному напрямку. Тема делікатна і я весь час відкладаю дане питання на потім. (Цей фрагмент сну мені знайомий, видно, снився раніше). Як би я не пручався і не вагався, але прийшов час "Х", коли був змушений піти, хоча б на консультаційну розмову до місцевого лікаря з університету. Приходжу до дверей його кабінету, а за ними сидить багато чиновників різного рангу. Підійшовши ближче, зрозумів, що спілкуватимусь із лікаркою, і це для мене стало другим аргументом, аби вона змогла якось відволіктися і перейти в інший кабінет, аби мені було зручно в розмові з нею. Відзначаю, що ця лікарка схожа на комендантку з гуртожитку, в якому я мешкаю. Переходжу з нею в інший кабінет, одразу наступний за ним, але й там розумію, що поспілкуватися нормально не вийде: ті чиновники, що були там, то заходять, то виходять від неї. Бере вона, для початку розмови зі мою, професійну біографію і починає її уважно читати, коментуючи деталі, риторично перед цим ставлячи до себе питання.
- О, то ви працювали видавцем?.. От і я нещодавно вирішила спробувати себе в тому.
Я ж спробував для себе уявити: у якій же ролі вона могла б працювати в такій царині? У той же час, для зручности, попросив написати для неї свою проблему на якомусь аркуші, адже розмова тет-а-тет так і не вдавалась. До рук потрапив "огризок" паперу та червоний олівець. Повиводивши там свої "проблеми", аби висловитися більш-менш ясно, подав цей аркуш їй.
- Так, так, все ясно!
Тієї миті суттєво змінюється сцена: я на дворі, біля якогось будинку, що має великі грубі колони. Між двома ними, у нижній частині, прикріплена алюмінієва трубка, яку, я знаю, що вішав точно сам. З цього ракурсу зрозумів, що змонтована неправильно: люди, які будуть минати ці колони впоперек, спотикатимуться на ній і падатимуть. Саме тому, відзначаю для себе: з протилежної частини, симетрично до цих колон, на інших була свого часу демонтована подібна трубка. (Чомусь я про це все знаю). Цієї миті мій погляд опиняється зі сторони. Отже, дивлюсь на "себе" старонніми очима. З'являється чоловік, який, як я знаю, є тим самим рекомендованим нею сексопатологом. Він підходить і в кілька прийомів карате, задирає "мою" ногу і вдаряє у пахову зону своєю ногою, потім щось бере гостре і надрізає штани у тій же частині, викликаючи тим самим реально скажений біль, але й страх перед наступними діями. Раптом все це обриває, покидає ногу і йде геть зі словами:
- А то!.. Аби більше не п***íти.
- Дякую! - по кількох секундах больової паузи, каже тихо у відповідь, наче до себе, чоловік, схожий на колишнього прем'єрміністра України, продовжуючи згинатися з дивною усмішкою на обличчі. А далі подумки про себе: "Чого ж ви нічого не сказали? Я б краватку вдягнув би, аби бути таким же солідним, як ви?" 0155'

Знаходжусь у домі, в якій є кімната, де на ліжку стоїть швейна машинка. Приходжу до того ліжка, а на сусідній, яка стоїть по переду, лежить на боку незнайома жіночка, років 50-ти і начебто спить. Опиняюсь у незручній ситуації.

Я на великій приватній території, на якій знаходяться безліч різних споруд. Одна із них - музей старожитностей. Власник цієї садиби та цього музею пропонує оцінити його колекцію. В його голосі звучить певна до мене прихильність і тема, пов'язана з пошуком спадкоємця. Ми йдемо в музей, де він починає розповідати та показувати різні речі. Одна з них мене зацікавила особливо: технічна металева річ, щось середнє між верстатом, друкарською машинкою та музичним інструментом. Так, як він стояв на підлозі, то я навіть зайшов за прилавок, аби побачити у її розкритості, поглядом на сонячний простір кімнати, як вона працює: як при натисканні піднімаються металеві лапки вгору. Власнику хотілося б, аби я більше міг оглянути експозицій, а мене на тому просто "зачудувало". Чомусь виникло певне відчуття "липучости" від того господаря: якби я погодився на його умови, то став би заручником всіх цих речей. Тепер із тим же власником і ще якоюсь жіночкою їдемо ґрунтовою дорогою, яка почала йти з пагорба вниз. Чомусь веду машину задом. Десь відволікаючись не зауважив, що до останнього машина їхала сама. "От дивина!" - подумав я, що таки не з'їхали десь у баюру. Цю ситуацію зрозумів тієї миті, коли той чоловік попросив мене відзняти на відеокамеру ту жіночку, яка збиралась нам щось заспівати. Тепер він просить мене спинитися біля одного будинку, в якому мешкає його давній друг. Вивертаю кермо, але відчуваю, що на поворотах машина є неконтрольованою. Стаю. З дому виходить згаданий чоловік, схожий на усміхненого тлустика та йде до знайомого назустріч.