Сон 151221 "Англійська мова"

(Денний сон). Опиняюсь із дружиною в магазині. Робимо дрібні покупки. Весь час, як тло, звучить начитка з вивчення англійської мови. Згадую, що на одній з поличок залишив свій телефон, увімкнутий на дану тему. По розрахунку на касі, йду його забирати. Поряд із телефоном помічаю розгорнутий великий записник із ручкою. Чомусь подумалось, що це залишив один із торгових агентів. Забираю свій телефон, вимикаю програвання англійської мови, виходжу з дружиною з магазину, а англійська як триває в одному тоні, так і не перестає звучати. (Просинаюсь. Лише після сну розумію, що увімкнув у реалі на прослуховування англійську і заснув, яка і наклалась на сон. Отже, під час сновидіння навіть не усвідомлював причин її походження, свідомість запропонувала свій варіант знаходження звуків. Інша річ: таке враження, що до певної пори я не чув або не сприймав узагалі тієї начитки. Важко стверджувати однозначно, але сприймання її почалось під час активної фази сну, коли вже й він наснився).

Сон 240519 "А справді, так швидко летить час!"

Я з дружиною десь на закупах. Жінка в драйві до різноманітних придбань, я ж як споглядач. Купує одне, друге, третє... пляшку миючого для посуду. Спиняю і кажу, що у нас є вдома півпляшки. Погоджується і не купує зайве.

Я серед якихось людей, де розповідають мені та моєму напарнику про безпеку: треба сказати певне слово, після чого вхідні двері зачиняються. Іде мова про те, що ми рухаємося до повної роботизації всього нашого життя. У приклад, бачу, як працює автоматичний пилосос круглої форми. Знаю, що на ринку такий існує. Бачу рекламу, яка показує, як за роботою під хорошу музику біжить час. Зміст: в порожній театральній залі, зробленій під амфітеатр, сидить чоловік, починає займатися якоюсь дрібною ручною роботою, грає його улюблена пісня в стилі фолк, щось на зразок "Чом ти не прийшов?.." Операторська камера знімає його на відстані справа-наліво (від оператора), де відчувається простір порожньої зали. Те, що час минає швидко, примітно за сонячним світлом і тянями, які змінним радіусом рухаються по залу. Камера спиняється, час набуває звичної швидкості, герой дивиться на годинник і констатує: "А справді, так швидко летить час!" Тепер я в кімнаті, в якій задіюю переданий мені досвід по убезпеченню власного житла. На виході кажу заповітне слово, яке набуває видозміненої форми: стає гібридом двух слів: "пекао / сезам", які однозначно далекі від почутого мною раніше. На тому просинаюсь, "жуючи" ці два слова, в пошуку третього, яке мало б бути схоже на "memory". 0255'