Сон 260720 "Чоловіча розмова"

Фрагмент: публічна лазня. Я виходжу покупаний, а хтось тільки наважується. Хтось питає: "Як до неї зайти?"

Я в знайомій мені родині (таке уві сні переконання). Підходить до мене її голова й каже:
- У мене до тебе чоловіча розмова.
- Розповідай!
- Хочу покинути вашу родину.
- Чому?
- Мені тут тісно... - кидає на стіл ключі й іде.
Примітно, що один із них був у вигляді слоника. Тієї ж миті намагаюсь для себе роз'яснити його вчинок: згадую, як він тривалий час шукав причини залишитися з коханкою. Видно, що знайшов! Віддаю господині згадані ключі, а в роздумах зависає питання: то до яких дверей той ключ, у вигляді слоника? (Так, наче формою носика мають відкривати замок). Вона мовчки підходить до серванту і відчиняє його згаданим ключем. Розкриває дверцята, а на поличках лежать якісь давні уживані в побуті речі.

Сон 080719 "Зіпсутий намір"

Хтось з робітників каже: "Мене звинуватив хазяїн в тому, чого я не робив. Він сказав піти на плац і викинути зіпсуту пачку цигарок. А ти знаєш де він знаходиться? (В значенні: скільки до плацу треба йти?) А вся причина, чому вона відсиріла? Не повіриш: у хазяїна просто біля тієї шафи, в якій вона лежала, була мокра стіна!" 0406'

Сон 151118 "Фотокомпозиція з картиною в лівиці"

Дуже динамічний сон. Незвичний.
Я з кимось не одним бився на мечах.

Святковий стіл. Відчуття: перебування "серед своїх", хоча з усіх кого знаю - донька. Американець тримає картину сидячи з кимось у шафі. Я стою з картиною, тримаючи її в лівій руці. Донька робить знімок, перебуваючи справа від мене. У її кадр потрапляю я, картина, яку тримаю, американець, який сидить у шафі не сам. Потім донька просить американця протерти картину, що висить на стіні, губкою, змоченою спеціальною олією. Я бачу на цій картині рельєф полотна, на якому вона намальована. Картина за таким доглядом "оживає", набуваючи яскравих рис. Сам американець наче вчиться у моєї доньки акуратно поводитись з подібними творами мистецтва.

Сон 170518 "Невпинний єнот"

Наближається етап підключення електричних шаф. Керівництво уточнює: хто робив таке раніше? Бо іноді виникає казустично: людина зголошується робити, а не вміє.
0303'

Заходжу на другий поверх у знайому мені кімнату, але вона в рази ширше. Сидить зліва якийсь узбек, який "любить поговорити", ще пару людей, з якими є мої діти, справа - кума. Узбек травить анекдоти і розповідає історії з власного життя. На столі лежить суха трава, що ароматами повнить кімнату. Якісь надзвичайні прянощі. На другому плані живий куточок на весь обшир кімнати. Якби буквально: жива природа. Я виходив у межах тієї кімнати то в одні двері, то в інші. Якась давня історія з закоханою в мене дівчиною у вигляді її листа написагого до мене в далекі часи. По ходу якось підійшов і навіть поділився листом з кумою, зі словами: спробуй, оціни! Прочитавши його, виражає своє подивування, яке нічим новим не підкріпилося, адже історія давня: ну ти даєш, ну і даєш!.. Лист для мене нічого не значить, адже все давно минулось, навіть більше: ще до того, як я його отримав. Я спостерігаю за живою природою, що знаходиться за спинами присутніх. У поле зору потрапляє єнот, який геометрично, наче цівкою з водограю, пісяє лежачи на правому боку і водночас витанцьовуючи на траві, відштовхуючись задніми лапами, виробляючи кола. Відволікшись на слухання узбека, я його перебиваю і питаю за ароматичну траву, що лежала на столі. Він почав коментувати не лише те, про що я запитав, а й про те, що навколо нас, в тому ж числі про того єнота. Я сказав, що я його бачив. У тому ж числі він включив у перелік "удава", але я його знову перебив і сказав, що "удав", який лежить у траві - несправжній. Потім знову єнот почав привертати до себе увагу, виробляючи ті ж реверанси і художньо обприскуючи все довкола. Я звернув увагу присутніх на того єнота, який весь час залишався в полі мого зору, а не інших. Зокрема дітей, яким на мою думку було б цікаво на нього подивитися. Але тут він знову почав своє, наче відчувши додаткову увагу і підповзши ближче. Так, обсцікаючи все підряд, він сам опинився в калюжі власної сечі, але від того щастя в нього не меншало. Мокрий і невпинно грайливий, він уже виліз на нашу територію, де ми сиділи. Я вирішив піти, сказавши своїм дітям, що досить тут сидіти. 0427'

Сон 250418

Я зустрічаюсь із людиною, з якою маю поїхати до роботодавця. Я трохи знаю ту фірму, яка свого часу розпалась на дві частини.
Приїжджаємо до тієї фірми, заходимо в одне з приміщень у форматі лекційної зали. Таких, як я з десяток-два. При вході ми мали зняти взуття. Своє взуття поставив у шафу, що була біля дверей в аудиторії. В аудиторії була лекторка, яка почала нам розповідати про благодійність для певного фонду. У мене виникло питання. На незручне питання вона відповіла питанням на питання. Я прошу відповісти однозначно. Тепер вона говорить з інтонацією, що взагалі не лічило б волонтерам. Я звідти йду, вдягнувши куртку і взуття. Сівши в машину, якою приїхав зі знайомою людиною, вона в мене питає: а де твої сандалі? Наче я забув їх на тій зустрічі.
Я повертаюсь у те ж приміщення, в якому проводиться інформаційна робота про благодійність. Я приодчиняю двері і прошу в тієї ж самої лекторки забрати з шафи своє взуття. Вона ігнорить. Потім підходить до мене і зачиняє двері. Я захожу з принципу в аудиторію, бо не виношу ігнорів, і дивлюсь чи є мої сандалі. А їх немає. Помічник (дівчина) цієї лекторки каже, щоб я подивився при вході в іншій шафі. Я пішов дивитися там і на взуття інших, які стояли біля дверей. Ніде їх не знайшов. Подумалось про нелогічне: які можуть бути в мене сандалі, якщо я був у туфлях весь час? Просто тому, що мені про це сказали?.. Я повертаюсь до чоловіка з яким їхав у машині, і який за них запитував, і кажу, що їх не знайшов, бо їх могло й не бути.

Проходимо різної висоти проходи: для когось нормальна висота стелі, а для когось замалі. Мені - комфортно, у мене стеля під мій зріст.

Паровоз-жінка. З м'якими частинами, як груди, що мають приєднатися до іншого паровоза, який відвіз її в якусь сторону. Ті груди відпадали від злучення на повороті під час зрушення з місця. Але на наступному повороті все пішло добре.