Сон 300619 "Як тут добре!"

Спілкуюсь з дружиною. Так постає розмова,  що більше говорю я, поки це не переростає в мій монолог. А все не просто так: той час дружина перетворює нашу самість у близькість.
Я із дружиною у великій кімнаті, в якій стоїть просторе ліжко, а біля нього великий стіл, на якому розставлені різні бокали прозорого і зеленого кольорів. Вся кімната освічується мерехтливим світло-синім кольором, який нагадує віддалену роботу чорно-білого телевізора або запалені свічі у поодиноких бокалах характерного кольору. Жінка каже: "Як тут добре! Прикро, що нам звідси треба виїжджати."

Сон 290619 "Взаємоперетікання образів"

Знайомлю дівчину (менеджерку) з творчою людиною, яка може проявити інтерес до того, чим ми почали займатися. Знайомство виявилось випадкове і на прикладі розмови з нею, показав, як треба доносити до потенційного клієнта нашу пропозицію. Згадав колишнього керівника фірми, який закупився товаром за завищеною ціною і на змінах курсу долара той товар завис на складі на роки. Фрагмент, або відступ у вигляді роздумів про завод, на якому колись працював, зокрема його керівника (певна асоціація, викликана життєвими подіями минулого дня).
Сидить керівник меблевої фірми, до якої я маю причетність (початок сну), і сліпить перед монітором: дуже близько наближається очима до екрану і прищурює очі, так, що смішно кривиться все лице (свіжа асоціація з реального життя, щодо людини з характерною зовнішністю).
Зачепилась одна клієнтка до пропозицій за наші меблі, а дівчина (менеджерка) має скоро їхати в іншу країну, а я так не хочу повертатися до знайомої мені професійної діяльности, особливо, сидіти за телефоном, аби її замінити в роботі.
P.S. Варто зазначити, що багато уві сні образів, які перетікають одна в одну, так би мовити взаємопов'язані, зокрема образ "дівчини" уві сні є збірним: з одного боку вона мені нагадує дружину, менеджера-початківця, а також не системну творчу особистість, яка проявила інтерес до нашої фірми; керівник меблевої фірми, до якої я маю причетність, так, що начебто працюю, зовсім, як мені й не керівник, а моя участь у роботі з ним на моїх добровільних засадах; клієнтка ж, так само, наче й не професійний продавець, знайшла споріднену душу в тій дівчині-менеджері, і контакти зав'язалися так би мовити самі собою: обидві є творчими особистостями.
P.S. P.S. Це наштовхнуло мене на думку, що все в цьому світі не просто взаємопов'язане, а одне ціле: розсипана особистість одного Бога, яке у вигляді душ взаємодіє й упізнає в кожному свою іншість.

Сон 280619 "Біле: холодне на теплому"

Хтось каже, що я маю сісти в машину, адже немає кому їхати. Показує мені на неї, якою приїхав сам, аби перепоручити мені. Наближаюсь до машини. Біля знайомого мені гастроному ("Транзит") стоїть білий "Запорожець". Підходжу ближче і бачу, що він, як новюсінький. Відкриваю дверцята водія і що мене вражає: на білих шкіряних сидіннях лежить сніг, зокрема на водійському кріслі. Подумки (про себе): і як таке можливо: на дворі літо? і як же він нею приїхав, коли мав сидіти прямо таки на тому снігові?

5 вражень про сновидіння

Перше враження. Уві сні є такий головний, ідеально правдивий образ, який треба "догнати", а буквально: до нього дійти, вірніше: осягти. Сам процес сновидіння є тією "безперервністю" шляху: сюжет за сюжетом, фрагмент за фрагментом, які й мають розкрити ядро тяжіння внутрішніх сил.

Друге враження. Уві сні легко пригадуються давні сюжети, дарма, що не в силах ними легко оперувати. Подібні пригадування ще виникають по пробудженню.

Третє враження. Уві сні часто порушується час і просторовість. Це нормально. У снах ми творимо власні світи і живемо в такій "реальності", в якій нам комфортно.

Четверте враження. Все уві сні заємопов'язане, як у реальному житті. Але перше, на відміну від другого, ми не в силах контролювати і мати на те меркантильний вплив - певні реакційні риси людської поведінки уві сні міліють, якщо не виражаються геть.

П'яте враження. Я ще не стикався із тим, що сон міг би бути передбачуваним (сказане не торкається поняття "свідомий сон"). Як виняток можуть складати певні повторюваності в професійній діяльності, що за короткий час можуть перетікати в сновидіння, але певного "одкровення" такі сюжетні з'яви не нестимуть. Непередбачуваність сну дозволяє із захопленням спостерігати за динамікою розвитку свого внутрішнього (недоусвідомленого) світу.

Сон 240619 "Ексклюзивні обставини"

У вечірній час завітали в маленький магазин. Я ж у форматі супровідника. Маємо купити, щось таке, що є ексклюзивне і чого, як виявилось, й не було в ньому.

Спілкуюсь з батьком. Розмова виявилась краща, аніж попередні: приємний рівень довіри і бажання мене зрозуміти. Я ж питаю: то ж навіщо ви затіяли те будівництво хати? Домовлялись лише на фундамент? Я розумію, що це мамина ініціатива, а ти хотів би врешті-решт спокійно відпочивати?

Їхав на велосипеді разом із напарником понад річкою і лісом. Приїхали до його батька на корабль, де той був мало не військовим капітаном. Сам ж він круглолиций із вусиками. Йому віддають честь менші за званням. Він ж дав команду обслужити нас "по повній". Ми спускаємось на нижню палубу, де якась дівчина в формі готує нам на двох натуральну каву.

Я на велосипеді заводжу в кіоск преси свіжу газету. Бачу, що подібна до неї лежить, згорнута в пару старих номерів і не продається. Віддав і відійшов, але одразу повернувся, аби виписали відомість на отримання товару. Хтось, стоючи за мною з аналогічною доставкою, вже підготувався на отримання аналогічної відомости, тому й розвернув я себе, вже відступивши від кіоска на пару кроків. 0430'

Я з колегою-поляком проходжу певну відстань, наче коло в порожньому спотривному залі. Та відстань, що була найдальшою, являла глибокий сон, коли я підійшов ближче до тих дверей, якими ми ввійшли, я пробудився. Цікаво, що ані зала, ані двері не є буквальними - це певні точки траєкторії моєї з ним подорожі в "підсвідоме" - занурення в сновидіння.

Сон 230619 "Камінчик до камінчика"

Господар, у якого я мешкаю, побачив мій підпис і так, як йому він сподобався, попросив його ще раз відтворити. Аби відмахнутися від прохання, пробую написати маркером по гладкому залізу, але сам підпис не виходить, пробую ще на чомусь - також. Врешті знайшов якийсь шматок картону і спробував намалювати. Кажу: цей більш-менш схожий!

Будівельний майданчик, на якому будуються два житлових багатоквартирних будинки, десь на три поверхи. Я працюю в одному з них. Кожні з цих будинків належать різним інвесторам. На своєму рівні спостерігаю, як вони між собою змагаються: хто перший побудує і завершить будівництво. Сьогодні виходжу на двір - у сторону другого будинку - і бачу, як робітники, більше схожі на дівочу спортивну команду, одягнені в один типовий одяг у біло-червоні кольори, весело ставлять дах: піднімають його над собою і вирівнюють по кутах (по пробудженню, спробував це якось собі уяснити: за законами фізики так зробити не реально). Кілька робітників доходили аж до краю споруди, у той час коли дах "вело", а вони мали його втримати. Зі сторони це виглядало страшнувато - за тих, хто був там - але їм, схоже, відчуття страху не було знайоме. Таке враження: те, що вони були командою, створювало їм фізичну цілісність, наче мурахам у мурашнику. На долі з тієї споруди виходить трійка осіб, за виглядом і жестами, видно, що інженери-будівельники. Дивляться в розгорнуті схеми, показують на споруду пальцями. Я розумію, що їм найбільше болить догнати за темпами нашу будову: у нас уже стоїть дах, а вони тільки-но ставлять; у нас вже працюють електрики, а вони ще не починали цю роботу. 0628'

Щось монтую з колегою на висоті. Тепер ідемо по бруківці, яку викладають на пісок. Біля якогось будинку рівняю пісчаний ґрунт під викладання бруківки. Звернув увагу, що в іншому місці її, у вигляді квадратних камінчиків, кладуть шар за шаром, просіюючи піском. Таким чином така дорога лягає метром у глибину. Як висновок, якби хотіти таку дорогу розбити, з часом це було б неможливо, лише спецзасобами, або знову: камінчик за камінчиком.

Сон 210619 "Подвійна втіха"

Я вже вийшов з юнацького віку і в мене є дружина. Переїхав у нову країну, отже, все, що навколо мене - по-новому. Виявляю за собою в активному стані два ч. То один більший, то другий, а, взагалі, два однакових. Пригадую, що в мене вже раз була така проблема, як уві сні, в якому виросла ще одна голова, але менша, десь в районі ключиці. З часом другий зник, який був зліва, а тепер знову на тому ж місці.
Кажу сестрі: у мене проблема... в мене два ч.! (Вони ж не припиняють бути в активному стані).
Вона ("вмикаючи" в собі зацікавлену дівчину): А покажи!
Я ж розумію, що інтимні органи сестрі ніколи не показував, окрім несвідомого дитинства. Вона підбадьорює мовчазним очікуванням. Я ж (невпевнено скидаючи покривало, а сам будучи на ліжку) показую: От!..
Вона: Ти навіть не уявляєш!.. Це ж класно! - у чому я прочитую її подвійну втіху за мою дружину. 0356'

Сон 190619 "Прояв старости"

Якийсь сюжет, де фігурують мої бабця (б. Д.) і дід. Після чого я уві сні просинаюся на ліжку, на якому виявляю, що за моєю спиною, зі сторони стіни, спала бабця. До неї підходить мати (її донька) і питає, як вона себе почуває. Дивлюсь уважніше на б. Д., а вона на вигляд схудла, від того змінилась ув обличчі, але без хворобливости, пояснив собі це, як прояв старости.

Відкриваю з герметичної фолієвої упаковки виробний продукт округлої форми, схожий на піцу, а на ньому всьому черви, до десятка різних видів: білі, чорні, сірі, рожеві, з ніжками і без. Таке враження, що від потрапляння повітря, вони якось раптово оживають і стають неймовірно рухливими. Їхня жвавість пронизує продукт наскрізь, наче мурашник. Викинув і вирішив більше такого не купувати. 0356'
P.S. Прокинувся з відчуттям, що цей сон мені знайомий, і снився мені трохи раніше (день-два). Принаймні думка уві сні, що розчарувавшись із першого разу такою покупкою, вдруге вона мала б бути нормальною, а враження від того виявились навспак - гнітючішими.

Сон 160619 "Взаємозалежне керування"

Сиджу в майстерні. На прохання батька пробую відремонтувати плату до телевізора.

М. (колега по роботі) робить коло на широкій ґрунтовій ділянці між приватними будинками, сидячи на сидінні біля водія і лівою ногою тиснучи на газ, а я певною мірою (невідомо яким робом) дістаю правою - гальмо. На місці водія відсутній хто-небудь. М. заїждає машиною задом до одного приватного дому, який стоїть у глибині довгого двору, метрів зо двадцять від дороги. Біля дому чуємо, як батько в хаті зачиняє робочий чемодан. Виходить з квартири усміхнений, це означає, що телевізор відремонтовано славно не лише для господарів, але й для самого майстра. У машину сідають батько і М. Я іду за нею пішки, піднімаюсь вузьким заїздом, яким спускалися до згаданого дому. Розумію, що земля, по якій я йду - це своєрідний город, на якому була висаджена розсада огірків, які ще не так сильно розрослися, але нашим заїздом їхнє листя місцями потовчене колесами авто.
Батько і М. виїхали машиною, і проїхали трохи вперед, так би мовити, залишаючи мене самого, зупиняються і сміються: показують на червоний велосипед, яким я маю доїхати додому сам. Вони не знають, що я не настільки сміливо можу на ньому їздити на оживлених дорогах поміж машин. Оце то гумор! - подумав я собі. У руках я чомусь тримаю порожню темнокоричневу скляну пляшку з-під пива. Віддаю їм. Хтось проходить мимо каже: правильно, навіщо везти на велосипеді, коли для таких речей є машина! 0456'

Сон 150619 "У боротьбі й примиренні з природою"

Пішли на полювання з традиційним переконанням, що ми вміємо підкоряти собі природу. Дружина у намірах більш войовнича, що тепер виражається в цілеспрямованости навчити когось практичному вмінню: "Дай мені!.. Ти не так робиш!.. Дивись, як треба!" Таким чином ми опиняємось у знайомому нам місті, яке називаємо дачею - округла висока недобудована бетонована споруда. Заходимо в неї. Знаємо, що ввечері настає час, коли на нас може чекати "зло у вигляді змій" (чи то буквально, чи то метафора, важко зрозуміти). Аби мене навчити, як із тим боротися, дружина підриває стіну, так, що нам перекривається вихід. Тепер стає питання: як вижити? Ми шукаємо шляхи "із замкненого кола" тієї споруди. Спостерігаю, як виникає у неї сум'яття і нотки паніки. Так, як споруда має чималенький простір, у ній утворилась своя флора і фауна: правильно спостерігши за тими ресурсами, роблю висновок, яким і ділюся: можна пережити зиму! Звертаю увагу на мох, траву, на дрібних комах, які літають аж над самим долом. Це означає, що там їм тепло, ми можемо зробити, як вони - наблизитися до землі - і перестати мерзнути. Серед трави можна знайти те, що йтиме нам у їжу. 0020'

Сон 140619 "Спорядження на ноги"

Режимний об'єкт посеред лісу, за межами якого організований марафон, у якому майже всі беруть участь. На той марафон приходить хлопець, стає на дивні короткі лижі перевернуті навспак і починає їхати на них по льоду великого озера, це при тому, що на дворі літо. Ті хто дивиться: дивуються і заздрять, що так славно вийшло, а не додумались раніше за нього.
(Як елемент продовження сну, або ж вторення моменту, коли бігун-лижник вдягав на ноги спорядження, а всі потайки сміялись). Закручуються болти в сувниці: перший болт - зажатий, але не сильно; другий - зажатий по максимуму...

Сон 120619 "Виконання замірів"

Завод по виробництву ракет. Наша задача повторити унікальну деталь до пів метра по ширині й багатометрову по довжині. Я ж застосувую незвичний для інших метод по вимірюванню і вирізанню отвора всередині того матеріалу на весь його розмір. Вся складність полягає в тому, що легко помилитися при нанесенні рівного контуру при таких нестандартних розмірах. Поки інші шукали необхідний інструмент для замірів, виявилось, що мій метод себе виправдав: точність виконання була неймовірна! Керівництво висловлює задоволення, працівники - питання: "І як це тобі вдалось? На таких відстанях?.." 0055'

Нас планово залишили на підприємстві, аби ми пройшли практику по інсталяції кондиціонерів. Вмінню робити заміри, заправляти фреоном тощо. Ази маємо пройти на існуючому на підприємстві обладнанні. Мета: маємо вміти самостійно встановлювати дану техніку. Керівник групи заходить у приміщення і дивиться на специфіку установки металоконструкцій, аби розуміти: чи надійно буде триматися в таких випадках подібна техніка. Ми всі заходимо за ним, аби оцінити ідею. 0414'

Сон 110619 "Невпинна тілесність"

Чоловік східної зовнішности продає на базарі кавуни. Тримає два по одному в обидвох руках, відзначає, які вони файні.

У "сестри моєї сестри" (саме так кумедно усвідомлена уві сні інформація) стався обморок, прямо посеред двору. Я був поряд, тому підхопив її і відвів у дім. Сестра каже: у неї місячні. Я ж починаю програвати в пам'яті події, як тільки-но вона зайшла у хвіртку, зовнішній вигляд одразу спонукав підступитися до неї із запитанням: чи добре? А виявилось, що тієї ж миті мав її ловити. Перед цим проходила сестра, із якою прийшов із міста, зобачивши на одязі затерту пляму - непримітну з першого погляду, що чомусь ув'язалась іншою сестрою, з думкою: місячні у них у двох, тому міг здогадатися одразу. Щось коментую, на зразок: о, ці щасливі місячні! - чим, по виразу обличчя розумію, її не вподобав.

Дім б. М., кімната-коридор. Я ж стою із якимись рідними жінками, які нещодавно прийшли з купання в лазні. Тепер приходить з неї батько (не схожий на себе в реальному житті). Перепитую в нього: чи все?! Отримавши схвальну відповідь, іду купатися і я.

До батьківського дому, на якесь свято прийшло багато дітей. Діти сидять на підлозі й дивляться телевізор. На екрані показують кадри з надмірною тілесністю. Я навіть помічаю, як все те западає їм у голови. Вони, як папужки починають все копіювати. Хтось показує мені знак, що пора все це завершувати. Як старший на цьому святі, усім голосно кажу збиратися й розходитися.

В. давно шукає дівчину... і от він її знайшов! Як на мій погляд, узагалі не приваблива. Можливо, іншому вона й пасувала б, але не В. Якось, шукаючи дивні методи загравання, вирішив він запросити її на річку. Дивлюсь і сам дивуюсь: у тихому місці, посеред води стоїть ванна, наповнена чистою і теплою водою. Він запрошує її в купальнику сісти в ту ванну, готується за нею й сам. Мене вкотре подивувала ця дівчина, хоча була засмагла чи то смуглява, що надавало її тілу краси, самі форми округлости й пишноти мене розчаровували, вкотре запитуючи себе: і що ж В. знайшов у цій дівчині? 0410'

Сон 100619 "Дорога в Китай"

Я з одним хлопцем знаходжусь у Китаї. (Віддалена думка: заїхали туди зі сторони Росії, через Сибір). Ми по якійсь програмі відвідуємо навчальний заклад, в якому нам мають вручити грамоти. З клопотанням за того хлопця я підходжу до свого наукового керівника. Він дієстає ще незаповнені грамоти, питає в нього: за які заслуги? Він каже. Я ж собі міркую, що в мене має бути написано "літературознавство". По всіх подіях (не фіксовані в пам'яті) ми повертаємось в Україну. Дорога. Дивний автобус-машина з відкритим верхом, так наче військовий УАЗ. Сідаю за кермо, так, що це зовсім не воно, а бутафорія. Водій сидить позаду, десь в другому чи третьому ряду. Раптом бачу, що йдуть китайські студенти, аби сісти до цього ж "буса". Їх так чисельно, що навіть стає лячно уявити: як вони всі можуть тут поміститися? Пересідаю на друге сидіння спереду, справа. Там теж є кермо, таке ж неактуальне, але віздначив для себе, що панель піднята вище за попереднє сидіння. Китайський провідник починає говорити російською, але в нього є дефект у мові, своєрідне "тс-тс-тс". Певна аналогія з незвичною хворобою головної героїні з індійського фільму: "Я - вчителька".
Після того, як запитав у нього: чи далеко їздять на цьому транспорті діти? - починає розповідати напарнику, як нам їхати далі. Ми залишаємось самі посеред великої вулиці або ж великої спустошеної площі, яка асоціюється більше зі степом чи пустелею.
Недалеко від цього місця автовокзал. На вулиці - зачинений, є каса, яка працює під землею, а є термінал, де можна купити квитки самостійно: тут же! Напарник побіг вниз - до каси, а я поки залишився зверху, але подумую спуститися до нього і сказати, що простіше нам буде взяти квитки в терміналі. 0455'

Сон 090619 "Посадити дерево"

Захотілось з'їсти яблуко. Спитав у дружини, чи вона не була б проти, якщо я і їй принесу? Вийшов із дому на подвір'я, схоже на обійстя баби Євдокії. Одразу, по праву сторону, над малою хатою, над якою височіла яблуня, побачив гілки з неймовірно великими яблуками, схожими на антонівку. Примітив два таких, яких вирішив зняти. Вони були ближче до даху, тому вся складність полягала: знайти відповідну тичку, аби до них дістати. Тепер я з деревцем, висотою з метр, який маю десь посадити на тому обійсті. Дивлюсь на його корінь, а він, бідасько, невеликий. Перша думка: знайти місце для такого саджанця - простіше простого! - прикопаю і все по тому. Починаю обходити город, дім, вишукуючи прийнятне місце - всюди насаджено стільки дерев, що насправді, аби не заважало, як виросте, місцю йому немає! Звернув увагу на березу, яка й так користи великої не принесе. Подумалось: все одно з часом її зріжуть! А тут і деревце поряд виросте! Але як воно страждатиме від того сусідства з нею: крона не формуватиметься рівномірно, виросте якесь криве. Знаходжу місце над якимось льохом, саджу. На ньому також росте дерево - велике. Виник інтерес зазирнути в той льох, адже цікаво було уявити: де ж його корінь? Дивлюсь уважніше і дивуюсь: корінь того дерева, який опускається в порожнечу, якийсь незначний і куций. Як же воно може на ньому триматися? (Характерно, що як в саджанця, так і в цього великого дерева не було серед коріння центрального стрижня, яке меншим розміром повторює стовбур, який мав би там бути).

Я з дружиною в якомусь домі приватного сектору, з присутньою десь аналогією до місця, в якому був. Ми один для одного звабливі, прагнемо усамітнитись, але крізь напіввідчинені двері на двір, ще з глибини подвір'я зазирає до нас якась дівчинка, яка там грається, і раптом проявляє дитячий інтерес: поспостерігати ближче. Ми ховаємось у глиб другої кімнати.

Сон 080619 "Ціна свободи"

Живе одна заможна жінка у великому будинку. Має вона сина, але не рідного, а усиновленого. Його поява в родині викликала певний спротив як чоловіка, так і всього обслуговуючого персоналу, але все це має прихований характер. Так повелося, що до цього хлопця відпочатку закріпилось ставлення, як до дитини несповна розуму. Але з часом, як ріс від малечку, він зрозумів цю відмінність у стосунках і почав підігравати вигаданому образу: він дозволяв собі те, чого не мали права інші. Він був вільний робити речі, які виходили за рамки прийнятого в цій родині етикету, адже це була ціна того неприйняття і духовного каліцтва, яке він бачив, у ставленні до нього. Його дії прирівнювалися до бавлення маленького песика, який також жив у їхній родині, якого можна було й не помічати: чим займається протягом дня. Але всі ці стосунки - це лише айсберг того, що знала і що відчувала мати. Вона знала те, чого не могла повідати іншим. Він був для неї мало не рідною кровинкою, яка поєднувала його появу з однією дівчинкою, віку цього хлопця, яку сильно хотіла удочерити ця родина. Її поява в їхньому домі мені до кінця не настільки ясна, і те, що з нею сталося згодом, але саме вона поставила умову, що її прийняти в родину зможуть, якщо заберуть разом і нею цього хлопця. Цікавий фрагмент, де знайомство з ним якось прив'язане з церквою, до якого він заходив, як жебрак. Тоді він був геть дитиною, а зараз - чоловік років за двадцять. А ставлення до нього, як і тоді... Тепер я дивлюсь на світ його очима. Він на даху якогось великого будинку, на якому пагорбами лежить багато снігу. Між ними він бавиться, збігає на животі то з одного місця, то з іншого, перехововується за ними. Він бачить людей, працівників цього дому, які для нього є чужими. От до нього прийшла його мама, яку він любить. Вони розуміють один одного і все, що діється навколо. У певному роді, вона й сама перебуває в моральному статусі так, як він те все сприймає фізично. Але до морального боку йому ставитися легше аніж їй. Віддаля на даху він бачить батька, який прийшов до дружини, тому він сховався, аби не викликати знайомий від малечку негатив. Хлопець зрозумів, що батько примітив його ще здалеку, але вони вдвох зіграли роль "небачити один одного". (Цікаво, що образ батька мені нагадує з реального життя генерального директора одного підприємства, в якому я колись працював). При всьому тому униканні поглядів що один, що другий хотіли би розкрити свою любов один до одного, але час і обставини зробили все так, що вони змушені до останнього грати ту роль, яку прив'язали до них правила манер і відмінні соціальні статуси, судження людей, які провели між ними глибоку межу. Перейти за її - порушити правила власної дозволености - що дозволено одному, то не дозволено іншому, і в їхніх світах поведінки ті речі не сумісні. Тому названі батько й син такі далекі, а прийомна мама - єдина людина, яка для нього була і залишається найріднішою. 0028'

Сон 060619 "Допомога має різні обличчя"

Я в лікарні чи то в поліклініці, допомагаю комусь пройти лікарів. Хтось питає: скільки ще залишилось? Я ж кажу: он, який список! - тримаючи його в руках. Вирішили, що до ряду лікарів можна не заходити, адже дублюють один одного. Чомусь уявив, як до більшости з них зачинені двері.
Троє творчих людей мешкають в одному мікрорайоні недалеко один від одного. Я проводжаю одного з них додому, просто завівши бесіду. Намагаюсь не забути номер дому "72", до якого заходив, адже легко вдруге отак провести і не звернути увагу на відмінність безлічі дверей приватного сектору, що виходять прямо на вулицю. Недалеко від себе побачив чоловіка зі згаданої "трійки", який завернув до свого будинку, зупинившись на повороті вулиці забрати щось із поштової скрині.
Зустрічаю по дорозі чоловіка, який лежить на холодній землі. Кажу йому: "Давай допоможу встати!" А він відмовляється і пояснює, що йому мають допомогти ті, кого він не знає, але не я, і завезти в лікарню. Він так хоче! Просить мене піти: дограти до кінця свою роль. (Цікаво, що він мені нікого не нагадує).
Працюю торговим агентом. З напарником (схожим із реального життя на знайомого супервайзера) маємо знайти за однією адресою декількох клієнтів. Він підучує мене деяким тонкощам у роботі. Так ми зайшли на офіс до потенційного клієнта і сходу продали товарів на 8 тисяч, а поспілкувавшись додатково, ще на дві. Я собі подумав, оце непоганий результат: за раз на 10 тисяч. З таким продажем нас точно відзначать (поставлять у приклад перед всім колективом). Думаю: знову доведеться дивитися на світ крізь призму грошей - бачити не людей, а їхні фінансові спромоги. Клієнт виписує нам відомість, на яку суму куплено ним товару, і дає нам її у руки. Там же у клієнта до мене підходить одна знайома жіночка (сестра колишнього друга з паралельного класу) і починає зі мною ділитися розповіддю про людину, яка потребує матеріальної допомоги, підкреслюючи тим самим, як вона перейнялась до тієї людини жалістю. Я вислуховую з розумінням, але обриваю її монолог на тому, що мені пора йти - я на роботі. 0400'

Сон 050619 "Друге ім'я"

У нас з дружиною народилося стільки дітей, що ми роздали їм різні імена. Перевагу у виборі віддав дружині. От, одного вечора приходжу додому та сідаю в коло зі своїми дітьми. Жінка починає розповідати, яке тепер в кожного ім'я. Дивлюсь, що донці, яку звати Ярина, вона дала ім'я: "Верба". Питаю: "І як тобі таке ім'я?" На що вона замріяно відповідає: "Прикольно, може бути!" Розповідаю дитині, що в мене є одна стійка асоціація, пов'язана з іменем дерева: "То не я б'ю, а верба б'є". Прикрашаю цю приказку спогадом із дитинства, як ми ходили в ліс, де вперше її почув від дорослих. Про себе подумав про ще один вираз, що має коріння з російської мови: "плакучая верба". Так я намагався збагнути, які асоціації може викликати таке ім'я в людей, які будуть із нею знайомитися, і як символіка може впливати на формування особистості. (Цікавий перехід, тільки-но я подумав про російську мову та людей, потапляю в новий сюжет). Тепер я їду в автобусі, до якого заходить гурт людей, що активно спілкуються і обговорюють новий український правопис. Припустив, що вони їдуть з курсів української мови, яку нещодавно запровадили для людей, хто хоче вивчити або підвищити рівень її знання. Одна дівчина доволі виразно щось доповнюює до сказаного прикладом-припущенням: "А якби слово "вічности" мало б наголос на "и", як би тоді?" 0435'

Сон 020619 "Незвичні форми й повороти"

Я у великому, незнайомому мені місті. З кимось із близьких мені людей. Чомусь маємо здійснити пересадку з одного залізничного вокзалу на інший. Для цього треба сісти на маршрутний автобус і перетнути місто. В усьому потоці людей, що сходили з платформи і рушили по невеликому переходу, ті, з ким я йшов, пішли вперед, майже загубивши зі мною візуальний зв'язок. По тому, як йшли, зрозумів, що треба сісти на той автобус, який тільки-но прибув і його численно "атакували" пасажири. Сівши в нього, збагнув: ті, з ким я їду, в іншому транспорті, що рушив раніше. А завернув він у протилежну сторону, аніж цей. Що за негода? Мушу зійти на першій зупинці (цей образ вже був у одному сні). Сходжу. Зустрічаю якусь жіночку, яку прошу пояснити мені дорогу на залізничний вокзал. Хоча я бачу колію в одній стороні, вона впевнено показує на іншу дорогу, якою маю дійти до цілі. Її впевненість викликала в мені сумнів. Хоча, подумалось, якщо колія завертає, все можливо.

Якийсь студентський гуртожиток, на одному поверсі якого висить на стіні телевізор. Там показують фільм із завуальованими в темряву елементами еротики, на звук долинаючих звідти зітхань заходжу в незнайому мені кімнату, в якій сидять і спілкуються зо п'ять осіб. Недалеко від тієї кімнати знаходиться дивно організований громадський туалет, в якому, навпроти пісуарів стоїть чорний шкіряний диван (цей образ вже був у якомусь забутому сні). Відповідно до такого місця: занедбаний, брудний, з незрозумілою для чого ковдрою такої ж свіжості.

Проходжу височезне дерево, яке стоїть навпроти житлового будинку. Росте незвично: одна гілка чи сам стовбур, йде круто в сторону, після чого всією масою спрямований догори. Зазираю на його крону знизу-вверх: краса! Уявляю, як воно гарно виглядатиме, якщо всю її прикрасити новорічними ліхтариками. Але (подумки) це ж не реально: для цього треба бути незвичним альпіністом. Пішов кудись у сторону посидіти в самоті на голій землі. Підходить "знайома" мені жіночка (незрозумілий збірний образ, складений з вгадуваних для мене з реального життя трьох жінок, однією з яких є моя дружина). Починає до мене неоднозначно приставати: дотикається руками, говорить приємні слова. Я ж ігнорую таку поведінку. Якось воно мені все не в тему та й не до місця. Недалеко проїжджають автобуси, наповнені людьми. Бачу "знайомі" обличчя молодих дівчат, що мешкають у згаданому гуртожитку. Встаю і йду в будинок (схожий мені на обласний військомат). По дорозі стрів суддю, одягненого в мантію. Перша ідея, яка прийшла: знайти аналогічний одяг, кімнату для роздягання і перевдягнутися. Навіть уявив, як це виглядатиме, подивився на себе в дзеркало (обличчя зовсім не моє, але вві сні не засумнівався в ньому) на голові смішний каптурик (академічна шапочка). Подумав: так я зможу відволікти її увагу й піти непоміченим. Але ж такий одяг привертає до себе багато уваги? Вирішив зняти, останнє, що скинув - той каптурик. Окрім того, що смішний, маленький - одягнений набік, зі стрічечкою, яка перебігає з одного ребра квадрату на інший. На виході побачив склад дверей, взяв одні з них, що мали форму нерівного пісочного годинника (подумалось: що за двері?) і вирішив вийти з ними на двір: розсмішити "знайому". Цікаво, що на них було наклеєне готове чотиризначне число 19ХХ. Подумав: таких житлових будинків не існує, щоб кількість квартир мала таке число! Так як це була лиш частина дверей, яку мали забрати, у голові виникла фраза, начебто прочитана десь на них: "Шукається людина на додаток до дверей".

Сон 010619 "Сонячні радіатори"

Зима. Сонячний день. На подвір'ї лежить багато снігу. Двоє людей підійшли до високих конструкцій із трубок і шлангів, якими обставлений увесь простір. Один зрозумів ідею власника одразу. Іншому важко второпати: що це?
- Ти так і не зрозумів?
- Ні.
- Це ж сонячні радіатори!
P.S. Цікаво, що під час сну не мерз, ані не було холодно, навпак. Отже, сон не фізіологічний, хоча наявність сонячного дня могла відображати мій внутрішній стан.