Сон 290220 "Комфорт для чужих"

Баба Люда хоче поцілувати онуків, але обличчя доньки замащене пудрою, а, можливо, спеціально, як то в традиції японців. Як би не хотіла, все одно поцілувати не вийшло б. Дивлюсь на коробку з під пудри, а вона частково розсипалась. Заходжу в парадні двері до батьків. Дивлюсь на кухню, а там зробили суттєву перестановку. Відчиняються вхідні двері, якими зайшов, озираюсь, а там незнайома жіночка. Виявляється, до батьків приїхали люди, любителі подорожувати, а всі ті перестановки спеціально для таких гостей, як вони. Міркую собі: непоганий бізнес здавати житло туристам, можливо, й здорово, адже мати любить опікуватися певним комфортом для чужих людей. 0455'

Сон 270220 "Заплутана історія"

На території підприємства з'являється чоловік. Ставить він свою чорну машину в непримітному місці. Разом із ним із машини виходить його партнер. Вони розходяться в різні сторони. Партнер заходить в одне з адмінприміщень, видно, що побудоване ще за радянщини. За якимось дивним розвитком подій потрапляє в пастку шафи, де його притискає скло зі сторони горла. Десь тієї ж миті в те приміщення заходить невідомий чоловік, який зобачивши його, радіє і офіційно звертається по імені й батькові, типу: "Сан Санич, якими шляхами?.." І підходячи до нього так, що "глядач" думає, що має ось-ось допомогти, прижимає його голову до шматка битого скла, яким був затиснутий, і з його горла тече кров. Кадр міняється і тепер "глядач" біля першого героя, який пробує знайти свого партнера, але трапляє у інші ситуації. У нього хтось переганяє машину в інше місце. Він її шукає. Щоразу "глядача" вражає його спокій і емоційна збалансованість. Бачимо, як на територію цього підприємства приїжджають люди в лазню. Одні автобуси з жінками - в одну, інші - з чоловіками - в другу. Заходжу, навіть перевіряю, як одна з них працює. Дивлюсь на басейн, який нагадує батьківський. Відзначаю, що в ньому мало хто купається. Перевіряю на палець свіжість води. Добра! Виникає бажання покупатися самому, але відкладаю намір, аби з'ясувати: чи підуть гості купатися перед святковим столом, які окремо приїхали на народини давньої колеги О.К. Дзвоню до неї, вона відмовляє. Зазначає, що за святковий стіл ось-ось вже всі будуть сідати. Тепер на цьому святі головний герой спілкується з однією дамою. В розмові виникає заплутана історія, в якій він спробував розкрити, дещо театрально, свій "секрет": "Тільки не розповідайте, що я пра-пра... правнук Пушкіна". Це він так про ймовірні стосунки до іншої жінки, хоча виглядало це, як загравання до співрозмовниці. Потім увесь цей клубок стосунків якось хитромудро розплутується. Головний герой шукає свою машину і не знаходить. Дивується, кому ж вона треба: непомітна, невиразна, чорного кольору?.. Я ж виходжу з приміщення і зустрічаю колишнього директора. (До слова: в штаті якого працювала згадана колега). На його прахання намагаюсь розповісти всю ту історію, але одразу попереджаю в її заплутаності, з "дохлим фіналом", подібну до сучасних художніх сценаріїв російських серіалів, в яких, після того, як старі сценаристи "зійшли з дистанції", нові наступають на "одвічні" граблі: не знаючи характери героїв і всіх перепетій, в які вони портапляли до цього, зокрема їхні образи, лексику, вчинки. Для того варто було б переглянути все, що було відзнято дозараз!.. Тому мій переказ, оповіданий йому, є зібганий і нецікавий, хоча, певною мірою, інформативний. 0150'

Переїжджаємо на новий об'єкт, все домовлено, квитки куплено... а речі то не зібрано! З'ясовую, що на місці залишається один колега, до якого ще має хтось з нас приїхати і все забрати. Сам колега малого зросту, хоча дорослий. Посеред всієї цієї "пісні" спілкуюсь з полькою на тему польської мови. Зокрема наводжу приклад почутого "в народі" від однієї жіночки цифру "5" з числа "125", як "piąć" замість "pięć", що мене подивувало. Про себе міркую: хто б вичитав у мене переклад моїх віршів? Осяває, що на "бюро" працює співробітниця з філологічною освітою. 0430'

Сон 250220 "Зрозуміти правильно"

Бригадою в кілька чоловік працюємо на окремій території певного підприємства. На завершення роботи я пилосошу бетон. Час збиратися додому. Трохи роботи залишилось на наступний день. Стоїмо десь на зупиці, на якій збираються багато-які працівники цього підприємства. Якась жіночка каже німецькою, що ми гарно працюємо. Це навіть видно в порівнянні з іншими фірмами. Я прошу колегу перекласти однозначно. Так, я зрозумів правильно! Хотілося б на те дещо додати, але покивав головою.

На тій же зупинці якийсь чоловік починає розповідати про елітний басейн. Каже, що у зв'язку із вірусом вирішили робити там мильну дезинфекцію. Жаліється: "Як я можу піти мильний купатися? Я змушений перед басейном помитися! Якби не так, то вода в ньому була б просто мильна". 0415'

Сон 230220 "Винести невідоме"

Я на території незнайомого мені православного комплексу. Роблю якісь електромонтажні роботи в невеликому будиночку, що стоїть ближче до виходу з території. Сам комплекс розміщений на пагорбі, отож, дивлюсь угору, а в мою сторону йде знайомий священник К.Г. і несе в руках велику силу різних побутових речей, серед яких магнітофон, чайник, якісь коробки. Це все мало не випадає з рук, але тримає впевнено, хоча йде спішно. Недалеко від мене стоїть охоронець і з метрів п'яти питає в нього:
- Що несеш в тому?
- Нічого!.. - продовжуючи йти з пагорба донизу.
Минає його, ледь затримується біля мене й іде до виходу. Охоронець пробує похапцем розпитати щось у нього, але з усього виходить, що відповідаю за нього я.
- Так це ж К.Г.
- Ви його знаєте?
- Так!.. Священник, бард, допомогає служити в Михайлівській церкві, є родина, діти виросли, з жінкою не живе - відійшов заради церкви.
Ці слова нібито заспокоїли його, адже самої відповіді: що він несе в тому всьому не прозвучало. Тепер разом К.Г. йду до виходу. За воротами він питає в мене:
- Чи не міг ти зробити добру послугу: зі згаданого храму треба буде сьогодні зняти зі стіни електроустановку. Робота оплачується. Я погодився. (Зміна кадрів). Тепер я в Михайлівській церкві, але на вигляд вона кардинально інша за ту, що в реальності. На стіні, біля якої проходять богослужіння, висить електроустаткування, об'ємом на кілька різнорідних плат, розмірами по м2 кожна. В буквальному розумінні - це мав би бути вівтар, але у сні - жодного натяку на реальність. Починаю демонтувати першу плату... уже й зняв, але в голові майнула думка, що все відбувається якось спішно, нікого в храмі немає, десь за пару годин почнеться богослужіння, а я займаюсь - сам! - дивною справою, наче злодюжка. От зараз хтось прийде і запитає в мене: "А що Ви тут робите?" І що я скажу? "Мене попросила одна людина..." А демонтувати ще: го-го!  Вирішую, що не треба мені такої слави, а раптом це ще "пахне" криміналом? Протираю свої відбитки пальців: одна рука була в рукавиці, а друга - ні, отож, трохи роботи є. Уже кручу устаткування на місце, як у храм заходять двоє незнайомих мені чоловіків із запитанням:
- Ну, то як, за годину впораєтесь?
- Я протер і вішаю на місце! - відповів на повному серйозі.
(Пауза). Помічою підозрілий на мене погляд, як на важкохворого.
- Х... що отримаєш! Ми маємо сьогодні поставити нове обладнання!
- Ото, ставайте поряд і робіть, а я пішов...
0530'
P.S. Видно, десь на інтуїтивному рівні я припускав, що подібні центрові місця, як вівтар, є свого роду "електро"устаткуванням, що працює на певне частотне під'єднання: "віруючий" - "Бог".

Приходжу до батька в гості. Місце зустрічі: електротехнічне відділення торговельного центру. Несподівано для себе виявляю накритий стіл, за яким незнайомий мені хлопець (можливо, робітник) вітає мого батька з днем народження. Я ж такий (про себе): "... сьогодні 8 число, літо, як же так? ще недавно була зима, і ось вдруге забув за цей день?.." Згаданий хлопець вручає подарунок, а в мене - нічого. Відволікаюсь на магазин, згадую, що колись хотів йому подарувати фотоапарат. З усіх, що там були, вибору було небагато. Єдине, що привертало увагу, так це - Фуджі, яке було виставлено на статичному стенді таким чином, щоб показати всі його найкращі сторони. Ціна питання: 700 грн. Яка ціна, така і "мильничка". За відсутністю іншого - непоганий подарунок. Зву продавця, купую. Тепер я з "чарівною" коробочкою. А свято, яке перейшло в несистемну паузу, ніяк наново не продовжиться...

У мене є чудова ідея, пов'язана з родом моєї діяльності, як несподівана пропозиція співпраці з банком. Заходжу в його відділення, яке знаходиться на вулиці Михайлівській. Колись у тому приміщенні був продовольчий магазин, пам'ятаю, як там продавали газети, потім був магазин фірмового взуття, а нині - банк. У відділенні сидить за відкритим столиком працівниця установи. Підходжу й сідаю навпроти неї. Представляюсь і починаю висловлювати свою ідею, за якою очікую: або повну консультацію, або ж направлення до вужчого спеціаліста.
- Ваш банк торгує зброєю!
- Невже?..
- На вітрині представлені деякі зразки. Ви ще мусите мати ліцензію!
Друге здивування!..
Раптом дівчина йде і я втрачаю до себе, як клієнта, увагу, адже прийшов з унікальною пропозицією, яку так і не зміг висловити.
З'являються додаткові працівники, але всі проявляють неймовірну зайнятість. Звертаюсь до старшого, аби мені приділили увагу. Він вислуховує, обіцяє, що зараз хтось підійде, і після сказаного знову відволікається і зникає. Вся ця "сцена" безперервної зайнятости переміщується на базар, де працівники вивчають якісь маршрути по мапі міста.

Сон 220220 "Виконуване 》《 Виконане"

Я на батьківських зборах, що проходять на вулиці. Це зрозумілий формат, адже син ходить на спортивну секцію. Збори проводить тренерка. По завершенню, оновлює для себе номера телефонів батьків, підходить до мене і поміж всім цим питає: чи актуальна її пропозиція висловлена дружині? Я ж кажу, що вона нічого мені не говорила, хоча завжди про все розповідає. Тренерка каже, що, можливо, вона їй і забула розказати. Наче пропозиція прозвучала для багатьох батьків, чиї діти ходять на секцію, а ми в той час були відсутні на зборах. По-суті, мова йде про те, що може організувати нам "помолвку". Я це зрозумів у значенні "вінчання". Іншими словами: незалежно від роботи з дітьми, організувати приватне свято для батьків. Я ж від себе висловив небажання і думку, що моя дружина від організації такого "відпочинку" так само не буде в захваті. 0404'

Їм сиров'ялену сосиску. Спочатку дивуюсь, що її такою можна їсти, адже виникає підозра в можливій свіжості такого м'яса, а потім дивуюсь тому факту, що це взагалі "сосиска". Вирішую наступним разом її однозначно відварити.

У робочому колективі звучить фраза: "здійснюємо виконувані роботи". А хтось каже: "А ти знаєш, що не всі викóнувані роботи можуть бути "вúконані?" За сказаним рефлексує наступна думка: "За таке можна і по шапці отримати! Тому краще зайву ініціативу не проявляти!" 0500'

Сон 210220 "Організація простору"

Після кількох ночей, посеред яких снилося кілька яскравих але одноманітних сюжетів: поїздка в одномісній легковій машині червоного кольору; робітнича повторюваність у рухах; велика жаба, яку хтось бере у свої руки; підготовка і саме застілля, - нарешті довелось побачити трохи більше. Отже...

Знаходжусь з дружиною в дитячій кімнаті батьківської хати. Кажу, що зробимо тут ремонт, чим викликаю у неї здивування. Відзначивши для себе її реакцію, доповнюю: треба ж кудись перевозити свої речі на зберігання, як будемо їхати в Польщу?

За попередньо обговореним меню для поважної персони тепер роблю по телефону замовлення в ресторані столика і страв до нього на завтрашній день.

Сон 150220 "На висоті"

Кримінально-пригодницький сон-бойовик, де головний герой переслідує людину-тигра. Зіткнення починається на найвищих поверхах хмарочосу, де людина-тигр обіцяє розібратися з переслідувачем, вбивши його від моменту, як опиняться на найнижчих поверхах. Переслідування один одного ведеться в шахті ліфта. Ось вони вже майже на низу, а обіцянка головного героя, яку він висловив від початку зіткнення: скинути його з хмарочосу, - тануть все більше і більше. Людина-тигр оволодіває ножем, якого він приберіг у потаємному сховку цієї споруди. Ще мить і головному герою світить поразка... (Зміна кадрів). Тепер на лоні природи видно головного героя, а біля нього миролюбивого білого тигра. Він гладить його і каже приблизно таке: "Ось бачиш, як вони тебе загнали, а тобі лишень потрібно було опинитися у своєму середовищі. Експеримент перетворення в людину за методом психічного терору тварини не відбувся! Звучить голос із-за кадра: "А де та обіцянка: скинути його з хмарочосу?" Звучить відповідь: "Чого ж, скинуто!" - і показують великий рекламний банер з портретом цього тигра, як він падає, розгортаючись відгори донизу на всю стіну тієї споруди. Так! Головний герой може собі це дозволити - він має особливий статус власности того хмарочосу. 0320'

Дивлюсь на висотний адміністративний будинок, а на ньому вивішуються три кольори, що в результаті складають прапор Німеччини. Кожен із вивішених шматків зроблено з пропаленого до дірок (наче праскою) грубого целофана, вивішено в асиметричному положенні один до одного. Спочатку я подумав, що це якийсь творчий проєкт, але на фініші припустив, що це така нова символіка партії, яка має офіси в цьому домі. Врешті я наближаюсь поглядом, наче зумом, до того прапора і в деталях бачу його рвано-палену поверхню.

Я з колегами по роботі в якійсь хаті, яка знаходиться прямісінько на будові. Ми тут мешкаємо і працюємо. Колега спілкується з керівником охоронної фірми, щодо безпеки виносу певних торбів. Він пропонує приховано свою послугу. Колега відмовляється. Дивлюсь на годинник. Кажу: "17:10, субота, кінець робочого дня! Гайда збиратися!" Почався "движ". Маю їхати! Дістаю квиток, щоб пересвідчитись у правильності часу та маршруту. Читаю: "Подорож до Берліна..." Вголос: "Який Берлін, мені в Варшаву!" 0430'

Сон 140220 "Повернення назад"

З Ізраїлю приїжджають родичі, яких я не бачив роки й роки. Разом із ними ще якісь, які мені взагалі не знайомі. Прогулюємось і спілкуємось про життя, про те, як вони тільки-но відвідували в місті їхнього дитинства знайомі місця. Разом із двоюрідною сестрою була одна повнувата дівчина, з якою мені довелось ще трохи поблукати містом і поспілкуватись, більше, про пошук спільних тем. Спочатку я спробував з'ясувати: чи розуміє вона українську? З сестрою я спілкувався вільно, і на диво, вона зі мною теж. А от незнайома мені далека родичка переконала, що не забула українську і спокійно мене розуміє. В розмові з нею якось не до кінця зрозумів: відвідуючи рідну школу, чи хотіли вони довчитися, чи то в розмові з керівництвом припускали якісь варіанти ймовірних подій у найближчому майбутньому. Суть у тому, що вона навела фразу помічника директора, яка зронила її в їхній бесіді: "Якщо ми вже й закрили німецькомовні класи, то є варіанти повернення тих, хто в них учився". Потім ми прийшли в знайомий нам гурт родичів і я почав спілкуватися з двоюрідною сестрою. Вона ж цікавилась нашою прогулянкою на двох. Я ж запитав: "Що в мене таке враження, що я цю дівчину знав. Чи може так бути, що до переїзду в Ізраїль, вона була ще дитиною років восьми-десяти?" Сестра ж вирішила якось дивно заперечити, підтверджуючи мій здогад: "Та їй десь 35 років!" Потім спілкувалися про дорогу в аеропорт і час, за який вони мають все встигнути. Я ж від себе давав свої рекомендації для такої подорожі.
P.S. Цікаво, що тема євреїв сниться мені кілька ночей підряд, але теми настільки невиразні, що з усіх записів був лише один. 0155'

Їду на якусь дачу складною ділянкою дороги. По дорозі зустрічаю машину, яка стала посеред ґрунтової траси. Минаємо. Десь по дорозі зустрічаю колег, яким маю повернути пакет із їхньою їжею. Поставили разом свої пакети та їхні, поговорили та розійшлись. Виявилось, що змістом пакетів так і не обмінялись. Говоримо, що вже пізно - ніч, аби повертати зараз, але чомусь повертаюсь пішки, бо день, щоб віддати обіцяний зміст. Але повернення сприймаю, наче йду до себе. Врешті-решт віддаю. Тепер я, слухаючи чиюсь історію про річку і греблю, човен і хлопця, що "перехитрив" себе, потрапляю на якусь водойму, у вигляді великого басейну або ж щось середнє між міліораційно-санаторним закладом. Навколо тієї водойми, хитромудро вилитої в бетоні, стоять ліжка. Я ж заходжу в те приміщення і сідаю на одне з них. Міркую, що мені зроблять зауваження, але треба себе привести до ладу: вмитися, перевдягнутися. Ходять якісь жіночки цього закладу, але зауважень не роблять. Значить все добре! По завершенню переходжу в інше приміщення, а там моя дружина і заходить колега з голим торсом. Таке місце, що це сприймається нормально, але я вирішую пожартувати, зауваживши для своєї дружини: "Бачиш, у мене борідка, а у Славіка грудь вибрита... наче вуса!" (Пауза). Дружина дивиться і сміється. Усміхається й колега, адже такий гумор і в його стилі. 0350'

Сідаю за кермо машини, заводжу, відчуваю в кермі характерний хрускіт і воно відвалюється. Приставляю на місце. Наче стоїть, лише треба його притримувати. Рушаю. Чомусь дуже мені це треба. Тепер у дорозі відчуваю, як машина стала в гальмах незрозуміло-керованою: наче гальма та газ працюють, а коробка передач - ні, їде виключно назад. Ледь припаркував.
Вчителька дала колезі свою фотографію, а він перед нами тішиться, що це якась комусь для нього родичка. Тримаю світлину в руках, а папір якийсь незвичний: зтоншений та, нібито, пластиковий. Заходжу з колегою в клас, а там урок. Всі тихо сидять і пишуть якесь завдання. Мені цікаво зазирнути на книжки, які лежать на їхніх столах. Переважно це була художня література, хоча палітурки книжок читані-перечитані. Дивлюсь одній дівчині в підручник, а там виділене жирним слово: "висновки". Вона й питає в мене: А яке значення слова "перфорація"? На що я кажу: Щодо значення в літературі, то не знаю, а термін перекладається, як "згинати". Хтось із сусідньої парти цикає, аби не заважали робити контрольну. Я вмовкаю, а дівчина замислююється, видно, припасовуючи це значення до написаного. 0500'

Сон 120220 "Отак!.. Старість"

Я з батьками десь на виїзді оглядаємо нове житло. Після виходу на пенсію, вони вирішили переселитися в нову хату, але з таких, які були в ужитку, щоб зробити косметичний ремонт і жити в покращених умовах. Так от, на нове житло спочатку я дивлюсь перспективою з космосу, а потім із наближенням зуму: доволі красиве, як і решта будинків цього району. Тепер ми у дворі цього дому. Звертаю увагу, як нерівно під ногами лежить червона бруківка, що від року в рік уже здулася та частково полопала від підняття ґрунту. Обходимо дім, а там покинутий сад з сухою водоймою, більше схожою на покинутий басейн, але й те неповне визначення. Видно раніше ця "водойма" була окрасою тильної частини дому. Десь, по інший бік від нас, сидять поміж кущів чужі діти, схоже, з найближчих будинків. Вони гралися між деревами в піжмурки, а тепер споглядають за нами. Проходжу півколом над тим "озером" вперед, вирішую: що це не те, що батькам треба, ще й хата неймовірно велика! Повертаюсь назад і западаю в яму, порослу гострими кущами (асоціація з дикою трояндою). Мати йде за мною, частково допомагає піднятись. Вибираюсь, вказую, аби й вона була акуратна. Висловлюю батькам остаточне судження, що на старість немає потреби у великому будинку, в якому треба буде весь час робити якісь покращення, достатньо невеликої, скромної хатини. Тепер я у дворі батьківського дому, заходжу в дім баби Марії (померлої). Батьки якраз переселились зі своєї частини дому в цю половину. Заходжу, а там практично нічого не змінилось, лише пробиті колись на двір двері, вже замуровані, і на тому місці красива наштукатурена шуба. Зауважив, що при вході, веранда не перефарбована (має, як і колись, ексклюзивний блакитно-зелений колір); висять якісь давні короткі шторки, аж під саму стелю, окремо від вікна; в кутку кімнати, над кладовкою, примітив дерев'яні ножиці, як давній символ від часів будівництва дому. Запитуюсь: "Чому я раніше їх не помічав? Добре було б сфотографувати якось! Доволі ориганальна річ". Мати готує їсти. Дивлюсь, як вона це робить: до смаженої картоплі з цибулею додає сметану, перемішує в пательні, потім накладає мені у велику білу тарілку, але не трапляє: частина страви випадає поза неї. Я поправляю і спокійно вказую на те, що залишилось на столі: "А це?..". На що мати знизує плечима і каже: "Отак!" Наче вибачаючись і за випадок, і за свою старість. Цієї миті я помічаю, наскільки вона від старости слаба! (Образ "старости" вже зустрічався за тиждень уві сні). Я міркую собі, що мені з сестрою, може трапитися так, як з батьками, доведеться жити в одній хаті. Як то ми будемо давати собі раду, коли будемо такими старими, як наші батьки? 0415'

Сон 090220 "А насправді (по суті)..."

Приїджають з Ізраїлю зведені родичі. Вибрали для себе спеціальний маршрут подорожі. Хтось каже: "Ти навіть не сумнівайся: д.Л. ще й поїде в Таллінн!" Ще один фрагмент, дотичний до цього ж сюжету, пов'язаний з іншістю єврейського письма, начебто він і є текстом, але насправді (по суті) певним шифром цифр.

Я в Польщі. Заходжу в магазин купити пару видів товару. Але перед тим все детально вивчаю, аби все було по суті. Разом зі мною ходить син, який запримітив у вітрині "чарівні крейди" й почав випрошувати їх купити. Зорієнтувавшись в ціні: за 7 злотих, - погодився. Якщо на вітрині була представлена лише ціна і опис товару, то тут нам винесли цілий пластиковий чемоданчик, чорного кольору, розміром 30×40, в якому лежали великі кольорові крейди, наче олівці для малювання на асфальті.

Замовив книжку на сайті, чекав з тиждень, поки не купив її в книгарні, в яку я трапив випадково. Прийшовши додому і вивчивши ціну, я так і не зрозумів ціноутворення. Вся складність виявилась в тому, що магазин мав свою акцію, а на сайті була інша. І при тому, що я купив у магазині, товарний листок формату А4 вказував, що книжка походить саме з мого замовлення в інтернеті. Склалось враження, що інтернет-опаратор, просто шукав мене завдяки стеженню за GPS, щоб продати замовлену книжку, яка виявилась на складі найближчого магазину, в який трапив долею випадку. Приходжу вдруге, аби з'ясувати ціноутворення, щоб продавець-менеджер могла мені все пояснити. По суті: вона сама була від того в шоці, але з'ясувавши деталі, виявилось, що в продажах запроваджена новинка, що не лише клієнт шукає товар, але й сам товар шукає клієнта. А з ціною виявилась певна накладка: акція від магазину наклалась на акцію з інтернету, тому виявилось не дешевше, а трохи дорожче. При всьому тому вловив ще один нюанс, який мене здивував: зачитуючи роз'яснення послуг за товар з цінового листка (чеку в ф. А4), я говорив українською, плюс так само читав з написаного, хоча обслуговувала мене полька, де з нею переходив на польську, отже, інтернет-магазин вирахував, що мені треба надати товарний чек моєю рідною мовою, незважаючи на те, що я перебуваю в Польщі. Оце-то пішли технології!

Сон 080220 "Це ж моє!"

Я з дружиною невимушено потрапляємо в один офіс рідного міста, що на початку вул. Перемоги. Слово за слово і нас інформують, що зараз буде відбуватися співбесіда з роботодавцями. Сама ж фірма організовує такі зустрічі, готує необхідні тести для того, попередньо узгодивши із замовником. Цікаво, що ані слова: "кадрова" або ж "рекрутингова" компанія", - не звучало. Приходять учасники зустрічі. За одним столом опиняються різні роботодавці та потенційні працівники. Розмова заходить невимушена: просять всіх представитися, аби познайомитися один з одним. Уже на цьому етапі визначається: хто є хто і які в кого інтереси. Представилась дружина, а разом з тим компанія, діяльність якої пов'язана з психологією. Зокрема, від тієї компанії звучать професійні терміни: психосоматика та семіотика. Дружина, яка стояла за мною, одразу трепетно відреагувала і каже: "Це ж моє!" Сказано було так, що чути-но в залі. От і весь резон такої зустрічі: потенційний роботодавець та працівник знайшли один одного! Ставиться ще пару зустрічних запитань. Виявляється, колись дружина проходила співбесіду в цій фірмі. Це додатково зацікавило роботодавця, в особі двух представників фірми: чоловіка і жінки. Чоловік питає в колеги: чи пам'ятає вона кандидатку? Та дивиться в резюме, видно, що напружує пам'ять, адже це було реально давно і каже, що так, щось таке пригадує. Тепер вони готові наново поспілкуватися по суті. Але спочатку фірма-посередник просить розв'язати тести. Дає нам два теста, з десяток сторінок на кожен, зі словами, що мені - важчий, а їй (дружині) - легший. Спершу відкриваю тести дружини, бачу якісь схеми та формули, от і міркую собі: якщо це "легший", то який вже в мене? 0215'

Прокладаємо кабель, але виглядає так, що знаходимось у машині. Колега на місці водія, я - за ним. Маю можливість дивитися на кабель у руках колеги, який він прикриває своїм тілом, але завдяки дзеркалу заднього виду, ліворуч водія. Це додає певної зручности в роботі. Навіть бачу та можу прочитати етикетки, які вішали з назвою кожного кабеля. Колега навіть висловив власне задоволення зручністю такої роботи, зауваживши на інших перевагах, що в підсумку прозвучало, як "друга половина кабелів далася нам легше за першу". 0500'

Сон 070220 "Витримуйте паузу. Слухайте уважно!"

З дружиною їду в міжрайонному автобусі. Зайшла мова з незнайомим чоловіком, який виявився з відомого нам смт. Розмова зайшла за вчительство, школу, освіту. Зокрема додав, що незадоволений традиційною методикою викладання в загальноосвітній школі, має на це незалежний погляд. Видався доволі поінформованим і розумним чоловіком. На якомусь етапі дороги він зійшов. А розмову, вже про нього продовжила якась жіночка. Виявляється, що він вчитель (для мене прозвучало це, як "лікар"), має практику в державній школі, а сам планує розпочати в своєму селищі приватну школу, використавши під неї батьківський дім. Я ж кажу, що певною мірою це добре, там достатньо дітей, аби назбирати клас, наприклад, на десятеро учнів; це не село, хоча й не місто, зі своїм темпом життя.

Завітали всією родиною на одну художню виставку, презентацію якої поєднали зі святковим столом. Захід затягли настільки, що я вирішив підійти до директора і запитати за його початок. Заходжу в кабінет, а там ведеться його розмова з двома персонами на тему мистецтва та якоїсь художньої роботи. Директор бородатий, чомусь мені нагадав знайомого художника (давно померлого) Бориса Портного. Постояв трохи, послухав їхню розмову, поки не знайшов момент перебити і поставити своє запитання.
- Коли будемо починати? Запрошували на четверту годину, а нині вже 5:20?
На мої слова він покликав організаторку заходу і велів починати. Коли повернувся на місце, то побачив, що якісь жіночки з села не витримали і почали їсти якусь домашню заготовку. Одні жіночки налисники, прикриваючи їх в долоні, аби не осоромитися на всю публіку, а інші - вже дістали велику пластикову миску, з якої всім підряд, хто приїхав з цього села, роздавалися чи не тіж налисники.
Тепер слово бере організаторка заходу:
- Добрий день! Прошу вас, коли буде виступати гостя, слухайте її, будь ласка, уважно, не поспішайте із запитаннями, витримуйте паузу, дайте їй висловитись - це дуже розумна жінка! - Сказано було з такою інтонацією: мало не смакуючи кожне слово. Продовжує:
- Коли будуть накривати стіл, наперед вибачаємось, їжа не освячена!
Цей коментарій взагалі збив із пантелику: як це взагалі відноситься до проведення виставки?
Для когось коментую за своїх дітей:
- Вони знають, як поводитись у таких закладах, адже вони вже не раз були в ресторанах.
Дружина пересмикує і каже мені:
- Ото сказав: у ресторанах!
- Я мав на увазі: бачили, як треба поводитись.
Тепер чуємо, як люди врешті-решт їдять, а хтось із офіціантів ходить і голосно перепитує:
- Сирники! Хто хоче ще сирники? 0345'

Сон 060220 "Відчуття часу"

На вулиці зима, багато снігу, йду із раптовим візитом до батьків, які мене, із нічним попередженням, підготувались чекати. Ще крізь вулицю бачу, як вогник ліхтарика просвічується зрізь двері сараю. Прямую туди. Так, мене зустрічають мати і батько, вони облаштували собі ліжко десь у другій кімнаті, перша повністю пішла для тварин, але яких? - кози!, які чомусь нагадували мені більше овечок, за своєю кучерявістю та поведінкою. У тій же другій кімнаті показують: де я буду спати. Все неймовірно тісно: люди, кози, сіно, тваринняче гівно. Дивлюсь під ноги, а останнього стільки, що воно прилипло до взуття. Не повертатися ж на вулицю, у мороз! А тут такі милі тваринки, зокрема молодняк. 0030'

Маю вчасно зайти в кабінет лікаря, до якого затримує справа, за якою не помічаю, як збігає час. Від поліклініки недалеко, тому похапцем збираю речі і оперативно йду до лікаря. Маю до нього прийти з якимись паперами і в результаті забрати готові медвисновки. По дорозі несу дрібний одяг, гублю шкарпетки, піднімаю. Приходжу вчасно, але затримуюсь на 7 хвилин. Хтось з черги каже, що прийом ведеться 15 хвилин, тому добре, що встиг, а то довелося б ставати заново, а на нову чергу пішло б кілька днів.

Похід на пляж. (Мотив, який повторюється в кількох останніх снах).

Мешкаю на зйомній квартирі у приватному домі, в якому живуть також господарі. Одного дня телефонує мені колега по перу Б.Г. і проситься, аби він разом із дружиною і ще декількома знайомими міг переночувати в господірів цього дому. Це виглядало трохи в терміновому порядку, тому господарі погодились, назвали ціну, яка їх влаштувала. Приїжджають увечері трохи запізно. Загалом десь п'ятеро осіб. Разом зі знайомим та його дружиною, кого я знав, був ще один колега по перу П.К., якого знаю заочно (в реальному житті навіть був на його виступі, а з Б.Г. + 1 автор, мають спільну збірку). Поки розселились минув час. Дехто вже приліг спати, зокрема дружина знайомого та згаданий колега. З Б.Г. продовжуємо спілкуватися. Зайшла мова за його дружину, зокрема про те, що в неї є сестра-близняшка: повна її протилежність за характером. Наприклад, якщо його дружина творча, а таким людям властиво залишати по собі побутовий безлад: творчі справи переважають над рутиною, - має більш незалежний характер, із чим доводиться миритися тощо. Доспілкувалися до того, що посеред ночі, ближче до ранку, підривається П.К. і починає збиратися, за ним починають збиратися всі. Так, у них виїзд! А я собі міркую: чи вони розрахувалися з моїми господарями?.. Покидають помешкання, а я дивлюсь і розумію, що за ними треба прибрати й починаю це робити. У підсумку змітаю невідь-звідки узяті дерв'яні ошурки. 0345'

Сон 040220 "Відкрита вдячність / Прихована образа"

Сиджу на зупинці з дружиною. Недалеко від нас відбувається студентська вечірка, організована на рівні університету, але місцем проведення обраний вечірньо-розважальний заклад "Каньйон". Сам захід відбувається вдень. Від зупинки видно, як вибігають на вулицю студенти, які беруть участь у виступах і серйозно за кожним разом переймаються правильністю підготовленого номера. При вході в заклад можна прочитати його назву: "Дякуємо, Раю!" Як знаю, це ім'я носить голова студентського братства, яка багато зробила і робить для організації студенського життя у ВНЗ. Назва також вказує на те, як колеги-студенти хочуть їй віддячити за її роботу. Я міркую собі: на цьому святі кому-кому, а саме цій дівчині випало нести подвійну відповідальність за якість проведеного заходу, саме тому й видно, як всі стараються на повну силу. "І навіщо такі нерви, заради свого імени", - минає мій внутрішній монолог. Лунає музика Оксани Білозір, Ірини Шинкарук... Прислухають до текстів і зауважую для дружини:
- Знаєш, що мені подобається в тому сценарії? Те, що тексти скомпільовані з розумом: куплет однієї пісні гарно поєднується з куплетом іншої. 0100'

Приходжу з дому в якийсь гуртожиток. Мені треба щось покласти в квартирі однієї господарки, яку я знаю (таке переконання уві сні), але її немає вдома. Ключ до квартири висить на шнурівці для білизни посеред коридора. Беру і заходжу в помешкання, залишаю необхідне. Увагу привертає кишеньковий записничок чорного кольору, що лежав на столі. Взявши до рук, виявив, що він був цілковито мокрим. Пробую дещо прочитати і виявляю, що записи зроблені дивною абеткою, яка схожа на суміш кирилиці та латиниці, можливо ще й зі старих кирилічних букв, які вийшли з ужитку. Останнє стверджувати складно, адже запис був зроблений скорописом. Запам'яталось, щось на зразок: "ходиť тіњ", прописні яті. Сусідкою по кімнаті є інша спільна знайома Н.Ш., про яку відпочатку навіть і не здогадувався, що тут мешкає, поки не перестрів у коридорі. Заходжу до неї в гості, аби щось перепитати, але слово за слово й вона мене питає за художнього героя, якому я мігби дати оцінку. Спочатку не зміг второпати про що йде річ, але витримавши певну паузу і поміркувавши, зрозумів, що йдеться про героя її роману з книжки, якою нещодавно поповнив свою бібліотеку.
- Вибачаюсь за прикрість, але я нічого не можу сказати за того героя: сподобався він мені чи ні? - адже твою книгу так і не прочитав.
Вона ж ображено:
- Звісно ж я пом'ятаю, як ти її забирав з друкарні й клав у машину!
- Я - не забирав! - ошелешений сказаним.
Вона ж розгублено згадує хто і вибачається. - Щось було не так?
- Як він безбожно клав мої книги в багажник...
Цієї миті я помічаю, наскільки ця знайома, відколи її знаю, постаріла. Не помічав до останнього, поки не висловила образу і не поринула у світ відчутної прикрости.
- Куди покласти ключ від сусідської кімнати? - перепитую й кладу на звичне місце: у пакетик і на шнурівочку. 0230'

Я з якимось чоловіком експерементую з аматорськими схемами з розробки пезперебійного альтернативного джерела живлення. В результаті дійшли до найпростішої схеми, яка складається з діода та світлодіода з'єднаного паралельно, але дзеркально один до одного + якась невелика індукція. Все мало бути ідеально підібраним один до одного. Що ставало причиною генерації енергії? - до кінця не було зрозумілим, але схема працювала. Підходжу до холодильника вимикаю з розетки, підключаю до схеми, а він, як працював, так і працює далі. Підходить напарник із певним відчуттям ревности до винаходу, я переводжу намір "поговорити" на тему, що тестовий період винаходу ще не завершився. 0500'

Сон 020220 "Обірваний монолог"

Хтось порадив відвідати незнайомого мені віщуна. Працює він у залізному контейнері. Заходжу до нього. Простір заставлений лишніми предметами, стоїть стіл, за яким здійснює прийом. Проблеми, як такої у мене немає, щоб її озвучити. Тому він мовчки після знайомства починає щось розкладати на столі та "віщувати": говорити якісь незрозумілі, а потім взагалі неприємні для мене речі. Я ж обриваю той спіч і прощаюсь, аби його не бачити й не чути. Виходжу з контейнера, а він за мною. Змінив тон з нейтрального на агресивний, видно, що я зачепив поведінкою його професійну гордість. Я ж пішов, а він - в іншу буду, подібну до того контейнера. Недовго думаючи, повертаюсь, аби висловити своє невдоволення. Беру якийсь красивий березовий віник, з яким ходять у лазню, заходжу до нього, бачу ліжко, на якому він лежить, але так, наче й не він, а то - зібгана купа ковдр. Вишмигую "його" тим віником, але недовго, бо в тому відчуваю безглуздість, і йду, тримаючи віник у руках. Пройшовши кроків із триста, вирішую його згорнути в пакет, який виявився частково рваним, а потім у ще один, і з тим вже йти на зупинку, а далі в якийсь гуртожиток, в якому розвивалися перед цим візитом інші події (чого зі сну пригадати не можу). Подивився на вулицю, якою вийду між будинками на центральну, але цієї ж миті чую дзвінок мобільного телефона. Беру, слухаю, але ніяк не можу зрозуміти: на екрані світиться заставка дружини з вайбера, а чую незнайомий чоловічий голос, який за пару секунд, накладеним рядом супроводжується жінчиним голосом, так, наче два дзвінки відбулися одночасно: через оператора та інтернет. Сама розмова складається з переплетених "Ало!", з'ясування: "Хто мені телефонує?" - окрім дружини. Але раптом чоловічий голос повідомляє: "Якщо ви до мене дзвоните, це означає ви починаєте мати зв'язок із СБУ..." І далі в такому ж серйозному тоні. Недослуховую до кінця, як із тим "віщуном", вибачаюсь, пояснюю, що "зараз зрозумію, чому так вийшло", але телефон продовжує глючити: вікна програм не перемикаються, залишається незрозумілим, які функції активні.
P.S. Сон належить до дати, що має дзеркальну символіку 0202-2020. Образ іншости, неочікуваного перегукується зі сном.

Сон 010220 "Оголені ребра"

Зустрічаю знайому, яка працює в газеті, до якої і я мав колись професійну причетність. Нагадує мені давню обіцянку: познайомити врешті-решт з батьком, аби він зміг їй відремонтувати телевізор. Він якраз був недалеко від нас. Дивлюсь на нього, а його груди не мають шкіри і будь-яких м'язів: голі кістки, які час від часу зрушуються так, що йому доводиться їх поправляти. Дивлячись на нього, вже не дивуюсь, адже в такому стані бачив попереднього разу. (Переконання пов'язане з тим, що цей образ вже фігурував у якомусь сні). Підводжу до батька знайому. На тому етапі вона перепитує, чи добре, з огляду на його стан? Я ж заспокоюю і знайомлю: "Це колишня колега, з якою працював у газеті "Житомирщина". Просить, аби ти відремонтував їй телевізор!" Вона ж пробує додати до сказаного своє прізвище, аби я міг належно її представити: "Вахнюк" (?)... Я ж додаю: "Ірина", навіть не намагаючись пригадати по-батькові. В процесі представлення ловлю на її обличчі певну образу: як же так забути, як її звати? А ще колишні колеги?.. Батько відкашлюється, від того зміщуються "ребра", які більше бачу у вертикальному положенні, аніж звично, за анатомією. Поправляє трохи їхнє положення і уточнює адресу, куди прийти.

Їду на батьківську дачу разом із бабою Дусею та дідом Григорієм. Начебто з нами ще була тітка - їхня донька. По дорозі в транспорті незнайомий мені чоловік питає у присутніх: чи знаємо ми, де знаходиться вулиця Райова? Слухаючи, вирішую допомогти: зійдете разом зі мною, я на цій вулиці мешкаю. Але трохи постоявши й поміркувавши, згадав, що вулиця-то зветься "Кринична"! Але такий був до цього внутрішньо переконливий, що навіть уявив його земельну ділянку. Перепросив у нього й пояснив, що помилився. Приїжджаємо на місце і опиняємось біля будинку. Баба Дуся поводиться так, наче щось принесла і готова вже йти назад. Я ж кажу: хіба ви не хочете побачити хату? Там же так багато ваших речей? Відчиняю, і з порогу відчутно, як повіяв холод. Заходимо в першу кімнату, а там гарна обстановка, повністю організована зі старих дерев'яних меблів. Все свого часу належно нами (мною і дружиною) було збережено та доглянуто. Бачу певне зачудування на обличчі бабусі. Показую, що меблі навіть були полаковані, так гарно виглядають. Заходимо в другу кімнату, а там так само з меблями все добре, єдине що стіна почала серйозно промокати, так, що вода (конденсат?), хоч і небагато, почала просочуватися крізь стіни з переходом на стелю. Хтось каже, що в хаті потрібно жити, або підтримувати хоча б плюсову температуру. Я ж знаю, якщо нагріти хату зараз, її це не врятує. Цікаво й те, що постфактум зрозумів, що дім взагалі не схожий на знайому мені дачу, а нагадує "времянку", яка лише на одну кімнату. 0230'

Я з поляком знаходимось у літаку. Ремонтуємо електриктричну частину. Я ж у якості помічника. Міркую собі про інвестиційний клімат у Польщі. Зокрема про тих, хто по роду дяльности мусить стикатися з польською мовою. Зокрема і про Трампа, який часто висловлює підтримку Польщі. Англомовним або ж німецькомовним, коли чують польську, може прийти така думка: як же вони всі між собою розуміються, це ж безперервний шепіт і дзижчання? 0500'