Сон 031122 "В центрі уваги"

Приходжу в театр. (Таке залишкове відчуття, що мав бути не сам, а з дружиною). Вистава вже почалась, сідаю в темряві на вільне місце. Дивлюсь на себе, як і на присутніх, що біля мене, якось зі сторони. При локальному освітленні зі сторони сцени загальний образ та статичність нагадують образи давнього письменства на чорно-білих світлинах. Навіть виникає якесь усвідомлення, що біля мене знаходяться відомі сучасні письменники, такі, як Юрій Андрухович, але без конкретики. Раптом телефонує мати і приходить до мене з якоюсь передачею (якась торба зі свіжими фруктами та наїдками). Подумки про себе: "знову і не до місця зі своїми ініціативами!". Покидаю шановне товариство і йду до неї на вулицю.

Костьол. Сиджу серед прихожан. Якоїсь миті треба полагодити якийсь апарат і я проявляю ініціативу. Треба скласти дві частини одного цілого на чотири гвинтика. Іду ближче до кафедри і сідаю біля ксьондза праворуч. Розуміючи, що оригінальних болтиків немає, я дістаю невідь-звідки залізну коробку з асорті "гайка-гвинтик" і починаю шукати. (Така коробка, асоціативно нагадує подібну з реалу, яка стояла в діда у гаражі, якщо вірніше: велика банка з-під оселедця. Нині такі не продають). Перед цим свою присутність доповнюю анекдотом на запрошення ксьондза. Публіка сприймає позитивно. Вишукуючи в коробці потрібної довжини і товщини гвинтик, длубаюся-длубаюся, але так і не знаходжу бажаного розміру: є всі, а от такого, як мені треба - жодного. Даю подивитися на них ксьондзу, а виходить так, що він занурює своє обличчя прямо у металеву коробку з тим асорті. Його ніс набуває іржавого відтінку. На цей казус розповідаю публіці наступний анекдот. Одразу вибачаюсь за правдоподібність, адже в пам'яті залишилась лише загальна суть: отже, під час святкового дійства молодята прийшли до ксьондза з кремовим тортом, а він так низько подякував, що занурив свого носа прямо в його крем. Тепер вдруге публіка сприймає мій анекдот на позитиві і від цього моменту розумію дві речі: по-перше, для активного відвідування костьолу така позитивна атмосфера - це плюс, по-друге, безперервною увагою до себе витісняю самого ксьондза, а це - мінус. Вловивши, що розуміємо один одного з пів слова, припиняю свій гумор і вмовкаю. З'являється перерва і до ксьондза на розмову до окремої авдиторії приходить якась прихожанка. Не порушуючи приватности, покидаю приміщення і йду геть.

Сон 050921 "Ділення на частини"

Ключ до відкривань всіляхик замків, але у вигляді святкового подарунку. Я знаю, що мені приготували такий, загорнувши в кілька коробок. Подія відбувається в робочому цеху виконаному зі свіжого дерева. Навіть знаю ліміт використання кожного з таких ключів, приготованих не тільки для мене. 0000'

Подібна тематика ділення на частини, але з використанням відра. (Подробиці сну відсутні, але запам'яталось відчуття певної логіки).

Виступ волохатого пастора (волосся сторчма), який стоїть за кафедрою і щось промовляє до слухачів. Таке з нього "сонечко", що аж смішно.

Прихід у гості моїх батьків, де за столом сидить теща. (Подумки констатую: давно ж вони не бачились!). Розмови, або ж роздуми на тему, що люди їхнього віку реалізовують себе лише вдома і майже не виходять на вулицю. Тому з першого погляду видається, що в містах відсутній цілий віковий прошарок населення.

Для якогось внутрішнього замовлення фотошоплю мапу України за областями. Спочатку хтось зіскановує її, а потім по грубому обводить контури. Далі підключаюсь я. Чую, що якась бригада працівників, наче дизайнерів, з "Октринської області" пішла займатися своїм проєктом. Дивуюсь і про себе промовляю "Октринська область. Г-м... Де вона знаходиться?". 0530'

Сон 230221 "Об'єм і мінімалізм"

Потрапляю в ситуацію переїзду нашої родини з однієї вийманої квартири у другу, які знаходяться в одному й тому ж багатоквартирному домі. Разом із тим виникає відчуття переїзду однієї університетської кафедри (літературознавства) до другої. Відбувається зіставлення образів: наче книги, які знаходились у нашій квартирі, це книги кафедри, які треба перенести на нове кафедральне місце, куди і приходжу. Зустрічаю там секретаря цієї кафедри Л.Л., констатую порожність нового приміщення і отримую схвальну відповідь на те, що книги сюди переносити можна! Повертаюсь у колишню квартиру й розглядаю, аби серед речей власника раптом не загубились власні речі. Якось новим поглядом, завдяки прибраним меблям і оголеним стінам, оцінюю внутрішній інтер'єр квартири. Зауважую певну ідейну оригінальність нижньої частини колон, хоча в неакуратному виконанні, дороблених світловими конструкціями під оргсклом, які на жаль як не діяли, так і не працюють донині. Схоже, що  заставленість меблями не дозволяла їх оцінити належним чином. На столику, посеред декоративних речей власника квартири, знаходжу "золотий" (під золото, наче лавровий) вінець. Згадую, що це забутий для мене подарунок, про який, можливо, й не знала дружина, то ж і не забрала з собою. Пригадуючи подробиці його появи (схоже на забутий сон), дізнаюсь, що це не вінець, а чоловіче намисто, яке, за задумом, не має прилягати всією формою до шиї, а знаходитись на ній об'ємно.

Сон 140518 "Нові бути"

Я з кимось відвідую якусь кафедру з технічних дисциплін політехнічного університету. Це наша екскурсійна подорож. Знайомство проводить одна з працівниць кафедри років за п'ятдесят. Серед різних дисциплін, що є в університеті, також розповідає про відпочинок і творчу діяльність студентства. Показує пару короткометражних фільмів. Нам вони подобаються. Я прошу ще, адже припускаю, що таких відео може бути більше. Вона пропонує записати одне з посилань на ютуб і подивитися підбірку. Я беру й одразу заходжу на канал, який, на мій подив мав довгу і незвичну назву, щось на зразок: "Пам'яті найкращого друга, натхненника і колеги по творчому цеху (ім'я) Поплавського". Це мені нагадало про якогось місцевого бізнесмена Поплавського, який приблизно рік тому втратив за трагічних обставин свого сина. Я заходжу на той канал і вмикаю перше відео. На ньому я дивлюсь шикарну не по аматорськи зроблену творчу роботу: сценарій, сюжет, масовка, правильно підібраний ракурс, спецефекти. Цей фільм був змонтований, як художньо-документальний. Багато цікавих кадрів і поодинокі нарізки про цього хлопця, наприклад біля викладацького кабінету, на сцені, в невимушеній але веселій розмові з друзями. Запам'ятався один з фрагментів того відео: студенти в стрибку вгору б'ють прозоре скло. Розлітаються скалки навсибіч. І радість, і політ, і сяйво руху записані в сповільненому кадрі. Неймовірне враження! Наступний фрагмент: усі герої йдуть по розбитому склу такі ж усміхнені та щасливі, як на відзнятому кадрі, але показують один одному, як і на скільки порізані від розбитого скла долоні. 0322'

Студентський гуртожиток. Нове місце. Розмови з новими людьми. Слово за слово: заходжу в один з номерів де мешкає приємна співбесідниця. Столик, розмова про хронотоп.

По місяцю праці в Польщі приїжджаю в Житомир. Зустрічаю знайомого з фірми з якою колись співпрацював. Він висловлює побажання зайти на фірму "Акватерм-Житомир". По дорозі зустрічаємо іншого знайомого з цієї ж фірми. Мені показують нові робочі бути. Я подивований: видно вони хочуть мені запропонувати роботу, хоча й натяку не було на таку розмову. Видно тому мій співбесідник допитувався, чому я пішов з попереднього місця праці, а нашу подорож логічно підводить до такої пропозиції.