Сон 150919 "Ситуативна логіка"

Дружині треба зустрітися з одним іноземцем, який приїхав у наше місто вирішити якісь справи. У мене нагода раніше з ним перетнутися, аніж їй. Захожу в одне бюрократичне місце, а там черга, яку займаю. За невеликий проміжок часу заходить він і стає за мною. Пробуємо незалежно один від одного просунутися поза чергою: поставити на початку черги питання чиновнику, який міг би прискорити процес. Як виявилось, чиновником був мій колишній начальник С.Д., який одразу вирахував, що ліпше спочатку поспілкуватися з іноземцем. Тим більш, що один, що другий заговорили англійською. Підходить дружина, розповідаю подробиці, кажу, що зараз вони вдвох у кімнаті. Наголошую, що та людина говорить виключно англійською. На що дружина з іронією каже: "От і повирішуємо: я німецькою, а він англійською!" 0530'

Проходжу біля чотирьох горіхових дерев, які, як знаю, посадив батько. Вони великі, врожайні, лущаться і падають на землю. Хоча дерева сприймалися порізну, їхні стовбури росли поряд один від одного, якось дивно нахилені до землі, так, що в основі, на кожному з них лежало по горішку, аби розрізняти кожен сорт. Задум: добре орієнтуватись під час нарізного збору врожаю. Навіть було відро для того. Пройшовся садом трохи вперед, а там яблуня, а на ній плоди солодкі, як морозиво у формі "ріжок". Збирати такий врожай треба акуратно, бо як впаде на землю, його вже не з'їси. Вирішую зібрати врожай, а тут відбувається чергова трансформація уявлень, або ж підміна образів, як із яблуками. Стою біля горіхових дерев із відром і розумію, що морозиво, яке росте на їхніх кронах, будучи на сонці - тане. Як їх складати разом? Так мій чудернацький намір руйнує ситуативна логіка.

Мешкаю з колегою по роботі В. у якомусь студентському гуртожитку. Іноді наміри В. до кінця не розумію: є людиною перемінних намірів. Якогось дня іду я з ним вулицею, а на зустріч студенти-іноземці, які, можливо, мешкають у тому ж будинку, що й ми. Переважно йдуть парами, з огляду на ширину пішохідної дороги. Потрапили до їхньої колони клином, чим почали створювати для них незручність.
Раптом В. зривається з місця і починає бігти, розбиваючи колону. Чіпляє ліктем одного хлопця, який не вагаючись починає за ним бігти. За компанію біжать до десятка й інших хлопців. Я ж прискорюючи крок, кажу за свого друга, тим іноземцям, хто залишився стояти на місці: "Sorry... eskuismy... sorry...". Полишивши колону, добігаю до всіх. Притиснувши В. до стінки в якомусь кутку, хлопці починають з'ясовувати стосунки. Я ж заступаюсь за нього, намагаючись пояснити, що В. не є недружелюбною людиною, просто іноді в нього бувають "напади" зміни поведінки, як би це дивно не звучало. От він йшов і раптом побіг, а зачепивши когось ліктем, це розцінилось, як те, що хотів когось образити.
У цьому ж сні, але іншим фрагментом, допомагаю В. перевезти три торби. Одна з них доволі велика. Так, як В. не схильний роз'яснювати свої наміри, й цьому фрагменту сну мені не зрозуміло, куди він їх перевозить: на нове помешкання? збираючись додому?.. В результаті завозимо в якусь камеру схову. Тепер уві сні просинаюсь і бачу, як В. спить у протилежну сторону ліжка, що стоїть поряд. Десь за вікном, якщо так можна назвати, мешкає власник дому. Зазирає до нас і починає жартома коментувати поведінку В. На що я віджартовую: просто пора вже йому спати з дівчиною, а не в компанії чоловіків.

Сон 090619 "Посадити дерево"

Захотілось з'їсти яблуко. Спитав у дружини, чи вона не була б проти, якщо я і їй принесу? Вийшов із дому на подвір'я, схоже на обійстя баби Євдокії. Одразу, по праву сторону, над малою хатою, над якою височіла яблуня, побачив гілки з неймовірно великими яблуками, схожими на антонівку. Примітив два таких, яких вирішив зняти. Вони були ближче до даху, тому вся складність полягала: знайти відповідну тичку, аби до них дістати. Тепер я з деревцем, висотою з метр, який маю десь посадити на тому обійсті. Дивлюсь на його корінь, а він, бідасько, невеликий. Перша думка: знайти місце для такого саджанця - простіше простого! - прикопаю і все по тому. Починаю обходити город, дім, вишукуючи прийнятне місце - всюди насаджено стільки дерев, що насправді, аби не заважало, як виросте, місцю йому немає! Звернув увагу на березу, яка й так користи великої не принесе. Подумалось: все одно з часом її зріжуть! А тут і деревце поряд виросте! Але як воно страждатиме від того сусідства з нею: крона не формуватиметься рівномірно, виросте якесь криве. Знаходжу місце над якимось льохом, саджу. На ньому також росте дерево - велике. Виник інтерес зазирнути в той льох, адже цікаво було уявити: де ж його корінь? Дивлюсь уважніше і дивуюсь: корінь того дерева, який опускається в порожнечу, якийсь незначний і куций. Як же воно може на ньому триматися? (Характерно, що як в саджанця, так і в цього великого дерева не було серед коріння центрального стрижня, яке меншим розміром повторює стовбур, який мав би там бути).

Я з дружиною в якомусь домі приватного сектору, з присутньою десь аналогією до місця, в якому був. Ми один для одного звабливі, прагнемо усамітнитись, але крізь напіввідчинені двері на двір, ще з глибини подвір'я зазирає до нас якась дівчинка, яка там грається, і раптом проявляє дитячий інтерес: поспостерігати ближче. Ми ховаємось у глиб другої кімнати.

Сон 050818 "Син і яблуня в саду..."

Я з колегою О.Л. і своїм сином. Маю якусь справу по роботі, де маю затриматися, аби вчасно забрати сина з заходу. Колега звільниться раніше. Домовляюсь з ним, що він завчасно забере мого сина і заведе додому - буде з ним. Сину кажу, щоб нікуди не відлучався, куди його заведемо, навіть, якщо в нього закінчиться захід раніше. (Куди саме його заводили - не пригадується). Кілька раз перепитав: чи ясно? По завершенню моєї справи, іду додому, з думкою, що сина вже колега завів додому. А тут той колега (більш чорнявий, ніж я його знаю в житті) йде до мене назустріч від дому зі словами: видихни, головне спокійно... Я розумію, що сина він не забрав, але вже встиг сходити додому з думкою, що можливо він сам туди дійшов. Я озираюсь і кажу, що цей район міста він не знає. Мене огортає паніка: куди могла піти моя дитина? Думаю набрати поліцію, але вирішую трохи роздивитися недалеко від місця, звідки він міг вийти. Дивлюсь на перехрестя, розумію, що, по завершенню заходу, він не міг робити лишні повороти на перехресті, а піти прямо. Я йду так, як вказує мій здогад. Підходжу до місця де граються діти вікової категорії мого сина і чую голос: он твій тато! он твій тато! Одразу намагаюсь розпізнати серед групи дітей обличчя сина, бачу обличчя іншого хлопчика, голос чую, а його ще не можу ідентифікувати, поки він не встав із зеленого пагорбу, залитого сонцем, на якій грався, і не вийшов до мене, раптом прагнучи розплакатись. Розумію, чому я не міг розгледіти, бо син був одягнутий у  все зелене, також на голові мав зелену пілотку, для мене огидну - кольору радянської армії, які зливались із травою, на якій сидів. Я про себе думаю, що за дурацька пілотка - мілітаризація дитячої свідомості. Забираю сина, йдемо додому.

Я приїхав додому на відпустку. З одного боку батьківський дім, з іншого: якийсь дачний варіант - житло на літній період. У ньому стоїть старий холодильник, який пропускає тепло із-за старої ґумової прокладки, що зсохлася у верхній частині дверей. (Подібний холодильник із такими дверима мені знайомий за недавніми снами, але не маю прив'язок, суто двері зі злабкою ізоляцією). Виникає потреба дрібного ремонту холодильника, де, разом і тим, вирішую поміняти ту ґумову прокладку. Виникає питання: чи продаються ще вони, адже холодильник дійсно старий? Маю довгу відпустку, тому розумію, що встигну відремонтувати. Виходжу в сад, підбираю з землі чисте пахнюче яблуко, їм його. Дивлюсь на яблуні: у однієї підсохла галузка, інша, яка колись рясно плодила, вже зрізана батьком, та, з якої я їм, має ще на собі до десятка таких же яблук. Вирішую струснути один стовбур, другий. На мене падають краплі води від недавнього дощу. Чую українську пісню де прозвучало польське слово "posiłek", розумію, що автор пісні не зміг підібрати до слів вдалу риму, тому запозив чуже слово. Навіть здивувався. Пішов на кухню до дружини, розповів про почуте в пісні. Думками повертаюсь до яблуні, і розумію, що це дерево було пізніше зрізане, а корінь викорчований, коли робили фундамент. Так, наче я з дружиною опинились у минулому - відкинуті на десяток років назад. З'явилось розуміння, що "там, де ми є" - це "минуле" і "майбутнє" зведене до проміжку "тут" і "зараз".