Вирішую піти в місто, когось попередньо попередивши телефонним дзвінком. Залишив машину під деревами, трохи далі від п'ятиповерхового дому, до якого направився. Біля нього вирішую пішки "зрізати" маленьку ділянку дороги між високими кущами. Натрапляю на дерево, з плодами більше схожими на щось середнє між аличею та аґрусом. Починаю пробувати та смакувати. Трохи кислуваті, але смачні. Із-за куща підбігає мешканець цього дому і починає завалювати мене якимсь віником, просто з-поміж кущів. Коли я впав, він помітив хто це і почав сильно вибачатися. Іронія в тому, що я йшов саме до нього. Не маючи відчуття злости й образи, заспокоїв його у скоєному: слабкості неволодіння поривами власних емоцій. 0036'
P.S. Пригадується останній сон, в якому також було дерево, на якому смакував абрикоси.
Знайомий (таке переконання вві сні) питає: "Де можна випити кави у давньої знайомої?" Я ж називаю адресу, доволі від нас віддалену. Тим часом спустились із ним до озера понад яким проходить прогулянкова доріжка (асоціація з Мронгово). Питає: "А хіба ближче немає попити кави?". Відповідаю: "Звісно ж, у центрі міста!" Тим часом він вказує на свої гумові чоботи, які варто було б помити від незначного бруду. Пропоную пройтись понад згаданим озером: помиються самі. 0500'
