Сон 250420 "Минаючи весілля"

Відбувається підготовка до весілля. Вечірній час, сиджу за столом у напівтемряві. У кімнату заходять і виходять різні люди. Ось раптом у кімнату зайшла моя однокласниця Н.С. та ще якась людина, з якою сильно перейняталась розмовою. (Подібний фрагмент із Н.С. вже якось фігурував у забутому сні). Сиджу спокійно та непомітно, але, якщо подивитися уважно: хто за столом? - мене можна розгледіти. На якомусь етапі розмови звертає вона на мене увагу. Дивується моїй "появі" так само, як і я пару хвилин тому їй.
- Як ти тут опинився? - питає вона.
- Звідси родом моя дружина! Тож і я дивлюсь і дивуюсь: де ти, а де Полянки! Маєш тут якусь рідню?
- Наречена запросила!.. А де твої?
- Сплять у сусідньому будинку. (В уяві спливає невеликий будиночок, що розташований на одній господарській території з цією спорудою). (Самі образи місця, столу, кімнати, будинків - мені в реальному житті не знайомі).
На останок розмови надіслала світлини, які мали б роз'яснити: яку вона має причетність до нареченої та її рідні, які мені, насправді, незнайомі. (День). Тепер прогулююсь садом і спостерігаю за атмосферою підготовки до сільського весілля. Вдруге зустрічаю Н.С. разом із іншою однокласницею Л.С. (Певною мірою їхні образи в реальному житті схожі). За всім спостерігаю зі сторони. Більше фіксую для себе якісь події, аніж входжу в діалог. Жую суміш горішків та родзинок, беручи з коробочки, яку тримаю у руках. Йду далі. Тепер минаю якусь галявину й іду до виходу, аби побачити останніх гостей, що прибули. Тепер виходжу коридорами якогось музею до виходу. Останні двері, а за ними фойє зі старими дерев'яними стільчиками (подібні ще зустрічаються в актових залах). На них сидять, а дехто спирається на задню спинку: тележурналіст, якийсь помічник та оператор, можливо, ще дехто. Спілкуються за свою роботу і зміни, які в них відбуваються. Тележурналіст, самий старший з присутніх за віком, починає розповідати за реформи, які торкнулися їхньої роботи (його образ нагадує одну людину з місцевої телерадіокомпанії, але уві сні він більш похилий). Про те, що всі працівники телекомпанії мусять пройти обов'язкове стажування з вивчення англійської мови, якісь додаткові курси з вільної журналістики. Одним словом, усе за європейськими стандартами. (Подібний образ та діалог вже якось фігурував у забутому сні). Я ж стою за його спиною і все це слухаю. Відчуваю, як трохи психологічно "нависаю" своєю присутністю над ним. Далі він продовжує, що так далі не витримає і, не діждавшись виходу на пенсію, звільниться з роботи. Я ж про себе міркую: от і неправильно! Попробував би, подивився, подивилися б на нього, а там із часом щось змінилося б. Тут у нас одні реформи, а там уже другі. Не можуть же бути такими однозначно вимогливими до людей такого віку? Подумав, аби про це якось сказати, прокоментувавши його спіч, але передумав. 0415'