Я на батьківському подвір'ї. Вирішив принести воду в половину дому, де жила баба Марія. (Уві сні так, наче вона все ще там живе, але її немає, хата без людей). Дивлюсь, що треба принести у відра воду і поставити біля плити. Йду до криниці, набираю, приношу. По дорозі відзначаю, як росте ряд вишень. Уже відцвіли, отже скоро будуть плоди. А подумки: наче й середина літа, чи не запізно в цьому році будуть ягоди? Тепер порядкую з відрами біля газової плити (цікаво, що плита знаходиться не на звичному місці, а у веранді, майже так, як у 80-ті (моє дитинство), коли користувались газовим балоном), запалюю вогонь, два відра ставлю про запас на спеціальні ґумові підстилки, а вони всі різні, своєрідно чіпляються за метал і незручні у використанні. З третім відром починаю бавитися біля плити. (Цікава арифметика: в руках я міг принести лише два відра води). Це відро так само має якусь підстилку, яка прилипла до основи відра і трапила на вогонь від плити. Це відро хутчій виношу на подвір'я, а там стоять якісь різнорідні речі. Тушу полум'я на тій ґумі. Повертаюсь займатися подальшими справами біля плити. За мить, випадково, виходжу на двір і бачу, що від мого відра, зокрема тієї ґуми, яку, як виявилось, нормально не потушив, загорілись і тліють інші речі, які стояли поряд. Починаю їх розтягувати один від одного, по ходу міркую: як тушитиму? Серед речей були прості мало вартісні речі, практично використані з ужитку, або які втратили за давністю часу свою зовнішню привабливість, зокрема кошик сплетений із лози, який, як пам'ятаю, давно не використовувався за призначенням, зокрема на Великдень, от і він залишився ушкодженим від того вогню. Міркую, що скоріш за все використаю пожежний балон, який знаходиться у цій же купі речей. Разом із тим: він порошковий чи з піною? Що в даному випадку краще?.. (На тому просинаюсь). 0300'
Від когось чую, що є дармова роздача кокосів. Тепер із якимсь хлопцем іду вуличками великого міста до того місця, де вони знаходяться. Виходимо на якісь гаражі. Тепер рухаємось територією якогось гаражного кооперативу і ось раптове місце призначення. У якомусь вуличному закамарку начебто знаходяться бажані плоди. Заходить співподорожник у вузький прохід і дістає їх за два чуба, що віддалено нагадують форму невеликої цвітної капусти або броколі. Десь раніше я такі чуби бачив на плодах (можливо, у забутому сні), але ніколи б не подумав, що такі верхівки мають кокоси. Той хлопець як сміливо зайшов, так і на раз вийшов звідти. Заскакую в середину і я. Роззираюсь, а тих кокосів уже немає. Стоїть по центру ящик з маленькими жовтими грушками. Нижче невеликий вибір із грушками більшого розміру, але зеленими. На самому долі лежать неймовірно великого розміру качани капусти, мало не у співметра в діаметрі (на таке потрібна машина!), якась одна велика голівка гарбузи, окремо в ящику трохи білої цибулі. Ось і все! Як зрозумів, таке місце організовано спеціально для бездомних і людей із невеликою фінансовою захищеністю. Поклав до кишені пару маленьких жовтих грушок і вийшов назовні. Вирішив запам'ятати місце. Але цікаво, що відійшовши від нього, зрозумів, що практично вдруге важко було б з першого погляду його знайти, настільки візуально непримітне зі сторони. Вирішив сфотографувати. (Пам'ятаю, що прицінювався зі сторони до образу майбутньої світлини, але не пам'ятаю, що б робив). Записав локацію в пам'яті GPS на смартфоні та й пішов геть. 0415'
