Сон 140725 "Мікрочіп у пальці"

Проходжу з кимось на базарі (в рідному місті) ряд зі сторони дороги, де ходить трамвай. (Це місце для сну пригадується, як знайоме в повторах. Схоже, на зразок цього - це якісь "творчі місця": колись давно спостеріг, що проходячи їх, виникають цікаві ідеї). Раптом відчуваю біль на вказівному пальці на правій руці. Дивлюсь на нього, а на ньому сидить оса і жалить. Робою пару коротких і різких жестів і скидаю другою рукою, та вона не злітає, а раптом перетворюється на якогось продовгуватого чорного жука, який просто зникає. Перше, що подумалось: голограма?.. Але ж біль реальний?! Йдемо далі. Вирішую вичавити з пальця отруту від укусу. Чомусь мені це логічно укладається з побаченою "голограмою". Вичавлюючи ушкоджене місце у вигляді червоної цяточки, бачу, як спочатку починає витікати з нього сукровиця, а потім вилазити маленький залізний хлястик. Дивуюсь. Тягну за нього, а там, як на початку видається, якийсь мікрочіп. Пригадуються два фільми з серіалу "Чорне дзеркало", де головну роль відіграють механічні оси, запрограмовані збирати мед, а за зловмисним збоєм програми почали кусати людей. Невже технологія дійшла до такого рівня, що запрограмовані механічні оси за чужою волею вже почали займатися вимушеною імплантацією сторонніх предметів? Ще й акурат укус у пучок пальця, яким людина залишає для документів свої відбитки... Цікава технологія: два в одному для зчитування інформації.. Показую його тому, з ким йду по дорозі. Виявилось, що "мікрочіп" розкривається, як невеликий фольговий папір, а на ньому якісь малюнки, що нагадують інструкцію зі схемами підключення до інтернету. До інтернету! А це узагалі новий-новий технологічний рівень!

Сон 120618 "Недоконаність"

У батьковій майстерні я ремонтую телевізор. Я знаю, що батько зранку пішов на роботу аж до вечора. Прийшла мати й нагадала, що я так і не допідключив унітаз, що стоїть у шафі. Я відкриваю шафу і розумію, що чогось бракне для нормальної подачі води, ще й відсутній злив. Передзвонює клієнт і каже, що жде мене вже з тиждень, щоб я дочинив у нього вдома телевізор. Я обіцяю бути в нього наближчими днями. Берусь шукати мікросхему, яку мав встановити в плату, яку вийняв у клієнта з телевізора, а знаходжу іншу мікросхему, яку батько казав не брати.
У голові на ранок записую ряд "ні", викликані сном: ні мікросхеми, ні води, ні помитися, ні попратися...
P.S. Момент, коли я був у клієнта і взяв у нього телевізійну плату на ремонт, мені знайомий з іншого сну.

Йде засідання поетичного клубу в форматі обговорення творів учасників конкурсу "Смолоскип". Я учасник засідання. Не конкурсант. Сиджу, слухаю, п'ю чай і щось жую. Після виступу однієї дівчини читає твори наступна - на вигляд повнувата. Зачитує вірші так, аби сподобатися. По завершенню виступу, керівниця засідання надає всім слово, аби висловились щодо творів учасниці. Я промовчав, адже на слух весь масив текстів не сприймаю - час від часу "улітав" у власні роздуми. Після короткої паузи, керівниця спробувала сама надати оцінку її творам, навівши одну цитату і винісши вердикт у творчій незрілості поетки. Цитата мала надзвичайну закрученість образів, що на слух однозначно не сприймалася. Я вловив у тій вибірковості та судженнях упередженність не так до творів, як до самої дівчини, адже подібні ноти критики мені особисто знайомі.