Сон 160424 "Повертаю до почуттів"

Приходжу в гості, якби у форматі відвідин "зайшов провідати і піти", до однієї з "твітерських" підписниць, хто морально і виразно підтримує чоловічу частину ЗСУ. Раптово у неї бачу давнього знайомого (один з примітних письменників Житомира), який був у лавах збройних сил ще за АТО (нині про його долю мені не відомо). Показує, що йому якось погано і мовчки лягає на канапі. У той же час "твітерська" лежить у своєму ліжку і свідомо показує, що захворіла, аби привернути до себе увагу. (Присутній, як завжди у моїх снах, повтор, наразі: "захворіти"). Я ж почуваю себе настільки зайнятим, що вважаю "місію виконаною" - отже, відвідав, показався, а тепер можу йти! (На тому намірі просинаюсь).

Колега згубив голову, буквально. А тіло без голови я вирішив реанімувати. (Можливо, події відбувались у лікарні, адже мав переконання, що по моїй допомозі йому пришиють ту голову. Логіка: як і які при тому мають бути (вже є) складності? - взагалі відсутня). Що ж я роблю з тілом без голови: впевнено повертаю до почуттів, сильно б'ючи п'яткою по носку ноги того "тіла". Згадалась (з реалу) жива історія колеги, як він повернув до почуттів випадкову жіночку, яка втратила на вулиці свідомість, міцно стиснувши їй пальці на долоні (мав такі теоретичні знання). На моє раптове здивування тіло ожило, відчувши в його донедавна м'яких м'язах силу тримати себе на ногах. Від таких нервів і переживань виходжу на двір і навіть вирішую закурити. Вишукав у бардачку машини більшої половини пусту пачку цигарок, дістав одненьку і почав її розминати в пальцях, так і не приклавши до вуст (на тому проснувся).

Сестра пішла вчитися на військового експерта криміналіста. (Узагалі неправдоподібно, з погляду реальности). Приходжу провідати її до військової академії і зустрічаю у відповідному строї. Відзначаю для себе, що їй пасує військовий одяг. Вітаюсь, роблю комплімент, а у відповідь вона каже: "Коли розширюються почуття, тоді з'являється вікно можливостей".

Сон 060523 "Оновлення образу"

Займаюсь бюрократичними питаннями на виділення матеріальної допомоги у вигляді машини. Відвідую з дружиною чиновницю, яка приймає відвідувачів у цілковито формальній атмосфері, так, що дехто з колег просто відкриває до неї двері, аби щось перепитати, що навіть чути суть того чи іншого питання. Разом із тим відвідуємо чиновника, якому найголовніше - це бюрократичне оформлення паперів: "Наостанок: заповните ще ось цей папірець і справа буде вже на вашій стороні!" Мені не віриться, що може бути така проста процедура отримання допомоги в Польщі. Головне в цьому питанні - це бажання і держава вже тобі допомагає, аби лишень розвивався. Наводиться приклад, що країна готова виділяти фінанси на період вимушеного безробіття, аби людина, схильна до алкоголізму подолала в собі цю звичку. Не оплата за подібну "інвалідність", а реальна праця над собою. Міркую з дружиною, що машина хоч і оформляється, як допомога на мене, але більш пасуватиме для її потреб.

Андрій Данилко змінює сценічний образ. Тепер те, яким він був, не є топовим у запитах на період війни. Замість надутих грудей і штучної зірки на голові, яка декому нагадує кокошник, починає грати роль мачо: носить спідній одяг і штани у вигляді ерегованого чорного гумового члена. Як не дивно, але публіці це подобається і такий образ має навіть певний попит.

Сон 190622 "5+5+5"

Читаю різноманітні новини, натрапляю на таку, що Великобританія поставила в Україну найбільшу кількість зброї... Відволікаюсь на інші хатні справи. Виходжу на вулицю, прогулююсь якось дорогою, якою заходжу глибоко в ніч, так, що коли виринув з внутрішніх роздумів, помітив, що віддалився від дому так далеко, що треба повертатися назад, а дім, у глибині дороги - це єдине джерело світла посеред суцільної темряви. Від такого образу ночі виникла нотка страху, зосередження на тому, щоб повернутися обережно, не наступивши в темряві на незрозумілі речі, які раптом можуть опинитися під ногами. Дійшовши додому, застаю дружину з розмовою за телефоном. Обговорює якраз політичні теми, зокрема і прем'єра Великобританії Бориса Джонсона. Тут я пригадую інформацію про нього, яку читав ще на початку короткої подорожі. Кажу дружині: чи знала вона, що його ще називають "три п'ятірки"? А звучить це, як "чі чі чі",  записується у формі "5+5+5"? Як виявилось, саме як "чі" у старослов'янській мові називали цифру п'ять. І все так, що мої знання на цю тему почерпнуті виключно зі свіжопрочитаної інформації. Виявилось, що чує від мене про такі речі вперше. У ту ж мить пригадується, що Джонсон (в реалі з гумором називають Джонсонюком, наче подібна форма так само спливає в новинах уві сні) має аналогічний образ у вигляді зірок, які формують доволі оригінальну симетричну форму на небі (сузір'я?). Якщо обмалювати контури, віддалено нагадає образ метелика. Поки про це розповідав, стояли біля порогу і перезирались крізь вхідні двері. У підсумку виявив кардинальне бажання піти спати. Чомусь тематика війни, образ такої пережитої ночі мене спровокував на внутрішню втечу в якийсь закуток. Очікувано уявив образ свого ліжка, куди і сказав, що йду до сну. 1220'

Незнайомий ліс, десь посеред нього закинуте виробниче приміщення. Усередині технологічна криниця наповнена водою, а в ній якесь давнє та не діюче, велике, округле устаткування, виконане з нержавійки, видно, що в усю глибину. Кажу з гумором до якоїсь співрозмовниці: он, достатньо відкрутити з люка пару гаєк, і вже якась користь, здавши на металобрухт.

Якісь чоловік і жінка в цивільному затримують громадянку, садять у авто і ведуть слідчий діалог. В результаті якого виникають дивні та кумедні формулювання, зокрема: "За тобою жабки сумували, причавкуючи хлібом".

Сон 181221 "Відзнаки"

Якесь незвичне місце, нагадує щось космічне, в якому має бути все підготовлено належним чином перед тим, як випустять коней. Я ж займаюсь важливою організацією, чомусь без неї аж ніяк: розвішую усім присутнім на білі сорочки в районі кишені однойменні шильди на двух металевих кріпленнях під округлі гайки (наче інформаційна візитівка, а з іншого боку доволі сильно нагадує військові атрибути). Коли завершив, звернув увагу, що від поспіху декому розвісив криво. Коли кріпив, час від часу видавалося, що в деяких місцях того, певною мірою космічного місця, виникають відчуття запаморочення. Чомусь вирішую, що це пов'язано з радіацією. Переконання служіння тому обов'язку чітке, як в армії, але до кінця цілком усе не розумію, хоча відчуваю себе одним зі старших у команді. Подумки питаю себе: навіщо наявність таких табличок на наших сорочках для коней, яких чекаємо?

P.S. Цей сон нагадав певною мірою образність, з натяком на військовий вишкіл, забутий уривок сну кількаденної давности. Серед малоорганізованих героїв з'являється статусний військовий поважного віку в білому мундирі. Своїм образом і розміреною поведінкою невимушено починає вносити в оточення якусь гармонію та порядок.

P.S.P.S. Певною мірою сон узгоджується з подіями вечора, коли донька отримала поважні нагороди за свою творчість.

Сон 250819 "Потрапити на гачок"

Сон подібний до того, наче дивлюсь кінофільм. Хлопчик, років з десяти, на риболовлі заганяє собі під шкіру гачок. Я ж в той час чимось зайнятий і прошу зачекати пару хвилин, аби йому допомогти. Він безпокійний: чомусь смиче і смиче за леску, а гачок все глибше заходить у шкіру. Повторно прошу заспокоїтись. Звільняюсь і акуратно виймаю той гачок. Відводжу до лікаря, який оглянувши каже, що він має на певний час залишитися при лікарні. Якийсь чоловік небайдужий до цього хлопця, видно, тато, грає роль солдата польської армії. Йому та ще декільком видали відповідну форму. Вони сідають у авто, а я бачу, що йому не хочеться покидати того хлопця, він все дивиться і дивиться на нього, а хлопець сидить під якоюсь конструкцією і вже грається з дівчиною однолітком. Чоловікам дають інструкції, що робитимуть, як приїдуть на вокзал у Варшаву. Що недалеко від нього, по іншу сторону будинку, буде той комісаріат, куди їм треба буде самостійно потрапити. Спостерігаючи за всім тим, бачу невпевненість, організаційну розпорошеність у діях і думках цього героя. Тепер я опиняюсь за ним. На нещодавні слова про форму, струшую рукою з його спини якісь пилинки та інформую, що на вулиці поляки старшого віку будуть упізнавати на них військову форму старого зразка, до слова додаючи, що нині вона відмінна від тих часів. У той же час, дивлячись на реакцію з дитиною, кажу: "Заспокойся, все буде добре!" На невпевненість, що вказану адресу не зможуть знайти, запевнюю, що я знаю дорогу, як туди потрапити. 0309'
P.S. В цьому житті важко відповісти, що є "потрапити на гачок": чи то є свобода ловити рибу, чи то є стара (нова) роль у певній системі. Чи є звільнення від однієї системи свободою в іншій? Начебто ми обираємо новий шлях, по якому йти, а це є такою ж черговою варіативністю, як і всі попередні. Ми взаємопов'язані з цим світом і узалежнені від речей, які в одній системі є видимими, а в іншій - ні. Відбувається свого роду взаємокомпенсація, де з проміжку ще не прожитиго шляху важко уяснити, що було краще. Втеча від тих речей, які є видимими, аби їх не бачити, в іншому випадку (обрання нового шляху) можуть компенсуватися видимістю неіснуючого - наперед незнаного в світі старому.

Син говорить просто і легко деякі німецькі слова, і все через те, що мав якусь тимчасову дотичність до німецькомовних джерел. Дружина почула, як то в нього виходить і з захопленням каже: "Це ж чудово! Це вказує на те, що можеш із легкістю вивчити мову в своєму віці".

Читаю польською мовою і дивуюсь, що з текстів вилучена буква "ń": на її місці звичайна "n". Міркую собі: це ж треба, вже скільки часу її немає, що люди навіть відвикли її вимовляти?! Тепер її існування схоже на архаїку! А от якби її раптом повернули і люди знову почали говорити правильно, як у давнину?
P.S. Дивує те, що констатація факту вві сні не має жодного відношення до ймовірного в реальному житті, тим більш з погляду на перспективу в минуле.