0303'
Заходжу на другий поверх у знайому мені кімнату, але вона в рази ширше. Сидить зліва якийсь узбек, який "любить поговорити", ще пару людей, з якими є мої діти, справа - кума. Узбек травить анекдоти і розповідає історії з власного життя. На столі лежить суха трава, що ароматами повнить кімнату. Якісь надзвичайні прянощі. На другому плані живий куточок на весь обшир кімнати. Якби буквально: жива природа. Я виходив у межах тієї кімнати то в одні двері, то в інші. Якась давня історія з закоханою в мене дівчиною у вигляді її листа написагого до мене в далекі часи. По ходу якось підійшов і навіть поділився листом з кумою, зі словами: спробуй, оціни! Прочитавши його, виражає своє подивування, яке нічим новим не підкріпилося, адже історія давня: ну ти даєш, ну і даєш!.. Лист для мене нічого не значить, адже все давно минулось, навіть більше: ще до того, як я його отримав. Я спостерігаю за живою природою, що знаходиться за спинами присутніх. У поле зору потрапляє єнот, який геометрично, наче цівкою з водограю, пісяє лежачи на правому боку і водночас витанцьовуючи на траві, відштовхуючись задніми лапами, виробляючи кола. Відволікшись на слухання узбека, я його перебиваю і питаю за ароматичну траву, що лежала на столі. Він почав коментувати не лише те, про що я запитав, а й про те, що навколо нас, в тому ж числі про того єнота. Я сказав, що я його бачив. У тому ж числі він включив у перелік "удава", але я його знову перебив і сказав, що "удав", який лежить у траві - несправжній. Потім знову єнот почав привертати до себе увагу, виробляючи ті ж реверанси і художньо обприскуючи все довкола. Я звернув увагу присутніх на того єнота, який весь час залишався в полі мого зору, а не інших. Зокрема дітей, яким на мою думку було б цікаво на нього подивитися. Але тут він знову почав своє, наче відчувши додаткову увагу і підповзши ближче. Так, обсцікаючи все підряд, він сам опинився в калюжі власної сечі, але від того щастя в нього не меншало. Мокрий і невпинно грайливий, він уже виліз на нашу територію, де ми сиділи. Я вирішив піти, сказавши своїм дітям, що досить тут сидіти. 0427'
