Сон 290520 "Поламані предмети"

Взяв чиюсь дерев'яну стрем'янку, аби щось із неї доробити. По ходу праці виявив, що одна половина зламалась посередині і її варто відчепити, залишивши другу частину - повноцінну. Одразу цього не зробив, поки не зрозумів, що діла не буде. Заходжу в магазин... (Щось у ньому було не так: пустий? Нагадав один знайомий мені з дитинства гастроном). Поки працював далі, виявив, що я вже зі ще раз поламаною драбиною: відпало пів частини, що тримали щаблі від долу до середини. (Поглядом від мене - зліва). Чомусь знову із такою драбиною переходжу на нове робоче місце, хоча було ясно, що з неї нормально не працюватиму. Там і покинув. Тепер я на вокзалі. (Таке відчуття, що недалеко мене є дружина). У правому вусі білий блютуз. Щось слухаю, як раптом звук у ньому переривається сповіщенням: покинути приміщення вокзалу. Я ж до кінця ще не можу уяснити: як це так, що сповіщення почув у блютуз-навушнику, а в реалі, наче його й немає. Кручу в пальцях гумову частину навушника, як раптом вона відпадає і котиться до горизонтального ескалатора, який не працює, і западає десь убік, так, що можна все ж таки дістати пальцями. Помічаю, як вокзал спорожнів. (Подібне враження, як від магазину). За мить повертаюсь забрати ту ґумову частину, а ескалатор уже працює. Переходжу з рухомої частини на клаптик підлоги, акуратно дістаю і вже збираюсь іти, як раптом бачу людину. Перша думка: поліцейський! Нікого немає, а я - один! Виявився: негр, турист, який так само, як і я затримався на території вокзалу. Вийшов на двір, а там імпровізований базарчик, за асортиментом якого зрозумів, що "заточений" під іноземців, адже продають великі солом'яні капелюхи, плетені кошики, пофарбовані у різні кольори декоративні віники (фіолетові, пастельночервоні, кавові, зелені), зрізані стремпахи зеленої малини, зібрані у великий пучечок, на яких навіть виднілися ягоди (подумалось: навіщо? може, на чай?). Дивлюсь трохи далі, а за базарчиком наче службовий вхід у театр, до якого заходять дівчата в українському національному одязі. 0720'
P.S. Цікаво, що в усьому прочитується поламаність: драбини, блютуз-навушника, звиклих стереотипів: раптово спорожнілого вокзалу, людини з незвичним кольором шкіри, стремпахів малини, так само зрізаних рослин, із яких роблять декоративні "віники", асиметрія сприйняття: вокзал-екобазар-театр. Єдиний образ, упізнаваний із реалу: блютуз-навушник, з якого дійсно перед сном знімав і одягав гумову частину.

P.S. Вдруге передивився анімаційний мультфільм ("Подорож - філосовська драма | Євгенія Кіракосян"
https://youtu.be/DUSbbU2p3TA), який перший раз побачив кілька тижнів тому, і примітив образ із поламаною драбиною, подібною, як уві сні.

Сон 170319 "Гра на запам'ятовування"

Є молодшим викладачем (переконання не чітке, це лише спроба визначити свій статус) акторського, можливо, режисерського відділу, де серед студентства відчуваю себе одним зі всіх. Проводжу гру на запам'ятовування серед групи своїх студентів. Треба згаяти час, аби не просиджувати в тривалому очікуванні. Наприклад, прошу всіх розвернутися в інший бік і детально описати викладача. Для себе відзначаю, що вона є доволі артистичною, вдягненою в легкий блакитний одяг. На сказане мною, присіла на підлогу, як то роблять балетмейстери, після тривалих вправ, але тут все більш легко (без втоми), у чомусь доведене до аристократизму. Так, як мешкаю в одній кімнаті з колежанкою (лише професійні інтереси), наводжу приклади з наших вправ на спостереження. Відзначаю, що одна дівчина з групи проявляє хороші здібності на запам'ятовування, має до того якийсь природний талант. На реакцію "мешкати з дівчиною", викладач висловлює, що у нас можуть вчитися, а це означає "мешкати разом з дівчатами" представниці інших народів, зокрема Африки. Після сказаного, у певному розмірковуванні вжив слово "негр", не примітивши поряд себе чорношкірого хлопця. Вирішив вибачитися, а він це сприйняв спокійно, принаймні, по виразу його обличчя, я не побачив нічого злого. 0345'
P.S. Родзинка такого сну в тому, що, запропонувавши гру, не зміг пройти його сам.

Сон 180219 "Погляд на земні втілення"

Пролітаю над місцевістю. Бачу жовті клаптики землі засіяні зерновими. Далі йдуть рисові поля залиті водою. Збільшується зум і біля цих полів можу розгледіти будинки і родини, які мешкають біля цих полів. Будови бідні, мало не зроблені з того ж матеріалу, що й ґрунт. Біля однієї садиби взагалі немає зелені, біля іншої - росте гарна морква. Її якраз збирають. Ось хазяйка сидить над вирваною морквою і машинально надкусює з неї шматочок зеленого бадилля. Це якась африканська родина, у них справді добрий врожай моркви! Питаю в себе: невже вони лише те і їдять, що виростає на городі? Потім згадується одна з реінкарнацій людини, яка була жрецем і, можливо, мешкала в подібних умовах. Дивлюсь на ту чорношкіру жінку і припускаю, що так само легко і я міг би бути одним із таких втілень. 0500'

Сон 260119 "Приспана мудрість"

Неодружений чоловік спілкується з кількома дівчатами і всім їм подобається. Не сказати, що залицяльник, але просто хороша і позитивна людина. Одна дівчина вже встигла переїхати до нього мешкати. Має він вийняту кімнату на чотирьох осіб. На одному ліжку спить він, на другому - та дівчина, два - вільні.  Дім знаходиться в районі парку "культури і відпочинку", біля річки Тетерів. Насправді йому більше імпонує інша дівчина. Вона трохи повнувата, має інший характер, більш близький до його. Одного разу вона побачила з вікна кафешки, як він прогулювався з іншою дівчиною (не тією, з якою мешкав). Тієї ж миті помарніла, вибігла з кав'ярні і спробувала уникнути сцени спільної зустрічі. Я кажу йому: "Дивись, он твоя пасія!" Він кинувся її доганяти, аби заспокоїти, як то є, що вона найдорожча за будь-кого. Доганяє, розповідає. Вона каже: "Тоді я переїжджаю до тебе!" Я кажу: "Все ок, але там вже мешкає дівчина! Але ми можемо домовитися, що вона буде так би мовити моя, адже ще не має такого закону, щоб чоловік мав би дві жінки". Тепер ми гуляємо вчотирьох по тому парку, він намагається подобатися усім: вигадує різні забавки, і у нього це гарно виходить. От він вже розігрався і стрибнув на лід, яким покрита річка, полетів швидко, перескочив на інший берег, зупинився біля якогось каменю. Я помітив, що вдарився об нього коліном, але не виказуючи болю, рушив назад. От ми вже підходимо до іншої частини річки, дивимось просто на воду, що біля берега. Кажу, що там побачив черепаху, залажу по коліна у літню воду і ловлю неї. (Цікава трансформація води: з зимового стану на літній). Навіть помічаю іншу живність, зокрема вужа, що сидів аналогічно зачаєно між камінням. Дістаю черапаху, передаю дівчатам, вони кладуть у банку (фігурує слово "слоїк") і закривають кришкою. Кажу, що так не можна! Вилажу з води і перекладаю в пластиковий посуд з відкритим горлечком, щоб вона дихала. Добираю річкової води з того місця, де я був. А вода вже замулена від мого ходіння. Тепер черапаху в посудіні майже не видно. 0038'
P.S. На образ чоловіка зі сну вплинув герой зі знайомого мені польського фільму, який перед сном довелось переглянути фрагментами вдруге. Щодо черепахи, можна розтлумачити так: я заходжу у життя (воду) і дістаю приспану мудрість (черепаха), перекладаю в інший посуд і заливаю тією ж замуленістю життя. Як висновок: мудрість не шукає зайвих слів!

Всією сім'єю на природі, яка плавно по сюжету обростає міськими краєвидами. Але від початку ми в доволі красивому місці: великі озера, простір, спекотне сонце. Йду дорогою й планую покупатися. По дорозі зустрічаю давню знайому батьків Наталю К. Лежить у купальнику і випікається на сонці, я подумав: це так на неї схоже! Вже і я відчуваю свою шкіру від першої засмаги. Вирішую: пора йти у воду! Заходжу в одне озеро, переходжу на інше. Вода світла і прозора. Купаємося: я, діти. Діти освоюють нові розваги. От дивна кучерява хмарка, що утворилась і пливе над землею. Кажу сину: давай сфотографую, на що звертає увагу жінка, так само коментує, яка красива хмарка і пропонує мені біля неї сфотографувати сина. Пробую кишеню й кажу: "Нажаль телефон на зарядці". Жінка: "З тобою завжди так!" А хмарка швидко міниться, ще мить і такого ефекту вже не буде. Місце, де стоїть син, преображується в міський краєвид: вже він стоїть не біля озера, а - водограю, хмарка розкрутила свої спіральки і майже зникла. Довга центральна вулиця міста. Люди грають із дітьми між зонами водограїв та лавочок, донька сама по собі прогулюється тією вулицею. Тепер спілкуємось з неграми, один сидить на огорожі. Я питаю його: "А ви боїтесь білих?" А він: "Чого вас боятися?" А у мене думка, аби він запитав: "Чи білі бояться їх?" Живуть автономно, у якійсь своїй реальності, зі своєю культурою взагалі нам незрозумілі. 0500'
P.S. На фрагмент з неграми вплинув реальний факт, переказаний донькою: якось, піднімаючись по сходах до дев'ятого поверху, побачила на підвіконні негра, що замешкав було зі своїми земляками в нашому домі, і злякалась - побігла назад.

Сон 041218 "Кінематографічні вибрики сну"

Тривала цілодобова дорога. Під кінець дня бачу, як водій утомлюється і прямо засинає за кермом. Буджу його, він знову засинає. Бачу його міцно заплющені очі в дзеркалі заднього виду. Трохи страшно: на повній швидкості, розбиваючи темряву світлом фар, їде водій, перебуваючи у глибокому сні, міцно зціпивши руками кермо. За коротку мить буджу його поновно і пропоную сісти самому на його місце. Він каже: а у тебе права якої категорії? Я про себе: "В" і розумію, що за кермо такого пасажирського буса я не сяду. День. За вікном ліси й лісостепові краєвиди. Якоїсь миті бачу вдалині великий завод.

Ми кожного дня приїжджаємо на підприємство виконувати одну й ту ж роботу, о 17:00 їдемо додому. Сьогодні я працюю з напарником осібно. Натрапляю на сценку, яка стає кінематографічною: двоє робітників закрилися в приміщенні, щоб з'ясувати між собою стосунки, й тут вони одним кадром перетворюються на двох масивних негрів, але один з них явно програвав за розмірами іншому. Вони мають битися, але першою дією у ваговитого було приємне примруження очей до свого опонента: ну, що, позмагаємось?.. виразивши ці слова в одному погляді, як стали один до одного лицем до лиця. Це означало, що другому немає чого починати. Відбувається ще одне художнє преображення: очі двох негрів у чорній-чорній кімнаті стають мультиплікаційними. Чотири мальованих білки з цяточками зіниць разом бігають у глибині чорної темряви. Дивлюсь на годинник: 17:03. Запрацювався! Видно, біля машини мене уже ждуть. Я розумію, що не встигаю покупатися, іду в туалет, вмиваюся, заходжу в кабінку, здивований, що чую жіночі голоси. У мене сумнів: невже я потрапив у жіночий туалет? Озираюсь, а там проходить дівчина. Вибачається, що вона помилково. У мене аналогічний сумнів: донедавна він був чоловічим! А тепер?.. Виходжу з дверей, а до них заходять як чоловіки, так і жінки, і всі озираються один на одного. Дивлюсь на двері й прояснюю собі та іншим: це має бути чоловічий, а там прикріплене зображення маленького жіночого сандалика! Виходжу в коридор, а там густо сидить за столом дружня група дівчат з десяток осіб. Жваво хором заучують слова, їм разом весело та радісно. Прислухаюсь, а вони кажуть поодинокі польські слова і з неправильною вимовою. Останнє з почутих мною слів: dziewięć, як дзєвєчь. 0230'

Сон 151018 "Форма і зміст. Число і колір"

Якесь свято чи просто зустріч. Велика кімната батьківського дому. Хтось попросив допомогти зробити салат. Я стою за столом та дрібно нарізаю варений буряк.
Приходить донька і каже що бачила в місті негра в поліцейській формі. Я підтверджую, що була така інформація про навчання з 15 числа. Хтось каже: "уже 15? А я вже не помітила, що так швидко!" 0420'

Перевдягнений Володимир Зеленський. Якась жінка читає лекці. (По короткочасному пробудженню). На обличчя Зеленського вдягнено зелену маску. Якесь неоднозначне ставлення до побаченого.

Сон 060718 "Де лежить хліб"

У нас є обов'язкове місце призначення, до якого ми їдемо машиною. Дорога довга. Рухаємось по навігатору. Нас заводить у тупик, де колись була дорога, а нині там все огороджено. Але спершу я вийшов з машини, щоб оглянути територію. Пройшовся по колишній дорозі ще з 20-30 метрів. Дивлюсь, а в траві ще видно колись прокладену колію, яка веде прямо за огорожу, на територію підприємства, паралельно старої дороги. (Цей фрагмент мені вже раніше снився). Я дивлюсь на огорожу, виконану сіткою і намагаюсь зрозуміти, як пройти далі. Бачу за нею добре озброєного охоронця. Помічаю ще якихось людей.
Підходить до мене з-за тієї огородженої території негр. Я питаю, стоячи за сіткою:
- Як пройти на територію?
- Вихід у тому місці де лежить хліб...
- Де він лежить?.. - питаю я й одразу відповідаю. - А, бачу!
- А вхід до проходу - з тієї сторони... - показує рукою, але зауважує, що там є кримінальні елементи...
- Ну, не так уж і кримінальні... - випраяє себе, а нас, видно, заспокоює.

Сон 200418

Зустріч Путіна і Порошенка... Сростерігаю зміни в поведінці Порошенка. Він поводиться так, як Янукович. У жестах, міміці, словах відчувається, що він уже "куплений" і зрадив національним інтересам. Порошенко говорить з Путіним улесливо, хоча тон спілкування рівнозначний: "усміх крізь зуби". Путін у своїй манері, але видно, що також пішов на неприємне для себе.
Вулична розмова Путіна з українським народом по зустрічі з Порошенком: відбувається біля паркану зробленого з оцинкованого профілю коричневого кольору. Хлопець з України ставить Путіну невиразне і дурне запитання, так, наче це і не запитання. Характерна риса його зовнішньості - передні зуби випинають назовні, і від того запитання прозвучало з характерною шепелявістю. Я поряд слухаю їхню розмову. Найшло чимало різного народу. Підходить негр в стильному одязі та солідним фотоапаратом і світлує свою дитину з лялькою (зайцем), яка спочатку кладе ту ляльку під кущ, а потім показово виймає для знімування "татом". Доволі артистична сцена. Я навіть подивований майстерності дій цієї дитини. Заєць доволі оригінальний - в американському стилі. Сама дитина, як і лялька брудні та замурзані, але все заради "красивого" кадру. Я згадую, що бачив цю дитину із цим же зайцем ще до цієї сцени - чистими і охайними в делегації, що супроводжувала екскорт Путіна. Я питаю по знімуванню негром своєї "дитини": для газети? Він виказує, що не розуміє мене і є англомовним. Я ліплю слова англійською, але у мене нічого не виходить, наче йому з мого питання зрозумілими лишились: "газета" і "фотографує". Я розумію, що все це інсценізація для російських і світових масмедіа. Серед тих людей бачу дівчину з кількома ріжками на голові у вигляді залізних шурупів, що вкручені зсередини назовні - я подумки ставлю питання: "як?", адже в реальному житті це неможливо! Я щось до неї починаю говорити, але передумую... Я розумію, що мені небезпечно щось говорити, бо це все боти.

Дивлюсь у дзеркало. Бачу на собі справа мудрий зуб, що випинає назовні, але якийсь тонкий, хоча білий, як тільки-но виріс. (Видно відбиток враження від того хлопця, що спілкувався з Путіним). Я прижимаю його щокою і він ламається. Відчуваю рештки того зуба в роті.