Сон 170824 "Корейський серіал"

Дивлюсь якийсь корейський підлітковий телесеріал. Тепер якесь переконання, що переглянув перший сезон. Пригоди підлітків прості, подекуди смішні та дещо наївні. Починаю дивитися новий сезон, а з першого фільму - якась жесть. По-перше, нова обстановка і локація: дім, у якому вони зустрічаються зовсім інший. До кола тих самих друзів, що в першому сезоні, раптом долучається агресивне коло незнайомих хлопців. У якийсь момент ці хлопці не просто починають домінувати, а виставляють свої правила гри та поведінки. Видно наляканість і безпомічність першої групи, знайомої глядачам. У скорому часі, прямо в першому відрізку другого сезону, один із хлопців нової групи, з явними рисами авторитаризму, підмовляє "своїх", а настрахує "старих" героїв фільму, та ґвалтує дівчину. Настільки огидно змінились сцена, що я перестаю на це дивитися, але інтерес: як розвиватимуться події далі, залишається. Тепер, після скоєного злочину одні сидять собою задоволені, а інші перелякані. Раптом виявляється, що давня група з хлопців і дівчат спробували покликати когось на допомогу, пославши два відеоповідомлення з підтекстом, який мали б зрозуміти їх отримувачі. На тому короткому відео у форматі "Тік-ток" три смішних героя роблять кумедну сценку, щось на зразок фільмів Чарлі Чапліна, але двоє на тому відео і є їх отримувачами, чого не розуміють злочинці. Їм не сподобалось, що телефони залишились увімкнутими і щось вийшло з-під їхнього контролю, але за тими однаковими відео нічого змістовного не підозрюють. Як зрозумів, на цих відео були люди, які їх знали особисто. Якимось чином, аби посприяти вирішенню цієї страшної ситуації, наче опиняюсь у сюжеті фільму, а так, як не є його учасником, вільно виходжу з їхнього дому на вулицю та помічаю одного з героїв того відеоролика: міцний чоловік, який схилився і щось робить чи допомагає своїй дитині років десяти. Підходжу до нього, аби попросити допомогу для його знайомих, торкаюсь плеча, він розгинається та дивиться на мене, а це виявляється зовсім інша людина: кум колишнього мого директора, на якого працював десять років тому. Він має характерну усмішку "на всі зуби". Дивиться на мене, а я лишень вітаюсь і розумію якусь безпорадність, аби допомогти тим героям. Дивлюсь на його доньку, а в неї також зубатий рот, але щось не пощастило - не успадкувала від тата рівні зуби, навіть не усміхається. На тому прокинувся, почувши сторонні звуки з реалу.

Сон 200724 "Події поза волею спостерігача"

Після перегляду фільмів (в реалі) про інопланетян і археологічне переосмислення історичних пам'яток, наснилось, як я вдивляюсь у небо і поміж зорями бачу рухомі об'єкти. Їх не відрізниш від зірок. Разом із тим бачу певні об'єкти, які рухаються та світяться, як супутники, але ще можу їх окреслити за контурами. Першим ділом переконую себе в тому, що це якісь земні об'єкти, хоча навіть на думку уві сні не спадає, що всі земні об'єкти на низькій висоті у повітрі миготять світлом, а ці - як супутники. Чомусь уві сні овальна форма повітряних суден, що ніяк не нагадує літак, мене також не здивувала. Якоїсь миті бачу їх чималу кількість, десь до десятка.

Події відбуваються на березі моря. Спостерігаю за конкурсом: "Заплив на дистанцію". Я за когось вболіваю, навіть допомагаю зі спорядженням. Після першого звичного запливу, другий був у ластах і масках. З другим разом я вже поліз у воду, з думкою допомогти, доплисти разом, але коли побачив, як група осіб пірнувши у воду, ластами поробили за собою бурхливі хвилі, сказав собі: "А ну його!", і вийшов на берег.

Дізнаюсь, що сусід, що живе недалеко від батьківського двору, мій одноліток, поїхав у Сполучені Штати зі сім'єю. Я ж уві сні пригадую, що він насправді мав служити у військовій частині та бути невиїзним. Починаю в голові програвати інші варіанти подій: скільки має дітей, абощо. І з нерозумінням того, як це так сталося, кажу собі анекдотичну фразу: "А що, так можна було?"

Знаю, що в мене заочна форма навчання, а сьогодні, за новим розкладом нового семестру, треба після роботи о 21:00 бути в університеті на якійсь лекції. Наче так, що певна група осіб, з якими навчаюсь, з ними ж і працюю. Домовляємось, що зустрінемось там у зазначений час, хоча після роботи всі такі втомлені! Домовляюсь з колегою, що заберу його своєю машиною в зазначеному місці. Колись я навіть там її паркував, і навіть по інерції, коли звільнився, побіг першим ділом туди. Лише на місці згадав, що авто стоїть не там. Вирішую дотримати обіцянку і піти за автом, яке для мене якби мало бути недалеко. Виходжу з двору і розумію: скільки перешкод знаходиться на шляху: тут колись ставив машину, а в цьому місці - сніг, тут я заїжджав у дворик, а під ногами каша зі снігу і бруду, звузився від насипу в'їзд, а якийсь пес навалив попід ноги купу... Тепер інша обстановка. Я дивлюсь на годинник і бачу по 23:00 і констатую собі: "хіба там (в університеті) вже все завершилося!"

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 060523 "Оновлення образу"

Займаюсь бюрократичними питаннями на виділення матеріальної допомоги у вигляді машини. Відвідую з дружиною чиновницю, яка приймає відвідувачів у цілковито формальній атмосфері, так, що дехто з колег просто відкриває до неї двері, аби щось перепитати, що навіть чути суть того чи іншого питання. Разом із тим відвідуємо чиновника, якому найголовніше - це бюрократичне оформлення паперів: "Наостанок: заповните ще ось цей папірець і справа буде вже на вашій стороні!" Мені не віриться, що може бути така проста процедура отримання допомоги в Польщі. Головне в цьому питанні - це бажання і держава вже тобі допомагає, аби лишень розвивався. Наводиться приклад, що країна готова виділяти фінанси на період вимушеного безробіття, аби людина, схильна до алкоголізму подолала в собі цю звичку. Не оплата за подібну "інвалідність", а реальна праця над собою. Міркую з дружиною, що машина хоч і оформляється, як допомога на мене, але більш пасуватиме для її потреб.

Андрій Данилко змінює сценічний образ. Тепер те, яким він був, не є топовим у запитах на період війни. Замість надутих грудей і штучної зірки на голові, яка декому нагадує кокошник, починає грати роль мачо: носить спідній одяг і штани у вигляді ерегованого чорного гумового члена. Як не дивно, але публіці це подобається і такий образ має навіть певний попит.

Сон 280822 "Власна книга"

Сниться омріяна (очікувана у майбутньому) книга, у якій уміщено мої роздуми, історії, афоризми, спостереження. Книга десь на 300 сторінок, зелено-пастельного кольору. Відтінок зеленого ближче до темного, аніж до світлого відтінку. Пальцями вожу по обкладинці, ледь-відчутному тисненню букв, насолоджуюся приємним оку кольором. Оригінальною та несподіваною рисою цієї книги є "спеццитата" (так і було надруковано), розміщена виразно знизу зліва на палітурці. Подумалось: оригінальна ідея від редактора! (Для мене це реально було несподіванкою). Якось уві сні вона пригадалась серед тих, що вже написані мною, але після пробудження призабулась. Вона одна справді відображала задум всієї книги.

Сон 050222 "Несподівані миті"

Маю причетність до створення великих білих фігур (скульптури з дерева? глини? - детальність фрагменту сну не пригадується). Перебуваю між певною їхньою кількістю.

Опиняюсь у храмі, на якійсь чоловічій вечірці до десяти осіб. Усі вільно сидять за великим столом. Старший за статусом у кілька разів підходить до молитви. Хтось із молодих жартує, що таку вечірку можна перетворити у розвагу. Підтекст видає завбачлива усмішка. Головний (священнослужитель) встає і кудись відходить. За пару хвилин зі сторони "сцени" розкриваються куліси і храм перетворюється в театр: починає розігруватися веселе дійство, як на мене доволі душевне і на професійному рівні. За змістом далеке від храмових інсценізацій, більше схоже на дійство з елементами карнавалу... (Забута частина сну). Тепер я йду мокрою засніженою дорогою. Суцільна хляпа, але більше для автівок, що проїжджають поряд. Кожного разу по проїзду машини, з під її коліс розлітаються кавалки мокрого снігу і трапляють на мій одяг. На якомусь етапі дороги помічаю дерево з горобцями-синичками (важка ідентифікація). Починаю їх фотографувати. Перші світлини виходять вражаюче-гарними. Спочатку вибираю ракурси поодинокі, а згодом вмикаю безперервну фотозйомку і воджу рукою по межах галуззя дерева. Птахи спокійні, неполохливі. Якість світлин надихає до творчости.

Сон 141020 "Стинати голови"

Їм чуже волосся... (Повтор фрагменту забутого сну). От і цього разу сиджу в громадському транспорті, через прохід - дружина, а переді мною якась жіночка. Я не стритримуюсь і зрізаю незначну частину її хвістика до 10 см, що складений був під резинку наприкінці невеликої косички, й одразу кидаю в рот і розжовую. У смакових якостях мене нічого не дивує: хрускотить, як солодка вата. Єдине: занепокоїла нерівність відрізаного: пару косок залишились задовгими, а так непогано. Не наважився підрівнювати ножицями вдруге, аби цоком відстригання не звернути на себе увагу остаточно.

Я з батьками та ще кимось їдемо повільно лісом. Побачивши знайому ділянку, раптом пропоную: "А давайте подивимось: чи є гриби?" - і перший рушаю в ліс. Пройшовши певну галявину безгриб'я, помічаю знайоме місце, біля якого колись росли білі гриби. (Спогад із далекого сну). Наблизившись, побачив пару молоденьких, почав стинати пальцями та класти в руку, а там ще і ще такі ж... а місця куди б класти - немає. Хоча б знайти якийсь пакет у лісі? Та раптом, недалеко від себе бачу дитяче пластикове відерко з лопаткою. Виливаю з нього дощову воду, трохи в процесі виполіскуючи, і кладу гриби в нього. Відзначив, що ізсередини відерко було трохи зажирене. Для себе зауважую: як добре, що поряд із цим лісом розташовані дачні ділянки! От і діти якісь грались, переносячи пісок, так і забули свої іграшки! 0110'

Приїхали гості з Криму, а я без подарунків. Вирішили розміститися в домі баби Марії. Я ж виходжу в місто і міркую з чим прийти за стіл, а грошей то - катма - так, щоб нормально виглядало - не вийде. Знайшов якийсь подарунок із землею (вазон? - образ затертий), але забракував його, довелось мити руку в калюжі. Звернув увагу на дворових собак, як вони лежать і мило відпочивають під сонячними променями після нещодавньої зливи. (Можливо, прив'язка до реальности: цієї ночі за вікном шурхотів густий дощ). У результаті повернувся так би мовити: з нічим. Щось було в кишені, але так, щоб привітати когось із днем народження. Зокрема знайшов аркуш із вітальним віршем, написаним сьогодні для власної доньки, але ж для гостей такий подарунок явно не пасуватиме. Приходжу до б. Марії (врп) на кухню. Її частина дому поділена так, що у великих кімнатах гості, а ми тут - на кухні. Б.М. спілкується по мобільному телефону. Дивлюсь на годинник: трохи більше 12 дня, а гості приїхали о 10. Я ж знаю, що зараз має про себе нагадати батько, адже всі нас зачекалися. От і лунає тел. дзвінок стаціонарного телефону. Я відповідаю. Так і є: батько. Натякаю б.М., що треба завершувати. Б.М. по кількох хвилинах встає і йде готуватися, а я дивлюсь на неї, а вона худорлява, геть фігурою не схожа на себе. Міркую: от що значить на місяць поїхати на відпочинок до моєї двоюрідної сестри Л. (її внучки)! 0245'-0303'

Повтор якогось давнього сну, в якому злочинці потрапили в дім б.М. та батьків. Застосовуючи різні хитрі засоби, я їх ліквідував. Останній фрагмент "поєдинку" був у ванній кімнаті, в якій засів невідомий чоловік, доголюючи налисо свою голову. "Поєдинок" завершили на мовчазній згоді: я його побив, сліди нападу на голові присутні, розбито о підлогу пару тарілок... Кажу йому: "Тепер сиди тихо і жди кінцевої роз'язки!", - адже все це у мене з ним "малою кров'ю" і він це знає. Виходжу з дому батьків і йду в другу половину (б.М.), а там у прихожій стоять родичі С. (чоловік і жінка) і розповідають моїй матері, бабі Марії та тітці Л., що вони виграли довгоочікувану стипендію і їдуть на три дні на гастролі. 0415'