Сон 050625 "Ма(в)пи світу"

Початок: сюжет із цілеспрямованою метою, який забувся, але приводить мене до дверей квартири з входом із вулиці, яку я знаю за якимсь давнім спогадом. (Вхід до цих дверей мені нагадують вхід з драбини на другий поверх батьківсьго дому). Я знаю, що там доволі оригінальні ключі у вигляді металевого прута (як з реалу). Пробую зайти в ті двері, а вони подвійні. Перші двері відкрилися без проблем. На других дверях саме той замок, до якого наївно і доступно прикріплений обок саме той оригінальний ключ у спеціальній обоймі. Ним не користуюсь і всередину не заходжу, адже знаю, що це місце доволі захищене, принаймні з двору. Відходжу в сторону, достатньо, що роблю з десять кроків, як раптом за спиною чую, як якісь чоловіки нападають на безневинну жінку, але вискочивши за ріг будинку і побачивши мене, заспокоюються, а її відпускають, як не при ділах. Сміливо входять саме в ті двері, так, наче є давніми мешканцями тієї квартири. Мене їх вид дещо лякає і я заходжу в наступну квартиру, так, наче вона є моя. Поспіхом зачиняю двері, але навісний замок там такий кривий, що в мене це не виходить. Дехто з тієї групи людей проходить мимо, позирають на мене коло дверей, які намагаюсь зачинини зсередини, але спокійно йдуть далі, хоча їхній вигляд дійсно справляє неприємне враження. Виникає припущення, що це звичайні робітники, але з дивним, якщо не кримінальним, минулим (можливо, деяка асоціація з реалу, щодо вигляду деяких робітників з татуюванням на обличчі). Коли за пару хвилин усе заспокоюється, я визираю за двері, але бачу, як зі згаданої квартири вже виходять не такі, як вони, а якісь буквально індіанці, можливо було б вірніше - аборигени, можливо, Австралії, обличчя яких цікаво розмальовані в білий колір, дещо схожий на мавп - не в один тон на все обличчя. Дивно виглядають носи та навколо губ, так, наче вони не лише специфічно і майстерно підмальовані, але й піддавалися певному обрізанню лишньої шкіри. Чомусь виникає переконання, що вони також є працівниками на якійсь будові. Серед них бачу свого давнього знайомого, так само розмальованого, як всі. Починаю пригадувати, що він цікавився глибинними етносами і хотів бути схожим на один із таких примітивних народів (таке переконання уві сні). Дивлюсь на нього уважніше і також бачу зміни в його обличчі, що піддались пластичному втручанню: губи зменшені та підтягнуті, ніс такий же піднятий і гострий (як у Майкла Джексона). Хоча вони мали такий вигляд, вони не наводили страх, мабуть, за своїм уявленнями мали бути схожими на померлих пращурів. Перекинувшись із давнім знайомим кількома словами, мило прощаюсь, адже всі згуртовано йшли кудись цілеспрямовано далі.

Допомагаю двоюрідній сестрі J. збирати документи. Разом із тим цікавлюсь: чи має українське паcпорт? (Відповідь не пригадую). Разом із тим обговорюємо країни, де вона побувала. На стінах висять різнорідні мапи світу з доволі насиченими культурними особливостями кожної з країн. Буквально на кожній країні намальовані якість впізнавані речі: Франція, Париж - Ейфелева вежа, Австралія - кенгуру... і того інформаційно доволі багато. Що цікаво, мапи світу виглядали так приватно, наче в когось вдома, хто "поведений" на географії. Двоюрідна сестра, оглядаючи ці мапи, прочинає розповідати про Мальту. Мій батько доповнює ще від себе, називаючи:

Мадея (Madea - Італія? Madeara - Португалія?... Якщо "Медея" - то це п'єса Еврипіда, ("Меде́я — чарівниця, молодша дочка колхідського царя Еета, небога Цирцеї, онука бога сонця Геліоса, згодом — дружина Ясона, з яким мала двох синів"... - Вікіпедія). Звідки таке уві сні?), також батько називає Чеські озера і ще якісь місця, які мені не запам'яталися (в релі: по розвалу радянського союзу лише бував у Румунії та Югославії).

Сон 130525 "У забутому просторі"

У якийсь момент я розумію, що головний герой знаходиться серед людей-роботів. Це як у сповільнемому кадрі, коли за секунду все зупиняється і раптом бачиш і розумієш, хто з твоїх друзів і знайомих був роботом або ні. Але найбільше здивування отримуєш сам, коли потрапляєш у той же "сповільнений кадр із зупинкою", що також є роботом!

(З реалу :: Цікаво, що "роботом-людиною" мені в дитинстві наснився дід Олексій, по кількох місяцях, як помер. У той час він снився багатьом із родини. Баба Марія тоді сказала, що треба йти до храму, аби поставити свічку і написати, аби помолилися (священники) за упокій. І це ще були радянські часи. Набожність баби Марії я спостеріг лише по смерті діда, зоча згадувала, як мама змушувала її ставати в храмі на коліна, у тому ж храмі, який бачила, ученицею під час уроку з вікна школи, як комуністична влада з лозунгами атеїзму скидала з неї хрести і трощила бані, виносили ікони... Вчителька тоді сказала дітям: не дивіться у вікно... З часом, ті хто руйнував - померли не своєю смертю, зокрема й під час ІІ світово війни).

Дім діда Григорія та баби Євдокії. Знайомі приємні відчуття опинитися біля цього дому. Тепер там все інакше. Чомусь виходжу до сусіднього двору з будинком, що навпроти (якісь давні спогади там перебування - із забутих снів, так, що в дитинстві мав інтерес туди зайти, а у снах це неодноразово робив), але траєкторія подвір'я видовжується в довгу зелену галявину-дорогу між огорожами.

P.S. Таке враження, що уві сні існують якісь конкретні місця для "переходу" і вони можуть бути доволі особистими. (Дещо подібне давно читав у Артема Драгунова). Це як чисельна різноманітністю виставка картин, а на ній можна "залипнути" лише на кількох творах, які можуть вразити і створити в житті певну "точку відліку"...

Сон 280125 "Вороже очікування ззовні"

Я з другом на початку дня спостерігаю в місті хімічний викид в атмосферу. Тепер я з дружиною виходимо на закупи. Супермаркет за архітектурою схожий на давній храм. Коли з нього вийшли, раптом побачили руйнування цієї споруди, а зокрема починаємо розуміти причину: стався якийсь неймовірний вибух десь за ним. Високо до неба почала підніматися чорна хмара, що стала видовжуватися в нашу сторону, набуваючи подіби лисиці, зокрема виразно проглядались риси голови. Це нас страшенно лякає і ми починаємо втікати. На шляху виникають довжелезні та широкі сходи вниз. По якій дорога вела кудись у парк. Зустрічаємо якогось чоловіка, який, як ні в чому не бувало, йде на закупи до того ж супермаркету. Всі біжать, як і ми, а він безтурботно йде "проти течії". Це нас трохи дивує. Прибігаємо додому, аби зібратися і виїхати з міста. Дізнаємось, що з транспортним сполученням починається колапс. Навіть для літаків скасували всі рейси, настільки небо зчорніло після того вибуху. Люди починають формувати мінігрупи для захисту. Дехто коспірологічно доходить до того, що одягає "маскарадні" маски аби приховати своє обличчя. У мене виявилась маска у вигляді малюнку приспущеної медичної маски, як то дехто носив при ковіді, де наче було видно лише ніс. У колеги (без конкретики), який з'явився біля нас знову - маска була з намальованими чорними вусами. В суспільстві наростає ворожість. Ми виходимо з дому тікаємо через вікно, а про ходу починаю пригадувати вулиці міста, як краще покинути місто в такий непевний час.

Колега (без конкретики), як знавець довго щось розповідає і доходить до такого висновку, що "зараз все більше колекціонери купують довгі літаки. І чим довші - тим краще користуються попитом". Зі сказаного підсумовує: "Напрошується висновок, що у чоловіків зараз щоразу стає менший пеніс".

Фрагментарно: опиняюсь на даху ангару для невеликих приватних літаків і вирішую ще раз поправити сигнальні червоні лампи. (Незаперечний повтор з реалу, але поправок на думку начальства начебто не потребували).

Готується літак. Групою маємо летіти до Франції. (Очікування поїздки - з реалу, хоча атотранспортом). Помічаю, що колега чомусь узяв із собою багато помідорів. По дорозі зустрічаємо групу з району, яка починає до нас кидати понти. Як продовження: показувати ставлення, розтираючи на асфальті умовний окурок. Один з них вирішує публічно в нашу сторону справити малу потребу. Я його заламую і веду в поліцію. Минає час і я отримую телефонний дзвінок, де той же колега раптом інформує: "Сьогодні ми нікуди не їдемо - я ще не вивіз з городу всі помідри!"

Сон 150924 "Організація весілля"

Якось причетний до організації приміщень, в одному з яких має відбутися весілля. Починають приходити люди організовувати свято, згодом і гості. Разом із тим є люди, що проходять тут мимо, скорочуючи, як і раніше, дорогу. Це приміщення виглядає, як внутрішній двір, тому тут часто користувались для цього. Наступає момент весілля, ось уже молодий говорить перший тост до молодої. Але цієї миті знову з'являються люди, що мають пройти повз, скорочуючи собі шлях. Промова у молодого обривається шумом сторонніх людей, які саме в цей момент безупинно пішли потоком один за одним, проштовхуючись між гостями. Вирішую піти до двох головних дверей, аби їх закрити на ключі. Йдучи акуратно крізь натовп, помічаю чоловіка в орденах і медалях (конкретика обличчя відсутня, після пробудження зрозумів іронію сну: "весільний генерал"), пройшовши ще трохи, якихось акуратно доглянутих курсантів, одного з них - веселого і кучерявого під гель, які чомусь спілкувались між собою вишуканою російською. Хотів би їм щось сказати, але не зараз, це гості (від молодої, молодого? - не ясно), моє завдання убезпечити приміщення від сторонніх людей. Минаю нареченого і наречену та виходжу назовні у двір. Підібравши зі зв'язки ключі, замикаю вхідні двері до приміщення та основні ворота у двір. Де мене підходить якась жіночка з дітьми, які також прийшли на весілля. Тепер я мушу пригадати маршрути, як обійти дім і з інших приміщень, дотичних до моїх, аби і я, і вони могли потрапити всередину.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 191123 "Якість вибору"

На вулиці відриваюсь від якоїсь групи людей, з якими мав перед тим спільну справу, і поспіхом, як незалежна одиниця, йду в магазин вибирати ляльку в польському одязі. Поки вибирав з числа інших, прийшла та сама група людей із тим ж наміром. Разом із ними починаю відчувати дискомфорт свободи вибору.
18.11.23

Потрапляю у великий офісний будинок, архітектурно більший вшир, а не висоту. Цілеспрямовано йду коридорами, вирішую справи за справами. Трапляю у колектив торгових агентів, що організовано зібралися біля відчинених дверей директора і очікують на якісь вказівки від нього. Чую розмову про рівень зарплати, щось від 3000-6000₴. Міркую, що така градація несправедлива! (В голову не приходить думка, що нині в Україні зарплати на порядок вище - сон не враховує досвід з реалу). Разом із тим чую цифри в гривнях із порівнянням, що я все ж таки заробляю в злотих і це вже суттєво вище. Потім прошу якогось старшого з цієї тусівки вивести мене з цього будинку. Аби він зрозумів мене краще, дістаю GPS i показую в 3D архітектуру цього будинку з висоти. Він дивується, адже з цього ракурсу не доводилось мислити просторово. (Після пробудження відзначаю, що моє GPS на телефоні, показувало явно в незвичному, більш мультиплікаційному 3D).
19.11.23

Сон 160423 "<Обряд> зі свічками"

Якесь непримітне промислове місце. Я біля високої та довгої стіни, що знаходиться біля дороги, запалюю багато свічок, якоїсь миті їх сприймаю як кадильні палички, які уживають ув індуїзмі абощо, але вогонь присутній однозначно. Якоїсь миті полум'я перехоплюється на землю, адже виявляється, що поверхня ґрунту містить у собі паливні матеріали. Так до кінця і не зрозумів: смола, нафта, рештки колишнього рубероїду?.. Коли повторював ту саму дію зі свічками трохи в іншому місці, але біля тієї ж стіни, вогонь перекинувся на поверхню "жорстокіше" і неконтрольовано, але, на щастя, швидко вигорів сам, що навіть і не встиг прикрити якимись картонами, що валялись обабіч дороги навпроти. Разом із тим ще здалеку, але починаючи з легкого рогу дороги, почала з'являтися якась людна процесія. Поки вона підійшла, вогонь вже вигорів і зовні виглядало "наспокійно". Хтось, із ким я був, повідомив мені дивну інформацію: подзвонили до нього з якоїсь релігійної організації і спитали: "Що у вас там коїться?" - вказавши нашу адресу перебування. Виявляється, що десь у позаматеріальному світі занепокоїлися масштабністю обряду зі свічками там, де ніколи цього не спостерігалось! Коли процесія підійшла ближче, примітив, що вона є певного роду військово-театральна, покликана зберегти якусь давню пам'ять про подію, яку не відзначали доволі давно, можливо, яку організовують раз на десять, п'ятдесят років. На них дивився, як випадковий глядач, після чого сюжет почав мінятися дещо на кінематографічний (схоже під впливом переглянутого вчора фільму: "Там, де співають раки"): тепер я в якомусь домі, де виставляють меблі. Після того, як герой поставив на шафу консоль, прямо на місці почала виникати романтична ніжна сцена з героїнею... (на тому і проснувся, учувши сторонні шуми з реалу).

Сон 290123 "Транспортні пригоди"

Як водій бусика приїжджаю в центр рідного міста, до якогось будинку (в реалі - біля офісу, де знаходилась колишня робота), в якому щось маю забрати та поїхати далі. Десь зі мною була дружина, але вийшла з машини по своїх справах. Відзначаю, що в тому місці, до якого приїхав, доволі багато народу. Водій, біля якого припаркував свій бусик, підійшов до мене з проханням завезти людей моїм транспортом до мікрорайону М. та одразу з поверненням, посилаючись на раптову несправність свого авта. Погоджуюся, бо бачу, що ситуація нагальна, а подумки міркую, що мені в цей короткий час буде чим зайнятися у своєму бюро. Певний час минув, а мого автомобіля немає! Починаю з'ясовувати: вся ця маса людей прийшли до рекламного агенства за оголошенням на короткочасну роботу, аби рознести дуче число листівок. Тепер дивлюсь на них іншими очима: помічаю переважне число молоді, отже студенти, дивних людей середнього віку, якихось - пенсійного. Іду до директора цього рекламного агенства, аби він дав роз'яснення: коли має приїхати моя машина? Керівник, зайнятий своїми справами за робочим столом, мій візит оцінює, як чергову робочу ситуацію, видно одразу, що всі конфліктні ситуації сприймає зі здоровим пофіґізмом. Я знаю цей тип людей, вони можуть нагадувати тих, із якими у спілкуванні просто неможливо "пробити стіну", і це вже подумки починаю оцінювати, як загрозу для себе. На всі питання директор відповідає усіма формами залагодження ситуації: договір підпишемо; рахунок, який виставите, оплатимо; за машину не хвилюйтесь - буде! Даю собі якісь паузи, щоб подумати, десь заспокоїтись, але, щодо останнього - не виходить. Тієї маси народу не меншає, отже, поки я тут - в чужому офісі, той водій возити може "вічно". Повертаюсь до того директора. Слово за слово, аргумент на аргумент, що мені також "треба розвозити" і я переходжу на крик: "У вас люди, а в мене апельсини, яблука, персики!.." Кричу так, що чую, як від мого голосу в повітрі стоїть дзвін. Той крик чують всі, навіть ті, що були на вулиці. Так як посил голосу спрямовував безпосередньо на того шефа, помітив, як від нього він аж прикрив вуха та стало дещо дурно. Подумки оцінюю свій прихований дар, як такий, про який раніше знав і зрідка помічав за собою, але вже не в такій прямій практичній силі. Так само подумки відсилаю себе до акторського досвіду декламації текстів зі сцени. Поки в приміщенні та у вухах вщух цей дзвін, а присутні прийшли до тями та запала мервотна тиша, хтось прийшов із вулиці та сповістив, що мій бусик вже на місці і я можу спокійно йти. Десь тут з'являється дружина, пропонує сісти самій за кермо, я ж сідаю поряд. Побіжно озираю машину: чи все добре? - наче ок. Водій, який позичав, вдячний та з вибаченнями, що затримався. Я ж від неприємних для себе криків, адже не люблю виводити себе на критичні емоції, поводжусь, як завжди, як на когось ображений, дещо надутим і не говірким.

Їду з дружиною на власному авто, вона за кермом. На якомусь перехресті вирішує зробити поворот. Заїжджає на край дороги, зачіпає невисокі попереджувальні знаки із синіми написами для піших, біля того місця, де ведуться дорожні роботи. Одразу не спиняється, кермом вивертає так, що й зачіпає інші подібні знаки. А головне: всього цього не помічає. Кажу: що ж ти робиш? Виходимо з машини. Поряд якась військова частина. Підходять із неї хлопці у формі і спокійно починають прибирати поламане, ставити те, що впало. Всі ждуть поліцію. Як завжди, проходять мимо гапи, аби розгледіти, що трапилось. Кажу дружині: це вже другий випадок протягом дня! (Під час сну перший випадок пригадався, як спомин, забув, як прокинувся). Міркую: хоч у місто не відпускай!

Сон 121222 "Відкриті обличчя"

Я з дружиною опиняємось у містечку, в якому, випадком долі починаємо жити. Щовечора вирішуємо робити прогулянки містом. Тривають якісь святкові дні і більшість людей просто тримають свої будинки відкритими. То одного, то другого вечора якось невимушено, кличучи ще з порогу хазяїв, заходимо то в один то другий дім. Саме там і знайомимось з мешканцями цього містечка. Переважно це старі люди, які обросли домом, зручностями, достатком, віком, а їхні діти роз'їхались по всьому світу. У кожної такої родини є багато фотоальбомів, якісь місця, переважно за домом, у окремо відведеному місці, де висять роботи, постери, плакати виготовлені їхніми дітьми, коли ще жили тут, у цих домах. Я намагаюсь зрозуміти цих людей, їхній світ, дітей, що покинули цей дім, самотність цих батьків, переважно жінок. Вдивляюсь у їхні рухи, емоції, риси обличчя. Інформація про наші "походеньки" дивним чином розлітається по містечку між тими людьми у яких ми були. Про це виявляється у подальшій розмові з ними. На згадку про наші відвідини, вони щедро дякують за подібне знайомство: пропонують узяти або залишити собі те, про що йшла мова, до чого проявили ми інтерес, зацікавлення. З однієї сторони дещо незручно, щось неочікувано, за огляду на вік співрозмовників - вражаюче. 0050'

Сон 101222 "Больове місце"

Цілеспрямована поїздка в Польщу двома автами, аби купити та оновити деякі речі. Разом зі мною двоє людей: батько (пенсійного віку) і син (десь мій одноліток) (уві сні для мене є знайомими людьми, хоча жодних асоціацій з реалом). Для такого "ґешефту" везли із собою певні свої речі. Зупинилися в одній польській родині, яка мило нас прийняла в своєму домі. Перебуваючи в гостях обмінялись із ними багатьма речами. Все виглядало так, наче кожна річ - це подарунок взаємности від щирого серця. Ось пора вже їхати. Дві машини переповнені речами доверху: якийсь одяг, ковдри, фарфоровий посуд, зокрема мистецько виконані вази. Якісь роблю розвороти машиною, аби виїхати з двору, друга щось не справляється із цим. Виходжу, аби чимось зарадити. Оцінюю: в їхній машині настільки тісно, що "батько", сидячи на задньому сидінні, весь завалений тими речами. 0730'

На прохання якогось керівника приїжджаю оглянути причини непрацюючої антени. Великий приватний дім. Починаю від входу до телевізорів і до самої антени. Починаю оглядати кабеля, а вони різні за діаметром, розгалужена дивним чином через коробки з'єднання. Виходжу на двір, аби оглянути кабеля ззовні і цієї миті розумію, що на цьому виклику вже колись був, але давно (спогад про далекий забутий сон). Зовнішніх пошкоджень немає. Питаю в якоїсь господині конкретніше за проблеми з ретрансляцією каналів. (Насправді, весь час було дві господині, наче сестри, хоча різні за статурою і зростом, можливо, подруги). Як виявилось, і що мене найбільше дивує в заможних людех, так це показова комизність до дрібниць. Виявляється все працює добре, окрім незначних проблем із двома каналами. За весь час пошуку причини, якісь з'єдння довелось розкрутити, абияк з'єднати, ще й опинитися на штучному насипу, де росте виноград та інші рослини, куди вони заходять (певна асоціація з дитинства). Там виявилась якась дивовижна "жива поличка" з фруктами та ягодами, інтегрована від живої рослинності. Отже, беручи з полички - зриваю з гілки дерева. Наче щось спробував узяти на зразок жовтої сливи. Викладені дари природи одна біля одної настільки гарно, що одразу можна замилуватися тим образом. Чомусь "сестри-подруги" пригадали, як колись у їхньому дитинстві тут жили оси, мали вони велике гніздо. Я ж озираюсь і бачу подібне, але невелике, щось схоже на загорнутий папір. Вказую на це. Сходимо з того пагорба. Знову переймаюсь кабелями. З'являється якийсь чоловік, згодом ще один. Прямо у дворі, на теплому сонечку виникає у однієї дівчини еротична поведінка до одного з хлопців з голим торсом. Він розслабляється від її дотиків. Тієї ж миті інший хлопець підходить до нього і наносить гострим ребром перстня довгу подряпину на рівні плеча. Той гнівно обурюється: одна вже така є! Хлопець з перстнем роз'яснює, що таким чином він гартує в ньому стійкість до больової чутливости, та, якби наносити тих подряпин багато в одному місці, та ділянка стане знечуленою. Дівчина з еротичною поведінкою запрошує мене до їхнього товариства, я відмовляюсь, але підходить до мене хлопець із перстнем і пробує на мені зробити подібну рану, але по одягу не так вже й виходить. У відповідь роблю якимось ударом боляче йому. Раптом зліва від мене з'являється Арнольд Шварценеґґер в образі одного з героїв фільму "Хижак" (Predator), і дивлячись на хлопця з перстнем, починає наносити порізи ножем у відповідь (за мене) спочатку на своє тіло (голий торс: груди, живіт - овалом), а в продовження - подібні порізи й тому хлопцю, хоча останній починає від них тікати. 1000'

Сон 181122 "У тісному просторі"

Живу у такому домі, в якому багато людей  і всі щось шумлять, ходять. (Почуваю себе одинаком, без сім'ї). Вирішую знайти якесь інше помешкання. Тепер на вулиці, пораюся біля машини, помічаю якогось малого і жвавого хлопця, в якого вирішую запитати: чи не знає він, щоб у когось було житло, бажано на одну особу? Хлопець проявляє активність і каже, що знайде! Домовляємось, що я поки припаркую зручно авто біля будинку, поки він шукає. Побіг він ув одну сторону. Туди я під'їхав і, трохи помарудившись з паркуванням, поставив машину під вікнами незнайомого дому. Загалом, містечко виглядає як курортне, будинки набудовані тісно: одне біля одного, людей багато, весь час видається, що якщо не ти комусь заважаєш, то заважають тобі. Прибігає хлопець уже з іншої сторони. Каже, що знайшов. Треба йти пішки, адже не знає автомобільних доріг, знає лише, як зрізати вуличками. Отож, ідемо. По дорозі бачу якийсь кущ, який вирішую прибрати від сміття, а це виявляється два молодих дерева, що ростуть разом, один із них горіх (цей мотив колись був у моєму сні). Чомусь вирішую обламати гіллячки, які ростуть донизу: все одно з них у майбутньому не буде сенсу! По ходу про це й розповідаю цьому хлопцю. Ідемо далі. За пару кроків зустрічаємо когось із білим пухнастим песиком на руках. Я вирішую його погладити (в реалі: ніколи не проявив би такого бажання). Тепер чомусь зайшла з кимось мова за військові батальйони, їх комплектацію, шеврони, символи, загалом: суцільна військова тематика. 0430'
P.S. Перед сном замовляв квитки на перший день відкриття виставки трьох польських сюрреалістів. Так як особливо не люблю згромадження людей, як на базарі, про себе програв сценарій можливого розвитку подій. Схоже, що відчуття тісного міста іде звідти.

Сон 091021 "Мелодія речитативом"

Я з родиною на якійсь вечірці. Більше спостережень за собою, аніж за іншими. Видно, як присутні п'ють якісь алкогольні напої та п'яніють. Грає хвилями пісня французької виконавиці Інділa "Парапапа" (Indila. Parle à ta tête) так, як у кліпі. (Перед сном слухав цю пісню). За цими музичними хвилями: є мелодія, нема мелодії, знову є... - відбувається активність цієї вечірки, спадає, знову підвищується. (Такі перепади і в кліпі). Вже при виході, біля барної стійки подають страви самим працівникам закладу. Утворюється багато народу. Переді мною якась дівчина нав'язливо починає поводитися, аби тим чи іншим боком стояти ближче до мене. Я її відсовую в сторону для проходу, а вона круть-верть і знову біля мене, поки не покинув те людське згромадження. Тепер я на вулиці пролітаю мало не під кронами дерев, а в голові, видно що під впливом мелодії з вечерки, починають прокручуватися слова, які непогано згодилися б на реп або хіп-хоп. Так, наче цей файний текст слухав у навушниках або знав цілком на пам'ять, повторюючи речитативом. (Таке враження, наче й сам на ходу складав цей вірш). Моментами підлітаю мало не до електричних дротів, адже раз відчув легеньку напругу, та опускаюсь на стежку понад житловими домами приватного сектору. Бачу двір, у якому замешкали працівники-румуни, із якими перетинаюсь нині по роботі. Майже без зайвих слів, зустрічаюсь із господарем будинку. Щось для нього або для себе маю в руках. Так і покинув той двір.

Сон 260221 "Відчиняти вікна"

Чомусь за раз, видно заміркувавшись, з'їв із шість шипучих вітамінів. Ковтнувши, спитав себе: навіщо так забагато?

Після сну, наче віддалений спомин, виникає відчуття, що я за кимось сильно плакав. Наче був на похоронах і загальна жалоба дотисла мене до такого стану.

Знаходжусь у приміщенні, до якого з'їхалися нові працівники, серед яких вже деяких знаю. Розповідають про нову будову, про тих, хто залишиться, новеньких у ймовірній бригаді. Я ж волію бути з тими, з кими працював, адже об'єкт подобається, колектив також, зокрема новий бригадир (асоціація зі знайомим із реальности). У такій розмові раптом згадалися деякі хлопці, які свого часу поїхали на заробітки до Німеччини, а нині повернулись наново до фірми. Серед тих, хто вів цю тему, був один із них Д.В. Серед всього числа виявилось, що доїхали ще четверо дівчат. На питання: що ж вони робитимуть, коли робота виключно чоловіча? Виявилось, що їх замовили для прибирання на будові. На присутність дівчат, чоловіча частина пожвавішала в нових темах і розмовах. Моментом і я долучився до того зі своїм специфічним гумором. Зайшли в кімнату на більш з десяток ліжок, виставлених вряд понад вікнами. (Щось на зразок дитячого табору). Хоча було тепло, але душно. Я запропонував відчинити якесь вікно - насправді ж, за конструкцією решітчатих шиб - маленькі кватирки. Більшість виявились закупореними. А останні в ряду колись і кимось відчиненими, але заклеєними газетою. Раптом згадую, що це моїх рук робота, чим себе приємно дивую. (Схоже на фрагмент із забутого сну). Ділюсь враженням із присутніми. 0445'

Сон 030221 "В'яле господарство"

Займаюсь господарством (асоціація з батьківським домом): побутові справи, годівля домашніх тварин (нутрії, кролі та ін., які сидять в клітці). Знаю, що заміняю когось у цій роботі, але знаю і те, що скоро звідси поїду, можливо надовго. Чомусь асоціація, як "перед пожежею". У літній кухні, де також стоять клітки, спить якийсь чоловік. Взагалі тут багато знезнайомих мені людей зупинились на тривалий нічліг. Спостерігаю за людьми з певною підозрою та недовірою. Поки годую тварин виникло враження, що про деяких із них забув напередодні погодувати, адже більшість із них були в'ялими і сонними, як всі ті мешканці дому, яких зустрічав. 0500'

Сон 261220 "Підступні події"

Підходжу до вікна своєї квартири (таке переконання уві сні) і бачу море, а на ньому невеличкий човен. Раптом море розбурхується і піднімаються великі хвилі. Ще мить і я вже не бачу його, ще мить і вода опиняється на висоті мого - дев'ятого - поверху. У терміновому порядку замикаю всі вікна. Пролітає думка у вигляді чужої фрази: "Чому раптом піднявся світовий океан?" Ще мить і за вікном бачу чоловіка з малою дитиною, яку він умудряється тримати разом із собою, вчепившись у шибу. (Чомусь образ нагадує, наприклад, вовчицю, яка рятує вовченя, тримаючи його зубами за шкірку). Бачить мене і з ляком ув очах прагне потрапити за це ж вікно в квартиру. Починаю шукати ключа, аби його відчинити, хоча на початку закривав уручну. Знаходжу і відчиняю. Тепер він із дитиною у безпеці... Ще мить і в моїй квартирі багато народу, які рятуються від тієї біди. Прошу всіх не громадитися, а розійтись на пару поверхів вище. Подумки: варто придумати стратегію вивчення ситуації і розв'язання наступних проблем. 0530'

Я на мотоциклі під'їжджаю до пропускного пункту. Зі мною донька. Звертаю увагу на смуги дороги і повороту, коли вже опинився у черзі, перебираючи ногами по землі. Підходжу до людини, яка перевіряє документи. Моїми не закінчується, просить ще доньки, а в мене їх нема, у неї теж. Дістаю всі документи, аби довести, що це не чужа мені людина. У моєму гаманці чомусь виявилося багато невеликих чоро-білих фотографій з далекими і незнайомими мені родичами. Чомусь подумалось, що це справа рук моєї матері. Запитав у доньки за легітимацію (квиток школяра в Польщі), навіть його не виявилось. Тепер нас просять пройтись до якогось кабінету, для з'ясовування осіб. Відчинивши двері, нас заводять так, що мало не запихають. В останню мить я вже мав певне неприємне передчуття. У кабінеті сидить чоловік, дивлячись на якого, я кажу: "Я знаю хто ви!". На що він відповідає так само просто: "От і чудово!". (Цієї миті я пригадую якісь далекі забуті сни з тематикою жахів). Я знаю все, що він має робити і чим це завершитися. Так і є: він пропонує з'їсти щось, що перетворить мене на півлюдину-півробота. Я категорично відмовляюсь. Він каже, що це зробить силою, викликавши підкріплення. Я знаю наслідки того перевтілення. Якимось рухом впихаю той "апарат" у нього. Тієї миті починається справжній жах перевтілення. Із донькою вибігаємо з тієї кімнати на двір, зустрічаємо тих, хто мав би нас "приручити"... Тепер ми за КПП. Машу руками і лечу, але не високо над землею, десь з п'ять-сім метрів (доволі поширена висота в моїх снах). Чомусь чую розмову однокласниці Л.С., яка розповідає комусь, що її батько, коли приходив додому з роботи, малював. Як ж подумки: "Ех, Л.В(асилівна), по смерті батька тільки кращі спогади і залишаються!". Машу руками далі, пробую піднятися вище, в результаті кажу до себе: "Треба вчитися літати краще" - більше і кожного дня. 0840'

Сон 290220 "Комфорт для чужих"

Баба Люда хоче поцілувати онуків, але обличчя доньки замащене пудрою, а, можливо, спеціально, як то в традиції японців. Як би не хотіла, все одно поцілувати не вийшло б. Дивлюсь на коробку з під пудри, а вона частково розсипалась. Заходжу в парадні двері до батьків. Дивлюсь на кухню, а там зробили суттєву перестановку. Відчиняються вхідні двері, якими зайшов, озираюсь, а там незнайома жіночка. Виявляється, до батьків приїхали люди, любителі подорожувати, а всі ті перестановки спеціально для таких гостей, як вони. Міркую собі: непоганий бізнес здавати житло туристам, можливо, й здорово, адже мати любить опікуватися певним комфортом для чужих людей. 0455'

Сон 071219 "Природа бере своє"

Їду дорогою біля поля, на якому, на свіжозораній землі стоять три імпровізовані каркасні "палатки", обкладені бадиллям із кукурудзи. Зі сторони виглядають, як шалаші. Дивлюсь на них з машини, якою минаю по дорозі. Бачу людей, які йдуть до них у легкому одязі, з-під якого прозирають купальники. Звертаю чиюсь увагу, що ці люди ходили купатися. Якщо брати послідовність подій, з'являється порушення часу або простору. З одного боку палатки вже минув, а наступним кадром бачу, як мешканці до них ідуть. До споглядання примішується спогад, як їх бачив у минулому. Можливо, тут візуальне сприйняття пов'язане з тим, як їх неодноразово минав. Тут у думках проминають, наче спогади, пов'язані з цією дорогою, що тут на полі була трава, потім свіжа зораність і наостанок - сухий ґрунт. А може, то лише мої міркування під час сну? Наостанок потрапляю в одну з трьох палаток. Там сидять дві сімені пари. Один чоловік простягує руку і закриває два вікна, які нагадують сучасні жалюзі. Закривши їх, світло в "шалаші" лише приглушується, але не зникає. 0500'

Сон 260719 "Святкова пастка"

Підготовка якогось молодіжного свята. Всі ходять і спілкуються в межах одного дому, готують та накривають на стіл. Усе відбувається таким чином, що за певною внутрішньою згодою, чи угодою, всі сідають за стіл, а мене і ще для двох дівчат роблять певні уникальні обставини, від яких ми ходимо, доорганізовуючи той процес. "Підстава", якщо можна так її назвати, не читалась мною взагалі. Одна дівчина була для всіх доволі дратівлива, аби її всім позбутися, інша мені каже: "Ми вас одружимо!" І тоді я розумію всю ту організацію, як таку, де все було підлаштовано виключно під нас.
Знаходжу книжку Б.Г., в якій на вільних сторінках вирішив записати цю історію. Гортаю її трохи вперед і бачу, що в ній від руки була написана якась подібна, якщо не аналогічна ("афера"), яка відбулась із автором (Б.Г.) рік тому. 0730'
P.S. У сні присутні певні елементи почутого напередодні переказу художньої книжки, очікуваного від наступного дня свята - незрозумілого до кінця в організації, рефлексії на тему оприявнення певних нотаток.

Сон 290319 "Цікавий ракурс"

Тягли товстий кабель. Я був до того частково причетний. Десь у селі займався організацією якоїсь поїзки на певний період. Для того мені, дружині і ще якійсь жінці, незнайомій мені, але причетній до нашої родини, треба було рано виїжджати. Так, як ми залежали від автобуса, то виїзд треба було організовувати з іншого місця. Добираємося до нього. Невеликий будиночок. Заходимо всередину, а там чоловічі пісюари рядком, з іншої сторони багато простору. Маємо якось його використати для ночівлі. (Цей дивний образ кімнати-туалета або ж кімнати з частиною вільного простору мені вже зустрічався в снах). Я знаю про чоловіка з села, який веде затвірницьке життя - весь поринутий у роботу за комп'ютером. А може то й не робота? Це для мене не важливо. Заходжу до нього в гості, а він каже, що в нього трагедія, він не може більше працювати - оргтехніка вийшла з ладу. Треба, щоб я відвіз комп'ютер на ремонт сільському вчителю інформатики. Разом із тим я згадую, що ми вже щось так возили. Десь про себе міркую, що непогана професія, ще й на селі. Всі до тебе звертаються, аби полагодити техніку. Друга частина групи, з якою я їхав, розповідають мені, що мій син геть неслухняний, просто некерований, чужих людей не слухає. Є до мене прохання, аби я з ним поговорив. Виникає відчуття, що все те від нашої розлуки. Ті, хто працював над укладкою кабеля, показує комусь зі старших (бригадиру?), що "як не крути", а він дубовий. Дивлюсь на той сірий кабель і розумію, що тим двом хлопцям, що працюють над його монтажем, з ним одним не справитися, реально грубезний і неверткий. Думка аналізує далі: але ж якось його змогли впровадити в лоток, хоч на краях нині й не гнеться? 0244'

Їхав додому. Зійшов із автобуса. Зайшов у чужий під'їзд. Ліфтом неможливо скористатись - карткова система. Якесь знайоме обличчя дівчини. До неї зайшов у квартиру також знайомий мені хлопець. Навіть і не думав, що вони зустрічаються чи живуть? Так було випадково присів на сходинках аби те побачити. Піднявся вище. А як спускатися - не сходи, а якась сповзанка. (Такі ж сходи для сповзання, вже фігурували в якомусь сні. Важко описати їхню конструкцію: видовжені округлі в краях із заглибинами, мало не наскрізь, бетоновані вертикальні ряди. В кожну з цих заглибинок можна було напівсидячи стати, як на сходинку, реально - сповзти). Вийшов на двір. Побачив цікавий ракурс для світлування "патріотично-історичний стенд (1-й план) + військова техніка (2-й)". Став робити світлину біля тієї зупинки, на якій сходив із автобуса, але вже у траві. Ракурс передбачав погляд: від долу догори, під певним кутом. У підсумку виходило так, що сонце забивало камеру. Роблю кілька знімків. Вкотре оцінюю фоторакурс двох військових фрагментів, в яких прочитувалась асинхронність за зрізом часу: актуальне нині й в минулому. Колеги, зацінивши мій погляд, теж захотілись знімувати. Поки відійшли в очікуванні. Прийшла дитина, дістала якийсь подарунок. Я почав висловлювати захват. Дитина почала співати пісню: куплет - українською, куплет - польською, а решта - іспанскою. 0418'

Промисловий цех. Вилажу на громезну робочу машину. Ще теплу від цілоденних тестувань і перевірок. Підійшов чолоківк, попросив злізти. Я хутенько зійшов до долу.  Розговорився з ним, він представився аналітиком, який має вміти бачити багато різних речей. Зокрема, таких деконструктивних у вчинках, як я. Прийшла бригада. Ще з ним згадав одну жінку з охорони праці "Барбару", яка так само, як і він ходить по будові й помічає недоліки. 0500'

Сон 131118 "От, що значить молодий"

Я просинаюсь десь в обідній час на своїй дачі. (Сприйняття "своєї" тільки уві сні. Жодних асоціацій і прив'язок до реального).
Йду на іншу дачну ділянку, де за окремою акуратною огорожею, під відкритим небом стоїть накритий стіл, біля нього збираються люди. Починається дощ. Думаю повернутися додому. Присів за стіл, а за ним сидить батько, біля нього його кум. Батько надкушує огірок і дає мені, роз'яснюючи: "от, що значить молодий" - свіжозірваний. Замість слова "молодий", звучить якась його видозміна, яка не пригадується, щось на зразок: "молодяне", "молодійне", "молодняве".  Якісь приємні але незнайомі люди заходять до цього ж столу. Із запізненням ловлю себе на тому, що ніякого дощу немає. За мить виявляється, що я чи вони щось забули взяти з дому до цього столу, на зразок індивідуального столового прибору. 0516'

Сон 121018 "Взаємне відчуття прекрасного"

Місце на природі, на якому люди зійшлись за спільним інтересом. Стоять одна біля одної дві великі кулі зеленого кольору, наче плетені з лози. Присутні учасники зустрічі то заходять до них, то виходять. Виникає взаємне відчуття радості, розуміння, причетності до прекрасного.