Сон 301224 "Невидиме стає явним"

Стою біля широкого підвіконня біля довгих ринок, які більше нагадують "мінігорóд на балконі". Пригадую, як я тут був минулого разу (однозначний повтор забутого сну) і як влітку садив тут квасолю, а вона так і не виросла, і останні рази відзначав то само. Аж тут дивлюсь уважніше на ґрунт і бачу паростки, які проклюнулися з землі, й дивуюсь: невже потрібно було майже пів року, аби квасоля звістила про своє існування? Дивлюсь за вікно на електричний стовп, який знаходиться на першому плані (жодних асоціацій з реальністю, де б таке бачив), а вверх по ньому біжить великий чорний павук, тягнучи за собою грубу чорну павутину. Так, наче я ще чую його тупотіння лапками, настільки він великий і вражаючий. Комусь, хто стоїть обок мене по лівій стороні, показую на нього: "дивись, дивись, який великий павук!" (Жодного страху чи неприємних відчуттів він не викликає, можливо тому, що був на безпечній для мене відстані, лише здивування).

Сон 050422 "Хлібне місце"

Я з дружиною маємо потрапити на якийсь секретний об'єкт у вигляді замку, який знаходиться доволі далеко. Добираємося до нього певний час... Потаємний вхід до замку виглядає через якусь водну артерію, яка наповнена небезпечною рідиною, що обпікає шкіру. Виходимо до цієї "води" і бачимо, що у резервуарі доступу до нашого таємного входу майже повністю відсутня рідина. Тим самим вхід до цього об'єкту ускладнюється. Але ми долаємо труднощі і досягаємо бажаного входу. Пригадую, як було не раз, видно, за незрозуміло яким забутим сном, прокладав у цьому замку два шляхи. Один із них мені видається більш небезпечним, той, що вправо. Вже всередині замку пошепки питаю дружину: "Куди ми йдемо: вліво чи вправо?.." Дружина впевнено рушає право. Жестами хочу показати, що туди йти більш небезпечно і що не до кінця можу знати весь той маршрут, але ми пішли... Недалеко відійшовши, побачили якусь людину, яка віддалася від нас на інвалідній колясці. Вирішили пробігти ту ділянку швидко, аби він нас не помітив. У результаті він нас і примітив, і якось раптово "побіг" за нами. Ми сховалися за першими, які побачили дверима, а це виявилась пекарня. Той чоловік забігає за нами і відзначає, що дуже сильно пахне хлібними виробами, що лежать усюди. Звертається до нас несподівано лагідно, і очікує від нас якийсь знак, адже хліб, який він випікає на замовлення свого власника, колись роздавав людям, а зараз цей хліб просто лежить і вони змушені з невідомих причин тримати його в себе і нікому не роздавати. Він подумав на нас, що ми і є тими людьми, які прийшли по цей хліб. Ми ж мовчки вирішили погодитися з його тезою, адже хто скаже, що ми тут опинились зовсім іншої причини?

Ідучи вулицею, біля будинків "ДОС" (спогад з дитинства), заходжу на якийсь незнайомий мені город. Там порається дівчина, яка нагадує незнайомку, образ який пару раз зустрічав у рідному місті й певною мірою подобається, навіть кілька дівчат із таким типом обличчя). (Уві сні його б назвав збірним). Дівчина в гарно приготовлений ґрунт садить та сіє на якусь майбутню зелену поживність. Чомусь вирішую тут собі поїсти. Переступаю акуратно між рядками і "зіщулююсь" в якомусь куточку, де дістаю готові макарони швидкого приготування і починаю їх їсти.

Сон 230619 "Камінчик до камінчика"

Господар, у якого я мешкаю, побачив мій підпис і так, як йому він сподобався, попросив його ще раз відтворити. Аби відмахнутися від прохання, пробую написати маркером по гладкому залізу, але сам підпис не виходить, пробую ще на чомусь - також. Врешті знайшов якийсь шматок картону і спробував намалювати. Кажу: цей більш-менш схожий!

Будівельний майданчик, на якому будуються два житлових багатоквартирних будинки, десь на три поверхи. Я працюю в одному з них. Кожні з цих будинків належать різним інвесторам. На своєму рівні спостерігаю, як вони між собою змагаються: хто перший побудує і завершить будівництво. Сьогодні виходжу на двір - у сторону другого будинку - і бачу, як робітники, більше схожі на дівочу спортивну команду, одягнені в один типовий одяг у біло-червоні кольори, весело ставлять дах: піднімають його над собою і вирівнюють по кутах (по пробудженню, спробував це якось собі уяснити: за законами фізики так зробити не реально). Кілька робітників доходили аж до краю споруди, у той час коли дах "вело", а вони мали його втримати. Зі сторони це виглядало страшнувато - за тих, хто був там - але їм, схоже, відчуття страху не було знайоме. Таке враження: те, що вони були командою, створювало їм фізичну цілісність, наче мурахам у мурашнику. На долі з тієї споруди виходить трійка осіб, за виглядом і жестами, видно, що інженери-будівельники. Дивляться в розгорнуті схеми, показують на споруду пальцями. Я розумію, що їм найбільше болить догнати за темпами нашу будову: у нас уже стоїть дах, а вони тільки-но ставлять; у нас вже працюють електрики, а вони ще не починали цю роботу. 0628'

Щось монтую з колегою на висоті. Тепер ідемо по бруківці, яку викладають на пісок. Біля якогось будинку рівняю пісчаний ґрунт під викладання бруківки. Звернув увагу, що в іншому місці її, у вигляді квадратних камінчиків, кладуть шар за шаром, просіюючи піском. Таким чином така дорога лягає метром у глибину. Як висновок, якби хотіти таку дорогу розбити, з часом це було б неможливо, лише спецзасобами, або знову: камінчик за камінчиком.

Сон 160619 "Взаємозалежне керування"

Сиджу в майстерні. На прохання батька пробую відремонтувати плату до телевізора.

М. (колега по роботі) робить коло на широкій ґрунтовій ділянці між приватними будинками, сидячи на сидінні біля водія і лівою ногою тиснучи на газ, а я певною мірою (невідомо яким робом) дістаю правою - гальмо. На місці водія відсутній хто-небудь. М. заїждає машиною задом до одного приватного дому, який стоїть у глибині довгого двору, метрів зо двадцять від дороги. Біля дому чуємо, як батько в хаті зачиняє робочий чемодан. Виходить з квартири усміхнений, це означає, що телевізор відремонтовано славно не лише для господарів, але й для самого майстра. У машину сідають батько і М. Я іду за нею пішки, піднімаюсь вузьким заїздом, яким спускалися до згаданого дому. Розумію, що земля, по якій я йду - це своєрідний город, на якому була висаджена розсада огірків, які ще не так сильно розрослися, але нашим заїздом їхнє листя місцями потовчене колесами авто.
Батько і М. виїхали машиною, і проїхали трохи вперед, так би мовити, залишаючи мене самого, зупиняються і сміються: показують на червоний велосипед, яким я маю доїхати додому сам. Вони не знають, що я не настільки сміливо можу на ньому їздити на оживлених дорогах поміж машин. Оце то гумор! - подумав я собі. У руках я чомусь тримаю порожню темнокоричневу скляну пляшку з-під пива. Віддаю їм. Хтось проходить мимо каже: правильно, навіщо везти на велосипеді, коли для таких речей є машина! 0456'

Сон 140119 "Збільшення впізнавання та пригадування"

Хлопець тримає в руках збільшений в діаметрі СD-диск. Щасливий, що переписав на нього багато фільмів. Потім питає так, наче хоче пригадати: яких розмірів вони існували? Десь нарахували до п'яти. В пам'яті увиразнено побачив їхні розміри. (В реальному житті існує лише два таких види). Пригадую (в процесі сну) про салат, який має образну прив'язку до об'єму, як до розмірів на дисках. 0404'

Батьківська садиба. Навпроти лазні батько зробив на землі інсталяцію: лежить, приглиблено в ґрунт, на перекопаній ділянці каска з часів ІІ Світової війни. (Цей фрагмент бачу у сні вдруге). Вище неї розкладений перегній з компосту, наче видовжені шмати чорної тканини або шкіри (виразний образ, який важко описати словами). Я "пригадую" (не належить до відрізку мого життя), як через увесь город проходив фронтовий шлях, навіть злочинець (вже при моїй дитячій пам'яті) тікає від міліції крізь наше обійстя (зламавши огорожу до сусідів).
Заходжу на кухню, там до нас приїхали гості, наче як мені знайомі. Порядкую за столом: щось прибираю, а щось доставляю. Хтось каже про "чуть-чуть", а хтось про море, хтось третій про "дайте ложку" (для гості). Всі слова накладаються таким смішним чином, що я підсумовую: "дайте ложку, аби море брала по чуть-чуть", - викликаючи загальний сміх на кмітливий гумор навіть у тих, хто стояв біля дверей кухні. 0609'

Сон 270618 "Виття землі"

Будинок чудернацької форми... Підмурок.
Хтось розбирає рештки будівлі. Один чоловік великою пилою дорізає шмат стіни. Ріжеться доволі легко, наче ракушняк або піноблок. Я пригадую, як бачив цю будову в занедбаному стані. Її все одно мали б зносити, адже поряд стояв новий будинок.
І хтось публіцистично почав розповідати: із довніх давен люди знали, що знаходились на такому ґрунті, від якого було чути виття.  Головою, руками, ногами... (Незрозуміла логічна прив'язка до частин тіла). Незважаючи на специфічну "музичність" цієї землі, люди знали, як будуватися на ній.