Сон 091221 "Вода і вогонь"

Я на батьківському подвір'ї. Вирішив принести воду в половину дому, де жила баба Марія. (Уві сні так, наче вона все ще там живе, але її немає, хата без людей). Дивлюсь, що треба принести у відра воду і поставити біля плити. Йду до криниці, набираю, приношу. По дорозі відзначаю, як росте ряд вишень. Уже відцвіли, отже скоро будуть плоди. А подумки: наче й середина літа, чи не запізно в цьому році будуть ягоди? Тепер порядкую з відрами біля газової плити (цікаво, що плита знаходиться не на звичному місці, а у веранді, майже так, як у 80-ті (моє дитинство), коли користувались газовим балоном), запалюю вогонь, два відра ставлю про запас на спеціальні ґумові підстилки, а вони всі різні, своєрідно чіпляються за метал і незручні у використанні. З третім відром починаю бавитися біля плити. (Цікава арифметика: в руках я міг принести лише два відра води). Це відро так само має якусь підстилку, яка прилипла до основи відра і трапила на вогонь від плити. Це відро хутчій виношу на подвір'я, а там стоять якісь різнорідні речі. Тушу полум'я на тій ґумі. Повертаюсь займатися подальшими справами біля плити. За мить, випадково, виходжу на двір і бачу, що від мого відра, зокрема тієї ґуми, яку, як виявилось, нормально не потушив, загорілись і тліють інші речі, які стояли поряд. Починаю їх розтягувати один від одного, по ходу міркую: як тушитиму? Серед речей були прості мало вартісні речі, практично використані з ужитку, або які втратили за давністю часу свою зовнішню привабливість, зокрема кошик сплетений із лози, який, як пам'ятаю, давно не використовувався за призначенням, зокрема на Великдень, от і він залишився ушкодженим від того вогню. Міркую, що скоріш за все використаю пожежний балон, який знаходиться у цій же купі речей. Разом із тим: він порошковий чи з піною? Що в даному випадку краще?.. (На тому просинаюсь). 0300'

Від когось чую, що є дармова роздача кокосів. Тепер із якимсь хлопцем іду вуличками великого міста до того місця, де вони знаходяться. Виходимо на якісь гаражі. Тепер рухаємось територією якогось гаражного кооперативу і ось раптове місце призначення. У якомусь вуличному закамарку начебто знаходяться бажані плоди. Заходить співподорожник у вузький прохід і дістає їх за два чуба, що віддалено нагадують форму невеликої цвітної капусти або броколі. Десь раніше я такі чуби бачив на плодах (можливо, у забутому сні), але ніколи б не подумав, що такі верхівки мають кокоси. Той хлопець як сміливо зайшов, так і на раз вийшов звідти. Заскакую в середину і я. Роззираюсь, а тих кокосів уже немає. Стоїть по центру ящик з маленькими жовтими грушками. Нижче невеликий вибір із грушками більшого розміру, але зеленими. На самому долі лежать неймовірно великого розміру качани капусти, мало не у співметра в діаметрі (на таке потрібна машина!), якась одна велика голівка гарбузи, окремо в ящику трохи білої цибулі. Ось і все! Як зрозумів, таке місце організовано спеціально для бездомних і людей із невеликою фінансовою захищеністю. Поклав до кишені пару маленьких жовтих грушок і вийшов назовні. Вирішив запам'ятати місце. Але цікаво, що відійшовши від нього, зрозумів, що практично вдруге важко було б з першого погляду його знайти, настільки візуально непримітне зі сторони. Вирішив сфотографувати. (Пам'ятаю, що прицінювався зі сторони до образу майбутньої світлини, але не пам'ятаю, що б робив). Записав локацію в пам'яті GPS на смартфоні та й пішов геть. 0415'

Сон 090419 "Народження зебреняти"

Я з якимсь чоловіком обходимо зоопарк. Але він не звичайний: в ньому немає кліток, тварини живуть окремо один від одного в своїх зонах відпочинку. Схоже, що була зима, але з невеликою температурою, десь близько - 5 С°, легка припорошеність снігом. Підходимо від однієї тварини до іншої, дивимось на їх самопочуття, так би мовити: гармонію з тим світом, в якому вони живуть. Як щось треба поліпшити - підправляємо. Ведемо рахунок, щось для себе відзначаємо. Варто відзначити, що тварини були чимось химерні для мене, наче фантастичні.
Підійшли ще до однієї тварини, виявилось, що це зебра. І... о диво, вона народжує! До себе не підпускає: раптом налаштовується оборонятися. Заради безпеки ми відходимо далі. Новонароджене акуратно "сходить" на землю, стає на ноги і починає неймовірно грайливо бігати в різні сторони.
Перейшли на те місце, де, як у попередньому сні, ми тягали на під'йомі кабеля і просували нові. 0000'
P.S. Заснув із навушниками, слухав радіо десь більше години, коли заснув, вже не розумів, що слухаю. Отже, сюжет сну витворюється незалежно від інформаційного наповнення, через рецептори. Чому? Уві сні я мислю українською, а слухав - польською (християнське радіо "Марія"). Жодного слова, чи натяку на зміст сну! Прокинувся на слова: "połowa nocy" (12 година ночі) - також цікавий момент у вияві пробудження.

Сходжу з машини, заходжу на подвір'я діда (так, як наче до свого) і кажу після привітань:
- Діду, а що у вас є перекусити?
Дід дістає часник і зриває капустину, схожу на цвітну (незвичної форми). Я потроху чищу перше і обриваю пагінчики з другого, жую. Продовжую питати:
- А ти часник вже посадив на зиму?
- Ні!.. - Мудруючи собі далі під ніс. Далі з долею гумору і прикрості, продовжує. - Добре, що ви згадуєте про діда, коли треба їсти!
- А це завжди так! Коли і ми будемо старими, пригощатимемо внуків. 0330'

Якийсь сон про вчинки молодих людей, який завершується діалогом:
- Вони хочуть, аби їх проінспектували!
- В самий раз - в точку!!!
І дзвонить будильник. 0500'

P.S. Цікаво, що нині у снах виникають образи віддалені від знайомої мені реальності, що тварини (перший уривок сну), що капуста (уривок із дідом), викликаючи асоціації впізнаваності з дійсним, так, наче не на нашій планеті. Також присутня між снами цікава синхронізація з часом пробудження, але поки вважаю це за збіг, аніж якусь закономірність, адже досвід таких записувань вже більше року.

Сон 230318

Лісова дорога. Я в пошуках на ній золота. Довго йшов тією дорогою, а де - обабіч неї. Шукав, опустивши очі додолу, уважно вдивляючись у землю в пошуках золотого блиску. Земля - суха, на шляху - місця колишніх калюж, наявна колія від минулих тут машин. У лісі - мало зеленого, листя якесь зжовкле: або рання весна, або пізнє літо... У мене відчуття, що золото все одно знайду, як на початку пошуку (дороги), але "з часом" приходить усвідомлення, що дорога, як і все навколо, топтане-перетоптане, і сенсу шукати далі немає, а зжовклість - то лиш від безлічі людей, що пройшлись цією дорогою, цим лісом.

Я відриваю капустяний листок і виявляю невідь-звідки узятий ґандж...
На одному листку капусти вирізана наскрізь якась фіґурка, але ориґінальним є те, що сам листок прикріплений до самої капусти. Отже, фізично відітнути посередині та в самій капусті, начебто, і неможливо...