Сон 280219 "Гострі справи"

Коли на землю прийшов Ісус Христос, з'явилась традиція поїдання гострого перцю. Традиція дещо змінилась, але суть залишилась та сама. Раз у рік на велике християнське свято готуються страви, серед них одна гостра. Коли починається трапеза, ніхто не знає, яка йому вона уготована, адже всі страви на вид ідентичні. Єдине, що відрізняє одну єдину від інших, так це її гострота, там присутній перець. Той, кому трапляє ця страва є прощеним у всіх мислимих і немислимих гріхах. Ще за часів Ісуса Христа був закатаний 0,75 мл слоїк з такою стравою. Один вірянин дуже мріяв, аби ця страва потрапила йому на свято. Він багато молився і просив у Бога милість до себе. Наступив довгоочікуваний день. Йому в руки дають той слоїк... Ще коли його подавали, він знав, що це обране йому прощення. І він не помилився. Віра зробила його вільним. Так із тих часів існує ця традиція й понині. 0348'

Виходжу в паркову зону в центрі міста за будинком суду й помічаю, як хтось запустив у небо літак-феєверк. Висота невелика - прямо над деревами. Робить кола у вигляді спіралі й сильно димить. Падає в найближче дерево. Повертаюсь назад. Звертаю увагу на розбиті пішохідні дороги, подумки порівнюю їх із польськими. Знімаю сонцезахисні окуряри, протираю вологою серветкою, даю просохнути. Біля будинку суду, який уві сні схожий на ліве крило арочної зони облдержадміністрації, бачу розкопану яму, а на поверхні, лежать два великих розбитих кам'яних тризуба, портрети Винниченка, Лесі Українки, Котляревського і Грушевського (щодо останнього маю сумнів). Я собі подумки: цікава історична фотографія! Дивлячись на все це, як давній історичний факт. Але в ту ж мить зауважую, що ця історія розкопана в наші дні? Я пробую взяти певний ракурс і все те для себе сфотографувати. Намагаюсь максимально охопити наявні предмети. Приходить інше враження, що я вже десь це бачив (у іншому сні?). Подумки міркую, що вже пора дзвонити на сполох, такі артефакти лежать просто неба, нічим не огороджені і не захищені, прямісінько біля такої установи! Проходжу пару кроків уперед, і до облдержадміністрації, яка в своєму приміщенні має магазин, під'їжджає вантажна спецмашина і на вилах привозить різні снекові товари малих і великих розмірів, не в коробках, а поштучно, в дизайні, виконаному в одному стилі. Гальмує і спиняється вилами прямісінько під самі стіни споруди. 0449'

Сон 150418

Міська рада. У з'язку з реформами і скороченням штатів - мало столів. Раніше, як пам'ятаю: одразу, про вході в приміщення, їх було "до грому" - "нема де яблуку впасти", згодом - суттєво менше, а нині - вільна зала. У ній відбувається вручення нагород обдарованим дітям. Я на тому святі. В одному місці я бачив, що, наприклад, музикантів нагороджують інструментами, письменників - книгами, а тут просто - грамоти, грамоти, грамоти, і головне, все це - в урочистій атмосфері. В деяких кабінетах міськради, зокрема на другому поверсі, вгадувались знайомі мені обличчя. Майнула думка: що не всіх, кого знаю, поскорочували. Поміж тим всім, що я бачу, виявив у собі певні здібності, які пов'язані не настільки з талантом, як з обраністю, в якій не до кінця можу розібратися. На мені є певні коробочки... Я спілкуюсь то з одним, то з іншим, що мають зрозуміти моє призначення, і відкриваю ці коробочки, які спрацьовують за одним натиском пальця, але одна-дві "заїдають", і це не просто так, а від певного внутрішнього стану і тієї людини, з якою я спілкуюсь.

Сальвадор Далі

"Жирафа у вогні"

1936-1937